< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Особливості консультування подружніх пар та клієнтів різного віку з питань сексуальності

Сексуальність як набір специфічних якостей особистості залишається у свідомості більшості людей сповненою дуалістичним змістом та глибокою інтимністю, а також пронизує практично всі сфери їх соціалізації та може ставати причиною як поєднання пар, так і їх розлучень. Внаслідок сучасної лібералізації етичних норм та розповсюдженості інформації через ЗМІ, що пропагують еротику та секс, підсвідомо змінюється ставлення, трактування і, відповідно, сексуальна активність людини. Все це ускладнює процес надання психологічної допомоги та примушує консультанта застосовувати все більше знань з галузі сексології.

Консультування стосовно дисгармоній у сексуальній сфері особистості – це досить слизька та складна сфера, як для клієнтів, так і недосвідчених консультантів. Такі труднощі викликані кількома причинами. Серед них і та, що багато людей не володіють елементарними знаннями щодо діяльності психологів, сексопатологів, сексотерапевтів, сексологів. У зв'язку з цим, вказувала Ю.Є. Альошина, зустрічаються нерідкі випадки помилкових звернень, коли до консультанта приходять клієнти з глибокими розладами сексуальної поведінки, яких він вимушений одразу відправляти до відповідних спеціалістів. Тому психологу- консультанту необхідно володіти хоча б мінімальними знаннями в галузі сексології та сексопатології для того, щоб насамперед не братися за те, з чим він явно не може впоратися. Наприклад, проблема, що часто зустрічається у практиці психологічного консультування, недостатнього статевого збудження може бути вирішена кількома способами. У разі, якщо вона викликана психологічними факторами (установкою про невідповідність прийнятому в суспільстві сексуальному рівню, відчуттям незадоволеності міжособистісними стосунками, переживанням стресових ситуацій, глибокими психологічними травмами), то вихід з цієї ситуації може бути знайдений на прийомі у психолога- консультанта. У разі наявної образи прихожого працює у напрямку становлення позитивних та довірливих стосунків, а у випадку установки стосовно загально прийнятих еталонів сексуальності фахівець пояснює, що сексуальна норма – поняття надзвичайно відносне та індивідуальне, а тому це дає можливість знайти компроміс в установках. Проте, якщо природа дисгармонії пов'язана з дитячою психологічною травмою через сексуальні домагання чи стиль сімейного виховання, що вимагав нівелювання природних бажань, то це є сферою психотерапії та вимагає інтенсивної та довготривалої корекції. Бажано, щоб консультант мав адресу, куди може звернутися клієнт у такій ситуації.

Перш за все, практичний психолог, консультуючи з питань сексуальності, повинен чітко розрізняти критерії норми та патології стосовно цього феномена. Під час визначення критеріїв сексуальної норми консультант повинен враховувати, що на сьогодні немає жодної соціальної групи, яка б могла претендувати на статус зразкової у сексуальній активності. Як стверджувала відома сексолог Д.Д. Енікєєва, спираючись на власні дослідження, що головним постулатом для точки відліку своїх умовисновків у консультанта має бути те, що у суспільстві, яке пройшло довготривалий еволюційний розвиток, сексуальну активність доцільно відокремлювати від статевого акту, що спрямований на продовження роду. У зв'язку з цим, наполягає дослідниця, сексуальна активність, що має власну специфіку, повинна приносити задоволення та пізнання партнера, а також не бути збитковою для психічної, соціальної чи фізичної сутності учасників цього процесу. Внаслідок вище зазначеного, виникають межі, що розділяють позитивне та негативне, а також критерії, на основі яких можна судити, що є нормою сексуальності людини. До основних критеріїв належать критерії статистичної, експертної, моральної та континуумної норм. Статистична норма визначається зазвичай через міру розповсюдженості певної поведінки серед населення.

Норма з точки зору експертів, наприклад гомосексуальності, визначається шляхом дебатів та голосувань щодо правомірності тієї чи іншої рідкісної особливості людини. Норма сексуальної моралі диктується через призму існуючих в конкретному суспільстві етичних установок, що склались у процесі пристосування певної популяції людей у конкретних умовах. Континуумна або ситуативна норма – це одне з найскладніших питань через те, що з'явилось порівняно недавно та є дуже спірним. Адже для визначення прийнятності того чи іншого акту сексуальної активності необхідно проаналізувати витоки ситуації, в якій була відмічена така діяльність.

Синонімом до континуумної норми можуть бути також терміни "індивідуальна" чи "партнерська" норма. Наприклад, якщо жінка отримує насолоду від сексуальних контактів, невідчуваючи потребу в оргазмі, чи потрібно це вважати відхиленням від норми? Чи можна чоловіка із прискореною еякуляцією, що повною мірою задовольняє потреби своєї партнерки, вважати не досить професійним у цьому питанні?

Різними вченими (Ю.Є. Альошиною, І.С. Коном, В. Джонсон, А. Кінсі) висловлювались припущення, що індивідуальні сексуальні реакції можуть визначатися різними детермінантами, зокрема, статевими ролями або ж жорсткими стереотипними правилами для сексуальних реакцій тих чи інших індивідів. Тому психологу необхідно приймати до уваги наявність індивідуальних варіацій у фактичній сексуальній поведінці, поряд із тим, як ці реакції інтерпретуються оточуючими та учасниками. Відомий американський сексолог Г. Келлі вказував на те, що з появою ситуативних критеріїв сексуальної норми відповідні смаки та активність стали розглядатись через призму наступних питань: чи є певна поведінка прийнятною з точки зору тієї людини, яка до неї схильна; чи можна назвати ту чи іншу поведінку безпечною; чи не припускає вона експлуатацію інших людей; чи заснована вона на взаємній відповідальності та одностайності повнолітніх партнерів. При такому підході поняття "адекватності" та "неадекватності" стають елементами континуума, в якому враховуються багато індивідуальних факторів. Таким чином, сучасна сексуальність охоплює досить широкий спектр поведінки. Більшість технік сексуальних стосунків вважаються природними, якщо їх такими визнають обоє з партнерів. Наприклад, мастурбацію (особливо в період дорослішання) та оральний секс можна вважати цілком прийнятними видами сексуальної активності, за умови, що вони не мають нав'язливого характеру.

Психолог-консультант має усвідомити, що причини сексуальних дисгармоній можуть бути багатогранної природи та включати в себе тісно пов'язані фізіологічні, емоційні та міжособистісні складові. Серед них можуть бути як біологічні особливості (вага, конституція тіла, розміри геніталій, біологічні цикли, хронічні захворювання), так і передуючі життєві обставини (психологічні травми, стиль виховання, характер діяльності, рівень освіти) і т.д. Частіше вони мають спонукальний характер. Наприклад, цукровий діабет або сексуальне насилля, якому людина наражалася в минулому, може призвести до ускладнень в інтимно- еротичній сфері. У свою чергу, підтримуючі умови, такі як довготривалі непорозуміння у взаємостосунках, алкоголізм або стресові обставини на роботі надають сексуальним розладам хронічного характеру.

Для систематичного аналізу походження сексуальних дисгармоній психологу слід розрізняти їх відповідно до природи походження. Вони можуть бути соматичними, соціальними та безпосередньо психологічними. Основу для останніх складає система уявлень особистості про себе як сексуального партнера. В процесі активного розвитку сексуальної самосвідомості, не отримуючи достовірної інформації на свої запити від компетентної особи, індивід може керуватися сексуальними диспозиціями, міфами та прикладами, що панують у соціально значущому середовищі, приймаючи їх за єдино правильні.

В залежності від специфіки, консультування стосовно дисгармоній у сексуальній сфері особистості буває трьох видів: сексуальна просвіта, формування адекватної сексуальної поведінки та сексотерапія. Специфіку кожного можна визначити наступним чином: просвіта є процесом, в якому надається фактична інформація про природу сексуальності заохочується зміна установок по відношенню до неї. Сексуальне консультування, що відбувається поряд з просвітою, зосереджується на наданні допомоги клієнту в впровадженні отриманих знань у соціально відповідальну сексуальну поведінку. Під час самої терапії спеціаліст допомагає усунути неадекватні елементи сексуального сценарію пацієнта.

На думку С.В. Діденка, консультант із самого початку прийому у терапевтичній бесіді з клієнтом має визначити свою роль тому, що кожен із сексуальних партнерів намагається свідомо або несвідомо приховати від спеціаліста інформацію або судження, які можуть підкріпити його особисту позицію в конфлікті. Психолог, з одного боку, не повинен стати знаряддям для здійснення чиїхось планів, а з іншого – суддею, який накладає етичну оцінку позиції кожного з учасників ситуації. Для того, щоб консультант міг бути професійно ерудованим спостерігачем та об'єктивним коментатором подій, необхідно притримуватись ряду специфічних принципів під час проведення консультації стосовно дисгармоній у сексуальній сфері особистості:

  • 1) Консультант не має бути обтяжений власними сексуальними проблемами. Це необхідно задля адекватного реагування на відповідні труднощі клієнтів;
  • 2) Консультанту необхідно вільно та відверто апелювати до сексуальної проблематики, не вживати завуальованих фраз, правильно використовувати сексологічну термінологію;
  • 3) Консультанту в певних випадках важливо першим почати розмову щодо можливих сексуальних проблем клієнта, оскільки останній може соромитися;
  • 4) Консультанту важливо уміти інтерпретувати сексуальні проблеми, коли клієнт демонструє їх у замаскованому вигляді;
  • 5) Професійний консультант може надати клієнту об'єктивну інформацію за умови, якщо він сам розуміється на різних питаннях сексуальності людини;
  • 6) Психологу важливо бути готовим до того, що під час консультації може виявитися фрагментарність або суттєва викривленість уявлень молоді;
  • 7) Спеціаліст має усвідомлювати межі власних можливостей. Не допустимо переступати кордони сексотерапії без спеціальної на те підготовки.
  • 8) Консультанту необхідно знати, у яких випадках клієнта слід спрямувати до інших спеціалістів та надати адреси цих фахівців;
  • 9) Консультанту слід відмовитися від критичних оцінок стосовно сексуальної поведінки та переваг клієнта.

Одним із найскладніших завдань на перших етапах консультування є формування психологічного запиту клієнта.

Оскільки тема для обговорення є досить інтимною – психологу доводиться долати в першу чергу дію захисних психологічних механізмів клієнта. Виділяється декілька захисних реакцій, які найчастіше зустрічаються під час консультування: вербалізовані заперечення, замовчування, реакції роздратування, негативізм при обговоренні чинників, формальна кваплива згода з психологом, відхилення від суті обговорюваних питань.

Зазвичай, клієнти, говорячи про сексуальні проблеми, схильні недооцінювати роль психологічних факторів, розглядають виникаючі труднощі як порушення безпосередньо фізіологічного порядку. Якщо ж скарги на сексуальні проблеми з'являються вже на початку першого прийому, то це, скоріше за все, свідчить або про фізіологічну їх природу, або про глибинні особистісні проблеми клієнта, пов'язані із сексуальністю. Корекція і того, і іншого знаходиться за межами компетентності консультанта. Такого клієнта необхідно перенаправити до іншого спеціаліста.

Питання початку інтерв'ю на тему сексуальності залишається відкритим, особливо для недосвідчених психологів. Психолог- консультант не повинен занадто акцентувати увагу на обговоренні питань інтимного характеру з кожним клієнтом, хоча ця сфера і є віддзеркаленням міри внутрішнього комфорту та характеру міжособистісних стосунків пари. Проте сфера його впливу обмежується запитом клієнта та його захисними механізмами. Прояв ініціативи може негативно вплинути як на ефективність інтерв'ю, так і на ставленні до консультанта в цілому. У ситуаціях, коли клієнт занадто акцентований на темі сексуального життя, може виявитися, що це є ознакою ускладнень іншого порядку. Але, з іншого боку, уникаючи такого запиту, можна випустити із під контролю значну частину переживань клієнта, що має прямий вплив на адекватність його соціалізації. Іншими словами, сексуальна активність (частота статевих актів, їх сценарії, міра задоволеності) часто є індикатором загального фону стосунків.

Ще одна ситуація, коли сексуальне життя піддається аналізу – це відчуття сорому та тривоги перед інтимним життям. Тоді клієнт ніби ретельно приховує своє бажання обговорювати: опускає голову, запинається, може відповідати короткими демонстративними фразами, руки тримає в замку. Але при цьому стає уважним, коли психолог сам починає розповідати про сексуальність та давати короткі інформаційні повідомлення з цього приводу.

Якщо клієнт не готовий говорити прямо про сферу сексуальності, то важливо правильно підібрати метод щоб почати таку бесіду, задавши їй правильного русла. Оскільки у спеціаліста не завжди є можливість розпитувати про інтимні сторони життя клієнта, то вивчення його сексуальності може починатися зі стандартного питання або своєрідної гри з клієнтом: "Що Ви можете розповісти про своє статеве життя? У відповідь на що консультант може почути: "Усе добре" або "Нормально". Однак консультант не повинен задовольнятися такою поверхневою відповіддю. Необхідно використати уточнюючі запитання: "Що означає "добре?", "Що є для Вас нормою в статевому житті?". Тим самим психолог дасть клієнту зрозуміти, що коротка відповідь точна, але не достатня.

Досить часто клієнти самі маскують справжню мету звернення питаннями загального характеру, не заглиблюючись у ситуації. Консультант для активізації діалогу може задати питання: "Це пов'язано з Вашою сексуальністю?" або "А Ваше сексуальне життя...?". Але необхідно бути максимально тактовним, інакше психолог ризикує порушити етичні принципи консультування. У клієнта може скластися враження, що консультант хоче знайти шляхи вирішення власних дисгармоній через його ситуацію та, як наслідок обуритися. Коли клієнт не говорить про свою сексуальність нічого, а того вимагає ситуація, то консультант повинен навести його на цю думку: "Ви нічого не хочете розповісти про своє сексуальне життя". Таке зауваження може бути більш доречним, аніж питання. Якщо клієнт відповідає питанням: "А що Ви хотіли б дізнатися?", зауваження можна перефразувати: "Чому Ви нічого не говорите про сексуальне життя?". В ситуації опору клієнта під час обговорення питань сексуального характеру, тиску на його свідомість клієнта чинити не слід, та все ж можна наголосити, що без такого обговорення значно важче зрозуміти інші проблеми.

Бувають випадки, коли в процесі консультування клієнт раптово "проговорює" або ставить під сумнів доцільність роботи консультанта. Така ситуація може бути окреслена наступними фразами: "Все це не так важливо. У мене і так було б все добре, як би налаштувалось моє сексуальне життя". Це свідчить про переважання психологічного фактора в сексуальних дисгармоніях особистості. Виникнення порушень у таких ситуаціях часто датується якоюсь подією, яка передувала зміні ситуації. Клієнти часто спрощують свою ситуацію наступними висловами: "Вона просто відмовляється на мене звертати увагу" чи "Він мене просто зневажає", "У мене після такої ситуації не має бажання", підкреслюючи фізіологічний характер проблеми. Головним завданням, що повинен вирішити консультант у подібній ситуації – якомога детальніше розібратися в тому, з якою періодичністю проявляються ці ускладнення. Така інформація може дати достатньо для постановки точного психологічного діагнозу та індивідуального підбору заходів корекції.

Специфіка консультації з питань сексуальності може змінюватись у залежності типу клієнтів, які звертаються за допомогою. Можна виділити наступні групи клієнтів:

  • – поодинокі клієнти з труднощами через різновиди сексуальної поведінки та сексуальну орієнтацію;
  • – клієнти з порушеною статевою ідентифікацією (трансексуали);
  • – подружжя;
  • – батьки дітей, що дорослішають;
  • – підлітки та юнаки.

Серед клієнтів, які звертаються до психолога є люди з особливими вподобаннями у сексуальній сфері. Серед таких схильностей вуаєризм, фетишизм, трансвестизм, аутостимуляція, садизм, мазохізм, ексгібіціонізм, еротоманія, сексоголізм, целібат, асексуальність та ін. Для консультації щодо різних видів сексуальної активності психолог має знати не лише визначення цього явища, а й природу його походження та форми прояву. Але загальним принципом консультації є ступінь залежності індивіда від потреби. Якщо він може отримувати повноцінне задоволення від сексуальної активності традиційним чином, без обов'язкового звернення до своїх особливих вподобань та це не завдає труднощів його оточуючим, то це можна вважати різновидом норми. Тоді завданням психолога є надання допомоги у відкритті власної ідентичності та переключенні уваги на більш важливі життєві питання. У разі ж ригідності сексуального сценарію та залежності від потреби клієнту слід звернутися до сексолога.

Також у практиці консультування можна зустріти клієнтів з нетрадиційністю у своїх сексуальних вподобаннях: гомосексуальностю чи бісексуальностю. В таких випадках консультанту особливо вважливо продемонструвати безосудливе ставлення до клієнта. Також слід розрізняти ступінь сконцентрованості на своїй орієнтації. Якщо сексуальна орієнтація не є центральною рисою особистості, то індивід є цілком адаптивним та може повною мірою відповідати соціально прийнятим ролям. В усьому іншому специфіка консультування таких клієнтів практично нічим не відрізняється від роботи з гетеросексуальними індивідами. Специфічності додає лише ряд питань, що можуть обговорюватися на консультації. Серед них наступні:

  • 1) Питання вибору партнера. Ці люди переживають більш драматично особисті стосунки тому, що не можуть відкрито шукати партнера, а у разі зустрічі з таким погоджуються на не повною мірою задовольняючий варіант;
  • 2) Зміна сексуальних партнерів. Дійсно представники сексменшин часто вдаються до недовготривалих стосунків. Це викликано не лише більш вільним способом життя, що швидше залежить від етичних якостей особистості, а й осудливим ставленням суспільства, яке частіше не приймає гомосексуальні пари та шлюби, вважаючи їх розповсюджувачами інфекційних захворювань;
  • 3) Внутрішнє переживання ідентифікації себе як представника гомосексуальної орієнтації. Якщо психологу вдасться забезпечити об'єктивний супровід цього процесу, то на завершальній стадії клієнту вдається знайти компроміс з суспільством та залишатися психологічно здоровою особистістю;
  • 4) Скарги на гомофобію. Ця проблема існує надзвичайно давно. Але деякі країни світу (Голандія, деякі штати США, Канада) ставляться більш терпляче до таких проявів сексуальності: легалізували одностатеві шлюби, дозволяють усиновлення, не заперечують проти публічних святкувань та демонстрацій. На сьогодні в Україні також розвивається мережа служб підтримки геїв та лесбіянок, куди можна порадити звернутися за підтримкою;
  • 5) Питання народження дітей. Люди з нетрадиційною орієнтацією вдаються до різних способів, щоб стати батьками: штучне запліднення, сурогатне материнство, фіктивний шлюб для усиновлення дітей, виховання спільних дітей парою лесбіянок та гомосексуалів. Цей процес також потребує супроводу, роз'яснень та підтримки;
  • 6) Питання домінування в одностатевій парі.

Особливим різновидом роботи психолога-консультанта є прийом транссексуалів. Термін лікування у таких випадках може викликати обурення. Необхідно навпаки, якомога коректніше пояснити про можливі варіанти життєіснування з такою особливістю через те, що процес зміни статі є досить тривалим та важким для психіки людини. Якщо клієнт все ж налаштований на операцію по зміні статі, то метою таких консультацій є психологічний супровід особистості на всіх етапах "переходу до нової статі".

У консультуванні подружжя психолог повинен чітко усвідомлювати, що сексуальні проблеми у порушених сімейних стосунках не є безпосередньою причиною деструкції. Скоріше навпаки, сексуальність є лакмусовим індикатором міжособистісних стосунків. Помилковою є думка деяких спеціалістів з приводу скарг клієнтів стосовно сексуальних проблем які начебто є основними причинами звернення до психолога. Лише довготривала неконструктивна взаємодія призводить до сексуальних розладів. В такому випадку психолог має справу з прихованим запитом.

На практиці зустрічаються досить розповсюджені критичні ситуації, в яких саме психологічні фактори визначають сексуальні проблеми, приводячи іноді до повного розладу сексуальних стосунків. Серед них:

  • 1) Скарги на пасивність партнера. Частіше клієнти пояснюють це заклопотаністю та повсякденними справами, але за цим частіше приховуються більш глибокі причини. Наприклад, сварки та конфлікти можуть інтерпретуватися партнером як неповага та образа. Як наслідок, цей стан викликає повну відразу від будь-яких сексуальних стосунків з цим партнером, але пояснення може виглядати як помста чи покарання. Це вносить неоднозначність у стосунки подружжя та продовжує притягувати різні негативні моменти спільного проживання. В таких ситуаціях консультанту слід детальніше проговорити міжособистісне підґрунтя конфлікту в сім'ї. Необхідно дати можливість клієнтам усвідомити справжні причини відмов від сексуальних взаємин. Для того, щоб ситуація дійсно змінилась, необхідно допомогти партнеру-звинувачувачу, наприклад чоловіку, побачити за своїми претензіями до дружини його власні прагнення почувати себе потрібним або страх, що відмова та пасивність жінки, є ознакою негативного ставлення до нього. Важливо створити атмосферу, в якій би обидва партнери відчували відповідальність за наслідки консультації та навчалися вести конструктивні переговори. Трохи відтягнувши консультування у часі, доцільно було б раціонально обговорити стосунки подружжя. Особливо важливо, щоб свої вимоги були сформульовані, наприклад дружиною, чия пасивність лежить в основі наведеного конфлікту;
  • 2) Незадоволеність сексуальними стосунками з партнером через зраду. Зазвичай подружжя звертається до психолога вже після завершення таких таємних стосунків через бажання пробачити та забути зраду. Нерідко новий сексуальний досвід одного з партнерів тягне за собою значні зміни її/його вимог до сексуальних стосунків. Особливо часто це зустрічається, коли сексуальні стосунки в шлюбі не принесли партнерам очікуваного задоволення. В таких ситуаціях коханка (або коханець) не рідко сприймається як більш досвідчена та сексуально активніша і немов би розкриває "винному у зраді" члену подружжя "невідомі раніше можливості сексуальних стосунків". Тепер, після закінчення інтимного зв'язку, він (вона) хотів би здійснити модернізацію сексуальної поведінки в шлюбі. Першочерговим завданням психолога є зняття напруги, що накопичилася в парі у зв'язку з тим, що відбулося. Успіх рішення цього завдання визначається тим, наскільки консультанту вдасться організувати відверте обговорення сексуальних проблем, в ході якого кожен з партнерів матиме можливість озвучити свої побажання іншому. Важливо, щоб, висовуючи нові вимоги, сторона не фіксувалася на тому, що довелось пережити. Обидва партнери повинні бути орієнтовані на пошуки чогось нового.

У ситуаціях, коли психологу доводиться працювати з подружжям поодинці, бажано створити умови для фінального спільного обговорення прийнятих рішень.

Консультуючи батьків з приводу сексуального життя дітей, їм потрібно допомогти зрозуміти поведінку своїх нащадків, які дорослішають, а потім дати рекомендації з приводу відвертої розмови з ними. Батьки повинні усвідомити, що ризиковані вчинки є нормальною частиною дорослішання особистості. Виважений ризик у сексуальних стосунках є цінним досвідом для молодої особистості. За його допомогою, молодь зазвичай визначає та розвиває свою сексуальну індивідуальність. Та при цьому існує велика ймовірність невдачі. Батьки повинні усвідомлювати це та підтримувати своїх дітей у таких випадках. Хочемо зауважити, що бувають випадки коли необміркована ризикована сексуальна поведінка (сексуальні дії з мало знайомими людьми, насильні коітальні стосунки, паління, вживання алкоголю та наркотиків, пошкодження власного тіла, крадіжки) проявляється як протест, що спрямований проти авторитету батьків. Подібні дії підлітків та юнаків частіше є частиною зусиль задля пошуку власної ідентичності, шляхом самовизначення, емансипації та відокремлення від інших, в тому числі і від батьків.

Що стосується безпосередньо сексуальних уявлень підлітків та юнаків у розумінні старшого покоління, то тут консультант зустрічає парадоксальну установку: "діти" та "секс" – поняття несумісні. З одного боку, це природно, бо батьки захищають дітей від сексуального життя дорослих, так само, як і захищають їх від дорослої роботи і дорослих навантажень. Та, з іншого боку, психологу доводиться застосувати не аби яких зусилля, щоб довести, що поняття "діти" і "сексуальність" стоять поряд одне з одним. Часто батьків відлякує словосполучення "дитяча сексуальність". Багато хто з них вважає, що сексуальність – прерогатива дорослих, а прояви сексуальності дитини – наслідування аморальній поведінці невихованих людей. Це помилкові переконання, що виникають часто у випадках, коли у власних сім'ях батьків ця тема була категорично закрита. При цьому психологам (і не тільки їм) часто доводиться чути історії про те, як підлітків карають за природні прояви їх сексуальності (мастурбацію, інтимне спілкування з ровесниками, зацікавленість еротичними зображеннями). Пережиті ними при цьому відчуття повної ганьби і спустошеності залишаються в пам'яті особистості, яка дорослішає, на все життя. Згадувати та розповідати про це виявляється емоційно важким процесом, не говорячи вже про те, що такі покарання часто призводять до серйозних неврозів і сексуальних проблем у дорослому віці. Перед психологом- консультантом стоїть завдання підвищеної складності: тактовно пояснити, що поняття дитячої та підліткової сексуальності все ж існує. Адже цілком закономірним є те, що будь-яка особистість у період дорослішання спеціально або мимоволі цікавиться питаннями сексуальності, а відтак потребує певних роз'яснень.

У процесі роботи з батьками підлітків та юнаків одним із завдань консультанта є розвиток навичок ведення тактовної розмови про інтимне життя людини та, зокрема, їх дитини. Зупинимось детальніше на універсальних рекомендаціях з приводу І проведення відвертої розмови з підлітками та юнаками, які можуть стати у нагоді як батькам, так і психологам-початківцям:

  • – під час бесіди з підлітками потрібно висловлюватися прямо, використовуючи, прості слова для описання відчуттів та деталей.
  • – обговорення сексуальності повинно починатися з попередніх стадій розвитку та підводити до їх вікового періоду.
  • – необхідно пам'ятати, що розмови про секс засоромлюють підлітків. Доречним було б розповісти, що у процесі розвитку суспільства також були періоди, коли про секс повідомляли із соромом, натякаючи на те, що і їх засмученість може носити тимчасовий характер.
  • – розмова про секс з підлітком не вказує на те, що психологу чи батькам доведеться обговорювати власний досвід. Але часто дорослі захоплюються наведенням прикладів та забувають запитувати у співрозмовника про його думку.
  • – постійно необхідно пам'ятати, що у всіх підлітків є сексуальне життя – реальне чи у фантазіях. Роздуми про сексуальність є важливою частиною дорослішання.
  • – вести бесіду з молоддю про секс можна лише після розширення власних знань щодо їх сексуального життя. Не можна тиснути в тих питаннях, що стосуються їх сексуального життя. їх сексуальність багато в чому має експериментальний характер та може змінюватись. Якщо грубо втручатися у цей процес, то він може стати більш ригідним та заблокуватись захисними механізмами у сексуальні комплекси.

Під час проведення консультації з підлітками та юнаками потрібно чітко усвідомити, що завоювати їх прихильність так само просто, як і втратити. На початку бесіди вони розраховують почути відповідь на питання, що їх цікавлять, але сказати про це їм досить складно. Тому висвітлювати сексуальні питання на перших етапах, можливо, доведеться психологу. Його функція тут буде більше просвітницька, але з метою формування довіри до власної особистості.

Підлітки та юнаки із особливим інтересом спілкуються з психологом щодо уявлень про свою сексуальність. При цьому вони можуть бути зніяковілими, зухвалими, спокійними, але майже завжди зацікавленими у розмові. Таким чином, вони компенсують нестачу достовірної інформації. Оскільки хорошої популярної літератури про сексуальні стосунки раніше було недостатньо, а зараз у надлишку, то психологу часто доводиться виступати у ролі порадника, що саме доречно почитати та куди звернутися з подібними проблемами, до чого бажано та не бажано прагнути сексуальним партнерам. Звичайно повідомляли про це треба з обережністю, але консультанту мати певні уявлення про існуючі популярні видання з проблем сексуальності просто необхідно.

Практичному психологу, роз'яснюючи підліткам питання про міжстатеві стосунки людей, завжди важливо враховувати, що інформація повинна бути конкретно адресованою, з урахуванням психологічної спрямованості на специфіку особистості періоду дорослішання (інтересів, мотивів та уподобань) та умов її розвитку (матеріальної забезпеченості, стилю виховання, урбанізованості). Психолог, реалізуючи принцип довіри, має враховувати те, що його роз'яснення повинні бути короткими та однозначними, а також стосуватися тільки тих питань, які цікавлять вихованців у ситуації "тут і тепер".

Під час співбесіди з підлітками психологу-консультанту важливо дотримуватися конкретних методологічних положень. Найважливішим є принцип врахування життєвого досвіду, як можливості осмислення дитиною поданої нової інформації на основі її власного досвіду. У зв'язку з цим не має потреби заглиблюватися в деталі, які особистість дитини не здатна зрозуміти. Тема людських міжстатевих взаємостосунків має бути такою ж звичною для обговорення в колі сім'ї чи учнівській групі, як і всі інші.

Психолог до інтерв'ю з підлітком повинен бути завчасно підготовленим. По-перше, важливо обрати час проведення такої співбесіди, по-друге, бути готовим відкрито і природно висловити свої почуття та переживання з приводу сексуальних новоутворень у дитини, причому без суб'єктивізації та афективності, по-третє, якщо зустріч не перша, ретельно продумати план та запропонувати реальну кількість доступних завдань, які будуть вирішуватися в межах однієї бесіди.

Наведені вище рекомендації з проведення психологічних консультацій щодо сімейної взаємодії та сексуального життя особистості не вичерпують всіх варіантів запитів, що зустрічає консультант у своїй роботі. Проте хотілося б наголосити на тому, що більшість труднощів такого роду пов'язані з уявленнями клієнта та їх інтерпретацією для оточуючих.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >