Хід, етапи, особливості та наслідки промислових переворотів у різних регіонах світу

Перетворення Британії в "майстерню світу"

З 1780 по 1795 роки кількість прядильних фабрик в Англії зросла в 10 разів і досягла 200. У Франції в цей час їх було всього 15.

Важливе значення мало вирішення транспортної проблеми. За 50 років, із 1785 по 1835 рік, країна покрилася рясною мережею доріг із твердим покриттям, каналів (більш 100) і залізниць. Завдяки цьому видобуток вугілля зріс із 1800 по 1865 рік у 10 разів і досяг 100 мільйонів тон на рік – 50% світового виробництва (аналогічно по чавуну).

Лідерство британської технічної думки, водночас із раннім розвитком сировинної бази, забезпечило Англії домінуючі позиції в машинобудуванні. Залізничне будівництво, що розгорнулося в Європі, та й самий Промисловий переворот спочатку змушений був орієнтуватися на британську техніку. Британські ж колонії і залежні території типу Китаю цілком залежали від постачань англійських товарів і устаткування.

Досягнувши серйозної технологічної переваги, Британія більше не була зацікавлена в зберіганні політики протекціонізму (захисту внутрішнього ринку від конкуренції), що господарювали в Європі з епохи Відродження. Вона добровільно скасувала "хлібні" закони, "Навігаційний акт", знизила або зовсім скасувала мита на імпортовані з більшості європейських країн товари (адже їх продукція була набагато дешевшою) і їх закликала піти за своїм прикладом. Хоча більшість європейських країн обмежилася лише зниженням мит на англійські товари, останні все одно виявилися у виграші, завдяки винятковій якості і високій ефективності англійського виробництва. Між 1850 і 1870 роками на частку Англії припадало біля 35-40% світової торгівлі.

Якщо в Європі Англія домагалася своїх цілей мирними, дипломатичними засобами, то із слаборозвиненими країнами вона цілком не церемонилася. Так, проти Китаю в ході так званої "опіумної" війни двічі було застосовано військовий флот. У результаті Британія не тільки анексувала Гонконг (пізніше анексія була замінена орендою на 99 років, термін якої минув у 1997 році), але і нав'язала Китаю умови "вільної торгівлі" англійськими товарами, і насамперед індійським опіумом, за допомогою якого значна частина населення Китаю була піддана наркотизації.

Особливості промислового розвитку Франції

Промисловість у Франції розвивалася дещо в іншому напрямку і дещо більш низькими темпами, ніж в Англії. Але і тут технічна думка не залишалась на місці.

У 1805 році Л. Жаккар винайшов верстат з виробництва візерункових шовкових тканин. У 1810 році Ф. Жирар винайшов льонопрядильну машину й одержав за це премію в мільйон франків. У тому ж 1810 році саме у Франції винайдена технологія промислового консервування продуктів, завдяки чому голод у Європі йде в минуле, принаймні в мирний час. Наполеон не вважав за потрібне засекретити цей винахід, у чому деякі експерти з військової економіки бачать його фатальну стратегічну помилку.

Проте промисловий розвиток країни звичайно поступався її фінансовому розвитку. На початку XIX століття організується ряд значних банків із державною участю: Французький банк. Поземельний кредит. Спонукальний кредит, а в 1818 році перша ощадна каса. У 1865 році заснований банк "Ліонський кредит", що спеціалізується на розміщенні у Франції закордонних позик. Паризька біржа, вартість цінних паперів якої зросла з 10 млрд, франків у 1850 році до 35 млрд, у 1870-м, стала світовим центром облігаційної торгівлі.

Країною зразкової індустріалізації багато економістів-історіографів вважають Англію, в порівнянні з якою Франція виглядає країною незавершеної, майже невдалої індустріалізації. Це підтверджує і більш низький темп її економічного росту, і менше поширення машинної техніки, і більш архаїчна структура економіки з переважанням сільського господарства і ручного сектора промислового виробництва.

Але є й інша думка. Різниця в ступені і темпах індустріалізація обумовлена відмінністю у її формах і методах.

Англійські промисловці в силу об'єктивних умов (мале населення, дорога робоча сила) були змушені збільшувати капіталовитрати і спеціалізуватися на випуску тієї продукції, у виробництві якої найбільший ефект дає застосування машин. Це із самого початку призвело в Англії до бурхливого піднесення базових виробництв і галузей, що постачають сировину і напівфабрикати – кам'яне вугілля, метал, пряжу. Тут вони були "відправною точкою і рушійною силою промислової революції".

Навпаки, французькі промисловці, що керували, внаслідок аграрного перенаселення, дешевою робочою силою, були зацікавлені в найбільш повному використанні витрат праці й орієнтувалися на виробництво товарів, що потребують ручного опрацювання. Тому у Франції піднесення базових виробництв було відстрочено на користь обробної промисловості, що випускає готову до споживання продукцію.

Якщо взяти до уваги різницю в прирості населення, то промисловий ріст Франції виявиться (в багато разів) більш швидким, оскільки відбувався в умовах уповільненого росту населення.

Населення Франції на початку століття складало 25 мільйонів чоловік, Англії – менше 10, наприкінці століття – 50 і більш 40 мільйонів відповідно.