Арт-хаусне кіномистецтво

Арт-хаус, або авторське кіно – тип фільмів, які відрізняються від масового кіновиробництва тим, що вони розраховані на вузьке коло глядачів, найчастіше підіймають як гострі соціальні аспекти, так і глибокі питання внутрішнього світу людини.

Поняття "арт-хаус" (англ. art-house) виникло в 1940-х роках XX століття в США, де арт-хаусами називали кінотеатри, що показували довоєнні класичні голлівудські кінострічки, а також фільми іноземного (тобто не американського) і місцевого незалежного виробництва.

Арт-хаус-фільми зазвичай знімаються невеликими кіностудіями з невеликим бюджетом. Вони також, як правило, відрізняються від фільмів великих кіностудій (таких як, наприклад, Paramount Pictures або Walt Disney Pictures) сюжетом, часто серйознішим та інтелектуальним, розповідають більш творчі та незвичайні історії.

Ці фільми некомерційні та вважаються противагою масовій культурі Голівуду.

Також стосовно цього поняття вживають синоніми: авторське кіно, інтелектуальне кіно, альтернативне кіно, експериментальне кіно, авангард.

Арт-хаус продовжує традиції кінематографу авангарду, експериментального кіно, сформованого в 30-ті роки XX століття. Саме тоді виникла ідея, що фільми можуть поділятися на: розважальні, спрямовані на масову аудиторію, та серйозне мистецтво кіно, спрямоване на інтелектуальну аудиторію. В Англії Альфред Хічкок і Айвор Монтегю створили Спілку Фільмів та імпортували фільми, що на їхню думку були "Художнім здобутком".

У 1920-1930 роках французький авангардний рух фільмів Чистого Кіно (Cinema Pur) також здійснив вплив на розвиток ідеї "Арт кіно". Дадаісти, Рене Клері, Марсель Дюшан почали скасовувати традиційні методи буржуазного мистецтва та звичні з часів Аристотеля поняття часу та простору шляхом створення гнучкого монтажу часу та простору.

Чисте кіно вплинуло на німецьке "абсолютне кіно" Ганса Ріхтера, Вальтера Руттманна та Вікінга Єггелинга.

У 1955 році в Парижі засновано Міжнародну конфедерацію артхаусних кінотеатрів СІСАЕ (фр. Confederation Internationale des Cinemas d'Art et d'Essai). Фільм, знятий у жанрі арт-хаусу, в більшості випадків не можна віднести до жодного з класичних жанрів сучасного кіно.

Представники арт-хаусного кіно:

Культурно-мистецькі виставки та аукціони Європи

Виставка – це демонстрація зразків (експонатів), основна мета якої полягає в ознайомленні широкого загалу із засобами, наявними в розпорядженні суспільства, для задоволення потреб населення, а також з метою сприяння прогресу в одній або кількох сферах діяльності. У рамках виставок підприємства-експоненти за допомогою зразків (експонатів) створюють наочну картину пропонування товарів і послуг в одній або кількох галузях і намагаються інформувати кінцевих споживачів (або й проміжних покупців) про свою фірму та її товари з метою продажу цих товарів.

У першій Всесвітній виставці, яка проходила у 1851 р. в Лондоні під назвою "Great Exhibition of the works of industry of all J nations", брали участь 17 тис. експонентів. Наступною була виставка в Парижі у 1867 р., яка збіглася у часі зі спорудженням Суецького каналу. У ній брали участь уже 52 тис. експонентів. У 1876 р. Всесвітня виставка пройшла у Філадельфії під назвою "The telephone/mass production".

Сучасних форм виставкова діяльність набувала у другій половині XX ст. Науково-технічний прогрес, глобалізація світової економіки та становлення постіндустріального суспільства відновлюють попит на спеціальні механізми обміну, якими є міжнародні виставки.

Ведучими міжнародними виставочними організаціями є:

Міжнародне виставочне бюро (ВІЕ);

Міжнародна федерація виставочних послуг (IFES);

Міжнародний виставочний союз (UFI).

На міжнародному ринку ярмарків і виставок першість належить Германії з її відомими ярмарковими і виставковими комплексами в Гамбурзі, Берліні, Кельні, Лейпцизі, Мюнхені, Дюссельдорфі, Франкфурті й інших містах та підтверджується тим фактом, що 2/3 найбільш популярних з існуючих у всьому світі міжнародних галузевих ярмарків проводяться в цій країні.

Франція є другою за значенням країною з розвиненими традиціями проведення торгових ярмарків. На противагу Германії й Італії прийнята у Франції централізована система завадила розвитку великої кількості виставочних комплексів в інших містах, окрім Парижу і Ліона. У Франції щорічно проходить біля 1000 різноманітних виставок, причому тільки в ста з них беруть участь зарубіжні експоненти. Приплив на них іноземних відвідувачів порівняно невеликий і складає лише 7% від загального числа.

В Італії, де також розвинуті виставочні традиції, щорічно проводиться 750 різноманітних виставок в 41 місті, з яких тільки 1/6 претендує на зарубіжну участь. Серед міст-упорядників перше місце займає Мілан, де відбувається 86 виставок з 31 тис. експонентів і 2,6 млн. відвідувачів, з яких 9% – закордонні. Інші міста зі значною виставковою діяльністю – це Верона, Генуя, Бари і Турін.

У Великобританії щороку проходить близько 700 виставок, в яких беруть участь більше 100 тис. експонентів. Головною характерною рисою виставок, що тут проводяться, є їхні малі розміри, регіональний масштаб і зосередження в Лондоні і Бірмінгемі. Так, особливою популярністю користуються британські фірми Reed Exhibition, що організовує близько 800 виставок в 25 країнах, з яких 92 – в Європі, ЕМАР Maclaren Exhibitions, The Mongomery Group, Philbeach Events, MacxBrooks Exhibitions Ltd тощо.

В Європі налічується близько 1500 організаторів виставок, з яких 300 мають власні виставкові центри (найбільші – Дойче Мессе в Ганновері, Фієра Мілано в Мілані та Мессе Франкфурт у Франкфурті- на-Майні). Шістка найбільших організаторів включає Мессе Франкфурт, Дюссельдорф Мессе, Рид Екзібішнз, Ферія де Мадрід, Дойче Мессе (Ганновер) та Мессе Мюнхен. Європейські виставкові організатори активні також за межами Європи, проводячи щороку близько 270 виставок, здебільшого в Китаї, Об'єднаних Арабських Еміратах та Індії, а також у країнах Північної та Південної Америки.

Одним із найстаріших аукціонних будинків Європи є аукціон Сотбі, що спеціалізується на продажі антикваріату та творів мистецтва. Разом з аукціонним домом Крістіс (англ. Christie's) займає приблизно 90% світового ринку аукціонних продажів антикваріату, предметів мистецтва тощо.

Історія дому

• 1744 рік – лондонський продавець книжок Семюель Бейкер заснував Сотбі, провівши перший аукціон і продавши бібліотеку сера Джона Стенлі.
• 1823 рік – на аукціон виставлена колекція Наполеона.
• 1884 рік – книга Данте Аліґ'єрі "Божественна Комедія", ілюстрована 84 великими малюнками роботи Ботічеллі, продана на аукціоні за £13,000.
• 1928 рік – оригінальний рукопис Льюїса Керрола "Аліса в Країні чудес", адресований Алісі Ліддел справжній Алісі), проданий у Лондоні за рекордні £15,400.
• 1958 рік – колекція історика Якоба Голдшміда продана у Лондоні за рекордні £781,000.
• 1964 рік – Сотбі викупляє Parke-Bemet у Нью-Йорку, американський найкращий художній аукціонний дім, і переміщує його протягом одного року на 980 Авеню Медісона.
• 1973 рік – Сотбі відкриває перший аукціонний дім у Гонконгу. Організований Сотбі перший аукціон сучасного мистецтва продає п'ятдесят робіт з колекції Роберта Скуллі за рекордні $2,3 мільйони.

Крістіз – широко відомий у світі аукціон предметів мистецтва й розкоші зі штаб-квартирою в Лондоні.

Нині (2000-ні) "Крістіз" є найбільшим аукціонним будинком у світі (згідно з даними прибутків).

Аукціонний будинок "Крістіз" був заснований 5 грудня 1766 року в Лондоні антикваром Джеймсом Крісті.

Від 1823 року головний офіс аукціону розташований на Кінг-стріт поблизу Сент-Джеймського палацу.

У 1975 році відкрився додатковий офіс аукціону в Південному Кенсингтоні.

Нині (2000-ні) функціонують відділення аукціонного будинку "Крістіз" у світових центрах поза Англією, зокрема, провідне значення має Нью-Йоркський офіс. 7