Екологічні правовідносини: зміст та особливосте Поняття про норми екологічного права.

Специфічні відносини в галузі взаємодії суспільства з довкіллям є органічними і стійкими, а їх характер тісно пов'язаний з об'єктом екологічного права (природні, природно-антропогенні об'єкти, території та комплекси).

Екологічні правовідносини – це суспільні відносини, що врегульовані нормами екологічного права, які виникають, існують і припиняються відповідно до вимог і на підставах, передбачених чинним законодавством. Вони є предметом екологічного права.

Існує декілька видів поділу екологічних правовідносин, з нашої точки зору, можна зупинитися на наступній класифікації екологічних правовідносин (рис. 1.8), яка відбиває характер та галузеву спрямованість правового регулювання суспільних відносин, що виникають у зв'язку з вилученням речовин і енергії з природного середовища, з використанням корисних властивостей природних об'єктів, з перетворенням природних об'єктів та з охороною природних об'єктів і довкілля у цілому.

Рис. 1.8. Класифікація екологічних правовідносин

Можливе існування похідних від них відносин, зокрема, еколого-процесуальних, еколого-інформаційних, відносин у сфері розгляду спорів та інших. Похідність цих відносин полягає в тому, що вони обслуговують основні екологічні відносини в процесі їх виникнення, розвитку, припинння. Тому вони мають підпорядкований характер щодо основних екологічних відносин.

В умовах зміни ринкових відносин в Україні відбувається стрімкий процес зміни й екологічних відносин, особливо з приводу правового закріплення різноманітних форм власності на деякі природні об'єкти. З одного боку, це неминучий процес, який повинен сприяти більш ефективному використанню природних об'єктів, що знаходяться у власності, й розвитку ініціативи власників у забезпеченні належної охорони взятих у власність природних об'єктів та довкілля в цілому, а з іншого – власниками не завжди стають порядні люди, які не розуміють, що природні об'єкти взаємопов'язані, і неналежний догляд за ними неминучо призведе до порушення екологічної рівноваги, тобто існує вирогідність виникнення екологічно небезпечної ситуації.

Екологічні правовідносини в галузі природокористуванні мають певні особливості, серед яких можна назвати наступні:

• • пріоритетність екологічних відносин перед іншими відносинами;
• • платність за користування природними об'єктами та забруднення природного середовища;
• • обов'язкове додержання суб'єктами відносин екологічних нормативів і лімітів у процесі експлуатації природних об'єктів;
• • значно розширений судовий захист прав природокористувачів тощо.

Загальні правила поведінки людей по відношенню до природи мають всі ознаки права, притаманні іншим галузям права. Вони носять вольовий характер, тобто будуються людьми за їх розсудом (що за відсутністю наукового обгрунтування приводить до їх неефективності).

Екологічні правові норми – специфічні правила поведінки людей; що спрямовані на упорядкування, на рішення проблем у суспільних відносинах, які мають важливе значення; на регулювання (від латинського слова – regula – правило) відношень людей з приводу охорони та використання довкілля.

Норми екологічного права поділяють на певні групи (рис. 1.9).

Рис. 1.9. Класифікація норм екологічного права

Екологічні відносини як частина суспільних відносин мають схожість з майновими відносинами, які регулюються цивільним правом, яка має прояв у питанням змісту власності; у суб'єктивному складі тих чи інших відносин; при здійсненні угод, об'єктами яких є майно і природні ресурси; у розширенні договірної форми в природокористуванні та інші. Одночасно, між екологічними та майновими відносинами існують значні відмінності, серед яких найголовнішою відмінною ознакою є екологічний фактор, який виявляється в різних аспектах. Існують схожість і відмінності між екологічними та адміністративними відносинами. В екологічних відносинах при правовому їх регулюванні владність проявляється лише тоді, коли це необхідно для забезпечення екологічної безпеки та екологічної рівноваги (адміністративна складова у регулюванні екологічних відносин зумовлена розумінням суспільства законів природи, якими не можна нехтувати, особливо в теперішній час, коли більшість території нашої країни є територією екологічного лиха або є небезпечною для життя людини), а в адміністративних суб'єкти підлягають владним приписам.

Підставами виникнення, змінення та припинення екологічних правовідносин є правові факти або сукупності правових фактів (правові склади) – життєві обставини, з якими право зв'язує виникнення, зміну чи припинення екологічних правовідносин.

Екологічні правовідносини виникають з дій та подій (наприклад, з надзвичайних екологічних ситуацій). Дії бувають правомірними і протиправними (екологічними правопорушеннями). Правомірними діями, що породжують екологічні правовідносини, є право чини, творча діяльність, прийняття актів законодавства, акти управління, рішення суду.