Консультативна робота психолога у вищих навчальних закладах

Концепція розвитку психологічної служби освіти України, Положення про психологічну службу у ВНЗ на сучасному етапі орієнтовані на посилення ролі та статусу психологічної складової освітнього процесу у вищій школі. Відповідно до цього профільні кафедри та спеціально створені структури (ПМПС – психолого- медико-педагогічні служби, центри психологічної підтримки працівників та студентів вузу) покликані активізувати та забезпечувати умови для повноцінної реалізації особистісного, інтелектуального і фізичного потенціалу викладачів та студентів вищих навчальних закладів на основі використання сучасних досягнень психологічної науки.

Основні функції психологічної служби вузу:

– підтримуюча функція, що передбачає готовність вислухати відвідувачів, зрозуміти проблему, проявляючи прагнення до надання необхідної кваліфікованої допомоги;
– просвітницька діяльність (поширення психологічної інформації, роз'яснювальна робота), яка забезпечується здебільшого викладачами кафедри психології та науковими підрозділами вузу;
– діагностична функція передбачає використання діагностичних пакетів для виявлення інтелектуальних та особистісних порушень учасників навчального процесу; складання спеціальних діагностичних програм для абітурієнтів (для визначення професійної спрямованості та готовності до навчання у вузі);
– корекційно-розвивальна функція спрямована на розвиток особистісних якостей, мотивації до пізнавальної активності, регулювання поведінки, ставлення до навчання у ВНЗ, оптимізацію міжособистісної взаємодії;
– консультативна функція спрямована на задоволення індивідуальних та групових запитів (щодо вирішення особистісних проблем, розв'язання міжособистісних конфліктів, прийняття оптимальних рішень, зміни ставлень тощо);
– профілактично-реабілітаційна діяльність служби передбачає попередження емоційних порушень, оптимізацію внутрішніх ресурсів у ситуації навчального стресу, зниження психологічної напруги у процесі переживання ПТСР (посттравматичного стресу) та відновлення втраченої енергії.

Центральне місце займає консультативна діяльність працівників психологічної служби вузу. Вона реалізується шляхом організації міжособистісної взаємодії консультантів вузу та клієнтів (викладачів, студентів, технічних працівників вузу), котрі звернулись із психологічною скаргою. Остання може мати різну спрямованість (локус) – об'єктивного (скарга на ситуацію, зовнішні вимоги, обставини) та суб'єктивного (особисте ставлення, оцінка, рівень домагань) характеру.

Діяльність консультанта визначається передусім психологічним запитом та контрактом з клієнтом, за яким планується кількість зустрічей (одна чи декілька), їх специфіка (з використанням спеціальних технологій чи у формі бесіди) форма взаємодії (індивідуальна чи групова).

Найбільш поширені психологічні запити (звернення) до консультантів служби з боку студентів:

– труднощі адаптації до навчання у вузі (переважно першокурсники);
– скарги на міжособистісні конфлікти з однокурсниками;
– нерозуміння або негативне ставлення з боку викладачів;
– погіршення стосунків з батьками;
– низький статус та авторитет серед ровесників;
– депресивний стан у результаті втрати прихильності друга чи зради коханої людини;
– емоційне виснаження та нездатність організувати свій час;
– несформованість навичок самостійної роботи;
– тривожність з приводу працевлаштування (переважно старшокурсники).

Особливу категорію складають студенти-сироти, котрі потрапляють в якісно іншу соціальну ситуацію, часто не готові до вирішення конфліктів, проявляють ознаки дезадаптації, неадекватного прагнення до встановлення довірливих стосунків тощо. їм потрібна особлива увага з боку психологічної та соціальної служби вузу, що мають узгодити свої впливи. У даній ситуації неоціненну послугу можуть надати волонтери – студенти старших курсів.

Психологічні запити викладачів та працівників вузу здебільшого стосуються:

– напруженого режиму роботи (особливо на початку навчального року та у період сесій), контролю з боку адміністрації;
– невідповідності зовнішніх вимог та внутрішньої готовності до їх виконання;
– професійної рефлексії та емоційного виснаження (скарги на хронічну втому, перенасичення та накопичення невідкладних справ);
– міжособистісних конфліктів у виробничому колективі (переважно прихованого характеру), що спричинюють емоційну напругу;
– внутрішньоособистісних конфліктів (між амбіціями та рівнем їх задоволення, реальним та ідеальним Я);
– неврозоподібних станів, посилення тривоги та психосоматичних порушень.

Консультативна діяльність психолога вузу спрямована на:

– полегшення процесу адаптації студентів до нових умов навчання та проживання (шляхом засвоєння нових ролей, вирішення напружених ситуацій, покращення організаційних моментів);
– підвищення ефективності навчально-виховного процесу у вузі (через усвідомлення основних завдань, пріоритетів, дотримання взятих зобов'язань);
– сприяння формуванню психологічної культури студентів та працівників вузу (організація круглих столів, конференцій, семінарів, випуск газет, налагодження роботи дискусійних клубів);
– розвиток комунікативної компетентності всіх учасників навчально-виховного процесу (тренінги та інші активні форми навчання);
– попередження та корекція конфліктних ситуацій та стресів (індивідуальне обговорення причин та наслідків, пошуки альтернатив).

Труднощі в роботі психологів-консультантів вузу передусім стосуються:

1) поєднання викладацької діяльності та консультативної роботи, що посилює та активізує психологічні захисти клієнтів, знижуючи готовність до ефективної співпраці;
2) нестандартності психологічних послуг (особливо у невеликих містах);
3) труднощів організаційного характеру (часто консультанти проводять бесіду у перерві між академічними заняттями);
4) невизначеності психологічної допомоги (важко скласти реєстр конкретних послуг, їх вартість);
5) дотримання конфіденційності (психолог-консультант є членом трудового колективу), особливо у ситуації консультування залежностей чи суїцидальних намірів.

Ефективний психолог-професіонал впевнений у тому, що клієнт – це психічно здорова людина, котра переживає певні життєві труднощі. Вона готова прийняти відповідальність за своє життя навіть у складні періоди. Завдання консультанта – бути поруч, здійснювати підтримуючу функцію, сприяти пошуку енергетичних ресурсів клієнта, спрямовуючи його зусилля у найбільш оптимальне русло та акцентуючи увагу на "здоровій" частині особистості.

Особистість консультанта вищої школи. Підготовка психолога ВНЗ передбачає формування особистісних якостей та професійних знань і умінь консультанта як засобів психологічного впливу на клієнта. Консультант має виступати в якості моделі психічно здорової особистості для клієнта, проявляючи щирість ("конгруентність"), емпатію (занурення у внутрішній світ клієнта, емоційну співучасть), ефективні зразки взаємодії, неманіпулятивну цілеспрямовану поведінку. Особистісні характеристики професійних консультантів органічно вплетені в їх особистісну структуру. Зберігаючи власну індивідуальність та стиль, цінності й життєву філософію, консультант по-різному організовує психологічні впливи у процесі комунікації з викладачами та студентами вузу, орієнтуючись на специфіку запиту, індивідуальні характеристики, емоційний стан, цінності та установки клієнтів.

У роботі психолога вузу нерідко спостерігається проблема "професійного згорання" консультанта (психофізичне виснаження, що проявляється у зниженому настрої, неоправданою зміною ставлень, втратою інтересу до професії, невротизації•). Важливо сформувати програму профілактики професійних та особистісних стресів, проявляти психологічну готовність до швидкого реагування на напружені ситуації.

Консультант несе персональну відповідальність, проявляючи високий внутрішній локус контролю стосовно регулювання емоційного стану як вирішального фактору профілактики і подолання професійного виснаження. Одна з важливих сторін підготовки до професійної діяльності психолога вузу – систематична власна терапія консультантів і робота під наглядом супервізора – досвідченого спеціаліста у сфері професійної психологічної допомоги.

Етичні питання психологічного консультування у ВНЗ. Всі учасники навчально-виховного процесу вузу мають право на: а) отримання кваліфікованої психологічної допомоги; б) інформовану згоду про початок, продовження і закінчення консультативних взаємин; в) вибір консультанта; г) нерозповсюдження наданої інформації. Варто пам'ятати, що на період консультативних взаємин мають діяти певні контракти – угоди, домовленості щодо професійної взаємодії, які упередять маніпуляції, взаємні звинувачення та непередбачувані напружені ситуації.

Професійний обов'язок консультанта – надати компетентну психологічну допомогу, дотримуючись конфіденційності. Однак конфіденційність консультування має певні обмеження. Обов'язок консультанта – застерегти і захистити потенційних жертв і самого клієнта у випадку реальної небезпеки його дій для оточення чи для себе самого. Інколи достатньо складно поєднати етичні і правові питання у консультативній діяльності психолога, оскільки нерідко сам спеціаліст є водночас учасником навчально- виховного процесу вузу. Зауважимо, консультант має право на передачу клієнта іншому консультанту у випадку неможливості надання компетентної професійної допомоги.

До базових умінь консультанта вищої школи належать: навички вислуховування, включене спостереження, швидке налагодження контакту, щирість консультанта у діалозі з клієнтом. Основними показниками ефективності професійної діяльності консультанта є: повторне укладання контрактів про надання професійних послуг, позитивні відгуки викладачів та студентів вузу, наявність звернень, готовність спеціаліста до професійного обговорення консультативної діяльності, систематичні зустрічі з супервізором тощо. З метою профілактики професійних помилок (міжособистісного тиску, переходу дозволених меж втручання у консультативному процесі) – варто постійно здійснювати самозвіти, брати участь у спеціальних семінарах, конференціях.

Структура консультативного процесу у вищому навчальному закладі, як правило, має класичний характер (п'ятикрокова модель), що передбачає швидке встановлення контакту, експрес-діагностику та власне корекційно – регулятивну частину (висунення альтернативних варіантів вирішення проблеми. Пошуки можливостей для реалізації мети), закріплення мотивації. Консультації носять переважно проблемно-орієнтований характер (терапевтичне консультування варто використовувати обережно), оскільки здійснюється в умовах вузу та має обмеження організаційного характеру (на відміну від консультативних спеціалізованих центрів). Оптимальна тривалість консультацій – від 15 хвилин до 1 год.).

Технологічне забезпечення консультативного процесу передбачає використання широкого спектру методів та засобів психологічного впливу – від звичайної бесіди (діалогу) до методів релаксації та аутотренінгу. У сучасному навчальному закладі звичними стали тренінги асертивності (впевненості), комунікативних навичок, креативності (творчості), розвитку іміджу та особистісного стилю.

Технології консультацій вибираються відповідно до методологічної спрямованості спеціаліста, його досвіду та запитів клієнта. Студенти молодших курсів надають перевагу груповим відкритим обговоренням, ігровим та арттерапевтичним технікам; старшокурсники захоплюються сімейними розстановками, психодраматичними ситуаціями, з готовністю аналізують ранні сценарні рішення.

Викладачі здебільшого прагнуть до індивідуальних конфіденційних зустрічей з досвідченими спеціалістами служби, з готовністю зустрічаються з запрошеними (зовнішніми) консультантами. Зустрічі з викладачами або адміністрацією можуть носити характер супервізій, специфічних діалогів, коли обговорюється якась конкретна проблема за запитом.

Реалізація практичних заходів, спрямованих на розбудову консультативної діяльності психолога у ВНЗ, буде ефективною за умови залучення до спільної роботи досвідчених фахівців (викладачів профільних кафедр, соціальних працівників, спеціально підготовлених волонтерів, запрошених зовнішніх консультантів- супервізорів), систематичного підвищення кваліфікаційного рівня консультантів служби.