Соціально-демографічна

Версія висуває на перший план соціально-сімейні відносини, оскільки справедливо вважає, що сім'я є базовим осередком будь-якого суспільства. До кінця першого тисячоліття до нашої ери патріархальна сім'я і соціально- політичні стосунки, що базуються на ній, вступають в смугу глибокої морально-економічної кризи. Знизилася шлюбність, почастішали розлучення, впала народжуваність, стала знижуватися чисельність населення. Заходи щодо зміцнення економічних і морально-матеріальних основ патріархальної сім'ї, започатковані першими імператорами, пом'якшили кризу, але не дали довгострокових позитивних результатів. Населення імперії, досягнувши максимуму біля 250 р. н.е., почало стрімко скорочуватися. Поширення християнства в його ранній версії істотно сприяло і послабленню патріархальної сім'ї, крах якої призвів і до загибелі суспільно-політичної системи.

Ринкова економіка

Спосіб виробництва, при якому особисто вільні індивідууми самостійно здійснюють господарську діяльність, самі вирішують що, де, коли, по якій технології робити, а потім обмінюються результатами своєї діяльності на ринку, при мінімальному втручанні державних органів, одержав назву античного способу виробництва або ринкової економіки. При цьому винятково важливими є такі обставини:

• 1) Всі економічні рішення на мікрорівні (сім'я, вілла, ферма, фірма) приймаються децентралізовано, самостійно.
• 2) Відбувається суспільне, за допомогою ринкового механізму, ціноутворення, оцінка вироблених благ і трудових зусиль.
• 3) реалізуються різноманітні форми власності: приватна, сімейна, колективна, державна на основі їхньої рівності перед законом і правом.
• 4) Особисто вільні індивідууми здійснюють відповідальний вибір економічних рішень та відповідають за їх наслідки.
• 5) Механізм вільної конкуренції, обмежений лише карним і цивільним правом, е джерелом розвитку суспільно-економічної системи.
• 6) Політичний лад, найбільш адекватний ринковому способу виробництва, є одним з проявів демократії.

За античного способу виробництва ставка робиться на так звані суб'єктивні продуктивні сили: організацію, технології, спеціалістів.

Припускається праця рабів в особистому господарстві, але вона не є необхідною. Часто виникає економічна експлуатація периферії метрополією – Афіни, Рим, Британія, Голландія, Карфаген. Провідну роль грає приватна власність, захищена правом і персональною відповідальністю. З'являється і надалі культивується така категорія, як совість.

Ринкова економіка на коротко- і середньострокових інтервалах (7-45 років) схильна до коливань, що складаються з підйомів і спадів, але на довгострокових інтервалах (50-250 років) може забезпечити стійкий ріст із середнім темпом 3-5%, а в окремі періоди (до 15 років) – навіть із темпом 7- 12% річних.

Найвищий рівень економічного розвитку наприкінці XX – початку XXI століть демонструють тільки країни з ринковою економікою, у той час як серед найбільш слаборозвинених країн переважають саме країни з традиційною або "азіатською" економікою, а також держави з проміжними типами економіки, наприклад "перехідною".

На першому місці в демократичних суспільствах із ринковою економікою стоять права особистості громадян. Держава одержує стільки прав і повноважень, скільки громадяни визнають за необхідне їй надати для виконання покладених на неї громадянами функцій. Те саме стосується і великих соціальних груп: партій, профспілок, церков, інших соціальних інститутів.

До безсумнівних переваг ринкової економіки відноситься ефективний розподіл ресурсів і результатів економічної діяльності, можливість задовольнити самі різноманітні потреби широких прошарків населення, гнучкість і швидкість реакції на зміни в оточуючому економіку світі: науково- технічні, соціально-політичні, демографічні.

Є і хиби, до числа яких належить нестабільність ринків (циклічність, кризи), неповне залучення ресурсів (безробіття), можливість різкої диференціації по прибутках (бідність), суперечлива роль держави: з одного боку – "чим нижче частка держави у ВВП, тим краще життя простих людей", а з іншого боку – без помірного державного втручання недоліки ринкової економіки спроможні призвести до такого загострення соціальних проблем, які, в свою чергу, призведуть до спроби скасування самої ринкової економіки, а разом із нею і демократії, і прав людини.

Економічна думка античного світу

Свого найвищого злету економічна думка стародавнього світу досягла в античній літературі Стародавньої Греції та Стародавнього Риму. В силу того, що античний період тривав не одне століття, то, звісна річ, економічні думки, які дослідники знаходять в законодавчих актах, публічних виступах, в працях філософів, істориків, політичних діячів та літераторів, не представляють собою цілісної системи поглядів. Тим не менш, можна констатувати, що всі вони є своєрідною спробою теоретичного осмислення та наукового узагальнення економічних реалій античної доби.