Консультування асоціальних особистостей

Асоціальна поведінка – це поведінка, що передбачає уникнення особистістю виконання морально-етичних норм, загрожує благополуччю міжособистісних стосунків.

"Асоціальні" особи часто не здатні на близькі осмислені стосунки; порушення, що, здебільшого проявляються на рівні поведінки (агресивність, вживання наркотиків та алкоголю, нерозбірливі сексуальні зв'язки). У структурі особистісних якостей таких осіб часто спостерігається конфліктність, підозрілість, амбітність у поєднанні з низькою асертивністю (впевненістю). В основі такої поведінки часто лежить комплекс неповноцінності, дезадаптивність, схильність до маніпулювання.

Мета психологічної допомоги асоціальним клієнтам – вплинути на особистість таким чином, щоб вона зрозуміла, до чого призводить така поведінка, усвідомила наслідки та змінила ставлення до себе й оточення. Великого значення надається роботі з образами, які можуть виступати лише як примітивна емоційно забарвлена форма впливу на поведінку іншої людини з метою зміни їх поведінки.

Консультування агресивних клієнтів

У практиці консультування часто зустрічаються вороже налаштовані або ж відкрито агресивні клієнти. Причини такої поведінки можуть бути наступні:

– страх продемонструвати або побачити самому справжню, можливо, непристойну поведінку, боязнь покарання або ж засудження;
– негативний досвід довірливого ставлення у минулому (неочікувана реакція батьків, педагогів у минулому);
– сценарні посилання (директиви, дозволи) значущих людей "Будь досконалим", "Будь сильним";
– спотворене бачення авторитетної поведінки ("кричати може дозволити собі тільки впевнена, сильна людина, яка не боїться покарань);
– недовіра до "терпеливого, розуміючого" консультанта, намагання таким чином вивести його з обраних позицій ("людина людині вовк, кожен думає лише про себе");
– звичка реагувати саме таким чином, оскільки, на думку клієнта, люб'язні лише слабкі або ж закомплексовані люди.

У ситуації агресивного поводження клієнтів консультанти також ведуть себе по-різному:

– відкрито проявляють подив та незадоволення;
– ігнорують подібну поведінку, не показуючи свого ставлення;
– проявляють підвищену турботу, намагаючись заспокоїти клієнта;
– демонструють дружність та розуміння, підкреслюючи гуманістичні принципи взаємодії;
– відмовляються працювати у такій атмосфері.

Найбільш ефективною видається поведінка консультанта, яка характеризується відкритим неманіпулятивним відображенням свого ставлення до ситуації: психолог задає питання, намагаючись з'ясувати, чим викликана агресія та продемонструвати ті емоції, які переживає сам консультант: "Ви чимось незадоволені?", "У мене складається враження, що ви зараз гніваєтесь, це так?", "Що викликало у вас таку реакцію?"

Агресивність може бути рисою характеру клієнта, специфічною реакцією на певну ситуацію або ж звичним способом спілкування. Інколи клієнт може не помічати своїх агресивних проявів навіть у тих ситуаціях, де вона недоречна. У таких випадках:

1) варто обговорити з клієнтом, наскільки його влаштовує такий спосіб спілкування, чи збирається він "щось робити" з власною агресивністю;
2) обов'язково домовитись при складанні контракту про допустимий стиль спілкування під час консультації, пояснити власні принципи та очікування у процесі професійної взаємодії;
3) не залишати без уваги жодного прояву агресії: "Ваша реакція стосується процесу консультування чи чогось іншого?" Така робота знизить напругу та допоможе розставити пріоритети, що надзвичайно важливо для позитивних змін у житті агресивного клієнта: "Ви так збуджено реагуєте через важливість цієї події?" Погляд та оцінка "з боку" допоможе зорієнтуватись клієнту та сприятиме перегляду і диференціації ставлень до оточуючих;
4) спокійно, компетентно проаналізувати переноси (трансфери) та власні почуття, віднайти провокуючі агресію фактори (події, вчинки людей, які можуть хвилювати як клієнта, так і психолога); у випадку, коли власні переживання психолога надто сильні, варто подумати про доцільність продовження консультативних зустрічей;
5) прослідкувати індивідуальну історію виникнення та формування агресивних реакцій: виявити людей, які підтримують таку реакцію, які протистоять їй, обговорити з клієнтом ставлення до такої поведінки оточуючих;
6) ідентифікувати та знайти пояснення тим почуттям, які викликає агресивна поведінка клієнта у психолога-консультанта. Вважається, що консультант має заохочувати істинні почуття, якими б вони не були, оскільки їх прояв дає можливість побачити справжню, реальну картину;
7) важливо демонструвати своє розуміння негативних емоцій клієнта, заохочувати щирі висловлювання, навіть у експресивній формі, водночас регулюючи поведінкові прояви та витримуючи "безпечну дистанцію"; клієнт має чітко розмежовувати дружні та професійні прояви оточуючих і в цьому важлива роль фахівця-психолога.

Консультативний процес може виглядати у класичному варіанті. Тип консультування – особистісно-орієнтований, спрямований на усвідомлення внутрішніх суперечностей, переструктурування особистісних конструктів, зміна ставлення до реальних подій та людей.

Зміст технологічних аспектів залежить від типу клієнта та фахової методологічної підготовки психолога-консультанта.

Методи роботи. Бесіда з агресивним, а інколи й вороже налаштованим клієнтом складна та забирає багато енергетичних ресурсів і часу на зменшення психологічного опору. У ході спілкування консультант поетапно допомагає клієнту:

– усвідомити власну агресивність і вороже ставлення до оточення, що може здійснюватись у процесі розпитування та глибинного інтерв'ю;
– розпізнати її основні прояви та об'єкти агресивного ставлення ("хто найчастіше викликає агресію, злість?", "за яких обставин Ви проявляєте роздратування?";
– побачити способи її заміщення – образа, ігнорування, маніпулювання, психосоматика ("яким чином Вам удається гальмувати злість, агресію?" "що Ви відчуваєте після того, як стримуєте прояви агресії?";
– віднайти способи безпечного відреагування негативних емоцій (гніву, ворожості) у процесі програвання конфліктних ситуацій у групі, відкритого обговорення травмуючої чи напруженої ситуації під час індивідуальних консультацій, шляхом використання тілесно-орієнтованих та експресивно-рухових технік.

Важливо пам'ятати, що прояви гніву та ворожості клієнта часто не залежать від професійної майстерності консультанта і беспосередньо не пов'язані з діями чи висловлюваннями психолога. У певні моменти консультант може виступати реальним "замісником" об'єкта агресії клієнта, тому до цього треба поставитись з розумінням, не сприймаючи себе "жертвою" та не демонструвати зверхньої батьківської позиції.