< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Організація внутрішнього контролю на підприємстві для забезпечення боротьби з корпоративним шахрайством

Сучасні умови господарювання в нашій державі значною мірою характеризуються кризовими явищами в економіці. Наслідки світової економічної кризи, поглиблення внутрішньодержавних проблем в економіці та зовнішній політиці, зменшення ринків збуту продукції, певна втрата конкурентоспроможності зумовили необхідність більш ретельного ставлення до аналізу результатів фінансово-господарської діяльності основних суб'єктів господарювання та відображення їх у фінансовій звітності.

Особливу увагу слід приділяти проблемам здійснення господарської діяльності, які не є об'єктивно обумовленими, призводять до значних втрат суб'єктів господарювання як фінансових, так і нематеріальних. Небезпечнішими з них є втрата ділової репутації та рівня довіри до підприємства в майбутньому, що поглиблює наслідки впливу кризових явищ. Одним з таких проблемних питань виступає можливість корпоративного шахрайства на підприємствах. На сьогодні даною проблемою займається значна кількість вітчизняних і зарубіжних учених-економістів, серед яких слід виділити таких: Дж. Уеллс [179], С. Єфімов [71], І. Лебедев [211], У. Сулейманов [171], В. Дьомін [56], В. Вареня [38], С. Єлисєєв, В. Панкратьев та інші.

Так, наразі існує певна кількість підходів до тлумачення сутності поняття "корпоративне шахрайство". Однак єдиної думки на сьогодні не існує, що значно ускладнює розуміння механізмів його здійснення, отже, і шляхів його запобігання. Крім того, недостатньо розробленою на теоретичному рівні та невизначеною в практичному аспекті залишається побудова системи внутрішнього контролю корпоративного шахрайства на підприємстві, особливо в частині моніторингу ризиків і загроз підприємству від можливих фактів корпоративного шахрайства. Саме це виступає об'єктом даного дослідження.

Метою дослідження є розробка рекомендацій щодо моніторингу загроз корпоративного шахрайства в діяльності підприємства з метою його превентивного запобігання в майбутньому.

Світові кризові явища в економіці змусили суб'єктів господарювання приділяти значну увагу достовірності й об'єктивності фінансової інформації про результати Їх діяльності. Рівень довіри до показників фінансової звітності залежить насамперед від ступеня ефективності системи внутрішнього контролю на підприємстві, яка має на меті запобігання помилкам і викривленням облікової інформації. На практиці доведено, що підприємства внаслідок різноманітних видів шахрайств втрачають значні кошти, ділову репутацію, довіру та конкурентне становище на ринку, а інколи і весь бізнес. Неефективна система внутрішнього контролю – це головна передумова виникнення ризиків і загроз від корпоративного шахрайства.

Дослідники цієї галузі відзначають, що кожна друга компанія була об'єктом суттєвого шахрайства протягом останнього часу та зазнала прямих фінансових збитків, втрати репутації, управлінського часу, моральних втрат, втрат довіри тощо.

Дослідження сучасних умов ведення бізнесу свідчать про те, що одним з важливих ресурсів підприємства виступає його ділова репутація – уявлення про підприємство у суб'єктів зовнішнього середовища за наслідками минулих подій, яке дозволяє отримати довгострокові конкурентні переваги для подальшого стабільного функціонування підприємства, його розвитку в умовах мінливого зовнішнього середовища.

Безумовно, спід погодитися з Соломанідіною Т. К., що ділова репутація компанії, яка працює в умовах інформаційного розвитку бізнесу, є її головним нематеріальним активом, який має значну вартість і формується за рахунок таких активів, як репутація, імідж і фінансова сталість компанії [225]. У свою чергу, репутація будь-якої компанії складається з шести компонентів, які беруться до уваги під час складання про компанію певної думки: емоційна привабливість, якість продукції, відносини з партнерами, репутація керівництва, соціальна відповідальність, фінансові показники [193].

Випадки корпоративного шахрайства негативно впливають на фінансовий стан підприємства та підривають довіру до облікової інформації, а отже, й його ділової репутації. Проте в законодавчих та нормативно- правових актах, які регулюють питання боротьби із шахрайськими діями, немає чітких вказівок щодо правильного функціонування системи внутрішнього контролю у відповідній галузі економіки.

Одним з найбільш відомих та масштабних досліджень корпоративного шахрайства є дослідження, проведене агентством судових розслідувань Surveilligence й аудиторською фірмою ТРА Horwath у 2009 році, яке дає змогу розглянути структуру можливого корпоративного шахрайства на промислових підприємствах.

Аналізуючи результати цього дослідження, можна зазначити таке: майже половина представників опитаних компаній стверджували, що в їх компанії неможливе шахрайство. Водночас лише 35 % цих представників прийшли до висновку, що ніякого шахрайства не відбувалось в їх організації за останні два роки. Це свідчить про цілком слушну певність, що на підприємствах, де шахрайство мало місце, воно не може повторитися в майбутньому. Але можна припустити, що з великою вірогідністю без ретельного подальшого опитування менеджери не зізнаються, можливо навіть самим собі, в повному масштабі шахрайства в своїх компаніях.

Водночас дане дослідження дало змогу досить детально оцінити структуру можливого шахрайства на підприємствах (рис. 6.1,6.2).

Структура корпоративного шахрайства за суб'єктами здійснення [232]

Рис. 6.1. Структура корпоративного шахрайства за суб'єктами здійснення [232]

Це, безперечно, свідчить про слабкі механізми внутрішньої боротьби з шахрайством, що на думку авторів, пов'язано з низьким рівнем ефективності системи внутрішнього контролю. Так, згідно з дослідженням, 22 % підприємств, на яких мало місце шахрайство, не прийняли подальших дій для проведення розслідування. Тільки 19 % компаній повністю розв'язали понад три чверті випадків шахрайства. Викриття шахрайства відбувалось переважно за інформацією від працівників. Крім того, дослідники дійшли висновку, що лише 26 % підприємств мають ефективну систему боротьби з корпоративним шахрайством [233].

Структура корпоративного шахрайства за його видами

Рис. 6.2. Структура корпоративного шахрайства за його видами

Серед інших видів шахрайства розрізняють крадіжку інформації, зловживання інформацією чи хабарництво. У результаті здійснення такого роду шахрайських дій 47 % досліджених підприємств зазнали збитків у розмірі до 100 000 євро та 12 % – від 100 000 до 250 000 євро [234].

Згідно з офіційною статистикою питаннями низької ефективності системи боротьби з корпоративним шахрайством переймаються керівництва компаній країн, поданих на рис. 6.3.

Стурбованість керівництва питанням низької ефективності системи боротьби з корпоративним шахрайством

Рис. 6.3. Стурбованість керівництва питанням низької ефективності системи боротьби з корпоративним шахрайством

Дані рис. 6.3 також підтверджуються офіційною статистикою, згідно з якою у країнах Західної Європи кількість підприємств, що зафіксували випадки шахрайства за останні два роки, збільшилася з 10 % до 21 %. Крім того, рівень шахрайства залишається значним у країнах Латинської Америки (21 %), Близького Сходу й Африки (18 %) [232].

Певні аспекти оновленої стратегії злиття та поглинання також викликають занепокоєння у респондентів. 48 % з опитаних керівників юридичних відділів стурбовані ризиками конкуренції, супутніми заходами щодо пошуку можливостей для зростання. При цьому 45 % керівників відділів, які контролюють дотримання законодавчих вимог, вважають, що в найближчі півтора року великого значення набуде питання захисту даних.

В Україні проблемі шахрайства на підприємстві приділена недостатня увага, оскільки більшість учених розглядає шахрайство з позиції правового тлумачення та регулювання даного поняття, не враховуючи його економічну сутність та економічні наслідки для підприємства та держави в цілому.

"В Україні кількість компаній, які за останній рік провели оцінку та аналіз ризиків шахрайства, вдвічі нижча за аналогічні показники в інших країнах" [211].

Однак проблема різного роду шахрайства на сьогодні знаходиться під пильною увагою міжнародних аудиторських компаній Великої четвірки, які кожного року проводять дослідження шахрайства, опитуючи більше 2 000 співробітників різних компаній з 22-х країн світу.

Так, за даними аудиторської компанії EY (Ernst & Young), чверть українських компаній в 2009 році стикалися з фактами корпоративного шахрайства. Для порівняння, в країнах Центральної та Східної Європи цей показник становить 14 %, а в Росії – 10 %. За даними Association of Certified Fraud Examiners [231] за 2014 рік, 5 % від річного обороту компанії в середньому становить збиток від корпоративного шахрайства. Очевидні також інші негативні наслідки внутрішнього шахрайства: постійні економічні втрати, неефективний менеджмент, низька привабливість компанії для інвесторів, низький рівень корпоративної культури, суттєві репутаційні ризики тощо.

Очевидно, такі результати свідчать про відсутність ефективного моніторингу й оцінки загроз підприємству, що, в свою чергу, не дає змоги підприємствам ефективно будувати систему боротьби, виявлення та попередження фактів корпоративного шахрайства у майбутньому.

На щастя, останнім часом власники та τοπ-менеджери компаній частіше звертають увагу на ці проблеми й борються з ними. Безумовно, запровадження заходів протидії корпоративному шахрайству необхідне й для медичних закладів і дистриб'юторів лікарських засобів, зважаючи на специфіку їх роботи.

Про те, що шахрайство є проблемою більшості промислових підприємств і невід'ємною складовою будь-якого бізнесу, свідчать щорічні звіти з питань шахрайства таких відомих аудиторських компаній, як: Ernst & Young, KPMG, Pricewaterhouse Coopers, Deloitte Touche Tohmatsu [202].

He менш важливим є рейтинг сприятливості бізнесу Doing Business, який ранжує економіки країн за рівнем сприятливості ведення бізнесу, у тому числі за кількістю гучних випадків корпоративного шахрайства як фактору впливу на довіру до бізнесу й інвестиційний клімат держави.

Так, за загальними підрахунками й оцінками експертів, збитки промислових підприємств від власних співробітників коливаються в межах 10 -15 % від обігу і досягають 90 % від загальних збитків від шахрайства [233].

Враховуючи значущість зазначеної проблеми, а відповідно, і потребу у розробленні рекомендацій щодо виявлення шахрайства всередині підприємства та протидії шахрайству, цьому питанню приділяють увагу зарубіжні та вітчизняні аудитори.

Водночас, певний перелік принципових питань, зокрема тих, що стосуються розробки системи внутрішнього контролю корпоративного шахрайства та підвищення його ефективності, потребує удосконалення відповідно до сучасних умов господарювання.

Так, дослідженню економічного та психологічного аспектів діяльності шахраїв присвячені праці вітчизняних і зарубіжних учених, серед яких: Петрик О. А., Чумакова І. Ю., Дж. Робертсон, С. Альбрехт [6], Дж. Венц, Т. Уільямс, Дж. Уеллс та інші [179].

Слід зазначити, що корпоративне шахрайство є одним з видів економічних злочинів, що охоплює всі різноманітні засоби, створені за допомогою людської винахідливості з метою отримання несправедливої переваги однієї людини над іншою шляхом обману, хитрості, зловживання довірою, приховування правди.

Аналізуючи роботи зазначених вчених, можна зробити висновок, що на сьогодні не існує єдиної думки щодо розуміння сутності поняття "корпоративне шахрайство", причин його виникнення та залежності його поширення від стану розвитку економіки в цілому. Так, деякі з цих дослідників вважають, що економічні злочини більш характерні для посткомуністичних країн, де рівень тінізації економіки залишається достатньо високим. Інші дослідники переконані, що корпоративне шахрайство поширене переважно в країнах з розвинутою економікою, адже на їх ринках розташована найбільша кількість транснаціональних корпорацій й існує багато можливостей для здійснення економічних злочинів через досить вільний доступ до інформації, передові технології тощо.

Отже, для більш повного розуміння поняття "корпоративне шахрайство" слід розглянути його сутність у цілому через вивчення його тлумачення як у вітчизняних, так і в зарубіжних джерелах.

Так, відповідно до статті 190 Кримінального кодексу України під шахрайством розуміють заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою [213].

Згідно з визначенням, яким оперує Асоціація сертифікованих спеціалістів із розслідування шахрайства (ACFE), "шахрайство" – це, в першу чергу, використання службового становища для особистого збагачення шляхом неналежного використання або крадіжки власності чи ресурсів організації [231].

Згідно з положеннями Міжнародного стандарту аудиту (MCA) 240 "Відповідальність аудитора стосовно шахрайства в ході аудиту фінансової звітності”, термін "шахрайство" сформульований як навмисна дія одного або декількох осіб серед керівництва суб'єкта діяльності, осіб, наділених керівними повноваженнями, співробітників або третіх сторін з використанням шахрайства для отримання несправедливої або незаконної переваги.

Безперечно, слід погодитися з О. Ісаєвою та І. Лебедєвим, які у своїх аналітичних дослідженнях акцентують увагу на необхідності більш розширеного, порівняно з попередніми, підходу до тлумачення поняття "шахрайства". Вони стверджують, що основним і єдиним критерієм визнання неправомірної дії шахрайством є обман як спосіб досягнення протиправних цілей. При цьому, на думку цих авторів, усі інші характеристики до відома не беруться [211]. Саме такий підхід підтверджується значними дослідженнями в галузі шахрайства відомих американських фахівців С. Альбрехта, Дж. Венца і Т. Уільямса: "Існує два способи незаконно що-небудь відібрати в інших: приставити до їх скроні пістолет і змусити віддати "це" або виманити "це” обманом. Перший спосіб у всіх його численних різновидах ми називаємо розбоєм, або грабунком, а другий – шахрайством". Іншою, не менш важливою тезою їх висновків щодо розуміння сутності шахрайства є виділення обману і довіри як основних елементів шахрайства, бо "без довіри шахрайство неможливо" [5]. Слід зазначити, що такий підхід акцентує увагу на психологічній складовій шахрайства, яка, згідно з дослідженнями, є одним з основних провокуючих до дії факторів здійснення шахрайства.

Отже, шахрайство – це навмисно неправильне відображення та подання даних обліку та звітності службовими особами та керівництвом підприємства. Так, шахрайство полягає в маніпуляціях обліковими записами та фальсифікації первинних документів, регістрів обліку та звітності, навмисно неправильній оцінці активів і методів їх списання, навмисному пропущена або приховуванні результатних записів або документів, незаконному отриманні в особисту власність грошово-матеріальних цінностей, невідповідному відображенні записів в облікових регістрах.

Водночас, термін "шахрайство" означає навмисні дії однієї особи або декількох осіб з управлінського та вищого управлінського персоналу, найманих працівників або третьої сторони, під час яких застосовується омана для отримання нечесної або незаконної переваги. Неправдива фінансова звітність базується на навмисних викривленнях, включаючи пропуск сум або невідповідне розкриття господарських операцій у фінансових звітах, з метою введення в оману користувачів [132].

На думку авторів, цікавим для вивчення та розуміння є поняття "корпоративне шахрайство", оскільки воно має значну кількість видів, шляхів здійснення та є досить складним для виявлення через механізми його втілення.

У загальному вигляді корпоративне шахрайство є одним з видів економічних злочинів й охоплює всі різноманітні засоби, створені за допомогою людської винахідливості з метою отримання несправедливої переваги однієї людини над іншою.

Традиційне тлумачення терміну "корпоративне шахрайство", використовуване в економічній науковій літературі, передбачає розгляд таких його складових частин, як викривлення фінансової звітності, привласнення активів підприємства та корупція, що не повною мірою відповідає тлумаченню шахрайства в нормах Кримінального кодексу України [213]. Виходячи з вітчизняної практики протидії шахрайству, певні автори констатують значне превалювання виявлених випадків розкрадання активів над виявленими випадками викривлення фінансової звітності та корупції.

Більш уточнене, на думку авторів, тлумачення поняття "шахрайство", визначення його впливу на економічні результати діяльності та суб'єктів його здійснення надає Давіа Говард Р., визначаючи корпоративне шахрайство як "будь-які умисні дії персоналу, менеджменту, третіх осіб, пов'язані з обманом або зловживанням довіри, які заподіюють шкоду компанії та спрямовані на збагачення зазначених осіб" [52].

На думку Харламової О. В., корпоративне шахрайство – це перш за все порушення закону, обман з метою отримання нечесним шляхом прибутку й іншої вигоди. Наслідки ж таких дій мають досить широкий спектр і різноманітний масштаб. Корпоративне шахрайство може стосуватися абсолютно всіх сфер економічної діяльності та має широкий спектр схем і засобів його вчинення [211]. Слід погодитися з думкою Харламової О. В., оскільки дане визначення досить повно характеризує основні аспекти даного поняття, особливо з позиції протиріччя закону, психологічного аспекту та за метою здійснення.

Проте, на думку авторів, на сьогодні невирішеним залишається питання ефективної протидії проявам корпоративного шахрайства на підприємствах, одним з шляхів вирішення якого є побудова ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві з застосуванням найсучасніших методів впливу на фактори, що можуть сприяти здійсненню корпоративного шахрайства.

Важливе місце в боротьбі з корпоративним шахрайством надають внутрішньому контролю як формі незалежного професійного контролю, який доповнює традиційні механізми протидії незаконній діяльності – майнову, адміністративну та кримінальну відповідальність [132].

Внутрішній контроль – це здійснюваний підприємством процес перевірки виконання всіх управлінських рішень у сфері фінансової діяльності з метою реалізації фінансової стратегії та запобігання кризовим ситуаціям, які можуть призвести до банкрутства. Його проводять підрозділи внутрішнього контролю та фінансової служби підприємства [73]. Отже, для ефективного запобігання появам корпоративного шахрайства слід чітко розуміти його сутність та діяти відповідно до ключових ознак та елементів цього виду злочину.

По-перше, внутрішній контролер повинен усвідомлювати, що шахрайство має умисний характер дій та є злочином, а отже слід правильно оцінювати дії особи, схильної до зловживання. По-друге, внутрішній контролер повинен здійснювати попередній та поточний контроль попри те, що шахрайство вважається злочином після підтвердженого факту заволодіння чужим майном. Метою контролера є саме запобігання такої дії для попередження можливих втрат. Особливу увагу слід звернути на той факт, що розкриття злочинного задуму – досить складне завдання, особливо з метою його попередження, адже більшість операцій з ознаками шахрайства практично нічим не відрізняються від типових операцій. Тому необхідно досить ретельно перевіряти, чи не є такі документи, як накладні, договори, квитанції тощо підробними. На підставі цих підозр слід спілкуватися з підозрюваним і свідками.

Не менш важливим в аспекті превентивної протидії корпоративному шахрайству є чітка оцінка мотивації співробітників до здійснення шахрайства. Серед багатьох факторів внутрішньому контролерові слід аналізувати тиск зовнішніх обставин на співробітника, таких, як: фінансові труднощі, деякі шкідливі звички, певні сімейні обставини та ін. Крім того, слід розуміти, що на різних підприємствах існує різна ситуація щодо запобігання здійсненню, виправдовуванню та приховуванню фактів шахрайства. Дослідження свідчать, що внутрішній контролер повинен звертати особливу увагу на організаційну структуру підприємства, оскільки саме в ній може бути прихована загроза та можливості здійснення корпоративного шахрайства. У зв'язку з цим можна відмітити ускладнену або нелогічну структуру управління підприємством; відсутність ефективно працюючого контрольного підрозділу; діяльність у галузі з високим ризиком та високоризикованими операціями; невиправдана зміна вищого керівництва підприємства, крупні угоди з пов'язаними особами.

Типові види корпоративного шахрайства на підприємстві узагальнені в табл. 6.1. У своїй діяльності внутрішній контролер для запобігання корпоративному шахрайству з боку найманих працівників повинен звертати увагу на відображення нестандартних даних в обліку, наполегливе небажання йти у відпустку, перешкоджання допуску до документів. Крім того, насторожливим фактом є незвична поведінка працівника, підписання ним порожніх бланків або неодноразові, нібито випадкові помилки у звітності. З іншого боку, пильної уваги заслуговують заплутаність у документах; надання копій, а не оригіналів документів; плинність кадрів на посадах, пов'язаних з шахрайськими ризиками; проводки заднім числом тощо.

Таблиця 6.1

Тилові види корпоративного шахрайства на підприємстві

З боку найманих працівників

З боку менеджерів

1

2

підробка або фальсифікація документів; передавання клієнтів іншим компаніям; проведення угод з підконтрольними компаніями; змова з клієнтами або з постачальниками; виставлення рахунків за невиконані роботи або непоставлені товари;

наявність великих особистих боргів або фінансових запитів; пристрасть до азартних ігор і ризикованих операцій;

наявність неясності в біографії чи кримінального минулого;

використання "відкатів";

використання підставних постачальників або

посередників;

штучне завищення цін;

використання співробітників, обладнання, матеріалів або ресурсів компанії в особистих цілях;

незаконне списання майна; застосування технологій комп'ютерних злочинів;

порушення з виплатою заробітної плати; використання готівки не за призначенням

нечесна або неетична поведінка на роботі наявність зв'язків з контрагентами; фінансове благополуччя тісно пов'язане з успішною діяльністю даної компанії; не уявлення собі життя поза даної ком панії

З боку керівників

аномалії в діяльності або організаційній структурі компанії; незрозумілі зміни в балансовій звітності; робота на межі кризи; плинність управлінських кадрів;

незвичні або значні вигідні угоди наприкінці звітного періоду; особливі відносини зі сторонніми партнерами; недостатність основного капіталу;

висока заборгованість, велика питома вага накладних витрат; збільшення доходів за зменшенням обороту у касі; збільшення запасів за зменшенням кредиторської заборгованості; збільшення запасів за зменшенням витрат на обслуговування складів; незрозумілі зміни в балансовій звітності; участь компанії у великих судових справах;

труднощі у стягненні дебіторської заборгованості й інші проблеми, пов'язані з рухом фінансових коштів;

прискорене швидке зростання витрат порівняно з доходами; залежність від виробництва лише одного – двох виробів (послуг)

Велике значення для запобігання корпоративного шахрайства належить побудові ефективної системи внутрішнього контролю, оскільки в разі її слабкості можливі значні негативні наслідки, а саме – відсутність поділу обов'язків, фізичної охорони, незалежних перевірок, відповідних повноважень, відповідних документів і записів; нехтування існуючими правилами.

Аналітичні симптоми шахрайства – це такі процедури або взаємозв'язки, які занадто незвичні або неправдоподібні, щоб їм можна було б довіряти. До них відносяться дії або події, що відбувалися в дивних місцях або в незвичайний час; операції, що здійснюються або включають у себе осіб, які зазвичай не повинні брати участь у даних відносинах, а також здійснюються шляхом дивних процедур або способів. До них також належать занадто великі (занадто дрібні) угоди або перераховані суми; операції, що здійснюються дуже часто або дуже рідко на занадто великі або дуже незначні суми, що приносять занадто великий прибуток або не дають практично нічого. Аналітичною ознакою неналежного ведення бізнесу є все, що виходить за рамки звичайного [201]. Використання таких аналітичних симптомів допомагає значною мірою запобігти різноманітним проявам шахрайства.

На підприємстві способи шахрайства з фінансовими документами, виходячи з руху фінансової інформації, подані на рис. 6.4.

Способи шахрайства з фінансовими документами

Рис. 6.4. Способи шахрайства з фінансовими документами

При цьому внесення змін до первинних документів полягає в зміні інформації про здійснення угоди. Під час внесення змін в облікові регістри змінюють інформацію про угоди в системі бухгалтерського обліку. Під час внесення змін до показників змінюють підсумкову інформацію про угоди за окремими параметрами. Внесення змін до фінансової звітності полягає в зміні інформації в балансі, звіті про прибутки і збитки, тобто в підсумкові дані про діяльність організації.

З іншого боку, серед аналітичних симптомів корпоративного шахрайства можна виділити нестандартні дані в первинних бухгалтерських документах, що свідчать про ознаки шахрайства, до яких слід віднести наступні (рис. 6.5).

Аналітичні симптоми корпоративного шахрайства

Рис. 6.5. Аналітичні симптоми корпоративного шахрайства

Не менш важливим напрямом дослідження превентивних заходів щодо корпоративного шахрайства є типові симптоми шахрайських маніпуляцій з обліковими регістрами. Серед них найбільшу питому вагу займають наступні: записи в облікові регістри без відповідного документального підтвердження; незрозумілі додавання до отриманих або тих, що підлягають оплаті, рахунків, доходів або витрат; відсутність балансу за записами в регістрах бухгалтерського обліку; здійснення даних записів особою, на це не неуповноваженою; записи, зроблені незадовго до кінця звітного періоду.

Ознаки корпоративного шахрайства, присутні в бухгалтерських та інших звітних документах: дебіторська заборгованість зростає помітно швидше за виручку; фонд оплати праці збільшується попри скорочення штатів; збільшення інвестицій за відсутності зростання амортизації основних засобів; списання обладнання раніше встановленого терміну; наявність продукції та матеріалів, які не зареєстровані в бухгалтерській системі; дисбаланс між відносно невеликими витратами на доставку та значно підвищеною вартістю товарів.

Як зазначалося вище, шахрайство має певний психологічний аспект, тому внутрішній контролер повинен враховувати можливі основні типи ознак шахрайства, відповідно до людського фактору: сигнали про певні підозри – так звані наводки; наявність скарг; зміни в поведінці співробітника; зміни в стилі та способі життя співробітника; негативні біографічні випадки в минулому співробітника.

Шахрайство може бути виявлено на наступних етапах (рис. 6.6).

Етапи виявлення шахрайства

Рис. 6.6. Етапи виявлення шахрайства

Існує п'ять типів методів і процедур контролю з метою запобігання внутрішньому корпоративному шахрайству (рис. 6.7).

Методи та процедури контролю з метою запобігання внутрішньому корпоративному шахрайству

Рис. 6.7. Методи та процедури контролю з метою запобігання внутрішньому корпоративному шахрайству

Слід зазначити, що саме комбінація наведених вище методів дозволяє підвищити ефективність внутрішнього запобігання корпоративному шахрайству, оскільки, таким чином, охоплюється як організаційний, так і фізичний вплив на суб'єктів та об'єкти контролю.

Перевірки з метою визначення шахрайської операції зазвичай проводять за такими напрямами (стосовно аудиту документів) (рис. 6.8).

Напрями перевірки з метою виявлення шахрайства

Рис. 6.8. Напрями перевірки з метою виявлення шахрайства

Контролеру слід звернути увагу на ознаки, що свідчать про те, що даний документ підроблений: підтирання або сліди стирання інформації; закреслення та замазування; виправлення поверх написаного або виправлення, зроблені іншим почерком; використання чорнила різних кольорів і відтінків; надірвані, пом'яті або вирвані сторінки тощо.

Не менш важливим у боротьбі з проявами шахрайства є проведення саме превентивних заходів щодо протидії можливим проявам корпоративного шахрайства. Це є можливим за умови ефективної роботі та координації служби внутрішнього контролю та служби безпеки на підприємстві, які полягають у наступних діях.

По-перше, проведення контрольних заходів, тобто зовнішній і внутрішній аудит, контроль з боку служби безпеки, контроль у рамках корпоративної культури, подвійний контроль, незалежний контроль, підтвердження повноважень, створення системи фінансової та бухгалтерської звітності та контролю тощо.

По-друге, проведення грамотної кадрової політики (перевірка персоналу, розмежування повноважень тощо) для запобігання, з одного боку, значній плинності кадрів, а з іншого – недопущення до роботи схильних до шахрайства робітників.

Крім того, проведення організаційних заходів – розбивання повноважень на частини, запобігання можливій змові між співробітниками фірми й її клієнтами або постачальниками, створення ефективної роботи служби безпеки й інформаційних потоків на підприємстві тощо.

Проведення інформаційних і психологічних заходів дозволить чітко інформувати всіх партнерів компанії про її політику щодо зловживань; налагодження роботи "гарячих ліній" для отримання анонімних сигналів і повідомлень; особливо в сучасних умовах розвитку технологій, публічне покарання винних тощо.

Створення чіткої системи документообігу та запровадження правил колегіального прийняття рішень і незалежного узгодження документів, що підвищить об'єктивність проведення попереднього контролю на всіх етапах здійснення господарських операцій.

Забезпечення прозорості бізнесу, договірних відносин, бізнес-процесів, легальності роботи компанії, що певною мірою обумовлено грамотною роботою юридичної служби; проведення оперативних заходів (перевірка власної компанії під виглядом контрагентів тощо) з метою зменшення можливостей для здійснення шахрайства.

Не менш ефективним способом протидії шахрайству може виступати перехід на зовнішню бухгалтерію – так званий аутсорсинг, що забезпечить незалежний поточний контроль за здійсненням господарських операцій та значно зменшить вірогідність здійснення шахрайства, оскільки знизиться зацікавленість суб'єктів ведення обліку.

На початку будь-якого розслідування шахрайства бажано підготувати схему справи, в яку треба включити якомога більше інформації щодо дій підозрюваних. У такій матриці пов'язуються між собою різноманітні елементи потенційної афери (рис. 6.9).

Матриця потенційного шахрайства

Рис. 6.9. Матриця потенційного шахрайства

Основними напрямами розслідування шахрайства на підприємстві виступають: акт розкрадання, приховування та реалізація викраденого.

У процесі розслідування шахрайства контролеру слід звернути увагу на такі фактори:

  • • найчастіше шахрайство зустрічається у сфері послуг у зв'язку з тим, що це найскладніше перевірити;
  • • під час шахрайських операцій початкові та кінцеві цифри можуть бути реальними, і сутність шахрайських операцій буде відбиватися в проміжних документах;
  • • шахраї дуже часто прикриваються діями, які відбувалися насправді (наприклад, закупівлі дійсно відбувалися, але в іншому обсязі);
  • • почастішали випадки шахрайства із застосуванням комп'ютерних програм або баз даних (як правило, тут замішаний фахівець IT);
  • • шахрайство в основному визначають та розслідують на основі симптомів (ознак);
  • • більшість афер приховують шляхом маніпулювання первинними документами, такими, як: рахунки-фактури; замовлення; кредиторські нагадування; корінці чеків; самі чеки; сліпи, які залишаються після розрахунків кредитними картками; накладні; прибуткові ордери; касові документи; страхові поліси.

Отже, наявність великої кількості моментів, які потрібно враховувати внутрішньому контролеру під час викриття фактів корпоративного шахрайства, значно ускладнює побудову ефективної системи внутрішнього контролю на підприємстві. Саме тому для побудови такої системи важливим є здійснення певних заходів попереджувального характеру, які дозволяють виявити можливість шахрайства ще до його здійснення.

На думку автора, слід ретельніше проаналізувати сильні та слабкі сторони діяльності підприємства з позиції вірогідності здійснення корпоративного шахрайства, щоб у подальшому об'єктивно оцінити загрози та наявні можливості для його запобігання. Найбільш ефективним методом аналізу сильних і слабких сторін підприємства з метою оцінки загроз його діяльності та можливостей їх усунення виступає SWOT-аналіз, запропонований та обґрунтований автором як досить сучасний та ефективний метод моніторингу ризиків і загроз фактів корпоративного шахрайства.

Моніторинг ризиків та загроз при внутрішньому контролі корпоративного шахрайства.

Встановлення характеру та рівня загроз щодо діяльності підприємства полягає в визначенні значущості такої загрози, що є безпосередньо її' якісною оцінкою. Саме така оцінка є важливою для опису та логічного пояснення виникнення загрози діяльності підприємства, ситуації та факторів, які її викликають, а також характерних проявів загрози шахрайства.

На підставі проведеного аналізу сучасної практики оцінки загроз діяльності підприємства в цілому виявлено, що стандартним методом її здійснення є проведення SWOT-аналізу. Однак, необхідно зазначити, що на сьогодні недостатню увагу приділено розробці методичного підходу щодо оцінки загроз з боку корпоративного шахрайства, особливо в аспекті організації та здійснення внутрішнього контролю. На думку автора, доцільним є використання зазначеного методу для оцінки загроз від корпоративного шахрайства на підприємстві в рамках здійснення внутрішнього контролю як запобіжного заходу.

Відомо, що результат фінансово-господарської діяльності підприємства залежить від його здатності своєчасно й успішно визначати й усувати факти корпоративного шахрайства, особливо у конкретний ситуації, та пов'язаних з ним проблем відповідно до можливостей підприємства. Особливу увагу спід приділяти тому, чи схильні зазначені фактори до впливу з боку внутрішнього контролера, чи це не підлягає його виявленню та усуненню. Саме SWOT-аналіз є методом виявлення сильних та слабких сторін підприємства в цілому, служби внутрішнього контролю зокрема, фактів шахрайства з метою оцінки внутрішніх ресурсів, реалізації потенційних можливостей та попередження або зниження наслідків корпоративного шахрайства. Інформацію, необхідну для проведення якісного SWOT-аналізу, отримано з об'єктивного аналізу внутрішнього середовища підприємства, що дозволяє виявити негативні моменти та фактори, яким раніше не було приділено достатньої уваги. Перед здійсненням вибору показників для аналізу визначено "ключові фактори успіху", які визначають успішність реалізації запланованих заходів з внутрішнього контролю, а саме – додаткові можливості підприємства, які з'являються в результаті організації та здійснення внутрішнього контролю за боротьбою з корпоративним шахрайством (табл. 6.2).

Таблиця 6.2

Показники SWOT-аналізу для цілей внутрішнього контролю запобігання корпоративному шахрайству

СИЛЬНІ СТОРОНИ

МОЖЛИВОСТІ

Досвід роботи підприємства.

Кваліфікація, рівень освіти та досвід роботи внутрішніх контролерів.

Налагодженість обліку на підприємстві. Сумлінність працівників.

Своєчасне відстеження та реагування на потенційні факти корпоративного шахрайства.

Постійне здійснення заходів внутрішнього контролю за боротьбою з корпоративним шахрайством.

Контроль за ефективністю цих заходів

Здійснення контрольних заходів – зовнішній і внутрішній аудит.

Здійснення грамотної кадрової політики (перевірка персоналу, розмежування повноважень тощо).

Здійснення інформаційних та психологічних заходів.

Побудова чіткої системи документообігу. Введення правил колегіальною прийняття рішень і незалежною узгодження документів. Прозорість бізнесу, договірних відносин, бізнес-процесів, легальність роботи компанії; грамотна робота юриста. Проведення оперативних контрольних заходів (перевірка власної компанії під виглядом контрагентів тощо)

СЛАБКІ СТОРОНИ

ЗАГРОЗИ

Відсутність або недостатність заходів контролю, що дозволяють попередити/виявити шахрайство.

Максимально надані повноваження. Неможливість або нездатність до оцінювання якості виконаної роботи.

Порушення принципу невідворотності покарання.

Відсутність виробничої дисципліни. Наявність доступу до інформації обмеженого кола осіб.

Можливість надання спотвореної або недостатньої інформації.

Кругова порука в трудовому колективі. Байдужість до подій з боку начальства і/або колег.

Некомпетентність посадових осіб або клієнтів. Відсутністю ревізій та/або аудиторських перевірок

Аномалії в діяльності або організаційній структурі компанії.

Робота на межі кризи.

Висока плинність управлінських кадрів. Особливі відносини зі сторонніми партнерами.

Недостатність основного капіталу.

Висока заборгованість, велика питома вага накладних витрат.

Збільшення запасів зі зменшенням кредиторської заборгованості.

Збільшення запасів зі зменшенням витрат на обслуговування складів.

Участь компанії у великих судових справах. Наявність труднощів у стягненні дебіторської заборгованості та інші проблеми, пов'язані з рухом фінансових коштів. Прискорене зростання витрат порівняно з доходами

Крім того, у табл. 6.2. наведено виявлені на підставі анкетування директорів підприємств, головних бухгалтерів і працівників сильні та слабкі сторони підприємств з позиції здійснення внутрішнього контролю з запобіжних заходів щодо корпоративного шахрайства з зазначенням потенційних загроз. Групування показників у матрицях, таким чином, дозволяє на різних етапах здійснення внутрішнього контролю вносити необхідні корективи.

Під час вирішення нескладних завдань можна зупинитися на даному етапі проведення якісно! оцінки загроз підприємству через можливі факти корпоративного шахрайства. Однак, якщо йдеться про вирішення серйозних проблем, слід провести більш ретельний аналіз шляхом розподілу виявлених можливостей та загроз на групи за пріоритетністю, концентрацією зусиль і засобів щодо їх усунення, а також ретельного моніторингу. Результати такого аналізу наведено у табл. 6.3.

Таблиця 6.3

Аналіз загроз підприємству через можливе корпоративне шахрайство

Вірогідність

Наслідки податкових загроз

реалізації

загрози

Критичні (К)

Важкі (В)

Легкі (Л)

Висока (В)

ВК: недостатність основного капіталу

ВВ: висока плинність управлінських кадрів; висока заборгованість; велика питома вага накладних витрат

ВЛ: наявність труднощів у стягненні дебіторської заборгованості та інші проблеми, пов'язані з рухом фінансових коштів

Середня (С)

СК:-

СВ: Особливі відносини зі сторонніми партнерами

СЛ: збільшення запасів зі зменшенням кредиторської заборгованості

Низька (Н)

НК: робота на межі кризи; аномалії в діяльності або організаційній структурі компанії

НВ: участь компанії у великих судових справах

НС: -

Як свідчать дані табл. 6.3, негайного реагування потребують критичні загрози, оскільки вони можуть бути причиною зупинки роботи підприємства. Важкі загрози, в свою чергу, можуть призвести до роботи підприємства з перебоями: висока плинність управлінських кадрів; висока заборгованість; велика питома вага накладних витрат; особливі відносини зі сторонніми партнерами; участь компанії у великих судових справах.

При цьому висока плинність управлінських кадрів може бути наслідком заходів з внутрішнього контролю. Однак попередження цієї загрози виступає однією з основних цілей такого контролю в цілому для запобігання шахрайських дій у майбутньому. Досягнення поставленої мети, в свою чергу, дозволить уникнути негативного впливу таких загроз на діяльність підприємства.

Таблиця 6.4

Аналіз можливостей підприємства щодо здійснення внутрішнього контролю з запобігання корпоративному шахрайству

Вірогідність

використання

можливостей

Вплив можливостей

Сильний (С)

Помірний (П)

Низький (Н)

Висока (В)

ВС: здійснення контрольних заходів – зовнішній і внутрішній аудит; здійснення грамотної кадрової політики, побудова чіткої системи документообігу

ВП: здійснення інформаційних та психологічних заходів

ВН:-

Середня (С)

СС: прозорість бізнесу, договірних відносин, біз- нес-процесів; легальність роботи компанії; проведення оперативних контрольних заходів

СП: введення правил колегіального прийняття рішень і незалежного узгодження документів

СН:-

Низька (Н)

НС:-

НП:-

НН:-

Отже, як видно з табл. 6.4, на сьогодні існують досить дієві та цілком доцільні до впровадження заходи щодо попередження фактів корпоративного шахрайства на підприємстві; щодо зменшення його подальшого впливу на результати діяльності підприємства, його ділову репутацію та загальний рівень довіри як ключових елементів успіху підприємства в сучасних умовах господарювання.

Наступний етап аналізу, який полягає у виділенні основних груп взаємного впливу можливостей та загроз із сильними та слабкими сторонами підприємства і складанні відповідної матриці (табл. 6.5), є особливо важливим для вибору дій та заходів щодо внутрішнього контролю для запобігання корпоративному шахрайству на підприємстві з метою якісної оцінки та усунення можливих загроз діяльності підприємства.

Таблиця 6.5

SWOT-комплексна якісна оцінка можливостей та загроз з урахуванням сильних та слабких сторін підприємства з метою запобігання корпоративному шахрайству на підприємстві

СИЛЬНІ СТОРОНИ

СЛАБКІ СТОРОНИ

Опис

Кваліфікація, рівень освіти та досвід роботи внутрішніх контролерів

Досвід роботи та сумлінність працівників

Постійне здійснення заходів внутрішнього контролю по боротьбі з корпоративним шахрайством

Відсутність або недостатність заходів контролю, некомпетентність

Порушення принципу невідворотності покарання; кругова порука в трудовому колективі

Відсутність ревізій та/або аудиторських перевірок

1

2

3

4

5

6

7

8

МОЖЛИВОСТІ

Здійснення контрольних заходів – зовнішній та внутрішній аудит, здійснення грамотної кадрової політики

Проведення ефективних заходів; підбір перевірених та надійних кадрів

За постійного здійснення – менша вірогідність настання факту шахрайства; перевірка виконавчої дисципліни

Низька ефективність; значні втрати через шахрайство; висока плинність кадрів, через вірогідні факти шахрайства у минулому, загрозу їх виявлення. Критичні для роботи персоналу умови через психологічний тиск

Сприятливі умови для здійснення шахрайства з подальшими втратами підприємства; можливість здійснення шахрайства

Побудова чіткої системи документообігу

Усунення "вузьких" місць в системі документообігу

Виявлення можливих фактів шахрайства в рамках поточного контролю на етапі первинного обліку, що значно підвищує ефективність

Несвоєчасне виявлення можливих фактів шахрайства або його виявлення після здійснення операцій, що значно знижує ефективність контролю через можливі потенційні збитки

Сприятливі умови для здійснення шахрайства з подальшими втратами підприємства

контролю через превентивне зменшення потенційних збитків

ЗАГРОЗИ

Недостатність основного капіталу

Усунення факторів негативною впливу на фінансову стабільність

Потенційні втрати у майбутньому

Робота на межі кризи; аномалії в діяльності або організаційній структурі компанії

Сприятливі умови для здійснення шахрайства

Висока плинність управлінських кадрів; висока заборгованість, велика питома вага накладних витрат

Створення сприятливих для роботи умов

Витік цінної інформації

Участь компанії у великих судових справах

Налагод

жена

робота

юристів

Закон

ність

робо

ти

Недопущення

Вірогідність

Сприятливі умови для здійснення шахрайства

Даний етап дозволив зробити певні висновки з проведеного аналізу, структурувати проблеми та завдання, що постають перед власниками підприємства, його керівництвом та службою внутрішнього контролю за умови якісної оцінки загроз підприємству, викликаних фактами корпоративного шахрайства, та знайти шляхи їх вирішення з урахуванням наявних ресурсів.

Таким чином, загрози, що потребують концентрації всіх необхідних ресурсів підприємства, вимагають підвищеної уваги та постійного моніторингу та оцінки слід віднести до пріоритетної частини моніторингу та внутрішнього контролю з боку управлінського персоналу та керівництва підприємства. Виходячи з проведеного аналізу, можна дійти висновку про те, що існують загрози та можливості середнього та найнижчого пріоритетів. Це визначає оперативні цілі та завдання служби внутрішнього контролю в рамках якісної оцінки загроз підприємству та запобігання фактам шахрайства.

Отже, можна зробити висновок про доцільність застосування методу моніторингу факторів здійснення корпоративного шахрайства завдяки його простоті в застосуванні та відсутності значних матеріальних і технічних витрат на його впровадження.

Водночас, за допомогою даного методу можна досить чітко виявити всі сильні та слабкі сторони діяльності підприємства та вжити певних заходів щодо запобігання можливостей здійснення корпоративного шахрайства на підприємстві.

Таким чином, у дослідженні розкрито сутність та змістовність поняття "корпоративне шахрайство", розглянуто значення внутрішнього контролю для боротьби з ним, а також запропоновані методичні рекомендації щодо моніторингу загроз підприємству в разі виникнення корпоративного шахрайства.

Так, визначено, що корпоративне шахрайство – це передусім порушення закону, обман з метою отримання нечесним шляхом прибутку й іншої вигоди. Наслідки таких дій можуть мати різноманітний характер і масштаб. Корпоративне шахрайство може стосуватися абсолютно всіх сфер економічної діяльності та має широкий спектр схем і засобів вчинення.

Крім того, доведено, що наявність великої кількості моментів, які потрібно враховувати внутрішньому контролеру під час контролю можливостей здійснення на підприємстві фактів корпоративного шахрайства, значно ускладнює побудову ефективної системи внутрішнього контролю. Саме тому для її побудови дуже важливим є здійснення певних заходів попереджувального характеру, які дозволяють виявити можливість шахрайства ще до його здійснення.

Обґрунтовано необхідність здійснення внутрішнього контролю з запобігання корпоративному шахрайству на підприємстві, особливо в частині розробки заходів з моніторингу загроз корпоративного шахрайства шляхом застосування SWOT-аналізу в межах превентивного контролю.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >