"Азійський" спосіб виробництва

Спосіб виробництва, при якому основні економічні рішення не тільки приймаються відповідно до жорстоко виданих ззовні (стосовно виробника) законів, традицій і звичаїв, але й це робиться централізовано – державними органами, що прагнуть цілком контролювати не тільки розподіл і споживання, але й саме виробництво як необхідного, так і додаткового продукту, а іноді навіть і відтворення самого робітника, одержав назву "азійського" або командно-адміністративного.

Але "експерименти" створення держави з економікою такого типу провадилися не тільки в Азії. У Древній Спарті з VIII по IV ст. до н.е., у птолемеївському Єгипті в II–І століттях до н.е., у доколумбовій Америці – імперії Інків у XIII-XV століттях н. є., Візантійськії Імперії в VI-XIV століттях, нарешті –у Радянському Союзі з 1917 по 1991 рік робилися спроби створення планової централізованої економіки.

Цей спосіб виробництва основувався на системі тотожності, неподільності влади і власності. Тому його ще називають "система влади – власність".

Узагальнюючи типові риси державних систем із централізованим керівництвом економікою (Шумер Третьої Династії Ура, Спарта, Древній і маоістский Китай, Єгипет, імперія Інків, Візантія, Персія, гітлерівська Німеччина, СРСР), можна виділити наступне.

На базі використання "природних" продуктивних сил, за допомогою іригації створюються природні машини (Ніл, Хуанхе), спроможні забезпечити великий обсяг виробництва додаткового продукту, що вилучається на потреби державної бюрократії й армії.

На основні засоби виробництва (землю, воду, рабів) встановлюється колективна (общинно-державна) власність, яка стає основою системи "влада-власність".

Вилучення і перерозподіл додаткового і частини необхідного продукту потребує створення потужного держапарату і бюрократії, влада яких заснована на фізичному примусі і терорі, круговій поруці і колективній відповідальності общинників (колгоспників).

Державна система, заснована на азійському способі виробництва, прагне до автаркії – самозабезпечення і самоізоляції від інших систем, до захоплення життєвого простору – побудови територіальних імперій.

На короткострокових інтервалах (15-25 років) командна система спроможна забезпечити вражаючі темпи економічного росту – до 20% річних. У довгостроковому періоді (від 50 років) прагне до консервації досягнутого рівня, що веде до застою і деградації.

Виникнення тоталітарних держав з економікою азійського типу починається, як правило, із скасування або істотного обмеження права приватної, сімейної власності. У інших випадках рушійним мотивом є бажання домогтися "справедливого" (зрівняльного) розподілу ресурсів і благ серед населення.

Іншим кроком стає обмеження або скасування ринкових механізмів ціноутворення і заміна їхнім плануванням, директивним розподілом ресурсів і благ, призначенням цін і тарифів оплати праці. До цього добавляється скасування грошей або надання їм винятково рахункових функцій.

Наступним кроком стає скасування або істотне обмеження права – звичайного або кодифікованого – і заміна його тоталітарним (класовим) законом, а також обмеження прав громадян.

Ще одним етапом є заборона традиційного для даного народу культу і прийняття нової релігійної або ідеологічної системи в якості єдино вірної.

Визначальне значення економіки в розвитку суспільства дуже рано викликало у людей потребу осягнути і зрозуміти її, щоб результати своїх спостережень і знань застосовувати для покращення умов праці та життя народу.

Цілком зрозуміло, що за умов первісного суспільного ладу економічне мислення ще не виокремилось у самостійну галузь людських знань.

Уявлення людей цього історичного періоду були мало диференційовані. Тим не менш, вже при вивченні стародавнього світу та середньовіччя ми зустрічаємо цікаві і часто слушні висловлювання мислителів цих епох з економічних питань.

Нові терміни і поняття

Природне (натуральне, домашнє) господарство; грошове (міське) господарство; "кредитне" (народне) господарство; до індустріальна, індустріальна, постіндустріальна епоха; економічна ортодоксія; економічна гетеродоксія; маржинальні засади аналізу; “нормальна наука”; парадигма. Проблеми для творчого обговорення

• 1. Значення географічного положення для зародження і розвитку перших цивілізацій.
• 2. Елементи сучасних підходів до пояснення економічних явищ і процесів в поглядах представників стародавніх часів.
• 3. Взаємозв'язок економіки та права в письмових пам'ятках стародавнього світу.
• 4. Різність підходів до періодизації історії господарства.
• 5. Поняття “боротьби” в сфері економічної теорії.
• 6. Співвідношення понять “Історія економічних вчень”, “Історія економічної думки”, “Історія економічної науки”, “Історія економічної теорії”, “Історія політичної економії”, “Економічна історія”.
• 7. Наукова революція в економічній теорії (крізь призму конкретних прикладів з історії економічних вчень).

Теми рефератів

• 1. Бронзовий вік та його господарсько-економічні ознаки.
• 2. Варновий поділ та система каст у Стародавній Індії.
• 3. "Азійський" спосіб виробництва в історичній перспективі.
• 4. Закони царя Хаммурапі як пам'ятка економічної думки стародавнього світу.
• 5. Спільні риси та відмінності економічної історії та історії економічної думки.
• 6. Тристадійна модель історії господарства Гільденбранта-Бюхера.
• 7. Соціальне (ринкове) господарство.
• 8. Співвідношення між економічними теоріями та ідеологією.
• 9. Значення термінологічних визначень в економічній теорії.