< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Висновки до глави 1

1. Економічна політика держави в наявних умовах становлення ринкових відносин є системою заходів законодавчого, виконавчого і контролюючого характеру, спрямованих на адаптацію існуючої соціально-економічної системи до умов життєдіяльності сучасного динамічного суспільства. Розглядаючи економічну політику як систему, можна виділити такі основні компоненти як: цілі, пріоритети і завдання.

До основних цілей економічної політики слід віднести:

  • - економічне зростання, спрямоване на підвищення добробуту населення країни;
  • - визначення економічного стану держави; визначення стратегії;
  • - формування політики відповідності інтересам економічної системи;
  • - визначення доцільності застосування тих або інших інструментів

державного регулювання.

2. Аналіз тенденцій сучасного стану економіки України дав змогу стверджувати, що пріоритети економічної політики визначаються у першу чергу дійсною економічною і політичною ситуацією у державі.

До основних пріоритетів економічної політики можна віднести:

  • - забезпечення процесу реалізації економічних прав і свобод суб'єктів господарської діяльності;
  • - державний контроль за дотриманням "правил гри" суб'єктами ринку, забезпечення вільної конкуренції, недопущення протиправних дій у даній сфері;
  • - забезпечення конкурентного середовища за допомогою державної антимонопольної політики.
  • 3. Завдання економічної політики нашої держави на сучасному етапі полягають у:
    • - чіткій взаємодії всіх гілок влади з метою подолання впливу світової фінансової кризи;
    • - створенні умов для розвитку ринкових відносин, ринковою інфраструктури;
    • - потребі розвитку взаємодії ринкових і державних регуляторів а також у з'ясуванні ролі державного механізму у системах сучасного господарства;
    • - правовому забезпеченні функціонування змішаної економіки - визначенні спільних умов ефективного господарювання;
    • - проведенні політики макроекономічної стабілізації;
    • - прямому державному володінні та управлінні всіма основними елементами інфраструктури національного господарства, природними монополіями, особливо важливими в політичному, економічному і фінансовому плані (ВПК, дорогоцінні метали тощо);
    • - необхідності формування та впровадження сучасної політики у галузі промисловості, залученні інвестицій для повного або часткового фінансування структурно-технологічних програм і проектів, наданні різнопланової фінансової підтримки та економічних гарантій;
    • - участі в розподілі та перерозподілі ВВП через державний бюджет, активному використанні основних інструментів макроекономічного регулювання, таких як податки, акцизи, антимонопольний контроль над цінами тарифи, мито тощо;
    • - проведенні гнучкої зовнішньоекономічної політики, направленої, з одного боку, на поступове входження країни в систему міжнародних економічних відносин, а з іншого – на захист основних галузей національної економіки за допомогою протекціоністських заходів до тих пір, поки вони не будуть в змозі успішно конкурувати на світовому ринку;
    • - запобіганні витоку капіталу і заохочення його репатріації з-за кордону;
    • - організації виробництва суспільних товарів і послуг;
    • - раціональному перерозподілі ресурсів і доходів;
    • - забезпеченні функціонування соціальної сфери, механізму соціального захисту населення;
    • - охороні навколишнього середовища;
    • - проведенні гнучкої зовнішньоекономічної політики.

На сучасному етапі економічно розвинуті країни, в рамках певних моделей, використовують різноманітні форми і методи державного регулювання економіки, аналіз яких дозволив визначити їх найбільш характерні ознаки і відмінності. Формування певної моделі обумовлене, насамперед, сукупністю унікальних національних характеристик, таких як: рівень розвитку галузі виробництва, національна свідомість, психологічний і релігійний фактори, культурні цінності, історичні умови розвитку країни, матеріальне підгрунтя економічної безпеки держави. Отже, можна зробити висновок про те, що не існує єдиної економічної моделі, яка залишатиметься ефективною за будь-яких обставин. Разом з цим, на підставі порівняльного аналізу сучасних моделей доцільно формувати концепцію економічної політики держави з урахуванням її актуального соціально-економічного стану. Українська модель повинна втілювати власну концепцію економічного росту, яка б органічно поєднувала певні особливості національного, історичного, соціально-економічного розвитку з досягненнями світової економіки.

Питання вибору моделі державного регулювання економічної політики як стратегічного напряму виходу на шлях сталого розвитку є ключовим аспектом пом'якшення негативного впливу на економіку країни системних криз, у тому числі й сучасної. Модель економічної політики України повинна характеризуватися наявністю якісно нових інструментів регулювання економіки країни з метою забезпечення соціальних потреб суспільства. Нова модель державного регулювання економіки має відображати реалії сучасного світу, враховувати тенденції формування сучасної технологічної бази виробництва та конфігурації світових товарних потоків, що передбачає технологічне оновлення, що пов'язане з трансформацією попиту на значну частину товарів виробничого й споживчого призначення, насамперед на інвестиційні та паливно-енергетичні продукти.

Окрім того, новітня модель має враховувати формування нової технологічної бази та нової конфігурації світових товарних потоків. Світова криза передбачає технологічне оновлення з яким пов'язана трансформація попиту на значну частину товарів виробничого і споживчого призначення, насамперед на інвестиційні та паливно- енергетичні продукти. Це позначиться на цінах більшості наявних на ринку товарів, досягненні нових урівноважених рівнів цін, що в свою чергу змінить політичні конфігурації.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >