< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Види консультування

Залежно від проблематики, що хвилює людину та індивідуальних особливостей клієнта виділяють такі види психологічного консультування: інтимно-особистісне, сімейне, психолого-педагогічне та ділове консультування. Усі ці види консультування тісно пов'язані між собою, мають багато спільного, але водночас кожен із названих видів консультування має специфіку організації, змістові особливості, потребує від консультанта компетентності у певній галузі психології, наявності практичного досвіду роботи у відповідній сфері діяльності, тощо. Охарактеризуємо кожен із названих видів консультування, змістові особливості та специфіку організації.

Найбільш поширеним видом консультацій, за якими звертаються люди, є інтимно-особистісне консультування. Метою цього виду консультування є надання допомоги людям у питаннях інтимно-особистісного характеру.

Змістові особливості інтимно-особистісного консультування. До цього виду консультування належать ті питання, які глибоко хвилюють людину, викликають у неї сильні емоційні переживання, пов'язані з проблемами в особистому житті, часто прихованими від близьких або проблемами у спілкуванні з оточуючими. Отже, серед найбільш розповсюджених проблем інтимно-особистісного консультування умовно виділимо:

  • – проблеми внутрішнього характеру, зумовлені наявністю недоліків особистісного, поведінкового характеру, яких людина прагне позбутися. Вони можуть бути спричинені страхами, підвищеною тривожністю, психічними розладами, які не потребують медичного втручання тощо.
  • – проблеми соціального характеру, що виникають у взаєминах з оточуючими людьми, у спілкуванні з ними, спонукають до виникнення конфліктів, непорозуміння, руйнування значущих для людини стосунків.

Специфікою інтимно-особистісного консультування є те, що його успішність залежить перш за все від наявності довірливих стосунків між консультантом та клієнтом, яке стає основою змістовних та відвертих бесід. По-друге, запорукою успішності даного виду консультацій є забезпечення абсолютної конфіденційності змісту цих розмов, отже, закритості інформації від будь-яких інших людей. Таким чином, особистісні риси консультанта – людини, якій можна цілком і повністю довіряти, у даному виді консультування набуває особливого значення. У разі недовіри до консультанта інформація, яку буде надавати клієнт, буде неповною, що суттєво впливатиме на зміст подальшої роботи з людиною.

Специфічною рисою цього виду консультацій є те, що вони не можуть бути одноразовими, короткочасними та швидкими. Досягнення позитивного результату в інтимно-особистісній сфері передбачає проведення досить тривалої, кропіткої та систематичної роботи. Налагодження взаєморозуміння між консультантом та клієнтом, ведення щирих та відвертих розмов про існуючі проблеми, спільний пошук шляхів розв'язання цих проблем, важкий шлях перебудови поглядів людини на ситуації, що виникли, психологічний супровід людини у період їх подолання – все це потребує часу, уважного ставлення, систематичних зустрічей та постійного обговорення.

Основні вимоги до проведення консультацій цього виду такі:

  • 1) психолог-консультант має бути людиною делікатною, толерантною, доброзичливою, викликати у клієнта абсолютну довіру, сприяти виникненню взаєморозуміння, забезпечувати безумовне прийняття особистості клієнта;
  • 2) психолог-консультант повинен мати достатній досвід інтимно-особистісного спілкування з різними людьми, мати уявлення про типові та нетипові проблеми інтимно-особистісного характеру, спокійно сприймати їх, вміти аналізувати вчинки та дії людей, винаходити нові шляхи виходу з кризи з урахуванням індивідуальних можливостей клієнта;
  • 3) психолог-консультант має бути за віком дещо старшим, аніж клієнт, проте не набагато, оскільки між ними може виникнути недовіра та суттєві розбіжності у поглядах. Бажано, щоб клієнт та консультант належали до одного покоління, саме тоді поради консультанта будуть сприйматися значно легше;
  • 4) психолог-консультант не повинен мати гострих, нерозв'язаних проблем інтимно-особистісного характеру, насамперед тих, що має клієнт, який звернувся по допомогу. Якщо ця вимога не виконуватиметься, психолог підсвідомо буде суб'єктивним у своєму ставленні до клієнта, в оцінюванні його проблеми, отже, виявиться неспроможним надати реальну дієву допомогу.
  • 5) психолог-консультант мусить мати достатньо часу для проведення консультацій такого виду, а також зобов'язаний попередити клієнта про те, що на розв'язання його проблеми може знадобитись багато часу. Бажано хоча б приблизно визначити, скільки саме часу буде потрібно для вирішення тієї чи іншої проблеми та повідомити про це клієнта.

Сімейне консультування – широко розповсюджений вид консультування. Метою даного виду консультування є надання допомоги у побудові родинних стосунків.

Змістові особливості сімейного консультування. До змісту консультацій даного виду зазвичай належать питання, що стосуються родини клієнта, родин близьких йому людей, стосунків у цих родинах. Значне місце займають консультації, присвячені питанням вибору партнерів, побудови та регулювання стосунків з ними, створення позитивного мікроклімату у молодій сім'ї, попередження та подолання конфліктів, стосунки чоловіка та дружини, стосунки з родичами чоловіка та дружини, поведінка подружжя в період розлучення, після нього, розв'язання поточних сімейних проблем тощо.

Своєрідністю сімейного консультування можна вважати те, що воно потребує від психолога-консультанта наявності власного досвіду сімейного життя, розуміння сутності типових сімейних проблем, знання різноманітних способів налагодження позитивної сімейної взаємодії, володіння вміннями попереджати та розв'язувати конфлікти у своїх родинах, що стає основою подальшої успішної роботи із клієнтом. У цьому разі досвід консультанта, чи то позитивний (який дає досвід шляхів збереження родини, створення засад взаєморозуміння, сімейної злагоди) чи то негативний, який дає розуміння можливих перепон, типових проблем, конфліктогенних чинників, шляхів їх подолання, є обов'язковим фактором успішності консультацій такого виду.

До проведення даного виду консультацій висувається ряд вимог:

  • 1) психолог-консультант повинен глибоко розуміти закони подружнього життя, закономірності формування родинних стосунків, враховувати їх при наданні психологічних рекомендацій;
  • 2) у ході консультування сімейної пари не можна займати позицію одного із членів родини, оскільки у більшості випадків у виникненні будь-якої сімейної проблеми винними є обидва, хоча міра відповідальності та провини кожного з них може бути різною. Це означає, що дії консультанта не можуть бути спрямованими лише на користь лише одного з подружжя, оскільки це може привести лише до посилення конфлікту, ескалації звинувачень у бік одного з партнерів. Таким чином, підтримка однієї сторони конфлікту не призведе до його подолання. Лише бажання обох, їх спільне прагнення досягти взаєморозуміння може сприяти дієвому налагодженню стосунків в сім'ї;
  • 3) у ході консультування з приводу можливості створення сім'ї (особливо дорослими) слід звернути особливу увагу на визначення психологічної сумісності людей між собою, проінформувати їх (за взаємною згодою) про результати такого вивчення, встановити, чи готові вони здійснювати зміни в своєму характері, поведінці заради побудови родинних стосунків. На основі усіх отриманих даних про майбутню сім'ю, індивідуальні особливості клієнтів, їх психологічну сумісність, психолог має розробити та повідомити клієнтам остаточний прогноз відносно благополуччя їх майбутньої родини. При цьому він мусить бути максимально делікатним, проте чесним, принциповим та послідовним;
  • 4) у ході консультування з приводу повторного шлюбу дорослих людей слід нагадати про те, що у дорослих людей є певні характерологічні особливості ( як позитивного, так і негативного спрямування), які вже не підлягають змінам. Саме тому у ході консультацій особливу увагу слід звернути на формування готовності прийняти недоліки один одного, пояснення подружжю того, як вони повинні себе поводити тоді, коли проявляються негативні риси характеру один одного, на формування вміння правильно себе поводити в таких ситуаціях. Бажано, щоби рекомендовані прийоми були продемонстровані у ході консультації та добре засвоєні клієнтами.

Надзвичайно поширеним є і такий вид консультування, як психолого-педагогічне консультування.

Метою психолого-педагогічного консультування є надання допомоги у питаннях виховання, навчання, розвитку дітей в освітніх закладах та сім'ї. Консультації психолого-педагогічного характеру зазвичай проводяться із дорослими – педагогами, батьками, керівниками освітніх закладів. Проте консультації психолого-педагогічного змісту стосовно навчання та виховання можуть проводитись зі школярами – учнями середніх та старших класів.

Змістові особливості психолого-педагогічного консультування.

За змістом до них належать консультації, які стосуються виховання та навчання дітей, спрямовані на підвищення компетентності педагогів, батьків у питаннях виховання дітей того чи іншого віку. До них можна віднести питання профілактики кризових явищ на шляху розвитку особистості дитини, удосконалення стилю спілкування з дитиною, створення умов та використання ефективних засобів гармонійного розвитку особистості дитини, тощо.

Складним та своєрідним є зміст психолого-педагогічних консультацій, які проводяться з педагогами – вчителями, вихователями, керівниками освітніх закладів – людьми, які професійно займаються вихованням та навчанням дітей. У цьому разі зміст консультацій найчастіше спрямований на удосконалення змісту, форм, методів роботи з дитиною, перебудову програм, створення індивідуальних програм роботи з певного дитиною, на пошук найбільш ефективних методів впливу на певну дитину або групу дітей, пошук шляхів забезпечення успішного розвитку тієї чи іншої дитини або цілого класу, перебудову усталених поглядів на виховання та розвиток, психологічне обґрунтування доцільності інновацій, тощо. Ще складнішим з точки зору професіоналізму та компетентності консультанта є консультації, що проводяться для практичних психологів в галузі освіти. За змістом вони найчастіше спрямовані на з'ясування найскладніших питань, з якими психолог не може впоратись самостійно. Особливо складним та відповідальним є консультування, що проводиться з дітьми – школярами, підлітками, юнаками з приводу проблем, що виникають у них у процесі навчання, виховання, самовиховання, спілкування з батьками. У цьому разі надані рекомендації стосуються не лише самого клієнта, але і його соціального оточення.

Своєрідністю зазначеного виду консультування є те, що воно передбачає наявність у консультанта спеціальної освіти та досвіду роботи в освітніх закладах. Такий досвід забезпечує розуміння типової проблематики, шляхів виходу із кризових ситуацій, стає основою розуміння індивідуальних особливостей дітей, специфіки навчально-виховної роботи з ними, змістових та організаційних особливостей різних освітніх програм та методик. Велике значення має досвід роботи не тільки з дітьми, але і з дорослими людьми – професіоналами, які звертаються за порадою у найбільш складних, надзвичайних ситуаціях. У цьому разі і рекомендації, що надає психолог, не можуть бути стандартизованими, типовими, вони потребують глибокої вдумливості, нестандартності, творчого пошуку та систематичної співпраці з клієнтом.

Основні вимоги до проведення даного виду консультацій:

  • 1) Психолог-консультант мусить мати спеціальну психолого- педагогічну освіту, достатній досвід роботи в освітніх закладах, досвід роботи із дорослими, професійно підготовленими людьми.
  • 2) Психолог-консультант не має права проявляти негативне ставлення до клієнта, навіть тоді, коли є всі підстави для цього. Це перш за все стосується батьків дітей, які здійснюють неправильний спосіб життя, неправильне виховання дітей та яким наполегливо рекомендують звернутися на консультацію педагоги.
  • 3) Психолог-консультант мусить пам'ятати, що консультації такого виду не завжди спрямовані на безпосередні дії самого клієнта, значною мірою вони можуть стосуватися активізації діяльності інших людей (батьків вихованців, вчителів, педагогічного колективу). Саме тому рекомендації психолога повинні враховувати особливості соціального оточення клієнта, повинні зорієнтувати його у тому, як саме він повинен залучити інших людей у розвивально-корекційний процес, як має вплинути на батьків вихованців заради досягнення змін в свідомості та поведінці.
  • 4) Психолог-консультант у разі потреби може здійснювати системне (або багатоканальне) консультування людей, які мають відношення до окресленої проблеми, запрошувати на консультації людей, які зацікавлені в її розв'язанні (бабусі, дідусі, брати, сестри). У цьому разі кожен з учасників проблемної ситуації отримує рекомендації, як себе поводити, розуміє причини та можливі наслідки ситуації, має можливість реально допомагати іншим у подоланні проблеми.
  • 5) Психолог-консультант повинен розуміти, що психолого- педагогічне консультування вкрай рідко відбувається як одноразова акція, воно не може бути епізодичним та короткотривалим. Для досягнення успіхів у професійній діяльності педагога, здійснення зрушень у свідомості батьків, перебудови їх стилю спілкування з дитиною, налагодження стосунків з нею слід проводити кропітку та систематичну роботу.

Ділове консультування – один із поширених видів консультування, яке пов'язане із розв'язанням ділових, виробничих проблем. Метою ділового консультування є надання допомоги людям у розв'язанні виробничих питань психологічного змісту.

Змістові особливості ділового консультування. Ділове консультування диференціюється за змістом залежно від видів та етапів професійної діяльності людини. Так, значне місце посідають консультації, пов'язані із вибором професії, виявленням та розвитком здібностей, удосконаленням професійних навичок, важливими є питання наукової організації праці, підвищення працездатності, лобіювання виробничих інтересів, ведення перемовин, створення сприятливого психологічного клімату на виробництві, розподілу обов'язків, вирішення конфліктів між співробітниками, працівниками та керівниками, тощо.

Специфікою ділового консультування є знання психологом- консультантом особливостей виробничої діяльності людини, менеджменту, психологічних особливостей наукової організації праці, наявність власного досвіду виробничої діяльності, бажано, у відповідній галузі.

  • 1. Психолог-консультант мусить мати досвід виробничої діяльності (бажано у тій галузі, з приводу якої звертається клієнт). Якщо своєрідний досвід діяльності відсутній, то психолог- консультант повинен детально розпитати клієнта про особливості його діяльності у певній виробничій сфері. У цьому разі психолог не повинен приховувати своє незнання, бо це заважатиме виробленню правильних, дієвих рекомендацій.
  • 2. Проведенню ділового консультування сприятиме ділова атмосфера, в якій воно відбувається, а також діловий характер стосунків між консультантом та клієнтом. У цьому разі консультування може проводитись на робочому місці клієнта або в кабінеті безпосередньо на виробництві, що допоможе клієнту почуватися впевненіше, а консультанту – краще зрозуміти особливості певного виробництва та знайти правильні засоби впливу.
  • 3. До початку проведення консультації мають бути визначені її умови – місце, порядок роботи, вартість, очікувані результати, тривалість, тощо.

Таким чином, кожен вид консультування передбачає необхідність створення специфічних умов, дотримання ряду вимог та наявність у консультанта відповідної підготовки та досвіду, що забезпечує його компетентність у розв'язанні проблем певного змісту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >