< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Висновки до глави 2

1. Виходячи із проведеного аналізу особливостей формування моделей державного регулювання економічної політики в окремих державах світу та із їх загальних рис, доцільно виділити наступні основні чинники, які впливають на формування вітчизняної моделі державного регулювання економічної політики:

Політичний чинник. В Україні вплив політичного чинника на формування моделі державного регулювання економічних процесів виражений досить яскраво. Це підтверджується навіть тим, що ключові політичні посади займають представники великого бізнесу. За таких умов є очевидним пріоритет стратегічного планування розвитку тієї чи іншої галузі. І навпаки, штучне перешкоджання розвитку окремих секторів економіки.

Конкурентний чинник. Від того, яким чином будуть формуватися конкурентні взаємовідносини господарюючих суб'єктів залежать форми і методи державного управління. В умовах наявності сильних інститутів державної влади, збалансованості їх взаємовідносин із недержавними інституціями, модель державного управління економічною політикою, безумовно, буде ефективнішою.

Економічний чинник. Слід відмітити, що для вітчизняної економіки даний чинник є досить динамічним, оскільки його показники залежать від багатьох незалежних факторів, таких як: світові економічні процеси, політичні перетворення, природні катастрофи тощо. Наявна світова фінансова криза власне і демонструє гнучкість моделей державного управління економічною політикою, тобто відображає здатність держави до оперативного реагування на зовнішні фактори.

Правовий чинник. Україну сьогодні неможливо віднести за даним критерієм до жодної відомої моделі. Характерною ознакою вітчизняної моделі державного регулювання економічної політики за цим чинником є нестабільне законодавство, що значно ускладнює процес стратегічного планування розвитку приватного сектора, а якщо до цього додати ще й значну залежність правового чинника від політичного фактора - взагалі нівелюється правова культура суб'єктів господарювання. Крім того, формування дієвої вітчизняної моделі державного регулювання економічної політики ускладнюється високим рівнем корупції в судових органах. Це також підтверджується причетністю окремих представників судової влади до рейдерських захоплень, які останнім часом набули значного поширення в Україні.

Соціальний чинник. Соціальна сфера потребує централізованого державного регулювання як жодна інша, оскільки ринок тут найчастіше неефективний а деколи навіть і неможливий. Держава зобов'язана планувати свої потреби і можливості в даній сфері, щоб, з одного боку, не допускати соціальної напруги, з іншого - не перешкоджати функціонуванню суто ринкових починань.

Вищевказані чинники, які впливають на модель державного регулювання соціально-економічних процесів, для своєї дієвості мають бути взаємопов'язані в рамках загальнодержавної стратегії розвитку, сформульованої у вигляді спільних загальнодержавних планів.

2. На основі системного підходу, обгрунтовано, що роль кожної держави в сучасному світі визначається, насамперед, її економічною могутністю, яка є наслідком реалізації економічного потенціалу. Сучасному міжнародному економічному простору властиве швидке впровадження досягнень науково-технічного розвитку практично у всіх видах виробництва. Результатом різнопланових досліджень стають унікальні новітні технології. Внаслідок цього міжнародна економіка зазнає значної інтеграції у науково-виробничій галузі. У розвинутих країнах цей фактор став визначальною складовою стратегічної моделі розбудови економіки.

Економічний потенціал держави доцільно розглядати у трьох взаємопов'язаних поняттях: – фінансовий капітал, який має кількісні властивості; – людський капітал, що включає здібності, знання та навички населення; – соціальний капітал, що стосується міжособистісних стосунків. Тільки у поєднанні цих трьох характеристик повною мірою реалізується основна мета сучасного суспільства - людський розвиток, і як наслідок забезпечується стабільний економічний поступ держави. Україні потрібно реалізувати стратегію людського розвитку в якій буде об'єднана державна політика в таких сферах як демографічний розвиток, охорона здоров'я, освіта, зайнятість і оплата праці, соціальний захист, регіональний розвиток.

  • 3. Основними функціями економічної політики держави у процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю є: регулююча функція, зміст якої полягає в узгодженні інтересів і дій нашої держави з іншими країнами з метою захисту національного експортера за кордоном і стимулювання його розвитку всередині країни; захист національного виробника по відношенню як до експорту, так і до імпорту. Формою реалізації цієї функції є зовнішня торговельна політика, що пристосовує національні умови до міжнародних економічних відносин.
  • 4. Аналіз вітчизняного законодавства у підтримці зовнішньої економічної діяльності та її сучасного стану в Україні, а також ефективний досвід державного управління окремих країн, дозволив визначити такі основні пріоритети ЗЕД: розширення присутності малого бізнесу на міжнародній арені; розширення практики проведення маркетингових досліджень з метою вивчення попиту; вжиття заходів щодо узгодження національної товарної структури експорту та імпорту з відповідними показниками країн з розвинутою економікою; перегляд структури експорту; зростання частки високотехнологічних товарів в структурі експорту на зміну експорту сировини; відродження раніше освоєних та завоювання нових ринків; вжиття відповідних заходів на економічному і законодавчому рівні з розвитку зовнішньоторговельних відносин; нарощування зв'язків у зовнішньоекономічній сфері.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >