< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Державне управління лісовими ресурсами

Значну роль серед видобувних галузей важкої промисловості відіграють лісова, деревообробна і целюлозно-паперова. Ліси України відіграють виключно важливу роль у функціонуванні ландшафтних екосистем, збереженні природного середовища та біорізноманіття. Лісовий покрив України докорінно перетворено людиною не тільки кількісно, а й якісно. За останні 40 років площа вкритих лісовою рослинністю земель збільшилася на 31,8 % і досягла 9,4 млн. га. Запаси деревини зросли до 1,7 млрд. м. Завдяки активній діяльності лісівників в останні декілька десятиліть значно покращилися показники лісового фонду. Проте все ще фактична лісистість території країни (15,7 %) є недостатньою. Для досягнення оптимального її рівня (у межах 19-20 %) необхідно збільшити площу лісів щонайменше на 2–2,5 млн. га.

При загостренні економічної ситуації та посиленні екологічних проблем, перед лісовим господарством постає важливе завдання щодо підтримки досягнутих обсягів виробництва і подальше їх нарощування за умов ефективного використання лісових ресурсів. За останніми даними, площа земель лісового фонду становить 10,6 млн га, однак в Україні низька лісистість території (16,1 %) як порівняно з багатьма країнами Європи так і з оптимальним показником, який становить 20 %. Так, лісистість Польщі становить 29 %, Німеччини – 30 %, Італії - 33 %, Швеції та Фінляндії - понад 60 %. Якщо враховувати, що загальна площа України дорівнює 603,7 тис. м2, то площа лісів має становити 118,53 тис. м2. Отже, для досягнення оптимального рівня необхідно відновити лісами 2,4 млн га території України [15].

Якщо зазначені темпи заліснення будуть збережені, то лише через 20 років в Україні буде досягнутий оптимальний рівень лісистості. Ліси Держкомлісгоспу, віднесені до природно-заповідного фонду, займають близько 1,2 млн га, або 35 % природно-заповідного фонду України. Частка заповідних лісів, що перебувають у підпорядкуванні Держкомлісгоспу, становить 15,4 %.

Відповідно до показників ведення лісогосподарської діяльності (табл. 3.6) кризовим можна вважати 2008 рік. Позитивна динаміка збільшення обсягів продукції, робіт і послуг лісового господарства у 2009-2010 роках порушилася у 2011-му році, коли показник знизився майже на 8%, але на початку 2012-го ситуація дещо виправилася й обсяги зросли більше ніж на 40 %. У цілому, лісові ресурси України можна оцінити як недостатні. Ситуація погіршується через великі обсяги заготівель і недостатнє відновлення лісового фонду. Лісова промисловість погано розвинута. Значна частка її експорту – це необроблена чи напівоброблена деревина, а імпорт складається з продукції, яку можна виробляти в Україні [16].

Завданням лісового комплексу й суміжних галузей є зростання обсягів виробництва за рахунок оптимізації ресурсів без збільшення заготівель, підвищення ефективності використання лісосічного фонду, розробка дієвої програми прискореного відтворення лісових ресурсів.

Таблиця 3.6. Основні показники ведення лісогосподарської діяльності у 2009-2012 роках

Період

Обсяги продукції, робіт та послуг лісового господарства, млн грн.

Заготівля ліквідної деревини, млн м3

усього

у т. ч. обсяги продукції лісозаготівель

усього

у т. ч. від рубок головного користування

2009

2956,3

2381,2

16,8

7075,4

2010

33^2,7

2893,9

15,7

6996,8

2011

3138,1

2653,6

14,2

6704

2012

4097,7

130,6

16,1

7239,0

Джерело: Розроблено автором на основі даних Державної служби статистики України

У багатьох регіонах України часто з'являються осередки всихання лісів, значні площі займають малоцінні та похідні деревостани, використання лісами природної родючості земель рідко перевищує 70 %. Поряд із зростаючим антропогенним тиском і впливом природних факторів на ліси, такий стан ще зумовлено і недоліками у проведенні лісогосподарських заходів. Зменшились обсяги освітлень і прочисток. Ігноруються поступові та вибіркові системи головних рубань, на примітивному рівні технології лісогосподарських робіт. Такі негативні тенденції зумовлюють небажану зміну порід, зниження стійкості насаджень, зменшення запасів стиглих і пристигаючих лісостанів.

Біля 3,5 млн. га лісів ростуть у зоні радіоактивного забруднення, частину з яких повністю виключено із господарського виробництва.

В останні роки через недостатнє фінансування різко зменшилися обсяги агролісомеліоративних робіт і площі захисних лісових смуг. Ситуація, що склалася в цій галузі, майже катастрофічна.

Незважаючи на те що в останні роки лісогосподарська галузь України функціонувала стабільно, забезпечувала виконання завдань із ведення лісового та мисливського господарств, динаміка її розвитку відстає від вимог ринкової економіки, не повною мірою враховує складові ефективного управління лісами. Це зумовлено цілою низкою внутрішніх і зовнішніх факторів. Із внутрішніх факторів, які впливають на розвиток лісового господарства в довгостроковій перспективі, відзначимо наступні:

  • - особливості політичної та соціально-економічної ситуації в країні;
  • - недостатня розробленість нормативно-правової бази щодо ведення лісового господарства та відповідних відносин;
  • - низький попит на деревину на внутрішньому ринку, особливо на низькоякісну;
  • - недосконалість управління лісогосподарською діяльністю в лісах, що належать до різних форм власності;
  • - низький стан розробленості фінансового й економічного механізму розвитку лісового господарства;
  • - неадаптованість машинобудівної бази до потреб господарства, що не дає змоги вдосконалювати технології лісогосподарських операцій;
  • - відставання профільної науки та освіти від сучасних світових тенденцій розвитку;
  • - невідповідність кадрового забезпечення галузі сучасним вимогам;
  • - відсутність необхідних міжсекторальних і міжгалузевих зв'язків, у першу чергу з охороною довкілля, агропромисловим комплексом і лісовою промисловістю.

Вплив зовнішніх факторів на розвиток лісового господарства пов'язаний із:

  • - невідрегульованістю стану зовнішньоекономічних, у тому числі експортно-імпортних зв'язків;
  • - необхідністю розвитку сертифікації лісів та лісогосподарських операцій;
  • - недостатньо сприятливим інвестиційним кліматом в Україні.

Невирішеним є питання фінансування лісового господарства в сучасних умовах. Проблемним є одержання коштів для лісової галузі з держбюджету. Залишково-бюджетний принцип фінансування лісового господарства вже став традиційним. Актуальною залишається проблема плати за використання лісових ресурсів, у тому числі деревини. В Україні все ще діють лісові такси, в основу яких покладено принципи затратної концепції. Це суперечить із вимогами, які висуваються до лісових такс у зв'язку із запровадженням ринкової економіки.

Державне управління лісовими ресурсами повинно об'єднувати політичні, економічні, соціальні та екологічні цілі для запровадження сталого ведення лісового господарства і підвищення ефективності функціонування лісового сектора економіки країни.

Повноваження щодо охорони та відтворення лісів покладені на центральні та місцеві органи виконавчої влади, що призводить до дублювання функцій і неефективного використання бюджетних коштів. Система управління в сфері охорони та відтворення лісів не повністю забезпечує багатоцільове, безперервне і невиснажливе використання ресурсів і лісових екосистем. Необхідно здійснити реформування зазначеної системи із забезпеченням розмежування господарських і природоохоронних функцій.

України незалежно від форм власності та користування, їх відомчої підпорядкованості.

У політичній сфері забезпечується об'єднання зусиль державних органів влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій і населення для досягнення основної мети національної лісової політики. Ліси є об'єктом міжнародної політики зі збереження природи на планеті та сталого розвитку людської спільноти.

В екологічній сфері мають досягатися цілі, що пов'язані з відтворенням лісів, підвищенням рівня їх екологічного та ресурсного потенціалу, збереженням біологічного різноманіття, забезпеченням позитивного внеску в попередження змін клімату та формування екологічної мережі.

В економічній сфері реалізуються економічні інтереси основних суб'єктів лісових відносин - держави як основного власника, органів усіх рівнів, що здійснюють управління лісами, лісокористувачів; впровадження фінансово-економічного механізму управління, що забезпечить прибутковість лісового господарства і баланс інтересів власників лісів, суб'єктів управління і господарювання.

У соціальній сфері реалізуються такі цілі, які спрямовані на підвищення якості життя працівників лісового сектора, досягнення сучасних соціальних стандартів, характерних для розвинутих країн з ринковою економікою.

Основні напрями державного управління лісовими ресурсами передбачають:

  • - розробку стратегічних програм розвитку лісового сектора;
  • - удосконалення нормативно-правової бази галузі та її гармонізацію із міжнародними принципами сталого розвитку та ефективного управління лісами; розробку і впровадження критеріїв та індикаторів сталого розвитку лісової галузі;
  • - збільшення лісистості держави до оптимального рівня, перехід до ландшафтно-водозбірних і лісотипо-логічних принципів ведення господарювання;
  • - збереження та нарощування екологічного потенціалу лісів, підвищення їхньої продуктивності та цінності;
  • - розвиток лісогосподарської науки та освіти;
  • - посилення рівня соціального захисту для працівників лісового господарства;
  • - розширення міжнародного співробітництва.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >