Криза системи вільної конкуренції

Саме в епоху вільної конкуренції, коли товарне виробництво стає домінуючим, а національне господарство все тісніше інтегрується у світовий ринок, виникають, із періодичністю в 9-13 років, кризи збуту або надвиробництва, пов'язані з нерівномірністю відтворення основного капіталу в промисловості.

Вони полягають в тому, що маса вироблених товарів не знаходить платоспроможного покупця, складські запаси зростають, замовлення скорочуються, ціни падають, фабрики закриваються, а робітники стають безробітними. Реальна заробітна плата скорочується, знижуються споживання й інвестиції. 1 все це продовжується від декількох кварталів до 2-3 років, поки нова хвиля підвищення не виведе економічну систему зі смуги труднощів.

Перша велика криза надвиробництва відбулася в 1825 році. Потім історія повторювалася в 1836 р., у 1847-49 р., у 1861 р.

Запізніле досягнення державності: Німеччина

До початку XIX століття на німецьких землях існувало більше 300 дрібних держав. Продовжували існувати феодальні звичаї, цехи, гільдії. Зберігалися внутрішні кордони і мита. Лише в 1807 році в Пруссії було ліквідовано кріпосне право. У 1818 році Пруссія ліквідувала на своїй території митні застави, а до 1833 року домоглася створення митної спілки з 18 держав із населенням 23 млн. чоловік. У ході земельної реформи 1816-1821 років 60% орних земель виявилося в руках юнкерів (поміщиків), 30% – у гросбауєрів (заможних селян, куркулів) і лише 10% у дрібних селянських господарств. Об'єднання країни завершилося тільки в 1871 році. Формою правління залишилася необмежена монархія, що спиралася на юнкерів – фахових військових і землевласників в одній особі.

Благодійно позначилося на розвитку промисловості багатство Пруссії рогом і рудою. Але населення Пруссії й інших німецьких держав було винятково бідним, малограмотним і затиснутим у тиски традицій. Німеччина зіткнулися з необхідністю великих капіталовкладень для організації виробництва. Успішна індустріалізація була можлива лише за умови, що держава:

• - забезпечувала захисні тарифи;
• - заохочувала збільшення банками інвестицій;
• - санкціонували картельні угоди;
• - стимулювала експорт;
• - використовувала власні фінансові ресурси, підписуючись на акціях підприємств;
• - виступала в ролі замовника продукції важкої індустрії;
• - звільнила кріпаків:
• - здійснила широку програму народного творення.

З середини XIX століття почався великий промисловий підйом, і до моменту об'єднання німецьких земель в імперію в 1871 році промислова відсталість була ліквідована.

Якщо розвиток промисловості Німеччини йшов по уторованому Британією шляху індустріалізації, правда, з особливим акцентом на військову промисловість, то в сільському господарстві був "відкритий" інший, відмінний від фермерського, шлях інтенсифікації, що одержав назву пруського або юнкерського. Суть його полягала в тому, що значні маєтки перетворювали в "агрофабрики", на яких централізовано впроваджуються новітні досягнення сільськогосподарської науки, у першу чергу агрохімії. Особливе завзяття також робиться на механізацію праці – застосування парових плугів, культиваторів, молотарок і т.п. Селяни при цьому переходять на положення фактично найманих сільгоспробітників.

До кінця епохи вільної конкуренції Німеччина вийшла на перше місце в Європі по збору картоплі і буряків, виробництву цукру, крохмалю і спирту. Пануючі позиції юнкерства в державному апараті й армії не тільки не були економічно підірвані, але навпаки – навіть зміцнилися, що ще більш підсилило небезпеку виникнення війни в Європі.