< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Структура консультативного процесу

У психологічних словниках поняття "консультація" пояснюється як одноразове надання фахівцем компетентної інформації стосовно запиту клієнта для оптимального розв'язання тих чи інших життєвих, особистісних або професійних проблем. Відповідно "консультування" визначається як сукупність процедур, спрямованих на допомогу у вирішенні проблем та прийнятті рішень щодо професійної кар'єри, шлюбу, особистісного зростання, міжособистісних стосунків тощо. Таким чином, консультація – це одноразова зустріч психолога-консультанта з клієнтом, а серія зустрічей буде створювати консультативний процес у наданні допомоги тим, хто її потребує.

Професійне надання консультативних послуг має відповідати деяким формальним вимогам, зокрема, консультант має відрекомендувати себе як фахівця з певної галузі психологічних проблем, обговорити межі бажаного гонорару і отримати чітку згоду клієнта на надання зазначених консультативних послуг. Будь які неформальні розмови за межами цих формальних вимог не вважаються професійним консультуванням.

Увесь процес психологічного консультування структурується відповідно до послідовності основних консультативних етапів, кожен з яких має свою мету, завдання, зміст, процедуру та специфічні техніки. Разом з цим, як зазначає Р. Кочюнас, реальний процес консультування виходить за межі певних структурних компонентів, оскільки для консультативного процесу значущими є не стільки схеми, скільки професійна й особистісна компетентність самого консультанта. На основі цього стадії консультативного процесу він вважав дещо "умовними", оскільки одні стадії можуть поєднуватися з іншими, переходити одна в одну, створюючи додаткові складні взаємозалежні утворення.

Найбільш поширеною моделлю консультативного процесу є та, що запропонована Б. Е. Джиландом (B.E. Gilland) (рис.5.1), в якій визначено такі структурні компоненти:

Структура консультативного процесу за Б. Е. Джиландом

Рис. 5.1. Структура консультативного процесу за Б. Е. Джиландом

  • 1) дослідження проблеми – стадія встановлення контакту з клієнтом і досягнення взаємної довіри. Необхідно уважно вислухати клієнта та всіляко підтримувати його бажання до поглибленого аналізу проблеми, фіксуючи почуття, зміст висловлювань й невербальну поведінку особистості;
  • 2) дворівневе визначення проблеми – на цій стадії, спираючись на емоційні та когнітивні відомості попереднього контакту, консультанту необхідно чітко охарактеризувати проблему та разом з клієнтом дійти її спільного розуміння;
  • 3) ідентифікація альтернативи – стадія з'ясування та відкритого обговорення альтернативних варіантів розв'язання проблеми. Консультант стимулює клієнта назвати усі можливі варіанти розв'язку ситуації та в ненав'язливій формі пропонує альтернативні кроки;
  • 4) планування – стадія створення реального плану вирішення проблеми шляхом проведення критичного аналізу обраних альтернатив на попередній стадії;
  • 5) діяльність – стадія послідовної реалізації плану розв'язання проблеми. Консультант допомагає клієнту побудувати діяльність, враховуючи обставини, час, емоційне навантаження, а також можливі невдачі на шляху досягнення мети;
  • 6) оцінка і зворотній зв'язок – стадія оцінки рівня досягнення бажаної мети як зі сторони консультанта, так і з точки зору клієнта.

Таким чином, модель консультативного процесу включає наступні структурні компоненти:

  • 1) мета консультативного процесу;
  • 2) завдання консультативного процесу;
  • 3) процедури, методи і техніки;
  • 4) діагностична та розвивально-корекційна діяльність консультанта;
  • 5) самостійна роботу клієнта з реалізації завдань вироблених у ході консультативного процесу;
  • 6) оцінка та зворотний зв'язок з приводу результативності застосованих технік та досягнення мети.

Мета консультативного процесу має специфічні відмінності та формується відповідно до обраного психологом-консультантом методологічного напрямку чи концепції.

В узагальненому варіанті мета консультативного процесу виглядає наступним чином:

  • 1) емоційна підтримка та увага до переживань клієнта;
  • 2) розширення свідомості та підвищення психологічної компетентності клієнта;
  • 3) зміна ставлення до проблеми (від аналізу ситуації "безвиході" до "прийняття рішення");
  • 4) підвищення кризової та стресової толерантності;
  • 5) розвиток реалістичного та плюралістичного сприйняття;
  • 6) підвищення відповідальності клієнта та вироблення готовності до творчого засвоєння оточуючої дійсності.

Завданнями консультативного процесу є:

  • • уточнення проблеми клієнта;
  • – інформування клієнта про зміст його проблеми та реальність її загрози;
  • – вивчення психологом-консультантом особистості клієнта з метою з'ясування того, чи зможе клієнт самостійно впоратись зі своєю проблемою;
  • • чітке формулювання порад і рекомендацій для клієнта з приводу того, який найкращій спосіб допоможе у розв'язанні його проблеми;
  • • надання поточної допомоги клієнтові у вигляді додаткових практичних порад, що можуть супроводжувати виконання ним завдання;
  • – навчання клієнта тому, як краще попередити виникнення у майбутньому аналогічних проблем;
  • – передача психологом-консультантом клієнту елементарних, життєво необхідних психологічних знань і умінь, які він спроможний засвоїти самостійно.

Під процедурами у психологічному консультуванні прийнято розуміти групи прийомів ведення фахівцем клієнта, об'єднані за цільовим призначенням та спрямовані на вирішення одного із завдань консультативного процесу. Кожній процедурі відповідають певні техніки – спеціальні прийоми, що використовує консультант для розв'язання завдань на кожному з етапів психологічного консультування.

Діагностику у консультативному процесі розуміють як фіксацію факту сигналу проблемності, встановлення контакту з особистістю, проговорення проблеми самим клієнтом та пошук спільної оцінки й розуміння змісту проблеми психологом- консультантом та клієнтом. Також психодіагностику використовують як засіб контролю за особистісними змінами клієнта й оцінювання ефективності обраних консультантом прийомів, методів і технік психологічного впливу.

Корекційно-розвивальна діяльність психолога-консультанта передбачає створення відповідних соціально-психологічних умов для цілісного психологічного особистісного зростання та розвитку психологічних якостей клієнта з урахуванням його власних завдань, актуальних для певного життєвого періоду. Цей вид діяльності консультанта складається із системи заходів, які дозволяють вирішувати завдання своєчасної допомоги особистості у складний для неї життєвий період.

Слід розуміти відмінності між психокорекційним впливом та психологічним розвитком особистості. Так, у ході псикорекційного впливу робота психолога-консультанта спрямовується на удосконалення існуючих особистісних чи професійних якостей та форм поведінки клієнта. А розвивальний вплив передбачає формування в особистості нових психологічних якостей чи форм поведінки. .

Оцінка та зворотній зв'язок у психологічному консультуванні є універсальним механізмом саморегуляції поведінки особистості як клієнта, так і фахової діяльності психолога-консультанта стосовно результативності використаних ним прийомів і технік для досягнення мети консультативного процесу. За допомогою зворотного зв'язку психолог має можливість перевірити, наскільки правильно ним підібрані прийоми, способи і техніки психологічного впливу на особистість. Для клієнта зворотній зв'язок означає порівняння власного стану на початковому етапі консультативного процесу з досягненням рівня змінюваності, зокрема усвідомлення досягнення бажаних особистісних змін та кінцевої мети на час завершення консультування. Саме аналіз та інтеграція змісту власного зворотного зв'язку клієнтом в ході консультації забезпечує корекцію його особистісних характеристик, сприяючи формуванню цілісного і адекватного образу власної особистості.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >