< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Висновки до глави 3

1. З метою підвищення ефективності прийняття управлінських рішень у сфері державного управління природно-ресурсним потенціалом, актуальним стає наукове обґрунтування оптимізації видобутку корисних копалин, раціоналізації їх використання для забезпечення стабільної роботи і розвитку промисловості України, передусім добувної, хімічної, гірнічно-металургійного комплексу, машинобудування, які відіграють важливу роль у розвитку національної економіки. Вирішенню цієї проблеми, як обґрунтовується у розділі, сприятиме розробка стратегії розвитку та використання природно-економічного потенціалу країни з урахуванням умов світової глобалізації а також національних інтересів і безпеки.

У контексті програми економічного розвитку країни особливе місце, на нашу думку, повинно бути відведене визначенню основних векторів внутрішньої економічної діяльності, одним із напрямів якої є зниження впливу зовнішньоекономічного середовища на національну економічну систему. Це можливо за умов вирішення проблем із забезпеченням паливно-енергетичних та інших необхідних ресурсів, зниження імпортозалежності. З іншого боку, структурних змін також потребує експортна політика: частку експорту сировинних ресурсів і низькотехнологічної продукції необхідно знижувати, а натомість треба нарощувати обсяги експорту готової, конкурентоспроможної продукції високої якості, що, у свою чергу, потребуватиме значного обсягу довгострокових капітальних інвестицій.

2. Економічну політику України слід спрямувати на укріплення позицій нашої держави як потужного експортера сільськогосподарської продукції. Скасування експортних обмежень для цього сектора за сьогоднішніх умов може привести до подальшого зростання цін франко- ферма і створення стимулів для приватного інвестування, внаслідок чого зростуть масштаби виробництва й експорту. Найбільше результати будуть відчутними у секторі зернових і соняшникового насіння, де Україна має значні порівняльні переваги. Позитивний ефект також буде відчутним і в сфері зайнятості та загального розвитку села.

Оскільки попит на сільськогосподарську техніку, насіння, добрива зростатиме, скасування експортних обмежень позитивно відіб'ється також і на постачальниках засобів виробництва. На конкурентному ринку трейлери заробляють переважно на обсягах, тому і вони також відчують позитивний ефект від сталого розвитку експорту в Україні.

З огляду на те, що зростання масштабів виробництва значно скоротить можливість виникнення ситуацій чистого імпорту, як це було в 2000-му та 2003-му роках, трейлери і переробники матимуть позитивний ефект від надійного постачання сільськогосподарської сировини та більш стабільного політичного клімату. Введення обмежень на експорт зерна у короткостроковій перспективі можуть певного мірою захистити споживача від високих світових цін, але цей захист досягається за рахунок скорочення інвестування сільськогосподарського виробництва, що призводить до створення сталої й небезпечно вразливої системи у довгостроковій перспективі.

Іншим пріоритетом економічної політики, як зазначається у розділі, є завершення організаційної підготовки до реєстрації прав власності (в тому числі на землю) і скасування мораторію на її продаж. Купівля та продаж землі не приведуть до швидких і докорінних змін в економічному розвитку країни, але це дозволить збільшити приток інвестицій і підвищить продуктивність праці у сільському господарстві, що у свою чергу призведе до підвищення вартості землі.

  • 3. Тенденції до зростання національної економіки знижуються, оскільки у структурі вітчизняного експорту переважають товари, які характеризуються низьким попитом і значною пропозицією на світових ринках. Наслідком цього є ослаблення державної фінансової системи та погіршення стану торгівлі. Перегляд структури експорту з метою збільшення частки ліквідної продукції та зосередження зусиль на формуванні гнучкої цінової політики відповідно до ситуації на світових ринках, дозволить розширити присутність України у міжнародному агропромисловому бізнесі. Розробка якісно нової продукції, зміна експортної політики у традиційних сферах створять передумови для активізації зовнішньоекономічної діяльності та подальшого розвитку економічної сфери завдяки розбудові високотехнологічних галузей.
  • 4. Проведені дослідження свідчать про зниження з початком фінансово-економічної кризи ефективності використання природного потенціалу. Виявлено, що добувна промисловість була більш стійкою та менш уразливою, на її основі підтримувалася економіка України у найбільш важкі для неї кризові часи, 2008-2009 pp. Для переробної промисловості характерною є висока енергетична і ресурсна витратність, про що свідчить низька частка валової доданої вартості, середній рівень якої становить 22 % від випуску – це найгірший показник серед інших галузей Одним із напрямів роботи має стати економічне стимулювання ресурсо- та енергозбереження; забезпечення шляхів інноваційного розвитку провідних галузей національного господарства й запровадження передових технологій.

За результатами дослідження встановлено високий природно- економічний потенціал для розвитку сільського господарства: великий земельний фонд із значними площами рівнинного рельєфу і родючими грунтами, відносно сприятливий клімат для вирощування багатьох сільськогосподарських культур, а також висока щільність населення (що позитивно характеризує умови як для забезпеченості трудовими ресурсами так і формування попиту на продовольчі товари) створюють належні умови для розвитку рослинництва і тваринництва. Але такий потужний природно-ресурсний та економічний потенціал характеризує дуже низька ефективність його використання. Через зменшення площ сільськогосподарських угідь в цілому та посівних площ зокрема, нераціональне їх використання, яке відзначається високими темпами збільшення площ під посіви технічних культур, а також - падіння урожайності майже всіх сільськогосподарських культур в останні два роки, недостатнє науково-технічне забезпечення галузі, подальший занепад сільськогосподарських підприємств і низькі темпи розвитку приватного підприємництва у даній сфері створюють суттєву загрозу подальшому розвитку агропромислового комплексу України, що, у свою чергу, знижуватиме як її продовольчу, так і економічну безпеку.

5. Проведений аналіз інвестиційної діяльності в Україні показав негативні тенденції зниження обсягів капітальних інвестицій і інвестицій в основний капітал. Через зниження привабливості суттєво скоротилися іноземні інвестиції, а внаслідок фінансово-економічної кризи, яка у значній мірі вплинула на фінансовий ринок, знизилася доступність банківських кредитів і позик з інших джерел. У економіку в 2009-2010 роках переважно надходили власні кошти підприємств.

Виявлено також недостатність обсягів фінансування наукоємних галузей, сфери інформаційних технологій. Сучасні процеси глобальних трансформацій абсолютно чітко свідчить про те, що економічні прориви здійснюють не ті країни, де багато нафти, вугілля чи алмазів, а ті, які характеризуються потужним людським потенціалом. Тому первинні інвестиції в людський капітал є запорукою ефективних вкладень у технології й інноваційний розвиток в цілому. Єдина можливість України ввійти в коло розвинутих держав – здійснити економічний прорив.

6. Пріоритетним напрямом оптимізації ефективного росту людського потенціалу в Україні має стати підвищення мінімальної заробітної плати, принаймні до рівня прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Поряд із цим потрібно запровадити повномасштабну тарифну сітку оплати в бюджетній сфері. Це забезпечить на певний час належне співвідношення оплати праці учителів, бібліотекарів, лікарів - з одного боку, і працівників транспорту та промисловості - з другого. Адже на сьогодні заробітна плата в сфері охорони здоров'я перевищує цей показник хіба що в сільському господарстві, де він в усіх країнах найнижчий, бо певною мірою компенсується веденням натурального господарства. Із медичними працівниками ситуація ускладнюється тим, що вони можуть знайти собі роботу за кордоном. Всесвітня організація охорони здоров'я підкреслює: в бідній країні доходи лікаря не можуть визначатися навіть середнім рівнем заробітної плати, оскільки це загрожує тим, що через міграцію населення взагалі може залишитися без кваліфікованої медичної допомоги.

На сьогодні конкурентоспроможність України забезпечується, насамперед, її дешевою робочою силою. Дотримуючись таких настанов ми прирікаємо себе на відставання і програш у конкурентній боротьбі. Тому пріоритетне завдання економічної політики держави полягає у переході до нового критерію конкурентоспроможності, який базується на високій якості робочої сили, товарів, послуг і відповідно – вищій ціні.

7. Досить тривалий час розвиток економіки України відбувався за рахунок сировинних і низькотехнологічних галузей. Це деякою мірою призвело до неефективного використання природно-ресурсного потенціалу, в тому числі мінерально-сировинної бази, стан яких зараз оцінюється як критичний, оскільки не здійснюються заходи щодо їх відновлення та розвитку. Спрямовування і надходження інвестицій у сировинно-добувну промисловість обмежується фінансуванням високотехнологічних підприємств, що не дає їм можливості розвиватися й сприяти економічному зростанню в країні.

Експортно-імпортна політика теж була малоефективною, імпорт на 65 % становили сировинні ресурси і продукція неповної переробки. Як наслідок, це призвело до нераціонального використання природно- ресурсного й економічного потенціалу країни, вичерпання можливостей вітчизняних підприємств та їх занепаду, які на сьогоднішній час не мають можливостей розвитку за відсутності належного інвестування й інноваційної активності, а лише виживають.

Маючи один із найвищих у світі показників освіченості населення, який становить майже 100% і високий рейтинг серед країн світу за показником індексу освіти, в Україні спостерігається один із найнижчих показників щодо продуктивності праці. Цо свідчить про неефективне використання людського потенціалу, який до того ж має тенденцію до знецінення та загрозу втрачання.

8. Детальний аналіз сучасного міжнародного досвіду розвитку людського потенціалу дозволив нам сформувати такі оптимальні напрями вдосконалення державного управління в цій сфері. По-перше, в постіндустріальних економіках багатьох країн світу розвиток людського потенціалу у виробництві, включаючи професійний і творчий потенціал працездатного населення, його спільну й етичну культуру, рівень добробуту і здоров'я людей – став найважливішою ознакою й одночасно потужною рушійною силою науково-технічного і соціально- економічного прогресу. По-друге, в умовах глобалізації світової економіки особливе значення надається розробці єдиної моделі науково- технічної та соціальної еволюції країни, що передбачає забезпечення якісними трудовими ресурсами процесу створення й використання високих технологій, поширення комп'ютерної та інформаційної інфраструктури, виробництва нових засобів і предметів праці. При цьому дуже важливо, щоб процес формування людського потенціалу, що відповідає сучасним вимогам був зведений до рангу державної політики. По-третє, одним із ключових аспектів сучасних соціально- економічних перетворень стає державна політика інтелектуалізації суспільної праці. При вирішенні цієї проблеми має дотримуватися певна історична та логічна послідовність.

На першому етапі, що безпосередньо передує кардинальним науково-технічним перетворенням, ставиться завдання поступового звільнення ринку праці від некваліфікованої та низько оплачуваної робочої сили, що знаходить свій конкретний прояв: у скороченні за рахунок механізації й автоматизації процесів виробництва (включаючи роботизацію) – рутинних, монотонних робіт і робочих місць, а також небезпечних для здоров'я; у переведенні деяких категорій працівників на більш кваліфіковані операції; у стимулюванні залучення на умовах часткової зайнятості до виконання фізично посильних, в основному механізованих робіт, у сільському господарстві, будівництві, торгівлі, у сфері послуг - учнів, домогосподарок, пенсіонерів. На другому етапі здійснюється цілеспрямоване формування творчого потенціалу людей із оплатою праці, адекватною рівню їх освіти, кваліфікації, вкладу у виробництво.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >