< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Психологічне консультування клієнтів із специфічними проблемами

Консультування несамостійних і маломотивованих клієнтів

Люди приходять до психолога з певною метою: отримати потрібну інформацію, діагностувати психічний стан, з'ясувати причини поганого самопочуття, змінити ставлення до партнера, налагодити стосунки в сім'ї. В основі прийнятого рішення відвідати психолога лежить мотив або ціла система мотивів (мотивація). Однак трапляються випадки, коли клієнти приходять за вимогою чи проханням рідних, друзів, не можуть чітко сформулювати відповіді на запитання "Яку допомогу Ви хочете отримати від психолога?", тобто, не можуть виділити мотиву звернення за психологічною допомогою.

Ознаки несамостійних, "невмотивованих" клієнтів:

  • – нездатність клієнта сформулювати конкретний психологічний запит;
  • – ворожість, особливо на першій зустрічі;
  • – демонстрація опору, конфронтація до позиції консультанта;
  • – зміщення проблеми, замовчування суттєвих сторін ситуації;
  • – часто категорична відмова спілкуватись з психологом.

Перша зустріч з "невмотивованими" клієнтами проходить, як правило, у важкій атмосфері, емоційний фон консультативної зустрічі пригнічений. Приводом для зустрічі з психологом може виступати усвідомлення безнадійності ситуації, що склалася у житті людини, скарга родичів, на прохання чи вимогу яких клієнт погоджується поговорити з психологом, запит офіційних осіб (соціальних, правоохоронних служб), які, здебільшого, прагнуть отримати експертну оцінку чи рекомендації. Нерідко самі ініціатори таких консультацій намагаються таким чином вирішити власні проблеми (наприклад, компенсувати почуття провини).

Психологи-консультанти, котрі працюють з невмотивованими клієнтами, часто допускають помилки:

  • 1) намагаються усілякими засобами довести правомірність та потрібність консультації, власну професійність;
  • 2) роблять спроби зламати установки та упереджене ставлення клієнтів до психологічного консультування;
  • 3) демонструють образу за недовіру та опір консультуванню;
  • 4) неефективність консультативного процесу пояснюють власною професійною некомпетентністю чи недосвідченістю;
  • 5) прагнуть за будь-яку ціну "красиво" вийти із ситуації (як наслідок – емоційне вигорання, втома, розчарування).

Мета консультативного процесу – сприяти розвитку самостійності та здатності приймати відповідальні рішення.

Працюючи з такими клієнтами, консультанту варто основні зусилля спрямувати на:

  • – встановлення психологічного контакту (рапорту), в основі якого лежить довіра до розповіді клієнта, демонстрування готовності спеціалістом спокійно прийняти ситуацію (а заодно й незадоволеного клієнта);
  • – показати зацікавленість та емпатійне ставлення ("розумію, що ситуація для вас неприваблива");
  • – пояснити клієнту можливості психологічного консультування ("давайте разом спробуємо знайти оптимальний вихід із ситуації, яка склалася, розглянемо прийнятні для вас варіанти"), тобто, ширше використовувати "терапію реальністю" відмовитись від негативних установок та отримати реальну користь;
  • – однозначно дати зрозуміти клієнту, що, незважаючи на запит (як правило, оплачує "зацікавлена", ініціююча сторона), вибір подальшої поведінки він буде здійснювати самостійно;
  • – розділити відповідальність за результат зустрічі з клієнтом.

Специфіка використання вищезазначених рекомендацій опосередковується віком клієнтів, їх соціальним статусом та актуальним психічним станом. Нерідко трапляється так, що ініціатори консультування мало вмотивованих клієнтів не володіють необхідною інформацією або приховують її від консультантів, цим самим ускладнюючи зустріч. У таких випадках потрібно обговорити це відкрито, приймаючи рішення про продовження зустрічей. Інколи посередники намагаються нав'язати потрібний результат, маніпулюючи почуттями консультанта.

Приклад із практики. Клієнтка 45 років звернулась до психолога з проханням допомогти зберегти шлюб, який "розвалювався на очах". На її думку, чоловік "необгрунтовано" вирішив залишити сім'ю. Особливо від такого рішення страждають діти (хлопці 14, 21 року). Ніякі прохання та аргументи жінки не діють. Вона вважає, що до такого рішення призвели консультації сімейного психолога, які відбулись два роки тому і змінили ставлення чоловіка до цінностей сім'ї. Сам чоловік відмовлявся приходити на консультацію. Коли ж дружині все-таки вдалось його вмовити (вона запевнила, що це конче потрібно самому психологу), то з'ясувалося, що чоловік не хотів травмувати дружину і насправді вже давно зустрічається з іншою жінкою. Перед психологом постала етична проблема вибору-між автентичністю, відкритістю (що передбачалось контрактом) та альтруїзмом, емпатійним ставленням, відповідальністю за результати. Консультант запропонував відкрито про все поговорити з дружиною, а коли чоловік відмовився – переконав його з розумінням поставитись до переживань та демонстративної поведінки дружини. Разом вони обговорили можливі негативні наслідки та шляхи ЇХ попередження.

Як бачимо, клієнтка намагалася перекласти відповідальність за ситуацію на спеціалістів, маніпулюючи свідомістю та почуттями психолога й чоловіка. Очевидно, що вона догадувалась про справжній стан справ та істинну причину сварок з чоловіком, однак намагалась це приховати від спеціаліста, ускладнюючи його роботу. Однак, з етичних та професійних міркувань, психолог ні в якому випадку не "моралізує" з клієнтом, а чітко встановлює границі впливу та компетенції. ("Це лише Ваш вибір, я можу тільки обговорити з Вами його наслідки та доречність", "Шкода, що Ви прийняли таке рішення, однак, це Ваше життя").

Трапляється, що невмотивований (мало мотивований) клієнт за порадою друзів чи знайомих все-таки самостійно звертається за допомогою до спеціаліста, однак приходить на консультацію з демонстративною установкою: ніхто не зможе мені допомогти. У даному випадку йдеться про прояви життєвих сценаріїв, робота з якими передбачає тривалу терапевтичну діяльність. У цілому консультативний процес за своєю структурою вибудовується залежно від готовності клієнта працювати, складності ситуації (включеності в неї інших людей), оцінки "компетентних суддів", стандартності поведінки учасників ситуації. Особливо важливе місце в даному випадку відіграють етичні норми та правила поведінки консультанта, що визначаються професійною спілкою, до якої він належить.

Схема консультативної зустрічі обирається відповідно до фаху спеціаліста та запиту клієнта. Особливе значення має врахування індивідуальних і вікових характеристик відвідувачів. Серед ефективних технік, які може обирати консультант – психодраматичні ситуації, символ-драматичні засоби; ТА-техніки (аналіз его-станів, сценаріїв, ігрових трикутників); когнітивні схеми, моделювання перспективи та інші сучасні засоби психологічного впливу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >