Хімічна зброя. Осередок хімічного ураження

Хімічна зброя: визначення і основні характеристики

Під хімічною зброєю розуміють отруйні речовини та засоби їх використання.

У якості засобів застосування можуть бути використані бойові частини різних типів ракет, авіаційні бомби та виливні пристрої, артилерійські снаряди і міни, хімічні фугаси і генератори аерозолів.

Отруйні речовини по формі застосування можна розділити на хімічну зброю і сильнодіючі отруйні речовини (СДОР).

Хімічна зброя – один із видів ЗМУ, дія якої ґрунтується на використанні бойових токсичних хімічних речовин.

До них відносяться:

• – отруйні речовини;
• – токсини;
• – фітотоксиканти.

Бойові ОР – це хімічні речовини, які при бойовому застосуванні або при аварії можуть заражати незахищених людей і тварин, а також заражати повітря, місцевість, споруди, воду, різні предмети, матеріали, що робить їх непридатними для користування і небезпечними при дотику з ними.

Хімічна зброя має здатність вибіркової дії – уражає людей і тварин без знищення (пошкодження) матеріальних цінностей. Результатом ураження можуть бути важкі екологічні і генетичні наслідки.

Екологічні наслідки впливу хімічної зброї – дія на тварини, рослини, ґрунт, воду, повітря, яка призводить до критичного стану навколишнього середовища і небезпечно для існування людей.

Генетичні наслідки пов'язані з порушенням апарату спадковості людей і тварин, що може негативно позначатися на наступних поколіннях.

Окремі спроби використовувати хімічні засоби були в багатьох війнах.

Перша світова війна. 22.04.1915 року німецькі війська в районі Іпра (Бельгія) провели газобалонну атаку. Загинуло 6 тис. та ушкоджено 15 тис. чол. За Першу світову війну загальна кількість уражених склала 1 млн. 300 тис. осіб.

Після Першої світової війни під тиском громадської думки у 1925 році в Женеві представники 37 держав підписали "Протокол про заборону застосування на війні задушливих, ядучих або інших подібних газів і бактеріологічних засобів".

Потім до нього приєднались більшість держав світу.

Проте деякі держави проігнорували це. Так, у 1935-1936 pp. Італія у війні з Ефіопією провела 19 хімічних атак, у 1937-1943 pp. Японія проти Китаю застосовувала хімічні та бактеріальні засоби.

Під час війни в Кореї і В'єтнамі американці застосовували хімічну зброю у великих масштабах. Тільки у В'єтнамі використано більше 100 тис. т хімічних речовин і постраждали майже 2 млн. осіб та знищена рослинність на 360 тис. га і 0,5 млн. га лісів.

Класифікація отруйних речовин (ОР) і їх характеристика

Основою хімічної зброї є отруйні речовини (ОР) (рис. 5.3).

• 1. За тактичним призначенням:
  • – смертельні;
  • – тимчасової дії;
  • – подразнюючі;
  • – навчальні.
• 2. За фізіологічною дією:
  • – нервово-паралітичні (зарин, зоман, V-гази, VX (Ві-ікс);
  • – шкірно-наривні (іприт);
  • – загально отруйні (синильна кислота, хлорциан);
  • – задушливі (фосген, дифосген);
  • – психохімічні (BZ (Бі-зет), LSD);
  • – подразливі (CS (Сі-Ес), хлорацетофенон, адамсит).
• 3. За швидкістю ураження:
  • – швидкодіючі (декілька хвилин);
  • – повільно діючі (через деякий час) – VX, фосген, іприт, BZ.
• 4. За тривалістю дії:
  • – стійкі – уражаюча дія зберігається кілька годин або діб (VX, зоман, іприт);
  • – нестійкі – уражаюча дія зберігається кілька десятків хвилин після їх примінення.

Рис. 5.3. Класифікація ОР

Основною характеристикою ОР є токсичність, яка вимірюється у токсодозах.

Токсичність – це здатність виявляти уражаючу дію на організм, викликаючи певний ефект ураження – місцеве або загальне.

Для кількісної оцінки токсичності ОР і токсинів застосовується такий показник – як токсодоза.

Токсодоза – це кількість ОР (доза), яка спричиняє певний результат (токсичний ефект) – до загибелі або виходу зі строю.

Токсодоза, що відповідає певному ефекту ураження відповідає:

• – при інгаляційних ураженнях – величині Ct (С – середня концентрація ОР у повітрі, t – час перебування людини чи тварини в зараженому повітрі);
• – при шкірно-разорбтивних ураженнях – масі рідкої ОР, яка спричиняє певний ефект ураження при попаданні на шкіру.

Для характеристики токсичності OP, що впливає на людину через органи дихання, застосовують такі токсодози:

• – середня смертельна інгаляційна токсодоза LCt50 (L – від лат. letalis – смертельний) призводить до смерті 50% уражених;
• – середня уражаюча інгаляційна токсодоза ICt50 ((І – від англ., incapacitating – небоєздатний) виводить зі строю 50% уражених;
• – середня порогова PCt50 (Р – від англ, primary – початковий) викликає початкові симптоми ураження у 50% уражених.

Інгаляційні токсодози вимірюють у грамах (міліграмах) за хвилину (секунду) на кубічний метр або літр (гхв/м3, мг-с/м3, мг-хв/л).

Ступінь токсичності ОР шкірно-резорбтивної дії оцінюється токсичною дозою LD50. Ue середня смертельна токсодоза, яку вимірюють у міліграмах на людину (мг/люд) або в міліграмах на кілограм маси людини (мг/кг).

Ураження людей ОР може відбуватися:

• – при безпосередньому контакті з ОР;
• – при вдиханні;
• – при попаданні на відкриті місця тіла і слизові оболонки;
• – при контакті з зараженим ґрунтом чи предметами;
• – при вживані заражених продуктів та води.

За токсичною дією на людину:

Нервово-паралітичні ОР (ФОР)

Зарин: бойовий стан – пар. Запаху немає. Рідина без кольору. Легко сорбується пористими матеріалами (одежею, деревом, цеглою, бетоном), вбирається у пофарбовані поверхні і гумовотехнічні вироби. Це створює небезпеку отруєння людей, які вийшли із зараженої зони.

Перші ознаки ураження – міоз і затруднене дихання – при концентрації у повітрі 0,0005 мг/л через 2 хв.

При важкому ступені отруєння (0,30-0,5LD50) виникає міоз, слиновиділення, пітливість, спазми судин, бронхів, легенів і серцевого м'яза. Зявляються задишка, важке дихання, біль у грудях, загальна слабкість, блювота, втрата координації рухів, виникають короткочасні судоми.

LCt50 – 0,1 мг-хв/л. LD50 – 24 мг/кг.

Антидоти: атропин, афін, будаксим.

Захист – протигаз і захисний одяг.

При потраплянні на шкіру рідкого зарину застосувати ІПП: обробка через 2 хв. після попадання на шкіру гарантує безпеку у 80% випадків, а через 10 хв. – вже практично не ефективно.

Зоман: прозора рідина із запахом камфори. Обмежено розчиняється у воді, але вона вже буде непридатною для вживання, але легко розчиняється в органічних розчинниках. При температурі 80°С перетворюється у склоподібну масу. Дія подібна зарину, але більш токсична.

LCt50 = 0,05 мг•хв/л., LD50 = 0,1 г/люд.

Засоби захисту прийнятні такі ж, як і для зарину.

Ві-ікс – масляниста безкольорова рідина, без запаху, розчиняється погано у воді, але добре в органічних розчинниках.

Легко проникає в пористі матеріали, тканини, рослини, що затрудняє його дегазацію.

Захист – протигаз і захисний одяг.

LCt50 = 0,01 мг•хв/л., LD50 = 1,46 г/люд.

Дегазація буде ефективною, якщо її провести протягом 5 хв. після контакту з OR

Ознаки ураження: міоз, світлобоязнь, ускладнення дихання, біль у грудях, блювота, судороги, загибель від параліча ЦНС.

Антидоти: атропин, афин, морфін, тарен.

Із сільськогосподарських тварин найбільш чутливими до ОР цієї групи є велика рогата худоба, менш чутливі коні, вівці, свині, собаки, кролі.

Перша допомога тваринам – швидке змивання ОР з поверхні тіла 1-2% розчином лугу, 10% розчином аміаку або водою і вводять також уротропін, фосфолітин, атропін і пентасфен. Для зняття міозу – в очі закапують по 1-2 краплі 1% розчину атропіну.

Шкірно-наривні ОР

Іприт: масляниста рідина, важча від води. Колір – від брунатного до безбарвного з запахом часнику або гірчиці. Бойовий стан – краплі. Розчиняється погано у воді, але добре в органічних розчинниках, паливі і мастильних матеріалах, інших ОР.

Має прихований період. Через 2-6 год після попадання на шкіру з'являється почервоніння, свербіння, печіння, утворюються маленькі пухирці, які потім зливаються у великі, лопаються і виникають виразки, які довго не загоюються (1-2 місяці).

LD50 = 5 г/люд., LCi50 = 1,3 мг•хв/л.

Симптоми ураження очей: почервоніння, припухлість, світлобоязнь, відчуття піску в очах, різка болючість, сльозотеча.

Резорбуючись зі шкіри, іприт розподіляється кров'ю по всіх органах, концентруючись переважно в легенях, печінці, і частково у центральній нервовій системі.

Потрапляння іприту інгаляційним шляхом призводить до абсцесу легень.

Перша допомога – промити очі, рот, ніс і горло 2% розчином харчової соди.

Захист – протигаз і захисний одяг.

Антидоти: немає. Треба негайно (протягом 5-15 хв.) видалити іприт зі шкіри.

Загальноотруйні ОР

Синильна кислота (HCN) – безбарвна рідина із запахом гіркого мигдалю, необмежено розчиняється у воді. Нестійка ОР (влітку декілька хвилин).

Бойовий стан – пар. LCiS0 – 2 мгхв/л.

Ознаки ураження: гіркота та металевий присмак у роті, нудота, задишка, головний біль, судоми. Смерть від паралічу серця внаслідок кисневого голоду.

Захист – протигаз і захисний одяг. Дегазація – провітрювання.

Антидоти: амілнітрит, пропілнітрит (дихати), внутрівенно – додатково – 25% розчин тіосульфату натрію, діоксіацетон або розчин глюкози.

Синильну кислоту, яка потрапила на шкіру, змивають 2% розчином соди або водою з милом.

Задушливі ОР

Фосген (СОСІ) – газ з запахом гнилих яблук або горілого сіна. Тричі важчий за повітря. Має прихований період, погано розчиняється у воді, але добре в органічних розчинниках.

Тривалість дії фосгену влітку – до ЗО хв, взимку – до 3 год. Це нестійка ОР заражає тільки атмосферу.

Ознаки ураження: подразнення очей і слизових оболонок, загальна слабкість, спричиняє набряк легенів. Після виходу із зони зараження ознаки отруєння зникають. Але через 4-5 годин починається кашель, посиніння кінчиків пальців рук і ніг, губ, вух, задишка, температура до 39°С, загибель протягом 2 діб від набряку легень.

LСао = 3,1 мг•хв/л.

Захист – протигаз. Швидка евакуація із зони, зігрівання тіла, гарячий чай, молоко або кава.

Антидоти: немає. Лікування – тільки у стаціонарі.

Дегазація – провітрювання.

Психохімічні (психотропні) ОР

Бі-зет, ЛСД, Ес-ен. На озброєні тільки Бі-зет. Це безбарвний кристалічний порошок, без запаху, не розчиняється у воді, але добре – в органічних розчинниках. Бойовий стан – аерозоль (дим). Має прихований період. LCi50 = 0,11 мг хв/л.

Бі-зет уражає людину через органи дихання і шлунково-кишковий тракт.

Ознаки ураження: через 0,5-1 годину після ураження – почервоніння шкіри, розширення зіниць, загальна слабкість, пригнічений стан, порушення контакту з оточенням, втрата орієнтування у часі і просторі, галюцинації, психомоторне збудження чередується із нерухомістю. Тривалість такого стану від декількох годин до доби.

Антидоти: немає.

Захист – протигаз. Дегазація – провітрювання.

Подразливі ОР

Хлорацетофенон – це безбарвна кристалічна речовина, погано розчиняється у воді, але добре в органічних розчинниках. Використовується у виді аерозолів, розчинів і в сумішах з іншими ОР, має слабкий запах черемхи.

Ознаки ураження: подразнення верхніх дихальних шляхів, опіки шкіри, печіння і біль в очах і грудях, сльозотеча, блювота, нежить, кашель. Після закінчення дії ОР ці ознаки поступово проходять.

Захист – протигаз. Дегазація – провітрювання.

Адамсит – кристалічна речовина темно-зеленого кольору, не розчиняється у воді, але добре в органічних розчинниках. Використовується у виді аерозолів.

Дегазація – провітрювання, але довго – мало леткий.

Ознаки ураження: чихания, кашель, підвищене виділення слизу з носа, печіння та біль у грудях.

Захист – протигаз. Швидка евакуація із зони і під маску ввести відкриту ампулу з протидимною сумішшю.

Сі-ес – безкольорова тверда речовина. Використовується у виді аерозолів.

Ознаки ураження: чихания, кашель, сильна сльозотеча, виділення з носа, важке дихання. По дії сильніший хлорацетофенона.

Захист – протигаз і захисний одяг. Дегазація – провітрювання.

Різновидом хімічної зброї є бінарні хімічні боєприпаси. Це означає "складається з двох частий". Це нові сполуки. Компоненти такі самі (слабо або нетоксичні), що при змішувані їх утворилася високотоксична речовина.

Змішування їх і реакція між ними відбувається після застосування боєприпасу (тобто, при руйнуванні перегородки, що їх розділяє).

Це ускладнює контроль за їх виробництвом і є можливість їх накопичення.

Таким чином, бінарні ОР – це новий, небезпечний різновид хімічної зброї, що розширює сферу її виробництва і збільшує можливість застосування у воєнних конфліктах.

Фітотоксиканти, токсини

Фітотоксини (пестициди) – це токсичні хімічні речовини, призначені для ураження різних видів рослинності.

Застосовують у мирний час в сільському господарстві.

Залежно від фізіологічної дії і призначення поділяються на:

– гербіциди – органічні і неорганічні хімічні речовини, призначені для знищення бур'янів, трав'яної рослинності, злакових і овочевих культур.

Як гербіциди можуть застосовуватись: 2,4-дихлорфеноксиоцтова кислота, 2,4,5-Т трихлорфеноксиоцтова кислота, паракват, дикват, піклорам, іоксинил, какодилова кислота.

• – арборициди – органічні і неорганічні хімічні речовини, які застосовують для знищення кущів і дерев: 2,4-Д; 2,4,5-Т; 2,3,6-ТБ; сульфат амонію, паракват, дикват, далапон, тордон, фенурон.
• – дефоліанти – органічні і неорганічні хімічні речовини, які застосовують для висушування і передчасного опадання листя: бутифос, ентодил, паракват, дикват, фолекс, 2,4-Д.
• – десиканти – органічні і неорганічні хімічні речовини які застосовують для висушування листя і стебел сільськогосподарських культур: дининтрофенол, ендотал, хлорат магнію, пентахлорфенол, арсеніт натрію.

Більшість цих препаратів широко використовуються у сільському господарстві для захисту врожаю, але у летальній дозі або для культури нестійкої до даної речовини – вони можуть знищувати всі посіви і рослини.

На озброєнні деяких країн фітотоксиканти є як табельні.

Так, в армії США є 3 основних рецептури:

– оранжева – масляниста рідина темно-бурого кольору. Це натрієві або амінні солі, бутілові або октилові ефіри 2,4-дихлорфеноксиоцтової кислоти або 2,4,5- трихлорфеноксиоцтової кислоти. Зберігається у ґрунті 2-3 місяці.

Високотоксична суміш для людей і тварин – LD50= 0,001-0,0001 мг/кг.

В уражених людей з'являються: млявість, сонливість, втрата апетиту, нудота, солодкий присмак у роті, сухість і печіння верхніх дихальних шляхів, блювота, пронос, ураження селезінки і кісткового мозку.

Сильна токсична дія пояснюється присутністю в препараті 2,4,5-т сильної отруйної речовини – діоксину, що спричиняє генетичні зміни у людей і тварин.

Уражає: цукрові буряки, горох, соняшник, помідори, виноград, бавовник.

– біла – порошковидна суміш білого кольору, не горить і не розчиняється у маслах. Застосовується у вигляді водних розчинів з добавкою поверхнево-активних речовин. Основою цієї суміші є піклорам – високотоксична речовина для цукрових буряків, соняшнику, люцерни, пшениці, бавовни. Норма витрат 8-15 г/га.

У людей і тварин – подразнення слизових оболонок, почервоніння обличчя, головний біль, крововиливи на слизових оболонках, підвищення артеріального тиску, судороги, цероз печінки, порушується обмін речовин.

– синя – 40% водний розчин натрієвої солі какодилової кислоти (від грецького – какодил – вонючий) – містить до 54% миш'яку. Дуже чутливий до цієї суміші рис, летальна доза (какодилова кислота+хлорид натрію) 0,56 кг/га. При дозі 50 кг/га відбувається стерилізація ґрунту. Багато років зберігається у навколишньому середовищі.

У людей і тварин – пригнічує ферменти і окисні процеси в тканинах, спричиняє запалення дихальних шляхів, пронос, судороги, параліч, втрату зору і свідомості. На шкірі і слизових оболонках викликає біль і розвивається невроз.

Токсини – це хімічні речовини рослинного, тваринного, чи мікробного походження, які мають токсичні властивості і можуть уражати організм людей і тварин.

Основне призначення токсинів – це знищення або тимчасове виведення із строю людей, а також диверсії в тилу.

Для досягнення однакового уражаючого ефекту необхідна бойова концентрація бутулінового токсину в 2 рази нижча, ніж концентрація Ві-ікс і у 6 разів – зарину.

У бойових умовах для зараження приземного шару атмосфери токсини розпилюють у вигляді дрібнодисперсного аерозолю за допомогою авіагенераторів аерозолів, касет або боєголовок ракет. Заражаються великі площі. При витраті бутулінового токсину 5-6 кг/км2 утворюється хмара аерозолю глибиною до 6 км. На цій території буде знищено або виведено зі строю 60% людей, якщо заходи захисту не будуть вжиті протягом 1 хв. Уражаюча дія зберігається до 12 год.

Залежно від походження всі токсини поділяють на три групи:

• • фітотоксини – рослинного походження;
• • зоотоксини – тваринного походження, які входять до складу отрути тварин;
• • мікробні токсини – які виробляються мікроорганізмами і є причиною отруєнь і захворювань.

Ботуліновий токсин (XR) – продукт життєдіяльності бактерій. Це сірий порошок без смаку і запаху, сильнодіюча отрута смертельної дії. Найбільша токсичність – при попаданні у кров і через рани LD50= 10-6 мг/кг, при інгаляції LCi50 = 2•10*5-5•10'5 мгхв/л, при аліментарному зараженні LD = 5•10'5-6•10-5 мг/кг. Ураження настає після прихованого періоду 2 год – 2 доби, тривалість якого залежить від дози.

Симптоми: сильна слабкість, нудота, блювота, запаморочення, двоїння в очах, погіршення зору, біль у шлунку, спрага. Через 1-10 діб настає смерть від паралічу серця і дихальних м'язів.

Захист від токсину – протигази, респіратори, протипилові ватно-тканинні маски, пов'язки.

Лікування – симптоматичне – антитоксини разом з антибіотиками, пізніше додатково вводять судиннорозширюючі засоби, стимулятори серцевої діяльності і дихального центру.

Стафілококовий ентеротоксин (PG) – продукується бактерією золотистий стафілокок. Попадає в організм через органи дихання, шлунково-кишковий тракт і відкриті рани. Прихований період від 30 хв до 6 год залежно від дози і шляху надходження.

Симптоми: посилена слинотеча, нудота, блювота, сильний біль у животі, слабкість, знижений кров'яний тиск і температура, кривавий пронос. Токсодоза LD = 4•10-4 мг/кг. Захист – протигаз, респіратор.

Рицин – токсин рослинного походження (має найбільше воєнне значення). Це тверда порошкоподібна речовина без запаху. Може застосовуватись у вигляді дрібнодисперсного аерозолю. Одержують його з насіння рицини. За інгаляційною токсичністю подібний до зарину і зоману. При аліментарному ураженні LD50 = 0,3 мг/кг.

Токсини тваринного походження продукуються деякими видами змій, а також окремими видами членистоногих (скорпіонами, павуками). Ці токсини можуть застосовуватись з диверсійною метою.

Дезінфекція токсинів – водним розчином формальдегіду і окисно-хлорними препаратами.

Характеристика осередку хімічного ураження

При поширенні у навколишньому середовищі отруйних речовин (ОР) або сильнодіючих отруйних речовин (СДОР) утворюються зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження.

Зона хімічного зараження – це територія, яка безпосередньо перебуває під впливом хімічної зброї або сильнодіючих отруйних речовин і над якою поширилася заражена хмара з уражаючими концентраціями.

Зона хімічного зараження, яка утворилася в результаті застосування ОР, включає зону безпосереднього застосування хімічної речовини і територію поширення хмари ОР і характеризується довжиною Д, шириною Ш і глибиною Г (рис. 5.4).

Рис. 5.4. Схема зони хімічного зараження і осередку хімічного ураження: 1 – зона безпосереднього розливу ОР; 2 – зона поширення парів і аерозолів ОР

Поширюючись за вітром, заражена хмара може уражати людей, тварин і рослин на значній відстані від безпосереднього місця потрапляння хімічних речовин у навколишнє середовище.

Зона зараження характеризується типом ОР або СДОР, розмірами, розміщенням об'єкта господарювання або населеного пункту, ступенем зараженості і зміною цієї зараженості з часом.

Заражене повітря затримується в населених пунктах, садах, лісах, високостеблевих сільськогосподарських культурах, у долинах та ярах. Тому при організації захисту населення це потрібно враховувати.

Межі зони зараження визначаються пороговими токсичними дозами ОР або СДОР, які спричиняють початкові симптоми ураження і залежать від розмірів району застосування ОР чи розливу СДОР, метеорологічних умов, рельєфу місцевості, щільності забудови, наявності та характеристики лісових насаджень.

У межах зони хімічного зараження утворюються осередки хімічного ураження.

Осередок хімічного ураження – це територія, в межах якої є ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.

Ступінь зараження повітря в осередку хімічного зараження характеризується концентрацією, а місцевості – щільністю зараження і стійкістю.

Концентрація – це кількість хімічної речовини в одиниці об'єму повітря. Вимірюється в мг/л повітря. Вона залежить від токсичності ОР.

Щільність зараження – це кількість небезпечної хімічної речовини, яка припадає на одиницю площі. Вимірюється в г/м2 поверхні.

Стійкість хімічної речовини на місцевості – це тривалість уражаючої дії на людей, тварин, рослин, ліси, які знаходяться на зараженій території. Стійкість визначається часом (хвилини, години, доби) до моменту, коли ця речовина перестає бути небезпечною для рослин і тварин, а люди можуть бути без засобів захисту.

Стійкість залежить від температури повітря, атмосферних опадів, хімічних і фізичних властивостей речовин.

Хімічні речовини, які перебувають у стані пари і туману, проявляють уражаючу дію до тих пір, поки їх концентрація не знизиться до безпечної, а в краплинно- рідинному стані зберігають свої уражаючі властивості значно довше: від кількох годин до кількох місяців.

На стан хімічного осередку зараження і стійкість небезпечних хімічних речовин дуже впливають метеорологічні умови (температура, вітер, опади).

Від температури залежить швидкість випаровування ОР із зараженої території. З підвищенням температури швидкість випаровування краплинно-рідинних хімічних речовин збільшується і, відповідно, тривалість дії їх на місцевості зменшується.

На процес розсіювання зараженої хмари дуже впливає стан вертикальної стійкості повітря, який характеризується ступенем вертикальної стійкості повітря. Є три ступені вертикальної стійкості атмосфери: інверсія, ізотермія і конвекція.

Інверсія – це підвищення температури з висотою. Виникає в ясну літню ніч при слабкому вітрі (до 4 м/с). Так як холодний шар повітря знаходиться внизу, то створюються сприятливі умови для збереження високої концентрації СДОР та їх розповсюдження.

Ізотермія – температура повітря однакова до висоти ЗО м. Виникає у похмуру погоду, а також при вітрі більше 4 м/с або як перехід від інверсії до конвекції і навпаки. Розповсюдження СДОР – менше за інверсію.

Конвекція – температура повітря нижніх шарів вища верхніх і вони переміщуються по вертикалі. Хмара зараженого повітря швидко розсівається. Виникає у літній день при ясній погоді, коли швидкість вітру до 4 м/с.

Швидкість вітру значно впливає на тривалість збереження і дальність поширення зараженого повітря. Сильний вітер (понад 6м/с) швидко розсіює заражену хмару і збільшує випаровування краплинно-рідинних хімічних речовин із зараженої ділянки. В результаті цього концентрація парів хімічної речовини в повітрі і тривалість дії ОР на ділянці і глибина уражаючої дії зменшуються. При слабому вітрі (до 4 м/с) і відсутності висхідних потоків повітря заражена хмара поширюється за вітром, зберігаючи уражаючі концентрації, на значну глибину (до кількох десятків кілометрів).