< Попер   ЗМІСТ   Наст >

М'ЯЗОВА СИСТЕМА (МІОЛОГІЯ)

Розділ морфології, що вивчає будову і функцію м'язів, називається міологією (від грецького myos- м'яз). Вище докладно описано будову м'язової тканини. Нагадаємо, що за морфофункціональною класифікацією м'язову тканину поділяють на дві групи: гладку і посмуговану. Посмугована м'язова тканина, у свою чергу, поділяється на скелетну і серцеву. Гладкі м'язи розташовані в стінках порожнистих внутрішніх органів, кровоносних і лімфатичних судим. Вони скорочуються мимовільно, тобто не підконтрольні свідомості. Скелетні м'язи, що прикріплюються до кісток, приводять в рух певні ділянки тіла. Серцеві м'язи мають певні особливості будови і функції.

У людини є приблизно 400 скелетних м'язів, більшість з них парні. Вони скорочуються довільно під впливом нервових імпульсів, що надходять по периферійних нервах з центральної нервової системи. Скелетні м'язи, рухаючи кістками, активно змінюють положення тіла в просторі; беруть участь в утворенні стінок ротової, грудної і черевної порожнин, а також порожнини таза; входять до складу стінок глотки, верхньої частини стравоходу, гортані; приводять в рух очне яблуко і слухові кісточки; забезпечують дихальні і ковтальні рухи. Скелетні м'язи утримують тіло у вертикальному положенні, у рівновазі і переміщають його в просторі. Загальна маса скелетної мускулатури в дорослої людини складає 30-40 % від маси тіла, у немовлят – 20-22 %. У літніх і старих людей маса скелетних м'язів зменшується до 25-30%, коли знижується м'язова активність. При високій м'язовій активності маса м'язів зберігається до глибокої старості.

Будова і класифікація м'язів

М'яз (musculus) – це орган, побудований з пучків посмугованих м'язових волокон, зв'язаних між собою пухкою сполучною тканиною, в якій проходять кровоносні судини і нерви. Одиницею будови скелетних м'язів є м 'язове волокносимпласт.

Початок і прикріплення м'яза

Рис. 124. Початок і прикріплення м'яза

М'яз складається з м'язових волокон, кожне з яких зовні від сарколеми вкрите тонкою сполучнотканинною оболонкою – ендомізієм (endomysium). М'язові волокна формують пучки (рис. 124), які також оточені тонкими прошарками сполучної тканини – внутрішнім перимізієм (perimysium internum). Весь м'яз покритий зовнішнім перимізієм, його ще називають епімізієм (perimysium externum; epimysium), що разом із сполучнотканинними структурами ендомізію і внутрішнього перимізію переходить у сухожилок (tendo). Таким чином, сполучна тканина, що оточує м'язові волокна, переходить у сухожилкові волокна. Однак між заокругленим полюсом м'язового волокна (при світловій мікроскопії) і сухожилком (м'язово-сухожилкове з'єднання) є чітка межа. При електронно-мікроскопічному дослідженні ця межа представлена численними пальцеподібними виростами м'язового волокна, між якими видні заглиблення. В усі ці заглиблення проникають колагенові мікрофібрили сухожилка, які обкутані кінцями ретикулярних мікрофібрил, що входять до складу сарколеми м'язових волокон.

Сухожилки майже не розтягуються, але вони дуже міцні і витримують величезні навантаження. Міцність сухожилка на розрив досягає 5-10 кг/мм2. Наприклад, сухожилок чотириголового м'яза стегна здатний витримувати розтягнення силою 600 кг, п'ятковий сухожилок триголового м'яза литки (ахіллів сухожилок) – 400 кг. Таку міцність забезпечує щільна оформлена волокниста сполучна тканина, з якої утворені сухожилки. Сухожилки складаються з рівнобіжних пучків колагенових волокон, між якими розташовані сухожилкові клітини – тсндиноцити і фібробласти. Тендиноцити (cellulaetendineae) мають видовжене ядро і невелику кількість цитоплазми. Ці клітини утворюють відростки, що проникають між сухожилковими волокнами (fibrae tendineae). Пучки колагенових волокон першого порядку обкутані пухкою волокнистою неоформленою сполучною тканиною – ендотендиніем (endotendineum). Пучки колагенових волокон другого порядку оточені внутрішнім перитендиніем (peritendineum intetnum). Сухожилок ззовні вкритиіі зовнішнім перитендиніем (peritendineum externum) – чохлом із щільної волокнистої сполучної тканини. У сполучнотканинних прошарках між сухожилковими волокнами проходять кровоносні судини і нервові волокна.

Більшість м'язів мають стовщену середню частину – черевце (venter), що переходить з обох кінців у сухожилки (tendae). Проксимальний кінець м'яза називається головкою (caput), вона починається сухожилком від однієї кістки, а сухожилок дистального кінця м'яза (хвіст – cauda) прикріплюється до іншої кістки. При цьому сполучнотканинні волокна сухожилка міцно зростаються з окістям чи з охрястям і навіть проникають у кістку (шарпеєвські волокна).

Початком м'яза (origo) прийнято називати місце фіксації до кістки його проксимальної частини, а дистальна частина м'яза прикріплюється (insertio) вже до іншої кістки.

Початок м'яза, що скорочується, звичайно залишається нерухомим, це його точка фіксації (punctum fixum). На іншій кістці, до якої прикріплюється м'яз, розміщена рухома точка (punctum mobile). При скороченні м'яза вона переміщується. При зміні умов руху точка фіксації і рухома точка можуть мінятися місцями.

Сухожилки різних м'язів розрізняються за будовою і формою. Наприклад, м'язи кінцівок переважно переходять у довгі сухожилки циліндричної форми. Плоскі м'язи, що беруть участь у формуванні стінок порожнин тіла, мають широкі і плоскі сухожилки, такий сухожилок називається апоневрозом (aponeurosis). Деякі м'язи мають два черевця, які з'єднані проміжним сухожилком (tendo intermedius). Прикладом може бути двочеревцевий м'яз шиї. Якщо вздовж м'яза є кілька проміжних сухожилків, то їх називають сухожилковими переділками (intersectiones tendineae). Такі переділки характерні для прямого м'яза живота.

Класифікація м'язів. М'язи підрозділяють за їх розташуванням, формою, довжиною, напрямком м'язових волокон, функціями, а також за розташуванням їх стосовно суглобів (табл. 29).

Виділяють м'язи поверхневі і глибою, присередні і бічні, зовнішні і внутрішні, вони розміщені у відповідних ділянках кінцівок, у стінках порожнин тіла тощо.

ТАБЛИЦЯ 29. Класифікація м'язів

Класифікація

М'язи

за формою:

  • – веретеноподібні
  • – квадратні
  • – трикутні
  • – стрічкоподібні
  • – колові

за кількістю головок:

  • – двоголові
  • – триголові
  • – чотириголові

за кількістю черевець:

– двочеревцеві

за напрямком м'язових

– одноперисті

пучків:

  • – двоперисті
  • – багатоперисті

за функцією:

  • – згиначі
  • – розгиначі
  • – обертачі
  • – піднімачі
  • – стискачі
  • – відвідні
  • – привідні

за розташуванням:

  • – поверхневі
  • – глибокі
  • – присередні -бічні

За формою і будовою м'язи дуже різноманітні (рис. 125). Найчастіше м'язи мають веретеноподібну і стрічкоподібну форму, вони переважно розташовані на кінцівках і прикріплюються до кісток, що є довгими і короткими важелями (наприклад, двоголовий м'яз плеча, довгий відвідний м'яз великого пальця кисті тощо). Плоскі м'язи мають вигляд широких тонких м'язових пластин (наприклад, найширший м'яз спини). Плоскі м'язи беруть участь в утворенні стінок черевної і грудної порожнин (наприклад, косі і поперечний м'язи живота). М'язові пучки веретеноподібних, стрічкоподібних і плоских м'язів орієнтовані вздовж їхньої довгої осі.

Будова скелетних м'язів дуже різноманітна. Якщо м'язові пучки розташовані з одного боку від сухожилка під гострим кутом, то такий м'яз називають одноперистим м'язом (musculus unipennatus), наприклад, присередній широкий м'яз стегна. Якщо м'язові пучки прикріплюються до сухожилка з обох боків під гострим кутом, то такий м'яз є двоперистим (musculus bipennatus), наприклад, прямий м'яз стегна. У багатоперистому м'язі (musculus multipennatus) м'язові пучки переплітаються і прикріплюються до сухожилка з різних боків (наприклад, дельтоподібний м'яз).

Форма м'язів

Рис. 125. Форма м'язів

Деякі м'язи складаються з кількох частин. У м'яза може бути 2,3,4 головки чи кілька сухожилків. М'язи, що мають дві головки і більше, починаються від різних кісток чи від різних частин однієї кістки. Потім ці головки об'єднуються в єдине черевце з одним загальним сухожилком. Такі м'язи мають відповідну назву: двоголовий м'яз, триголовий м'яз, чотириголовий м'яз. Одне загальне черевце може мати кілька сухожилків, що прикріплюються до різних кісток (наприклад, поверхневий м'яз-згинач пальців кисті).

У деяких м'язах їхні м'язові пучки мають колове (циркулярне) розташування, тому колові м'язи зазвичай оточують природні отвори тіла. Прикладом таких м'язів можуть бути коловий м'яз ока і коловий м'яз рота. Інші колові м'язи виконують функцію замикачів (сфінктерів). Такий м'яз називається м'язом-замикачем (musculus sphincter), наприклад, зовнішній м'яз-замикач відхідника. Назва багатьох м'язів походить від Їхньої форми (ромбоподібний, трапецієподібний, квадратний, круглий), розмірів (великий грудний м'яз, довгий і короткий малогомілкові м'язи), напрямку м'язових пучків (поперечний м'яз живота, зовнішній косий м'яз живота). Назва деяких м'язів говорить про їх початок і прикріплення (плечо-променевий м'яз, грудиинио-клю- чично-соскоподібний м'яз) або про їх функцію: м'яз- згинач (т. flexor), м'яз-розгинач (т. extensor), м'яз- привертач (m.pronator), м'яз-відвертач (т. supinator), м'яз-підіймач (т. levator), м'яз-опускач (т. depressor), протиставний м'яз (т. opponens), м'яз-замикач (т. sphincter), м'яз-звужувач (т. constrictor), м'яз- розширювач (т. dilatator). М'язи називаються ще й за напрямком виконуваних ними рухів: відвідний м'яз (т. abductor), що відводить, наприклад, кінцівку від серединної лінії; привідний м'яз (т. adductor), що приводить, наприклад, кінцівку до серединної лінії.

Стосовно суглобів м'язи розташовані неоднаково, що визначається їх будовою, топографією і функцією. Одні м'язи прикріплюються до суміжних кісток і діють тільки на один суглоб – це односуглобові м'язи. Інші м'язи перекидаються через два суглоби і більше – це двосуглобові і багатосуглобові м'язи. Багатосуглобові м'язи зазвичай найдовші і розташовуються поверхнево. До них належать м'язи, що починаються на кістках передпліччя і прикріплюються до кісток кисті, а також м'язи гомілки, що прикріплюються до кісток стопи. Є м'язи, що починаються і прикріплюються на кістках, що не з'єднуються за допомогою суглобів (шило-під'язиковий і щелепно-під'язиковий м'язи). До таких м'язів належать також м'язи лиця і м'язи промежини.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >