< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Консультування клієнтів із суїцидальними намірами

У наш час особливої популярності набирає кризова психотерапія, що передбачає невідкладну психологічну допомогу людям, котрі перебувають у кризовому (критичному) стані та потребують корекції суїцидальних проявів.

До "суїцидальних" клієнтів належать ті, хто намагався здійснювати замах на власне життя (суїцид) або ж ті, котрі мають приховані чи відкриті суїцидальні наміри.

Серед потенційних самовбивць називають:

  • – самотніх людей після 40 років (особливо серед чоловіків);
  • – людей похилого віку з соматичними захворюваннями;
  • – людей з алкогольною залежністю;
  • – людей, котрі перенесли втрату.

До основних причин, що сприяють здійсненню суїцидального наміру, належать:

  • 1) стресові стани, негативні переживання, які, на думку суб'єкта, лише поглиблюються;
  • 2) нездатність подолати стрес ні власними силами, ні з допомогою інших;
  • 3) втрата смислу існування, звичних орієнтирів;
  • 4) зрада чи вороже несприйняття коханої людини;
  • 5) депресивний стан (поза депресією суїцид здійснюється вкрай рідко).

Варто пам'ятати про суїцидальні наміри, які часто можуть приховуватись, тамуватись клієнтом у стані горя. Однак, консультанти-практики відзначають, що напередодні суїцидальних намірів люди часто розповідають про це іншим, при цьому багаторазово повторюють про:

  • – "неможливість та непотрібність такого існування";
  • – "втрату інтересу до життя, що стало жахливим";
  • – "втрату близьких, значущих людей, без яких життя втратило сенс, приносить лише страждання";
  • – "залежність свого існування від волі чи бажання інших".

У процесі консультування важливо виокремити суїцидальні наміри та власне акти суїциду. Частіше закінчені спроби суїциду спостерігаються серед чоловіків; серед жінок більш поширеними є невдалі спроби. Працюючи з депресивними клієнтами (стан може проявлятись у прихованій чи відкритій формі), не варто забувати, що вони представляють загрозу, оскільки навіть слабко виражена депресія може перерости в суїцидальний намір.

Консультанту під час зустрічі з "кризовим" клієнтом з суїцидальним и намірами рекомендовано:

  • 1) "почути" клієнта, розпізнати попередження про наміри покінчити з життям (інколи вони звучать у прихованій формі, оскільки такі дії глибоко засуджуються у суспільстві); оцінити ризик реалізації задуманого, тобто, здійснити адекватний прогноз подальших дій клієнта;
  • 2) діагностувати істинні причини суїцидальних намірів: для цього можна використовувати проективні та особистісні тести (кольоровий тест Люшера, ТАТ, тест на виявлення фрустрацій Розенцвейга, Сонді тощо); відокремити справжні наміри від спроби "полякати оточення" (особливо це характерно для істероїдної акцентуації); віднайти "вторинну вигоду".

Еефективним є поетапне розпитування:

  • – як справи? що нового?
  • – як складаються стосунки з оточенням?
  • – що не влаштовує у спілкуванні з рідними, друзями?
  • – про що думаєте останнім часом?
  • – що по-справжньому тривожить?
  • – кому ви розповідаєте про свої переживання та думки?

У випадку відкритої заяви про те, що "не варто страждати самому та заважати іншим" необхідно закрити "люки". Для цього можна використати наступний метод: попросити клієнта письмово записати кілька речень – про цінність людського життя, про те, що це не лише наш дар, тому ми не можемо ним розпоряджатись самостійно, про відповідальність перед рідними і т. д.; якщо клієнт різко відмовляється виконувати прохання – це може означати, що він обмірковує можливості піти з життя.

Результатом успішної діагностичної роботи стане виокремлення основних суїцидальних факторів, що:

  • а) можуть спричинити суїцид у формі імпульсивної спроби самовбивства (знижений контроль над емоціями, неприйняття себе, сильні больові відчуття, нав'язливі думки, алкогольне сп'яніння тощо);
  • б) викликають "суїцидонебезпечні" переживання (гостре бажання помсти, болюче почуття провини, глибоку фрустрацію, почуття покинутості, пригнічення); обговорити почуття клієнта, не приховуючи власні роздуми та переживання і демонструючи глибоку повагу до прояву справжніх, а не "рекетних" (заміщувальних) почуттів; виявити ворожі почуття до. інших (суїцид як спроба їх покарати – "нехай страждають до кінця життя"), нав'язливе прагнення покарати себе за провину:
    • – які почуття ви переживаєте, коли говорите про це?
    • – як часто ви відчуваєте стан туги?
    • – з ким ви можете поділитись своїми переживаннями?
    • 4) здійснити корекційні впливи з метою зміни ситуації:
      • – що збираєтесь змінити у своєму житті?
      • – як буде виглядати ваше життя, коли вам вдасться досягнути результатів?
      • – що вас приваблюватиме у новій ситуації?
      • – що збираєтесь робити найближчим часом?
      • – якої допомоги ви потребуєте саме зараз?
      • – від кого очікуєте підтримки?
      • – що чи хто може завадити вам?

У процесі консультування важливо виокремити суїцидальні наміри та власне акти суїциду. Частіше закінчені спроби суїциду спостерігаються серед чоловіків; серед жінок більш поширеними є невдалі спроби. Працюючи з депресивними клієнтами (стан може проявлятись у прихованій чи відкритій формі), не варто забувати, що вони представляють загрозу: навіть слабко виражена депресія може перерости в суїцидальний намір.

Приклад із практики. 33-річний чоловік звернувся до психолога- консультанта на вимогу його матері. Нещодавно він вийшов з лікарні після спроби самогубства. Акт суїциду чоловік здійснив уночі в присутності дружини, яка надала першу допомогу та викликала лікарів. Під час першої зустрічі тримавсь відсторонено, не розкривав справжніх мотивів суїцидальної спроби ("щось найшло", "переживав з приводу безробіття"), У процесі бесіди з матір'ю та дружиною вдалось з'ясувати, що клієнт тривалий час перебував у стані депресії, перестав спілкуватись з друзями, періодично вживав алкоголь. Лікарі не знаходили ознак невротичного розладу чи інших патологій, тому рекомендували пройти курс психотерапії. Консультанту вдалось викликати довіру, встановити психотерапевтичний альянс, у результаті чого клієнт "розкрився": не знаходить сенсу існування, не може бути прикладом для сина, не бачить перспектив у знаходженні роботи. Прихованими мотивами виступили конфліктні стосунки дружини та матері ("вона не гідна сина, не розуміє його, обмежує зустрічі з друзями") – обидві жінки значущі та близькі клієнту. Важливе місце займали також внутрішні суперечності – між нереалізованими амбіціями та реальними здобутками (не отримав вищу освіту, хотів займатись іншою справою, не виправдав довіри рідних). Саме ці причини виступили головними суїцидальними факторами, що на фоні збудженого стану та фрустраційних переживань, страху розтати (втратою поваги близьких людей) спричинили імпульсивну спробу самовбивства. В якості антисуїцидальних факторів, що лягли в основу корекційної роботи, стали: теплі почуття до сина, почуття провини матері та дружини ("як вони будуть з цим жити?"), молодість, почуття обоє 'язку.

Консультант має враховувати не лише мотиви та ситуацію клієнта, але й особливу увагу звертати на особистісний фактор. Нерідко реалізації суїцидальних факторів сприяють характерологічні якості клієнта, акцентуації, егоцентризм, нарцисизм, мазохізм. Так, наприклад, люди, схильні до мазохізму, вибирають в якості друзів чи коханих тих, хто може призвести до розчарування, невдач, почуваючи себе "жертвою" (віктимність). Нерідко вони шукають первинну користь ("Я живий, я реально існую") та вторинну ("Мене будуть шкодувати, і не засудять"). Під час консультацій з'ясовується, що в них було багато інших варіантів, однак вони нехтували ними з якихось причин. Консультування таких клієнтів передбачає зміну установок, усвідомлення своїх можливостей, знаходження переваг у відкритому спілкуванні, аргументації, переконання його в тому, що він сам може бути господарем свого життя, і саме це приносить задоволення.

Успішним результатом корекційної роботи є виділення та констатація антисуїцидальних факторів (почуття близьких людей, необхідність завершити важливу справу, догляд за хворим, релігійні почуття та переконання, осуд друзів). Роботу з близьким оточенням варто проводити поетапно, враховуючи бажання рідних, налаштування на реальну допомогу. Важливо з'ясувати та за необхідності змінити їх ставлення до людини, яка наважилась на суїцид, переконати, що саме від них значною мірою залежить успіх роботи психолога.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >