Розвиток фермерського господарства

Для кожного історико-економічного періоду в кожній країні можна визначити оптимальний розмір земельної ділянки, обробленої однією сім'єю. У залежності від кліматичних умов, рівня розвитку техніки і від спеціалізації регіону, на тому або іншому наборі сільськогосподарських культур ця оптимальна ділянка може бути більшою або меншою.

Уже в століття Просвітництва, насамперед в Англії, відбувається досить- таки різке (п'ятикратне) збільшення оптимального розміру господарства, яке дістало 80-200 гектарів. Саме в господарствах такого розміру стало можливим застосування таких новітніх для того часу досягнень агронауки, як чотирирічна сівозміна, заготівля кормів, стійлове тваринництво, використання органічних добрив. Знаменно, що піонерами наукового землеробства стали джентрі – дрібнопомісні дворяни-землевласники, а вже потім їх стали освоювати фрігольдери (заможні селяни) і лендлорди.

Наукові методи ведення господарства дозволили різко збільшити врожайність, а також середню вагу тварин: овець – у три рази, великої худоби – більш ніж вдвічі. Це, в свою чергу, призвело до істотного підвищення ефективності сільського (фермерського) господарства. Це також дозволило підвищити ставки орендної плати, що призвело до прискорення руйнування дрібних господарств і понизити заробітну плату найманим робітникам внаслідок зниження цін на продукти харчування. Початкова механізація сільського господарства і наукової організації праці робітників істотно знизили потребу в робочих руках на селі. Якщо до початку епохи Вільної конкуренції половина англійців була зайнята в сільському господарстві, то до її кінця – менше чверті, а основною сільськогосподарською виробничою одиницею остаточно стала велика ферма (у середньому біля 120 га землі).

А от у Франції після революції основними власниками землі стали селяни, правда, середній розмір земельної ділянки складав всього 2-3 гектара. Не дивовижно, що прогресивні методи ведення сільського господарства впроваджувались у Франції дуже повільно і без розмаху, а по врожайності пшениці цей благодатний край займав одне з останніх місць у світі. Нечисленні ж французькі ферми демонстрували результати, мало в чому поступаючи англійським.

• Економіка індустріального типу

Звільнення значної частки населення, що швидко росте, із сфери сільського господарства призвело до значного зниження вартості робочої сили і різкого збільшення чисельності зайнятих у промисловості, що стає головною сферою діяльності населення, спочатку в Англії.

Бурхливому росту і розвитку промисловості сприяли умови, що стали згодом обов'язковими вимогами для існування системи вільної конкуренції (free competition).

• 1. Продавців і покупців багато, а частка кожного з них на ринку мала (менше 1%), так що в них відсутня можливість впливати своїми діями або бездіяльністю на ринкову ціну і вони приймають її як початкову.
• 2. Товар однорідний (гомогенний), що визначається відсутністю марки (товарного знака) – просто "кола", просто олія; споживачу байдуже, у кого з виробників брати даний товар – єдиним критерієм є ціна.
• 3. Немає дискримінації продавців і покупців, а законодавчі обмеження мінімальні й однакові для всіх учасників ринку, немає торгових привілеїв.

Чинники виробництва абсолютно мобільні – можна швидко збільшити виробництво будь-якого товару, на який пред'явлений платоспроможний попит.

Усі учасники ринку проінформовані або не проінформовані про ситуацію на ньому і навколо нього, не мають ексклюзивних джерел інформації.

Ринок є джерелом засобів існування для продавців, і вони не можуть довільно покинути його без витрат.

Звичайно, в чистому виді ці умови ніколи не виконувалися. Зокрема, у Британії з 1815 по 1846 рік діяли так звані "хлібні" закони, що істотно обмежували свободу і конкуренцію на ринку хліба. Але в цілому період із 1815 по 1875 рік у Європі може бути названий епохою вільної конкуренції.

Економіка індустріального типу характеризується тим, що в промисловості зайнято від 45 до 70% працездатного населення. Більшість зайнятих – робітників середнього і низького рівня кваліфікації, приставлені до машин і механізмів для виконання найпростіших операцій. Випускається переважно однорідна, стандартизована продукція. Головна роль у промисловості належить видобувним галузям, металургії і машинобудуванню, а також ткацькій промисловості.