КУЛЬТУРНІ ТРАДИЦІЇ КИТАЮ

Роль Китаю в історії регіону

Своєрідність традиційної китайської культури полягає, насамперед, у відомому феномені рівня буденної свідомості, яка давно вже отримала назву "китайські церемонії". Звичайно, в будь-якому суспільстві, а тим паче там, де традиції походять від глибокої давнини, значне місце займають суворо зафіксовані стереотипи поведінки та мови, норми взаємин, принципи соціальної структури, адміністративно-політичного устрою, що склалися історично.

Неможливість вичленити етику з синкретичного комплексу норм, що охоплювали мораль, звичайне право, обряди, звичаї, церемонії, ритуали й ін., та її практичне злиття з ритуалом і з "моральною теорією людських дій" допомогли конфуціанству, цьому спочатку суто філософському вченню, поступово оволодіти й релігійними функціями, ефективно використовуючи у своїх проповідях не лише розум, а й віру.

Своєрідністю китайського мистецтва є те, що поезія, живопис та каліграфія не знають тих меж, які звичайно поділяють ці види мистецтва. Незалежно від притаманних їм специфічних рис ці три види мистецтва набувають і визначеного природою ієрогліфічного висловлення. За допомогою одного інструменту – пензлика – вони відображають глибинну сутність буття, "життєвої сили", що наповнює кожну із цих форм своєрідною гармонією. Мета китайської естетики полягає в тому, щоб добитися дійсної суті животворних джерел гармонії життя: мистецтво та мистецтво життя – одне й те саме. Як у живописі, так і в поезії кожний штрих, що зображає гілку дерева або персонаж, завжди повинен бути живою формою – саме це прагнення, до виявлення суті притаманне каліграфії, поезії та живопису. Але лише живопис об'єднує всі три види мистецтва.

Якщо живопис у Китаї – цілісний вид мистецтва, в якому вірші та каліграфія складають невід'ємну частину творів живопису, відтворюючи гармонію й таїнство світобудови у всіх його виявах, то поезія вважається квінтесенцією мистецтва. Вона перетворює накреслені знаки, що шануються майже як святиня, на звук. А її вище завдання – у поєднанні людського генія з першоджерелами життєвих сил світу. Насичена ідеями конфуціанства та даосизму, китайська поезія об'єднує розум та відчуженість. Вона прагне проникнути в реальність й передати з усією гостротою дух життя, "невідчутний трепет звуку", чому сприяє музичність, притаманна багатонаціональній китайській мові.

У Китаї каліграфія підносить графічну красу ієрогліфів.

Незважаючи на зміни, які відбуваються в структурі родини сучасного Китаю, вона, як і раніше, залишається основним осередком суспільства. Нині соціологи вирізняють чотири категорії сім'ї: неповні нуклеарні, нуклеарні, розширені (нуклеарні та інші родичі), великі (дві або три нуклеарні родини). Дослідження показують зростання великих сімей (21,3%) та укріплення зв'язків і міцності розширеної сім'ї (21,6%), до того ж подібні сім'ї не відповідають патріархальним кланам минулих часів.

Вічними цінностями китайської традиційної культури є:

• 1) заснований на нероздільному уявленні про світ інтуїтивний спосіб мислення, що співпадає з ідеями сучасної фізики, зокрема квантової теорії поля;
• 2) акцент на розвиток культури, моральне самовдосконалення людини, гармонію стосунків між особистостями та між особистістю й суспільством;
• 3) морально-етичні устої, повага до старших, допомога ближньому, згода в суспільстві;
• 4) традиційні правові погляди на пріоритет морально-етичних норм;
• 5) традиції родинних стосунків;
• 6) прагнення до поєднання влади й обов'язку, справедливості й вигоди, інтересів особи та маси.