Суб'єкти екологічного права. Поняття та види екологічних прав громадян. Обов'язки громадян у галузі екології Правові гарантії екологічних прав і свобод людини й громадянина та способи їх захисту.
Взагалі, будь-який суб'єкт права має характерні ознаки: він наділений юридичними правами та обов'язками. Суб'єктом може бути тільки особа, що має самостійний розум і волю.
Здатність мати екологічні права та обов'язки складає екологічну правоздатність. Здатність самостійно здійснювати екологічні права і обов'язки складає екологічну дієздатність. У сукупності правоздатність та дієздатність утворюють правову б 'ситність.
Суб'єкти екологічного права наведені на рис. 1.10. Суб'єкти екологічного права мають характерні ознаки: вони наділені юридичними правами та обов'язками; реально здатні брати участь в екологічних правовідносинах. Юридичні норми створюють обов'язкову основу участі суб'єктів екологічного права у відповідних правовідносинах (право власності на природні ресурси, природокористуванні та ін.).
Держава реалізує свої правомочності через відповідні органи державної влади, які наділені компетенцією по регулюванню екологічних відносин, територіальні громади реалізують свої правомочності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування. Правосуб'єктність органів, які виконують управлінські функції у сфері екології, . визначається їх компетенцією. Дані суб'єкти поділяються на органи загальної й спеціальної компетенції. До перших належать Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, органи місцевого самоврядування, їх виконавчі комітети та державні адміністрації. До других належать органи, що вирішують спеціальні питання у галузі екології. Це міністерства, державні служби, державні агентства тощо.
Рис. 1.10. Види суб'єктів екологічного права
Юридичною особою є організація, створена й зареєстрована відповідно до законодавства. Залежно від порядку їх створення ці суб'єкти поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариства у свою чергу поділяються на підприємницькі та непідприємницькі. Юридичні особи публічного права створюються розпорядчими актами Президента України, органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Фізичні особи – це переважно різновид індивідуальних суб'єктів в екологічному праві. При наявності певних умов вони можуть бути суб'єктами права власності на визначені в законодавстві природні ресурси, права користування ними, на отримання екологічної інформації; мають право на подання позовів до винних осіб про відшкодування збитків, заподіяних забрудненням природного середовища, тощо. Фізична особа-підприємець має право на здійснення не забороненої законом підприємницької діяльності в галузі використання природних ресурсів за умови її державної реєстрації.
Повноваження громадських об'єднань у галузі охорони довкілля визначені у ст. 21 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".
Специфічними суб'єктами правовідносин є тварини, які отримали правосуб'єктність згідно з Законом України "Про захист тварин від жорстокого поводження" від 21 лютого 2006 року. Вони наділені лише правоздатністю, але не дієздатністю: від їх імені і в їх інтересах мають виступати фізичні чи юридичні особи. Вони мають тільки природні права, що закріплені за ними зазначеним Законом: право на життя, на евтаназію, на спілкування з собі подібними, на гуманне поводження з ними тощо.
В екологічному праві існує також поняття спеціального суб'єкта – суб'єкта, що наділений специфічними правами й обов'язками, яких не мають інші суб'єкти права, наприклад, спеціальними суб'єктами є мисливці, державні екологічні інспектори, власники земельних ділянок, водних об'єктів, лісових площ тощо.
Отже, змістом екологічних правовідносин є права та обов'язки учасників цих правовідносин, тобто суб'єктів екологічного права. Суб'єктивне екологічне право громадян являє собою правову форму реалізації їх екологічних інтересів, основою виникнення і задоволення яких є їх екологічні потреби.
На відміну від суб'єктивного права, екологічні інтереси – психічне переживання людиною своєї екологічної потреби, тобто усвідомлення цінності довкілля, його здатності задовольняти бажання людини. Навіть якщо особа не має права на якийсь об'єкт, вона має право вимагати судового захисту свого інтересу, якщо тільки він стосується не приватної, а суспільної потреби, суспільного блага. Ст. 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року передбачає право на захист інтересів особи, що не суперечить загальним засадам справедливості, сумлінності і розумності.
Право носія державної влади на застосування цієї влади для встановлення прав і обов'язків інших осіб поза їх волею, тобто через нормотворчість чи через управлінські акти, називається повноваженням. Сукупність повноважень Державного органу – його компетенція. Сукупність екологічних прав і обов'язків особи називають еколого-правовим становищем особи. Еколого-правове становище може бути двох видів: 1. загальне – екологічні права й обов'язки, що належать усім суб'єктам та 2. спеціальним – екологічні права й обов'язки, що належать спеціальним суб'єктам. Екологічні права громадян мають певні, притаманні тільки їм властивості, які обумовлені екологічними факторами (рис. 1.11- 1.12).
Рис. 1.11. Характеристика властивостей екологічних прав громадян України
Загальне еколого-правове становище закріплене у Конституції України і ст. 9, 12 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25 червня 1991 року.
Рис. 1.12. Основні права громадян України в галузі екології
Екологічні обов'язки громадян України наведені на рис. 1.13. З урахуванням суб'єктного складу виокремлюють загальні (притаманні всім без винятку громадянам як суб'єктам екологічного права) та спеціальні екологічні обов'язки (визначені природоресурсним екологічним законодавством, базуються на загальних положеннях права власності та природокористування, забезпечення екобезпеки, містять обов'язки, зумовлені специфікою природного ресурсу, особливостями правового режиму експлуатації відповідного об'єкта; характерні при введенні режиму надзвичайного стану або при оголошенні певної місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації), а також на майнові та немайнові.
Рис. 1.13. Екологічні обов'язки громадян України
Гарантіями прав є сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів, спрямованих на фактичну реалізацію прав людини, на усунення причин і перешкод їх обмеження, ненадійного здійснення і захист від порушень.
Всі гарантії реалізації прав громадян України (рис. 1.14) поділяються на загальні (соціально-економічні, політичні, ідеологічні умови життя суспільства) та спеціальні – юридичні, однак обидві групи перебувають у нерозривному взаємозв'язку.
Рис. 1.14. Еколого-правові гарантії екологічних прав громадян України (згідно ст. 10 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища")
Порушені права громадян повинні бути відновлені, а їх захист можливий як в адміністративному, так і в судовому порядку. Існують певні способи і форми захисту екологічних прав громадян (рис. 1.15).
Належна реалізація екологічних прав повинна забезпечуватися не тільки гарантіями, але дією всієї системи екологічного законодавства щодо їх забезпечення, зокрема: нормуванням якості навколишнього природного середовища, екологічним страхуванням, державним контролем за станом довкілля та дотриманням екологічного законодавства.
Рис. 1.15. Характеристика форм та способів захисту екологічних прав громадян України
Система екологічного права. Джерела екологічного права.
Система екологічного права як галузі права – це його внутрішня будова, упорядкована сукупність його інститутів, розташованих у певній послідовності, відповідно до його внутрішніх закономірностей. Елементом системи екологічного права як галузі права є правова норма. Ця система складається з трьох частин, характеристика яких наведена на рис. 1.16.
Система екологічного права як навчальної дисципліни – це цілісна, послідовна та взаємообгрунтована сукупність теоретичних положень, ідей, поглядів на екологічне право, його місце у правовій системі, структурі та зміст, яка складається з трьох частин (рис. 1.17).
Система екологічного права як еколого-правової науки – це система наукових поглядів, правових ідей, концепцій, понять, знань закономірностей правового регулювання екологічних відносин, які утворюють предмет екологічного права.
Рис. 1.16. Характеристика системи екологічного права як окремої галузі права
Рис. 1.17. Характеристика системи екологічного права як навчальної дисципліни
Джерелами, тобто нормативно-правовими актами екологічного права, виступають закони України, постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, нормативні акти Міністерства екології та природних ресурсів України, рішення місцевих рад.
Джерела екологічного права – це зовнішнє вираження еколого- правових норм, або спосіб виявлення норм екологічного права.
Існують різні класифікації джерел екологічного права (рис. 1.18).
Рис. 1.18. Джерела екологічного права
