Консультативна діяльність в юридичній сфері

Трансформації, які відбуваються у всіх сферах життєдіяльності сучасного суспільства, вимагають від особистості швидкого реагування на обставини зовнішнього світу та вміння діяти в умовах, що швидко змінюються. Оскільки перед нею постають різноманітні ситуації, які потребують вирішення, звичним стає звернення до кваліфікованих спеціалістів, діяльність яких спрямована на утвердження й захист прав і свобод людини та ефективний контроль за їхнім додержанням. Захист прав людини в кожному конкретному випадку пов'язаний з громадськими розслідуваннями фактів порушення прав особистості, прийняттям до розгляду її різноманітних скарг, що сприяють відновленню справедливості.

Як відомо, юристом є спеціаліст, який займається наданням юридичної допомоги фізичним особам (громадянам, особам без громадянства) та юридичним особам (організаціям), представленням їхніх інтересів і прав у суді. Юридична діяльність – це насамперед, кваліфікована юридична підтримка, що надається на професійній основі особами, які отримали статус юриста (судді, слідчі, прокурори, нотаріуси, юрисконсульти, адвокати). Поряд з цим у юридичній літературі діяльність юристів розглядається як правова форма соціальної діяльності, інструмент суспільного управління, зміст правових відносин або правопорядку, системоутворюючий фактор правової системи, спосіб втілення правових приписів у соціальні сфери життя, що здійснюється фахівцями цієї галузі з метою отримання правового результату, задоволення законних потреб та інтересів соціальних суб'єктів відповідно до вимог права.

Фахівці юридичної галузі надають кваліфіковану допомогу у різних сферах права, серед яких: третейське судочинство та представництво інтересів у суді; договірне право; захист права власності; корпоративне право; цінні папери; право інтелектуальної власності; приватизація; нерухомість; будівництво; банкрутство; фінансове та податкове право; банківське право; трудове право; виконання судових рішень; комплексний юридичний супровід господарської діяльності; планування стратегії й тактики досудового і судового захисту прав та інтересів.

Юридична діяльність є особливо відповідальною, оскільки від поради або рішення юриста залежить доля людини, благополуччя сім'ї, її майновий стан, адже помилки в його роботі є прямою загрозою суспільним інтересам, що охороняються правом. Правозахисна діяльність, як правило, має конфліктний характер, оскільки досить часто здійснюється у зв'язку з зіткненням протилежних інтересів сторін (позивач – відповідач, обвинувачений – потерпілий, правопорушник – співробітник правоохоронних органів). Так, у багатьох випадках конфлікти на сімейному підгрунті починаються з епізодів, які не потребують правового врегулювання, зокрема виникнення суперечки між подружжям щодо методів виховання дітей. Проте, з'ясування цієї сімейної проблеми іноді переходить у застосування фізичної сили, що супроводжується правовими наслідками.

Як стверджує фахівець в юридичній діяльності В. Аврамцев, юридична допомога не виключає психологічних аспектів вирішення проблем, які зазвичай полягають у врахуванні інтересів сторін, які звертаються за підтримкою. Це і представництво в цивільних, господарських справах; трудові, житлові, земельні, спадкові, сімейні правовідносини (розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, стягнення аліментів, складання шлюбних контрактів); проблемні кредити, депозити та страхові виплати.

Умовою здійснення юристами своїх професійних обов'язків є усвідомлення та дотримання ними моральних норм і правил, що допомагають зорієнтуватися у найбільш складних, нормативно невизначених ситуаціях та надають змогу прийняти нестандартні рішення, які не завдають шкоди інтересам учасників правового конфлікту. Наявність стійких моральних уявлень і понять допомагає працівникам юридичних структур (слідчим, прокурорам) уникати аморальних вчинків стосовно підсудних осіб, оскільки неадекватні дії стосовно останніх з боку правоохоронних органів, іноді зумовлють у громадян недоброзичливе ставлення, недовіру, а в окремих випадках – люту ненависть до служителів Феміди.

Отже, як бачимо, юристи стикаються з необхідністю опанування певними психологічними прийомами, які сприятимуть розумінню ними індивідуально-психологічних особливостей людини. Адже у складних життєвих ситуаціях особистість перебуває в стані надмірного емоційного напруження, що заважає їй адекватно реагувати на поточні події. Саме тому психологічні знання, уміння, навички мають неабияке значення у процесі розв'язання правових ситуацій.

У своїй діяльності юрист стикається з необхідністю оцінювати вчинки людей з позицій і норм закону. При цьому йому доводиться часто спостерігати за болючими емоційними переживаннями людей у кризових ситуаціях і вирішувати їхню долю на основі правосуддя, що вимагає високого рівня професіоналізму та особистої відповідальності. Зазначимо, що діяльність у сфері правової допомоги вимагає від юристів проявів як позитивних якостей (моральність, витримка, дисциплінованість, вміння спілкуватися), так і негативних (байдужість до переживань людей, їхніх проблем, інтересів, надмірна підозрілість, недовіра, грубість). Причинами професійної деформації юриста за позицією І. Сорокотягіна є стреси, що викликані невдачами у розкритті винних у злочині; перевантаження в роботі; недостатність досвіду та знань, що необхідні для успішного завершення справи; стан фрустрації, що сприяє виникненню агресивності, депресивності, безініціативності, втраті рішучості та цілеспрямованості.

У діяльності юриста важливим є емпатійне розуміння інших людей, особливостей їхнього внутрішнього світу (думок, почуттів, переживань), що може виявлятися у його вмінні розкривати їх приховані наміри, щирість або нещирість у взаєминах. Під час надання юридичної допомоги необхідно уникати психологічних бар'єрів у спілкуванні зі співрозмовниками та навчитися встановлювати доброзичливі, засновані на довірі взаємини з ними. Так, початок розмови юриста з правопорушником, свідком, потерпілими або іншими учасниками справи, як правило, пов'язаний з певною психологічною незручністю, яка виникає з різних об'єктивних та суб'єктивних причин. Встановлення психологічного контакту забезпечує безпосередній пошук істини, оперативність професійних дій, що пов'язані з обґрунтуванням різних аспектів правового явища.

В. Аврамцев вважає, що ситуації професійної діяльності юристів мають, як правило, вимушений характер спілкування для к учасників (вбивць, рецидивістів, крадіїв), оскільки здебільшого пов'язані з юридичними проблемами у сфері кримінального та цивільного законодавства. У процесі вирішення означених проблемних ситуацій виникають не просто потенційно конфліктні взаємини, а й достатньо жорсткі форми агресивної взаємодії, зокрема у випадках відвертої неприязні з боку юристів стосовно клієнта. У зв'язку з цим у юридичній діяльності, як зауважує вчений, спостерігається підвищена стресогенність, що сприяє розвитку психічної напруженості, емоційної нестійкості, появі невротичних реакцій та психосоматичних розладів.

Таким чином, специфіка діяльності в юридичній сфері потребує звернення до психолога-консультанта з метою надання кваліфікованої психологічної допомоги у вирішенні існуючих вище зазначених проблем. Метою психологічного консультування правозахисників є пошук сприятливих умов для розв'язання ними правових конфліктних ситуацій, кризових моментів особистісного розвитку, покращення якості життя, допомога у розумінні себе, усвідомлення своїх справжніх прагнень, розвиток навичок саморегуляції, оптимізація сфери сімейних і професійних стосунків, що в подальшому сприяє актуалізації їх особистісних ресурсів та потенцій. Поряд з цим продуктивність консультативної бесіди залежить від особистісних якостей і вмінь консультанта, який надає психологічну допомогу. Це, насамперед, здатність до емпатії, доброзичливість у ставленні до людей, відповідальність, наявність досвіду роботи з різними категоріями клієнтів, прагнення до самовдосконалення (навчання, засвоєння нових прийомів і технік), розвитку творчих здібностей. Психологічна допомога передбачає індивідуальні та групові консультації.

Індивідуальне психологічне консультування здійснюється у складних (напружених) для юриста життєвих ситуаціях, що пов'язані з покращенням його суб'єктивного самопочуття і збереженням психічного здоров'я; пошуками ефективних способів міжособистісної взаємодії з клієнтами з метою налагодження більш конструктивного спілкування з ними; розвитком самопізнання, активізацією творчого потенціалу, власних особистісних якостей та умінь; підвищенням рівня психологічної компетенції; розвитком вмінь керувати власними емоціями; формуванням позитивного уявлення про себе, власного самоприйняття та впевненості у собі; проблемами особистісного зростання; відреагуванням внутрішньоособистісних конфліктів, психологічних травм.

Зазначимо, що зміст психологічної допомоги в юриспруденції має грунтуватися на спеціальних знаннях у галузі юридичної теорії і практики. Насамперед, психологу-консультанту необхідно проаналізувати особливості професійної діяльності юристів, адвокатів, слідчих, суддів, специфіку їх міжособистісних взаємин, характерологічні особливості, динаміку пізнавальних процесів, розвиток емоційно-вольової сфери. Як зазначає В. Кощинець, психологічна консультація в юрисдикційному процесі може бути процесуального і не процесуального характеру. Не процесуальна консультація надається суддям, прокурорам, цивільним позивачам, відповідачам і полягає в роз'ясненні положень психологічної науки і практики, окремих психічних явищ, процесів, станів. Означений вид консультації передує призначенню психологічної експертизи та пов'язується з наданням допомоги у проясненні предмета експертного дослідження, а також проводиться з метою профілактичного впливу на особистість правопорушника, його виправлення і перевиховання. Процесуальна консультація має місце на всіх стадіях юрисдикційного процесу: досудового розслідування, розгляду справи, апеляційного чи касаційного рішення. У цьому разі психологічна консультація є офіційною і проводиться у письмовому вигляді на вимогу органів слідства, прокурора, адвоката чи судді. Вчений зауважує, що ефективність психологічної консультації забезпечується наданням психологу детальної інформації, зокрема матеріалів кримінальної справи, висновків прокурорських чи адвокатських рішень та судово- психіатричних експертиз.

На думку Н. Єжової, психологічну консультацію необхідно розпочинати зі створення доброзичливих взаємин між психологом та клієнтом, оскільки у нього має виникнути довіра до психолога. Саме тому в процесі розмови варто звернути увагу на манеру розповіді юриста, акцентування його уваги на певних деталях справи, емоційних переживаннях. Якщо у нього не сформульоване проблемне питання, а спостерігається незадоволеність емоційним самопочуттям, необхідно прояснити характер його взаємин з оточуючими (сім'я, робота, друзі), що надасть можливість встановити сферу комунікативних труднощів. Важливо також допомогти йому розпочати розповідь про себе: „Слухаю Вас уважно. Будь ласка розповідайте”. Характер звернень за допомогою може бути різноманітний: від комунікативних труднощів до особистісних проблем (стреси, страхи, фобії, психосоматичні розлади, депресії, невротичні стани). У консультативній бесіді має бути чітко визначено проблему, а надалі відбувається пошук варіантів її вирішення, що має на меті гармонізувати внутрішній світ клієнта. Завершенням консультативного процесу є підведення підсумків („Я впевнений, що Ви зможете вирішити означену проблему”) і встановлення частоти необхідних зустрічей (1-2 рази на тиждень).

Типові запити фахівців юридичної галузі здебільшого пов'язані зі здійсненням ними морального вибору в ситуаціях запобігання приниженню честі та гідності сторонніх громадян, їх обману або корисливості. Юрист не має права надавати пораду людині, вживаючи неправомірні заходи, однак може обговорювати з нею її права і наслідки будь-якої запропонованої лінії поведінки і допомагати у проясненні вимог закону, сфери його дії та застосування. Також він не має відмовлятися представляти інтереси суб'єктів права, що є суперечливими або негативно оцінюються суспільною думкою.

Юрист може звертатися до консультанта з метою вдосконалення власної системи моральних орієнтацій. Завдання психолога – переконати його у важливості дотримуватися у своїй діяльності моральних норм і правил, справедливості, морально- чуттєвого ставлення до випадків їх порушення, готовності стати на захист основних моральних ідеалів.

В процесі надання первинної консультації фахівці юридичної галузі іноді змушені керуватися власними економічними, соціальними й політичними міркуваннями, які не зовсім стосуються лише вирішення юридичних питань. У зв'язку з цим в них можуть виникати сумніви у наданні ними дійсно корисної допомоги громадянам. Психолог-консультант в означеній ситуації має допомогти їм розібратися в собі і прийняти той факт, що існують випадки, в яких варто рекомендувати своїм клієнтам звертатися до інших фахівців з метою отримання додаткової консультації.

Здійснюючи представництво інтересів суб'єктів права, юрист має обговорювати з клієнтом його права та наслідки будь-якої запропонованої ним лінії поведінки, навіть неправомірної. Це означає, що юристи в своїй діяльності можуть стикатися з проблемою представництва інтересів громадян, які негативно оцінюються суспільною думкою. В означених ситуаціях психолог в процесі консультування допомагає їм усвідомити межі власної відповідальності у наданні порад громадянам, які є учасниками незаконних дій та розумінні їхніх можливостей під час вирішення вказаних суперечливих юридичних питань.

В ситуаціях припинення представництва інтересів громадян, юристи зобов'язані заздалегідь вжити доцільних заходів з метою їх захисту. Однак, їм не завжди вдається заздалегідь повідомити цю інформацію власним клієнтам, зважаючи на об'єктивні причини. У зв'язку з цим в останніх виникає невдоволення роботою представників Феміди. Завдання психолога – сприяти розумінню юристами переживань громадян, що виникають в кризових ситуаціях та усвідомлення ними, що вони завжди мають право, повернути свій гонорар у випадку розчарування з боку клієнтів.

Ще однією проблемою, яка потребує вирішення, є сфера міжособистісної комунікації, адже спілкування юриста в переважній більшості випадків це не просто розмова з іншою людиною, а особистий контакт, що здійснюються з метою вирішення певних професійних завдань. Тому, надаючи консультацію клієнтові, юрист може використовувати метод переконання, а саме акцентувати увагу на важливості певних юридичних положень, змусити слухача змінити свої погляди та позиції, а також звертатися до навіювання, маніпуляцій, що допомагає йому досягнути бажаних результатів. Завдання психолога – навчити юриста оволодіти методами та прийомами ефективної комунікації з метою вирішення спірних юридичних питань.

Особливості спілкування з громадянами слідчого, інспектора, судді, захисника, адвоката визначаються поставленою метою і отриманням результатів, таких як отримання свідчень, корекція неправомірної поведінки, встановлення істини. Правові контакти юриста нерідко відбуваються з неосвіченими, грубими, недоброзичливими, конфліктними людьми в обставинах напруженості або навіть протиборства. Завдання консультанта – сформувати у юриста способи адекватного реагування на проблемні ситуації, зберігаючи при цьому логічність суджень та стримуючи прояви бурхливих емоційних переживань.

Суттєвого значення набуває також проблема встановлення психологічного контакту з громадянами, а саме повага до їх інтересів, доводів, пропозицій, і побажань, їх розуміння і прийняття, що сприяє взаєморозумінню та взаємній довірі у вирішенні труднощів клієнтів. Завдання психолога-консультанта навчити юриста заспокоювати клієнтів, зменшувати їх емоційну напругу, хвилювання та переконувати у "правильності" власних дій, яка досягається конкретними вчинками щодо об'єктивності прийнятих позицій, посиланнями на закони, які зумовлюють пошук істини.

Найбільш важливим у роботі психолога є запобігання професійній деформації у роботі представників юридичної галузі, оскільки виконання службових обов'язків здійснюється ними в умовах постійної емоційної напруги, що пов'язана з ризиком для життя та нерідко призводить до виникнення професійних захворювань, специфічних відхилень у психічному розвитку. Означені прояви характеризуються підвищеною або заниженою емоційністю, зниженням рівня ефективності в роботі, несвоєчасним та неякісним виконанням обов'язків, грубощами, замкненістю, відчуженням. Завдання консультанта полягає у формуванні стійкої установки на активну правомірну і професійно значущу поведінку в стресогенних ситуаціях, яка передбачає готовність до виконання професійних обов'язків, принциповість у боротьбі з правопорушеннями, прагнення до справедливості, визнання необхідності самовдосконалення та саморозвитку.

Наведемо приклади індивідуального психологічного консультування юристів, які звертаються з проблемою труднощів у спілкуванні. Скарги на встановлення конструктивних взаємин на роботі, в сім'ї, з друзями є найбільш поширеними. На першому етапі психолог-консультант має підвести клієнта до прийняття відповідальності за власні негаразди на себе, акцентувати його увагу на тому, що зазвичай причинами труднощів конструктивної комунікації є особистісні проблеми клієнта (характер, темперамент, завищена самооцінка). Психолог може порекомендувати скористатися наступними прийомами:

• 1. Розширити діапазон спілкування не тільки на роботі (засуджені, потерпілі особи), а й за її межами (люди похилого віку, молодь) з метою зменшення рівня стресогенності та психоемоційного напруження;
• 2. Під час бесіди бути активним співрозмовником, навіть якщо ситуація є конфліктною (висловлювати негативні емоційні переживання, не стримуючи їх, що сприятиме більш довірливим взаєминам);
• 3. Демонструвати зовнішнім виглядом доброзичливість, щирість і підтримку, готовність надавати допомогу у складних життєвих ситуаціях.

Серед комунікативних проблем провідне місце належить характеру взаємин зі співробітниками юридичної галузі (суддями, прокурорами, нотаріусами), що зумовлюється скаргами на їх дії з боку юристів. Психологу слід запропонувати клієнту подумати над причинами поведінки колег, висловити його власні гіпотетичні припущення стосовно означених проявів. Завданням спеціаліста є допомогти сконцентруватися на позитивних якостях партнерів, однак усвідомити негативні риси, що спричиняють деструктивні способи їх реагування на поточні події.

Отже, результати наданої консультативної допомоги покликані забезпечити пошук юристом „нових” альтернативних варіантів виходу зі складних життєвих ситуацій, що пов'язані зі змінами в його реальному житті, а саме вирішенням міжособистісних конфліктів, сімейних чи професійних проблем,

активізацією творчого потенціалу та можливостями подальшого саморозвитку.