< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Функції соціального працівника, який працює з прийомними сім'ями

Стрімкий ріст показників створення прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу, що розпочався у 2006 році, вимагає забезпечення професійного соціального супроводження їхньої діяльності. Нормативно-законодавче визначення єдиного механізму надання соціальної підтримки сім'ям, які виховують дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, формулює основні вимоги та потреби спеціалістів, які працюють з прийомними сім'ями.

Щоб забезпечити якісну та результативну соціальну роботу з прийомними сім'ями, соціальний працівник повинен успішно проводити інформаційні заходи для формування позитивної громадської думки щодо сімейних форм виховання, їх розповсюдження та відбору кандидатів у прийомні батьки; забезпечити якісне навчання прийомних батьків; здійснювати соціальне супроводження для надання кваліфікованої підтримки, допомоги у разі виникнення проблемних ситуацій; використання соціальних ресурсів, налагодження співпраці з іншими фахівцями, державними та недержавними структурами для забезпечення ефективного розвитку та інтересів дитини.

Фахівець має мати комплексну теоретичну підготовку та практичні навички, що дозволяють йому вирішувати конкретні питання та володіти набором методик для надання соціальної допомоги, підтримки сім'ї, яка виховує дитину- сироту чи дитину, позбавлену батьківського піклування.

При реалізації соціального супроводження соціальний працівник не лише безпосередньо надає соціальну допомогу прийомній сім'ї, а й виступає у ролі соціального менеджера і виконує низку різних функцій, зокрема: оцінюючу, допоміжну, організаційну, освітньо-виховну, консультативну, посередницьку, координаційну, адвокатську, адміністративну, аналітичну. А це свідчить, що соціальний працівник повинен мати комплексну теоретичну підготовку та практичні навички, що дозволяють йому розумітися на особливостях великої кількості випадків, вміти виконувати конкретну практичну роботу, а також володіти певним пакетом методів щодо надання соціальної допомоги та підтримки конкретної прийомної сім'ї [70].

Функціонал, обумовлений соціально-педагогічною діяльністю соціального працівника з прийомною сім'єю, - це основні напрями роботи, в яких конкретизується її зміст (рис. 5.16.1).

Основні функції соціального працівника, котрий працює з прийомними сім'ями

Рис. 5.16.1. Основні функції соціального працівника, котрий працює з прийомними сім'ями

Комунікативна функція вимагає від спеціаліста, котрий працює з прийомними сім'ями, надання соціально-педагогічної допомоги дитині, яка виховується у прийомній сім'ї, забезпечує налагодження взаємодії дитини, родини та державних організацій, що виступають спонсорами і партнерами соціального працівника.

Соціальний працівник повинен вміти попереджувати та усувати конфліктні ситуації, добирати оптимальні засоби та прийоми спілкування з прийомною дитиною та її батьками і водночас допомагати їм знаходити спільну мову між собою і зовнішнім макросередовищем. Зусилля спеціаліста, в першу чергу, повинні бути спрямовані на відновлення сприятливого мікроклімату у сім'ї як під час кризових спалахів у ній, так і в процесі щоденного спілкування.

Сприятливий сімейний мікроклімат необхідний, в першу чергу, для створення атмосфери психічно-емоційного відновлення сил членів сім'ї, внутрішньосімейного спілкування подружжя, батьків і дітей, засвоєння духовних надбань соціуму. Впроваджуючи у прийомну сім'ю етичні засади спілкування, соціальний працівник рятує її від нервових перевантажень, роздратованості, сварок. Даний напрям є надзвичайно важливим, оскільки негативний емоційно-психологічний мікроклімат, не володіння членами сім'ї комунікативними навичками, культурою мовлення може призвести до появи і прояву у них таких якостей, як ревнощі, надмірна образливість, небажання поступатися власними інтересами, зручностями заради іншого, незадоволення житлово-побутовими умовами, і, врешті, - до девіантної поведінки.

Таблиця 5.16.1.

Знання та вміння, необхідні соціальному педагогу для реалізації комунікативної функції

Знання, необхідні для реалізації функції

Уміння, необхідні для реалізації функції

  • – знання загальних положень теорії спілкування;
  • – види та типи спілкування;
  • – функції спілкування;
  • – правила та норми спілкування;
  • – особливості спілкування з різними соціальними групами;
  • – основні положення та принципи конфліктології;
  • – етичні засади спілкування.
  • – добирати оптимальні способи та засоби комунікативного впливу;
  • – створювати довірливу атмосферу під час спілкування;
  • – встановлювати контакт із співрозмовником;
  • – налагоджувати взаємодію між прийомними батьками, прийомними дітьми, іншими спеціалістами.

Організаторська функція передбачає підготовку спеціаліста до роботи з прийомною сім'єю з погляду менеджменту. Вона полягає у структуруванні та координації роботи з усіма соціальними інститутами, що займаються проблемами прийомних сімей.

У ролі соціального менеджера, спеціаліст повинен бути готовий до вирішення низки завдань, зокрема:

  • 1. Оцінювальне - визначення конкретних потреб прийомної сім'ї та ресурсів.
  • 2. Допоміжне – забезпечення послуг прийомним сім'ям у питаннях, які вони не спроможні вирішувати самостійно.
  • 3. Власне організаційне - об'єднання зусиль різних установ і фахівців з метою задоволення потреб прийомної сім'ї.
  • 4. Консультативне - надання прийомним батькам інформації щодо наявних можливостей вирішення конкретної проблеми і допомоги іншим фахівцям при виборі найбільш ефективного методу підтримки конкретної сім'ї.
  • 5. Посередницьке - орієнтувати і направляти прийомних батьків та дітей у відповідні установи та до конкретних фахівців.
  • 6. Координаційне - координація процесу допомоги, що надається різними установами та фахівцями.
  • 7. Адміністративне - здійснення діяльності щодо планування заходів, надання допомоги прийомним дітям і оцінка її ефективності.
  • 8. Аналітичне - збір та аналіз інформації, необхідної для прийняття рішень.

Спеціаліст повинен знати особливості планування соціально-педагогічної діяльності з прийомною сім'єю і повного мірою використовувати теоретичні знання на практиці з метою реалізації запланованих заходів. При цьому корекція стосунків у сім'ї має здійснюватися так, щоб усі необхідні заходи для забезпечення у ній порядку та дисципліни підтримувалися за допомогою методів, побудованих на повазі гідності дитини.

Здійснюючи підготовку до виконання даного напряму, спеціаліст повинен вміти визначати пріоритетні напрями діяльності з прийомною сім'єю на кожному окремому етапі роботи, правильно розподілити функціональні обов'язки між батьками, соціальними працівниками та іншими партнерами.

Прогностична та діагностична функція передбачає готовність майбутнього спеціаліста до надання допомоги у вирішенні стратегічних та організаційно-методичних (тактичних) завдань. В першу чергу, соціальний працівник повинен вміти зіставляти отримані результати і затрачені зусилля щодо роботи з прийомною дитиною та майбутніми кандидатами на батьківство. Для цього необхідно знати та уміти прогнозувати життєвий шлях прийомної дитини з метою запобігання криз, викликаних несподіваними ситуаціями.

Прогностична діяльність передбачає врахування принципів наступності і систематичності. Слід зауважити, що при використанні прогнозу спеціаліст повинен пам'ятати про використання лише достовірних фактів, не перебільшуючи або не зменшуючи значущість тих чи інших подій з життя прийомної дитини. Будувати прогноз необхідно відповідно до конкретної соціально-педагогічної ситуації й у конкретній прийомній сім'ї, з врахуванням індивідуальних вікових особливостей дитини.

Таблиця 5.16.2.

Знання та вміння, необхідні соціальному педагогу для реалізації організаційної функції

Знання, необхідні для реалізації функції

Уміння, необхідні для реалізації функції

  • – теоретичні засади організаційної діяльності;
  • – особливості соціального менеджменту;
  • – основні функції організаційної діяльності;
  • – особливості організації та управління різними соціальними групами.
  • – добирати адекватні організаційні форми соціально-педагогічної роботи з прийомнми сімями;
  • – організовувати роботу, спрямовану на реалізацію творчого потенціалу, здібностей, задатків прийомних батьків та прийомних дітей;
  • – налагоджувати партнерство з установами та організаціями, які опікуються прийомними сім'ями;
  • – налагоджувати співпрацю з прийомними батьками.

Діагностичний напрям покликаний конкретизувати проблему клієнта, вивчити усі деталі історії прийомної дитини, виявити специфічні риси її характеру, зумовлені соціальними причинами. Використання результатів діагностування в проектах професійної діяльності дозволяє соціальному працівнику адекватно і ефективно вирішувати інші соціально-педагогічні завдання.

Попереджувально-профілактична функція передбачає здатність соціального працівника до формування життєвого досвіду дитини, вироблення здатності до життєстійкості, самозбереження і самозахисту. Соціально-педагогічна профілактика - це система превентивних дій, які спрямовані на розвиток умінь і формування навичок орієнтації у складній системі соціальних взаємовідносин, попередження соціальних наслідків сирітства: соціальної відмежованості, ізольованості дитини, асоціальної поведінки. Соціально-педагогічна профілактика реалізується шляхом ознайомлення дітей з нормами соціально значущої діяльності і поведінки.

Зміст превентивної діяльності включає також заходи щодо надання інформації дітям про негативні наслідки протиправних дій, нехтування здоровим способом життя, відмови від норм культурного проведення дозвілля.

Таблиця 5.16.3

Знання та вміння, необхідні соціальному педагогу для реалізації прогностичної та діагностичної функцій

Знання, необхідні для реалізації функції

Уміння, необхідні для реалізації функції

Прогностична

  • – зміст прогностичної діяльності;
  • – особливості прогнозування;
  • – види, принципи, зміст прогностичної діяльності
  • – доцільно оперувати різновидами прогнозування;
  • – враховувати специфічні особливості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у процесі створення прогнозу;
  • – прогнозувати адекватні моделі поведінки прийомних дітей у прийомній сім'ї;
  • – прогнозування рівні задоволення базових потреб прийомних дітей, їх психологічного та фізичного стану.

Діагностична

  • – теоретичні засади психолого-педагогічної діагностики;
  • – особливості діагностування різних вікових груп (дітей, молоді, осіб зрілого віку); малі групи (сім'ї, формальні та неформальні групи, класний колектив);
  • – методологію та методи, принципи та напрями діагностування.
  • – добирати різні види діагностичного інструментарію;
  • – інтерпретувати результати діагностики;
  • – розробляти індивідуальний план роботи з дитиною та прийомною сім'єю.

Допомога прийомним сім'ям у проведенні профілактичної роботи з прийомними дітьми побудована на основних наукових засадах соціально-педагогічної профілактики дітей та підлітків. Так, завданнями первинної педагогічної профілактики є: формування у дитини моральних почуттів, що пов'язані з почуттями бережного ставлення до себе, відповідальності за власні вчинки; виховання вміння усвідомлювати себе частиною природи, розуміти власні можливості; попередження ранніх проявів неправильних уявлень дитини про деякі шкідливі звички; формування необхідних загальних та специфічних психологічних умінь і навичок, що є основою морально-психологічної стійкості людини, зокрема, про анатомо-фізіологічні та психологічні зміни, що відбуваються в організмі у ситуаціях стресу, інформаційних перевантажень, аутотренінгу, умінь самоконтролю тощо.

Основними завданнями вторинної профілактики є: вивчення можливих умов, що сприяють прояву схильності дитини до адиктивної поведінки; визначення найбільш чутливих, сензетивних до виховного впливу компонентів у структурі особистості прийомної дитини; аналіз мотивів адиктивної поведінки тощо.

Здійснюючи попереджувально-профілактичну допомогу, соціальний працівник має володіти способами та прийомами навіювання та переконання. З одного боку, він має сам добре усвідомлювати наслідки впливу шкідливих звичок та асоціальних форм поведінки на здоров'я та життєдіяльність прийомної дитини, а з іншого – неодноразово доносити цю інформацію до відома прийомної сім'ї.

Реалізуючи в дії цей напрям, спеціалістові необхідно піклуватися про забезпечення у прийомній сім'ї умов для формування здорового способу життя. З цією метою доцільно систематично організовувати індивідуальні, групові і масові форми профілактичної роботи. Доцільно організовувати соціально позитивну діяльність прийомної дитини через участь у різноманітних акціях, гуртках тощо.

Таблиця 5.16.4

Знання та вміння, необхідні соціальному педагогу для реалізації попереджувально-профілактичної функції

Знання, необхідні для реалізації функції

Уміння, необхідні для реалізації функції

  • – причини та форми прояву девіантної поведінки підлітків та молоді;
  • – зміст та форми соціально- профілактичної роботи;
  • – способи та прийоми навіювання та переконання.
  • – добирати оптимальні індивідуальні та групові форми профілактичної роботи;
  • – ефективно розв'язувати конфліктні ситуації;
  • – виявляти умови, що детермінують поведінку дитини;
  • – визначати кризові ситуації у прийомній сім'ї та аналізувати подальше визначення варіантів поведінки прийомних дітей;
  • – здійснювати профілактику стресів, депресивних станів у прийомних дітей та прийомних батьків.

Зміст охоронно-захисної функції спрямований на відстоювання прав та інтересів прийомних дітей на основі законодавчих державних документів. При цьому представник державного соціального інституту виступає у ролі захисника - відстоює інтереси дитини у випадку, коли доводиться зіткнутися з порушенням її прав, і з проблемами, які з цього випливають. Реалізовуючи завдання даного напряму, соціальний працівник може застосовувати заходи державного примусу щодо осіб, які допускають протиправні дії стосовно прийомної дитини. Цей напрям діяльності з прийомними сім'ями має гарантувати кожній сім'ї і кожній прийомній дитині можливість гідної життєдіяльності і впевненість у постійному соціальному захисті.

У роботі з прийомними сім'ями важливо систематично створювати умови для підтримки віри батьків і дітей у можливість досягнення позитивних результатів. З цією метою соціальний працівник інформує членів сім'ї про їхні права та соціальні гарантії, розповідає про закономірності розвитку дитини та умови щодо забезпечення її духовних потреб.

Таблиця 5.16.5

Знання та вміння, необхідні соціальному педагогу для реалізації охоронно-захисної функції

Знання, необхідні для реалізації функції

Уміння, необхідні для реалізації функції

  • – основні права дітей, підлітків та молоді закріплених у міжнародних та державних документах;
  • – зміст діяльності основних соціальних інститутів, що реалізують охоронно-захисну функцію;
  • – обов'язки сім'ї, школи, поза навчальних закладів стосовно розвитку особистості;
  • – зміст та повноваження діяльності соціального педагога стосовно захисту прав клієнта.
  • – забезпечити реалізацію прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, що виховуються у прийомній сім'ї;
  • – виховувати у дітей повагу до прав іншої людини;
  • – підвищувати якість життя дітей, повноцінно використовуючи можливості оточуючого соціального середовища.

Корекційно-реабілітпаційна функція передбачає формування умінь, які спрямовані на роботу по зміні та вдосконаленню особистісних якостей прийомної дитини. Актуалізація внутрішніх ресурсів прийомної дитини, мобілізація її духовного потенціалу мають на меті, перш за все, сформувати у такої дитини відповідне ставлення до себе, оточуючих та різних життєвих ситуацій.

У випадку, якщо прийомною дитиною є особа з функціональними обмеженнями, зусилля соціального працівника спрямовані на створення умов для розвитку ЇЇ потенційних можливостей, на активне входження в суспільне життя. Соціальна допомога батькам у вихованні і догляді за дитиною, яка має функціональні обмеження, зосереджена в основному на організації психологічної підтримки батьків, проведення психотренінгів, створення системи взаємодопомоги різних сімей, груп підтримки і взаємодії через сімейні клуби; змістовного дозвілля, а також окремих видів матеріальної допомоги.

Шляхом застосування просвітницької і посередницької допомоги соціальний працівник досягає ефекту психологічної підтримки, впливає на зниження рівня почуттів сумніву і страху, які певного мірою заважають оптимальному контролю ситуацією. Крім того, прийомна сім'я, яка потребує допомоги у плані корекційно-реабілітаційної роботи, може бути залученою до програми сімейної терапії, до навчальних тренінгів, метою яких є допомога у вирішенні прихованих проблем прийомних сімей.

Одним із важливих методів соціальної роботи з прийомними дітьми-інвалідами є стимулювання прогресивної громадської думки стосовно формування у суспільства гуманного ставлення до цієї категорії дітей та сімей, які взяли опіку над ними. Соціальні працівники виступають у ролі посередника між різними інфраструктурами, організовуючи і координуючи спільну адаптацію дітей-інвалідів та інших дітей, проводять спільні консультації, семінари.

Соціально-психологічна корекція допомагає виявляти також конфлікти внутрішньосімейних стосунків між родиною та суспільством. Мета її полягає у тому, щоб допомогти членам сім'ї зробити комплексну взаємодію більш конструктивною.

Домагаючись реалізації такого завдання, соціальний працівник проводить роботу з кровною сім'єю з метою і її реабілітації. В ідеалі одним із завдань у роботі соціального працівника є відновлення кровної сім'ї. І навіть, якщо це неможливо, дитина все ж таки повинна контактувати зі своїми родичами. До того ж краще, якби зустріч дитини з ними відбувалася поза прийомною сім'єю. До речі, у великих містах рекомендується, щоб родичі взагалі не знали адреси прийомної сім'ї.

Корекційно-реабілітаційна функція не лише забезпечує перераховані вище положення, але й забезпечує реконструкцію соціально-культурного оточення дитини й активізацію соціально-культурних і соціально-педагогічних функцій конкретної особистості. Реконструкція соціально-культурного оточення дітей означає організацію комунікації і дозвілля, а організація спілкування з ровесниками формує коло міжособистісних відносин і задовольняє одну із важливих соціальних потреб - потребу у спілкуванні.

Таблиця 5.16.6

Знання та вміння, необхідні соціальному педагогу для реалізації корекційно-реабілітаційної функції

Знання, необхідні для реалізації функції

Уміння, необхідні для реалізації функції

  • – теоретичні засади соціальної реабілітації;
  • – специфіку корекційно- реабілітаційної роботи 3 різними соціальними групами, її види та рівні.
  • - орієнтуватися в основних теоретичних положеннях та практичних методиках корекційно- реабілітаційної роботи;
  • – професійно застосовувати основні сучасні методики корекційно- реабілітаційної роботи у власній практиці;
  • – орієнтуватись та визначати типові ситуації, що потребують корекційно- реабілітаційного втручання;
  • – аналізувати ефективність корекційно-реабілітаційної допомоги.

Соціально терапевтична функція передбачає формування знань та умінь, спрямованих на усунення проблем прийомної дитини на основі самоусвідомлення нею ставлення до себе, до людей, які її оточують та до навколишнього середовища. Корекція ставлення до себе, до власного “Я” передбачає прояв усвідомлення причин внутрішньої пригніченості та їх подолання, вироблення навичок самостійності, створення ситуації антинавіювання, формування почуття поваги до себе, зміну ієрархії у системі цінностей і домагань. Корекція ставлення до інших базується на здатності розуміти почуття інших людей, їхньої чуйності, здатності до доброзичливого сприйняття переваг і недоліків інших. Корекція ставлення до життя можлива за умови набуття дитиною навичок вибору і самостійного прийняття рішення, досягнення відносно стабільного протистояння неприємностям і загрозам, подолання перешкод і труднощів.

У практиці психолого-педагогічної терапії діють індивідуальна та групова форми роботи з прийомними дітьми. Соціальному працівникові варто також визначити роль і місце батьків у заняттях групи, оскільки на окремих заняттях присутність батьків є навіть бажаною. Це дозволить батькам після заняття допомогти дітям розібратися у складних питаннях кожної теми. Бажано, щоб наприкінці кожного заняття терапевт роздавав батькам рекомендаційні пам'ятки.

Таблиця 5.16.7

Знання та вміння, необхідні соціальному педагогу для реалізації соціально-терапевтичної функції

Знання, необхідні для реалізації функції

Уміння, необхідні для реалізації функції

  • – теоретичні засади та особливості психолого-педагогічної терапії;
  • – рівні та форми допомоги, особливості надання соціально- терапевтичної допомоги різним групам клієнтів.
  • – доцільно застосовувати різноманітні форми психолого- педагогічної терапії;
  • – залучати працівників різних соціальних інституцій до надання допомоги прийомним сім'ям та прийомним дітям;
  • – надавати індивідуальну та дистанційну психолого- педагогічну допомогу.

Для здійснення ефективної роботи з прийомними сім'ями соціальний працівник повинен володіти нормативно- правовими знаннями, етичними нормами; володіти комунікативними уміннями; планувати основні етапи своєї діяльності, визначати пріоритетні напрямки своєї діяльності, налагоджувати співпрацю та партнерство з іншими організаціями та соціальними інститутами, прогнозувати особливості соціалізації особистості, враховувати специфіку різних соціальних груп у процесі створення своєї діяльності; аналізувати причини різноманітних ситуацій.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >