Суб'єкти і об'єкти права власності на природні ресурси та його зміст.

Суб'єктами права власності на природні ресурси є український народ, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи.

Об'єктами права власності на природні ресурси є природні або штучно створені ресурси, які виконують біологічні, економічні, екологічні та соціальні функції, зареєстровані в обліково-кадастрових та інших юридично визнаних документах як об'єкти володіння, користування і розпорядження, земля, надра, води, ліси, "тваринний і рослинний світ, природно- заповідний фонд, континентальний шельф, виключна (морська) економічна зона.

Об'єкти права власності на природні ресурси розрізняються залежно від форм власності, державної, комунальної чи приватної.

Спеціальними об'єктами права власності відповідно до форм власності можуть бути:

• 1) землі:
  • – державної власності (лісового фонду, транспорту, зв'язку, оборони тощо);
  • – комунальної власності (комунальні сільськогосподарські підприємства);
  • – приватної власності (земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, садові ділянки, дачні ділянки тощо);
• 2) водні об'єкти:
  • – державної власності (територіальні моря, підземні води, внутрішні моря тощо);
  • – комунальної власності (водні об'єкти місцевого значення);
  • – приватної власності (копанки фермерів тощо);
• 3) лісові об'єкти:
  • – державної власності (ліси загальнодержавного значення);
  • – комунальної власності (ліси комунальних сільськогосподарських підприємств до 5 га);
  • – приватної власності (ліси фермерських господарств до 5 га);
• 4) надра як об'єкт:
  • – державної власності (корисні копалини);
  • – комунальної власності (корисні копалини місцевого значення);
  • – приватної власності (загальнопоширені корисні копалини);
• 5) тваринний світ як об'єкт:
  • – державної власності (дикі тварини у стані природної волі);
  • – комунальної власності (комунальні сільськогосподарські підприємства тощо);
  • – приватної власності (ферми тощо);
• 6) природно-заповідний фонд як об'єкт:
  • – державної власності (заповідники, надра, парки тощо);
  • – комунальної власності (заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки тощо);
  • – приватної власності (заказники, заповідні урочища, пам'ятки природи, ботанічні сади, дендрологічні парки тощо).

Підстави виникнення та припинення права власності Форми та методи його забезпечення.

За загальними правилами право власності набувається на підставі придбання відповідних об'єктів за договором купівлі-продажу, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами. Підставою виникнення права власності на природний об'єкт може бути й рішення органу влади про передачу відповідного об'єкта у власність.

Окрім того, законодавством можуть передбачатися особливості набуття права власності на окремі природні ресурси. Так, наприклад, відповідно до Закону "Про тваринний світ" законність набуття у приватну власність об'єктів тваринного світу (крім добутих у порядку загального використання) повинна бути підтверджена відповідними документами, що засвідчують законність вилучення цих об'єктів з природного середовища, ввезення в Україну з інших країн, факту купівлі, обміну, отримання у спадок тощо, які видаються в установленому законодавством порядку.

Припинення права власності – це юридично значимі дії, які спрямовані на припинення повноважень власників на землю, надра, води, ліси, тваринний світ, об'єкти природно-заповідного фонду.

Причиною цього можуть бути:

• – правомочні дії: добровільна відмова, відчуження (продаж), викуп для державних або громадських потреб;
• – протиправні дії природо користувача;
• – систематичне невнесення плати (податку);
• – нецільове використання;
• – порушення строків освоєння (використання);
• - угоди, укладені з порушенням порядку придбання або відчуження природних ресурсів.

Причинами позбавлення права власності можуть бути певні обставини надзвичайного характеру: у випадках стихійного лиха, аварій, епідемій, епізоотій, а також за рішенням органів державної влади майно в інтересах суспільства може бути вилучено (реквізовано) у власника в порядку і на умовах, встановлених законодавчими актами України.