МАЛІ КРАЇНИ ДАЛЕКОСХІДНОГО КУЛЬТУРНОГО РЕГІОНУ

Духовні традиції "східної країни ввічливості"

Корея розташована на півострові у північно-східній частині Азіатського континенту і межує з двома континентальними державами – Росією (на півночі) та Китаєм (на півночі й заході); по сусідству з нею – Японські острови (на сході). Нині Корею поділено на дві частини: Північну (Корейська Народно-Демократична Республіка) зі столицею Пхеньян і Південну (Республіка Корея) зі столицею Сеул.

Історично Корея стала своєрідним мостом між Китаєм та Японією.

Країна чарує своїми живописними краєвидами: невисокі гірські хребти, прибережні долини, прозорі чисті річки й озера. Вона славиться чудовим кліматом та курортами з мінеральними джерелами, тому її інколи навіть порівнюють зі Швейцарією.

За давнім міфом, родоначальником "східних лучників" – так називали в писемних джерелах жителів держави Давній Чосон (VilII ст. до н. е.), що існувала на Корейському півострові, – був легендарний Таніун, син небожителя й земної жінки з племені, чиїм тотемом був ведмідь (тобто жінка походила від ведмедя). Він нібито правив на Землі Вранішньої Свіжості, починаючи з 2333 р. до н. е., понад тисячу років, після чого піднісся на небо. Великий китайський мудрець Конфуцій із симпатією згадував державний та суспільний устрій чосонців.

Історико-культурний літопис Кореї поділяє її еволюційний поступ на кілька періодів: прадавню добу "трьох держав" – Когире, Пекче та Сілла (моч. нової ери); період централізованої, об'єднаної держави Сілла (668-935), що досягла вершин могутності, багатства й благополуччя; епоху держави Коре (918-1392); тривалий період королівства Чосон (1392-1910); трагічну добу японського колоніального режиму; період національної незалежності (друга половина XX ст.). Кожний період історії вносив до скарбниці корейської культури свої неповторні цінності.

Корея – країна національної однорідності, майже повної мононаціональності. У перекладі слово "корейці" означає "люди Країни Вранішньої Свіжості або люди Країни Вранішнього Спокою".

Національними рисами корейського народу є наполегливість, працелюбність, дисциплінованість, витриманість, терплячість і водночас непоступливість. Особливості корейського національного характеру – нескінченні пошуки гармонії, прагнення наблизитися до "правильного" способу життя, дотримання стичних норм, звичаїв, ритуалів.

Корейці – нащадки племен, що за глибокої давнини (у 3-му тисячолітті до н. е.) прийшли на півострів із Середньої Азії. Аналізуючи корейську мову (яка, до речі, є однією з найскладніших для вивчення), вчені-лінгвісти дійшли висновку про алтайське коріння нації.

Народові Кореї притаманне палке бажання зберегти віковічні традиції, національну самобутність. Велике значення мають суспільні й родинні обряди і свята, серед них, наприклад, традиційні календарні – Новий рік (Соль), Свято врожаю тощо, під час яких усі вбираються в національні костюми.

Цікаві й незвичні родинні свята, наприклад 1 рік та 100 днів від дня народження дитини (Толь). Центральним епізодом цього свята є момент, коли дитині, святково вдягненій у національний костюм, провішують майбутнє. На столі розкладають продукти та різні речі (книжки, зошити, пензлики, зброю, гроші тощо) й спонукають дитину до вибору. Вважають, що предмет, який обирає іменинник, символізує його майбутню професію чи спосіб життя: якщо малюк обере книжку – бути йому вченим, шаблю або лук – військовим, рис або гроші – багатим і т. ін.

Над усе корейці шанують своїх предків, регулярно проводять культові ритуали у поминальні дні, коли звідусюди збираються разом близькі й далекі родичі.

Взагалі у Кореї, яку за скрупульозне дотримання ритуалів і норм сусіди-китайці здавна називали "східною країною ввічливості", існує сувора ієрархія – підкорення молодших старшим, жінки чоловікові, відданість народу своїм правителям. Змалечку в дітей виховують повагу до старших як головну чесноту: не можна навіть уявити, щоб діти або онуки протиставляли свої інтереси бажанню старших.

У країні безліч пам'ятників, споруджених на честь вірних підданих, люблячих синів і дочок, вірних дружин.

Упродовж багатовікової історії в Кореї розвивалися й змінювалися філософські теорії, що виникали як результат синтезу власних та іноземних світоглядних ідей, досить мирно співіснували буддизм і конфуціанство. Вони вступали в конфлікт лише в ті нетривалі періоди, коли точилася боротьба за владу при дворі. Сучасна Корея – країна релігійної толерантності, де співіснують буддизм, даосизм, конфуціанство, католицизм, протестантизм та інші старі й нові релігії, частково модифіковані під впливом традиційних анімістичних вірувань. Значний вплив на людей усіх вірувань має шаманство, що є свідченням глибинного зв'язку корейців з природою, віри в наповненість навколишнього середовища духами, які зумовлюють і визначають життя людини. Майже в усіх корейських буддійських храмових комплексах поряд із головним молитовним залом розташована кумирня, в якій поклоняються духові гір або божеству – покровителю місцевості (як правило, це зображення старого поруч із прирученим тигром). Сьогодні шамани – це зазвичай жінки, які спілкуються з духами під час складного танцю під акомпанемент дзвіночків та бубна.

Буддизм та конфуціанство справили вплив на різні види корейського мистецтва й корейську літературу. Для поетів характерне філософсько-символічне сприйняття природи, коли, наприклад, у квітці вбачали не певну конкретну квітку, а сутність квітки загалом, тобто увага зосереджувалася не на зображальному, а на виражальному, що залежить від "внутрішнього ландшафту серця чи пейзажу душі". У цьому – сутність корейської поетичної традиції.

Засноване на Конфуціанстві, корейське суспільство дотримується головних його принципів. Це принципи пошани до батьків, до сім'ї, друзів і тих, хто тримає в руках владу. Конфуцій надавав велике значення миру, освіті, реформам, гуманізму і справедливості. І головні успіхи країни за останні десятиліття корейці приписують саме цим життєвим позиціям. Найбільше конфуціанство виявляється у взаєминах між людьми корейського суспільства. Між правителями і підданими, батьком і сином, чоловіком і дружиною, старими і молодими, а так само між друзями зберігаються норми поведінки, що передбачені Правилом П'яти Взаємин. Ти перестаєш існувати для корейця, якщо випадаєш із цієї системи поведінки. Первинне враження про корейців як про грубих людей насправді не правильне, просто ймовірно, що вас не помічають, от і все пояснення. А вже коли ви потрапляєте під правила взаємин із друзями, будучи представленим будь-кому, ставлення до вас змінюється.

Жителі Південної Кореї можуть похвалитися практично будь-яким, який би ви не назвали, видом мистецтва.

Серед корейської літератури найбільш важливим твором є Самгук Йуза, він був написаний ченцем Ілліоном у XII столітті. У сучасній же літературі переважають дисидентські відтінки, багато які з творів написані прихильниками екологічного руху і студентами, налаштованими опозиційно. Корейці дуже пишаються своєю мовою і шрифтом – хангеул.

Так само вельми сильно розвинене образотворче мистецтво. У традиційному живописі Південної Кореї набрали свою силу китайські мотиви й елементи каліграфії, лінії ж, проведені пензлем, є найбільш важливою межею. Скульптурні буддистів є найбільш традиційними, одна з кращих статуй Будди, до речі, розташована в Соккураме. Прекрасні зразки різьблення по дереву створили шаманісги. Якщо ж ви бажаєте побачити роботи сучасних скульпторів Південної Кореї, варто відвідати Сеул, де розташовано декілька парків художньої скульптури. Також там можна побачити зразки сучасної і традиційної архітектури, наприклад Палац Джеонгбокгунг епохи Чосун і міські ворота.