Консультування залежних клієнтів

Психічні розлади, що супроводжуються патологічними змінами психічного стану людини, можуть викликатись так званими психоактивними чи психотропними речовинами. Ці речовини можуть відрізнятись в юридичному чи соціальному ракурсі (наприклад, тютюнопаління більш прийнятне для нашого суспільства), однак у психологічному аспекті вони різняться лише за ступенем впливу, результатом зміни психічного стану: паління тютюна (тютюноманія) – 1-ша стадія залежності; вживання алкоголю (2-га стадія); куріння марихуани (3-я стадія); використання власне наркотичних заборонених препаратів (4 стадія). Останнім часом до цієї небезпечної категорії почали відносити ігроманію (залежність від ігор).

Причини алкоголізму та нарко-ігроманії різноманітні: від психофізіологічних особливостей (слабка, виснажена нервова система) – до економічних та соціальних негараздів. Однак, провідна роль належить психологічним характеристикам особистості, її емоційній саморегуляції, системі ціннісних орієнтацій, ставлень до навколишнього середовища, розвитку самосвідомості.

Проблема попередження та лікування наркозалежності надзвичайно важлива, актуальна і складна. Вона різниться віковими особливостями, статевими проявами, соціальною ситуацією особистості. Найчастіше до психолога звертаються близькі чи рідні людини, котра вживає наркоактивні речовини, тому перші зустрічі "невмотивованого" клієнта досить складні, потребують особливого терпіння, чіткого розмежування функцій та складання контрактів (домовленостей). Такі клієнти, окрім консультативних зустрічей, спрямованих на виявлення психологічних факторів порушення поведінки, ступеня психічної залежності, діагностики типу особистості, потребують, як правило, тривалого психотерапевтичного втручання. У цьому випадку психотерапія виступає в якості патогенетичного методу лікування і вимагає чіткого визначення показників для її використання (В. Тополянський, М. Струковська).

Найважливіше завдання психолога – своєчасна й адекватна психологічна підтримка на рівні прийняття особистості та доцільна психокорекційна програма, спрямована на перевиховання, "перепрограмування особистості".

Структура процесу консультування. Пропонуємо так звану еклектичну модель консультування:

– встановлення контакту з клієнтом (raport);
– дослідження проблеми;
– ідентифікація альтернатив;
– планування діяльності;
– оцінка та зворотний зв'язок.

Виділення стадій умовне, оскільки основний напрямок роботи визначається особистісною готовністю клієнта до усвідомлення та зміни ситуації. Важлива роль належить професійній компетенції консультанта, його людським якостям та досвіду. Серед консультантів побутує думка, що найкращими психотерапевтами є ті, котрі самі пережили травмуючу ситуацію наркотичної залежності. Варто пам'ятати:

– кожна людина унікальна, ситуація – неповторна;
– стосунки консультанта та клієнта визначаються "терапевтичним альянсом", завданням конкретної зустрічі;
– у спілкуванні з залежною особистістю не буває дрібниць, за кожним епізодом може виступати болюче переживання, що призводить до особистісного "злому", маніпуляцій, психологічних ігор;
– важливо проявляти чутливість (сенситивність) до емоційних реакцій клієнтів, модальності їх переживань відносно життєвих обставин;
– не варто забувати про межі впливу психолога під час консультацій: його можливості визначаються не лише професійністю, але й низкою ситуативних факторів, які супроводжують клієнта;
– спілкування з залежними клієнтами вимагає багато емоційних затрат, провокуючи професійне вигорання, енергетичне виснаження.

Основним показником проблеми залежного клієнта є загострення внутрішніх суперечностей – наявність внутрішнього конфлікту ("хочу і не можу", "повинен і боюсь"). Тобто, одна частина особистості (субособистість) протистоїть, суперечить іншій. Відбувається неусвідомлена боротьба мотивів, інтересів, сценаріїв. Опосередкований вплив здійснюють життєві ідеали, цінності, бажаний образ майбутнього, вольові процеси. Під час першої зустрічі, як правило, спостерігається відсутність чітких цілей життя, перспективних ліній, а то й втрата смислів існування (позиція Я-, Інші-).

Вочевидь, що самостійна, цілеспрямована особистість швидше "приходить у норму", в той же час мало організовані, навіювані, несамостійні особи не в змозі самостійно виокремити мотиваційну домінанту, а тим більше віднайти способи досягнення бажаних результатів. Посилення напруги призводить до загострення суперечностей, емоційних порушень та втрати психологічної рівноваги. Людина намагається хоча б на короткий час знайти спокій, забути про проблеми. За наявності "сприятливих" обставин (друг- наркоман, вільна сума грошей, зрада коханої людини, неприємності в сім'ї) така особистість швидко потрапляє "на гачок".

Актуалізований внутрішній конфлікт можна спостерігати у таких випадках: невідповідність вербальних та невербальних проявів (занадто жестикулює, повторює одні і ті ж фрази, "забуває" відповісти на запитання, бачить у сні ситуацію зіткнення об'єктів, спізнюється на сеанси тощо). Часто несприятлива внутрішня ситуація супроводжується соматичними проявами – порушенням сну, головними болями, невротичними та алергічними реакціями.

Технології консультування. Підбір технічного інструментарію залежить від методологічної підготовки консультанта та актуального стану клієнта, його зацікавленості й готовності до тривалої, часто конфронтаційної роботи. Найбільш поширеною в сучасній практиці є раціональна та сугестивна психотерапія з використанням широкого арсеналу технік, прийомів.

Бесіда з клієнтом спершу переслідує мету сприяти його "розкриттю", тобто стимулювати до того, щоб він максимально "виговорився", піднявши з глибин несвідомого образи, провини, фобії. Під час бесіди пригнічується тривога, вербалізована клієнтом у доступних формах, вивільняються позитивні емоції, можливо, відбувається катарсис (очищення). Клієнт може плакати, скаржитись на нерозуміння.

У ситуації короткочасної терапії з успіхом використовують нейролінгвістичне програмування (НЛП), що допомагає відносно швидко покращити психоемоційний стан клієнта, "захопити" його. Специфіка роботи з клієнтом передбачає:

– орієнтацію на ресурси власне самого клієнта та його родини для вирішення основної проблеми (ігро-нарко-алкогольну залежність);
– партнерське розділення відповідальності між клієнтом та консультантом;
– опора на досвід та інтуїцію консультанта;
– технічну пластичність та суб'єктивність;
– особливо обережне ставлення до симптоматики, невербальних проявів;
– обмеження в звичних контактах (за підтримки та сприяння рідних) або ж повне відмежування від соціальних груп, котрі провокують прояви негативних згубних звичок.

Оскільки до основних причин психологічної залежності клієнтів належить внутрішній конфлікт, то доречно використовувати методи інтеграції субоособистостей (кожну конфліктуючу сторону називають субособистістю). Клієнту пропонується вибрати третій, найбільш оптимальний варіант, який би влаштовував обидві сторони. Прикладом символічної боротьби двох сторін, що конфронтують, є сновидіння, робота з якими може допомогти розібратись з нереалізованими бажаннями, які спровокували неконтрольовану поведінку. Важливо вивільнити пригнічену частину Я, яка б могла протистояти вороже налаштованій або неконструктивній частині. Головне – переключити, знайти іншу домінанту, справжній інтерес.

Психолог може використати метод "двох стільців", завдання якого – допомогти клієнту прийняти компромісне рішення, домовитись про подальші дії, які б влаштовували обидві частини Я. Консультант лише супроводжує цей контракт, домовленість, попереджуючи занурення та застрявання клієнта. В інструкції психолог застерігає щодо намагання вплинути на партнера (свою субособистість), розсмішивши чи розізливши його ("спробуйте не реагувати на опонента, утримувати внутрішню непохитність, спокій". Пізніше він пропонує помінятись місцями та повторити завдання, спробувавши реалізувати позиції "провокатора" (звертати увагу на реакції партнера).

Актуальними сьогодні є техніки просторового спілкування – робота з "білими плямами" (С. Петрушин,). Клієнту пропонується уявити власний простір з "білими плямами" та намагатись заповнити пустоти. "Чим ви можете його заповнити? Кому це сподобається? Спостерігайте за собою без оцінок та осуду. Прокрутіть "кіно" назад. Якщо "плівка" рветься, намагайтесь її відновити. Чому вона порвалась саме в цьому місці?" Таким чином, ми намагаємось відновити "провокуючі" сторінки життя чи події, що могли спричинити внутрішньо-особистісні конфлікти. Передбачається створення єдиного простору.

Приклад із практики. До психолога звернулась подружня пара зі скаргою на нерозуміння та конфлікти з дорослим сином (ЗО років). Тривалий період ст не може влаштуватись на роботу, "зв'язався" з жінкою без прописки та роботи, загалом, викликає тривогу та серйозні побоювання батьків. Батьки прагнули порозумітись з сином, знайти "ключик". На запитання, чого вони бояться найбільше – батьки непевно відповіли, що не можуть йому довіряти, він піддається зовнішнім впливам, може втратити все, що вони нажили протягом життя. Виникало відчуття, що подружжя щось приховує або намагається переконати психолога в тому, що найбільше викликає сумніви. Консультант запропонував більш детально розповісти про їх сім'ю, сина. Хлопчик народився і ріс бажаною дитиною під патронажем матері, однак батька така ситуація влаштовувала, оскільки тривалий час працював на "відповідальній роботі". З'ясувалось, що батьки подарували сину квартиру, однак через деякий час забрали ключі, оскільки він "завів компанію", почали скаржитись сусіди. Лише під час сеансу з самим сином вдалось розпізнати ознаки наркотичної залежності (особливий погляд, високий рівень захисту, депресивність, пасивність, обсесивність тощо). Прямих відповідей клієнт уникав, в усьому звинувачував батьків, які "заважають його сімейцому щастю". Очевидно, що хлопець потребував тривалого комплексного лікування. Психолог запропонував програму, однак після цього клієнт не з'являвся.

Причина відмови від психологічної допомоги залежних клієнтів часто криється в неусвідомленні свого стану ("покину, коли захочу"), у приховуванні від оточуючих проблеми ("мій син не наркоман", "цього не може бути"). Батькам, котрі надто опікували сина або ж, навпаки, "кинули напризволяще" у дитинстві – важко обмежувати свою дитину, жорстко дотримуватись вимог. Вони не погоджуються на активну співпрацю, перекладаючи відповідальність на спеціаліста та шукають чудо-метод.

Сьогодні найбільш успішними є методи групової терапії найрізноманітнішого спрямування (релігійні громади, трудові колективи, психотренінги, "групи зустрічей"). Найчастіші помилки психолога: попадання "на гачок"; ігри ("пни мене", "так, але"); дозвіл клієнту продовжувати грати "жертву" або ж роль "рятівника", яку бере на себе психолог; нечіткі контракти. Однозначно можна сказати, що вирішення цієї проблеми може увінчатись успіхом за умови прийняття спільно розробленої програми, де мають бути задіяні зацікавлені близькі люди (сім'я), соціальні працівники, психологи, роботодавці, сам клієнт, котрий усвідомлює необхідність та доречність терапії, займається самовдосконаленням, зміцненням свого Я та вірить у своє майбутнє.

Консультанти-початківці нерідко вибирають позицію "опікуна", котрий доступний клієнту у будь-який час, може дати пораду у будь-якій ситуації, тим самим "прив'язуючи" клієнта до себе. Не варто забувати, що клієнт сам відповідає за своє життя, що певна поведінка формувалась у нього роками, тому для конструктивних змін потрібен час, мотивація та цілеспрямована робота.

Реальну небезпеку можуть складати клієнти з параноїдальною шизофренією, органічними порушеннями психіки. Однак, більшість з них у свідомому адекватному стані самі розуміють небезпеку своїх реакцій, тому швидко і позитивно реагують на обмеження та чіткі вказівки консультанта. Ні в якому випадку не варто погрожувати клієнтам, оскільки цим можна спровокувати небажану ворожу поведінку. Щоб уникнути подібних ситуацій, консультантам варто діагностувати схильність клієнта до неконтрольованих ворожих дій за допомогою тестів та додаткової інформації. Якщо обстеження і включене спостереження вказують на органічні пошкодження та межові стани, таких клієнтів направляють до спеціалістів відповідного профілю.

Однозначно можна сказати, що вирішення цієї проблеми може увінчатись успіхом за умови прийняття спільно розробленої програми, де мають бути задіяні зацікавлені близькі люди (сім'я), соціальні працівники, психологи, роботодавці, сам клієнт, котрий усвідомлює необхідність та доречність терапії, займається самоудосконаленням, зміцненням свого Я та вірить у своє майбутнє.