< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Стан і тенденції розвитку державного внутрішнього аудиту в Україні

Сучасний стан вітчизняної системи контролю державних фінансів е вкрай незадовільним, оскільки впродовж останніх років зростає кількість бюджетних правопорушень, пов'язаних з незаконним і нецільовим витрачанням бюджетних коштів під час виконання державних цільових програм; відбувається завищення вартості матеріальних цінностей, послуг, ремонтних робіт; поширюються факти безпідставного списання коштів і матеріальних цінностей тощо.

Чинна система фінансового контролю передбачає, що попередній та поточний фінансовий контроль за наповненням бюджету здійснюють Міністерство фінансів України, державні податкові органи, органи митної служби, а за витрачанням бюджетних коштів контроль здійснюють Рахункова палата Верховної Ради України, органи Державного казначейства та Державної фінансової інспекції.

Водночас слід звернути увагу, що реформування системи державного фінансового контролю (надалі – ДФК) передбачає перегляд такого переліку суб'єктів, як Державна фінансова інспекція та Рахункова Палата України.

Так, згідно з Бюджетним кодексом України контроль за використанням коштів Державного бюджету України від імені Верховної Ради України здійснюється Рахунковою палатою [203], а Державна фінансова інспекція (надалі – ДФІ) вважатиметься внутрішнім контролем та буде реорганізована на окремі складові залежно від вимог Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю [212].

У даному контексті зростає роль внутрішнього державного аудиту як інструменту, який дозволяє удосконалити систему внутрішнього контролю установи чи організації відповідно до потреб, які виникають в процесі їх функціонування.

Для визначення стану й окреслення тенденцій розвитку державного внутрішнього фінансового аудиту необхідно вивчити загальний стан соціально-економічного розвитку держави, від якого значною мірою залежить робота контролюючих органів.

Для визначення стану й окреслення тенденцій розвитку внутрішнього аудиту доцільно простежити результати контрольно-ревізійної роботи ДФІ України та визначити їх зв'язок із упровадженням внутрішнього аудиту в установі. Основні результати контрольно-ревізійної роботи за 2007 – 2013 рр. наведені в табл. А.1 додатка А.

Аналізуючи дані додатка А, необхідно зазначити, що, починаючи з 2011 року, поступово зменшується кількість фактів проведення контрольних заходів (рис. 8.1). При цьому не знижується інтенсивність та ефективність їх проведення, а правильне визначення пріоритетів у діяльності обумовило концентрацію уваги на значних фінансових потоках і найбільш ризикових сферах.

Динаміка кількості фактів проведення контрольних заходів і фактів притягнення до відповідальності контрольно-ревізійними органами за 2007 – 2013 pp.

Рис. 8.1. Динаміка кількості фактів проведення контрольних заходів і фактів притягнення до відповідальності контрольно-ревізійними органами за 2007 – 2013 pp.

Так, якщо у 2009 – 2012 роках органами ДФІ щороку охоплювалось контролем близько 481 млрд грн фінансових та матеріальних ресурсів, то у 2013 році перевірено використання понад 672 млрд грн, що в 1,4 рази більше. У розрахунку ж на один перевірений об'єкт відповідний показник зріс майже утричі – з 38,6 млн грн у 2011 році до 112,4 млн грн у 2013 році [209; 210].

Динаміка виявлених та усунутих фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів за 2007 – 2013 pp. наведена на рис. 8.2.

Динаміка виявлених та усунутих фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів за 2007-2013 pp.

Рис. 8.2. Динаміка виявлених та усунутих фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів за 2007-2013 pp.

Варто зазначити, що загалом протягом 2013 року на 95,5 % перевірених об'єктів встановлені порушення, які призвели до втрат на загальну суму майже 3,7 млрд грн.

Зокрема, внаслідок неправомірних дій окремих керівників, реалізації товарів, робіт, послуг за заниженими цінами, безоплатного надання в оренду природних і матеріальних ресурсів тощо, бюджетами усіх рівнів, бюджетними установами, організаціями та підприємствами втрачена можливість отримати належні їм доходи в сумі майже 1,3 млрд грн, утому числі бюджетами – понад 453,1 млн грн [209].

На понад 5,4 тисячі підприємств, установ і організацій встановлено понад 2,4 млрд грн незаконних і не за цільовим призначенням проведених витрат і недостача матеріальних і фінансових ресурсів, у тому числі понад 1,2 млрд грн бюджетних коштів [209].

Орієнтування фінансового контролю на охоплення найбільш ризикових сфер і фінансових потоків дозволило підвищити результативність контрольних заходів. Як наслідок, суми виявлених втрат фінансових і матеріальних ресурсів у розрахунку на один перевірений об'єкт збільшилась: якщо у 2011 та 2012 роках вона становила понад 400 тис. грн, то у 2013 році зросла майже до 617 тис. грн [209].

Варто зазначити, що протягом 2013 року органами ДФІ подано понад 8,4 тисячі висновків і пропозицій щодо застосування фінансових санкцій, що в розрахунку на об'єкт контролю, де виявлено фінансові порушення, становить 1,5 санкції. Це майже у півтора рази перевищує відповідні показники 2011 та 2012 pp. (за 2011 і 2012 роки подано, відповідно, 10,3 тис. і 7,5 тис. висновків, або 0,9 в розрахунку на один об'єкт, де виявлено фінансові порушення).

У цілому в 2012 році за результатами контрольних заходів у 1 081 випадку призупинено бюджетні асигнування, у 5 869 – зупинено операції з бюджетними коштами, 990 розпорядникам зменшено бюджетні призначення на суму понад 74,7 млн грн [209; 210].

Для забезпечення належного реагування про результати ревізії, за якими виявлено порушення законодавства, інформуються органи управління об'єкта контролю. У 2012 році органами ДФІ направлено майже 7,7 тисячі інформацій про результати контрольних заходів, за результатами розгляду яких прийнято понад 7,6 тисячі управлінських рішень [210].

Необхідно звернути увагу, що зазначені позитивні тенденції в контрольно-ревізійній діяльності, на думку автора, окрім іншого, залежать й від впровадження в систему державного фінансового контролю внутрішнього аудиту. Для підтвердження даної гіпотези слід провести багато- факторний регресійний аналіз. Регресійна модель у даному випадку буде містити dummy-змінну, в якості якої буде виступати наявність внутрішнього аудиту (відділу, посади чи функціональних обов'язків з проведення внутрішнього аудиту) в установі.

Вихідні дані для побудови багатофакторної регресійної моделі наведені в табл. Б. 1 додатка Б.

Загальний вигляд регресійної моделі з dummy-змінною поданий за наступною формулою:

(8.1)

де – залежна змінна (у даному випадку – кількість виявлених фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів);

– кількість фактів проведення контрольних заходів;

– кількість фактів притягнення до відповідальності, у тому числі кримінальної, адміністративної та дисциплінарної;

– кількість усунутих фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів;

– кількість відшкодованих і поновлених витрат фінансових і матеріальних ресурсів;

ε – випадкова помилка;

D – dummy-змінна, що означає наявність чи відсутність внутрішнього аудиту в установі. Dummy-змінна приймає значення: 0 – якщо в бюджетній установі відсутній внутрішній аудит та 1 – якщо в бюджетній установі проводиться внутрішній аудит.

Необхідно звернути увагу, що у вихідних даних для побудови багато- факторної регресійної моделі (табл. Б.1 додатка Б) dummy-змінна приймає значення 0 до 2012 року, а вже з 2012 року її значення дорівнює 1. Це пояснюється тим, що саме з 2012 року в рамках реформування системи державного фінансового контролю в бюджетних установах починає запроваджуватися внутрішній аудит.

Результати побудови багатофакторної регресійної моделі з dummy- змінною наведені в табл. Б.2 додатка Б.

Аналізуючи наведені в табл. Б.1 додатка Б результати побудови багатофакторної регресійної моделі з dummy-змінною, необхідно зазначити, що рівняння регресії має такий вигляд:

(8.2)

Отже, наведена багатофакторна регресійна модель є адекватною. Це підтверджується коефіцієнтом детермінації (R2), який дорівнює 0,96,

та критерієм Фішера (F), який у даній моделі перевищує табличне значення. Крім того, слід зауважити, що значущими є й всі параметри моделі, в тому числі dummy-змінна. Це підтверджують критерій Стьюдента, який за модулем для усіх параметрів перевищує 2, та p-значення, яке для всіх параметрів моделі менше за 0,05.

Отже, гіпотеза про те, що на кількість виявлених фінансових порушень, що призвели до втрат фінансових і матеріальних ресурсів, впливає наявність у бюджетній установі внутрішнього аудиту, підтверджується Слід звернути увагу, що в наведеній моделі знак мінус коефіцієнта регресії, який стоїть перед dummy-змінною, дозволяє говорити про те, що проведення внутрішнього аудиту дозволить зменшити кількість виявлених фінансових порушень.

Зазначене підтверджує необхідність подальшого реформування системи державного фінансового контролю у напрямі запровадження внутрішнього аудиту бюджетних установ.

Що стосується тенденцій розвитку державного внутрішнього аудиту, то, як вже зазначалось, запровадження діяльності з внутрішнього аудиту в усіх міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади й їх територіальних органах було розпочато у 2012 році.

Так, у 2012 році загальна штатна кількість внутрішніх аудиторів центральних органів виконавчої влади (надалі – ЦОВВ) становить 1 756 осіб, фактична ж кількість – 1 447 осіб. У 2013 році штатна кількість внутрішніх аудиторів за рахунок реорганізації деяких ЦОВВ дещо зменшилася та становила 1 751 особу, фактично збільшилась, та стала складати 1 456 осіб [210].

Варто зауважити, що, враховуючи вимогу Постанови № 1001 щодо утворення підрозділів внутрішнього аудиту шляхом реорганізації контрольно-ревізійних підрозділів, показники кількісні підрозділів внутрішнього аудиту станом на кінець 2012 та 2013 років можна порівняти з кількістю контрольно-ревізійних підрозділів станом на кінець 2011 року (рис. 8.3).

Досліджуючи рис. 8.3, необхідно зазначити, що результати співвідношення наведених даних дозволяють констатувати, що впродовж звітного періоду в цілому у системі ЦОВВ спостерігається тенденція до незначного збільшення посад внутрішніх аудиторів порівняно з кількістю ревізорських посад, що свідчить про активну державну підтримку реформування системи ДВФК 8 Україні.

На думку авторів, викликає занепокоєння той факт, що таке збільшення відбувається за рахунок стрімкого зростання кількості вакантних посад внутрішніх аудиторів. Така ситуація є наслідком, насамперед, гострого дефіциту кваліфікованих кадрів у сфері внутрішнього аудиту у вітчизняних державних органах та відсутності на державному рівні мотивації залучення кращих фахівців до лав нової для України професії "державний внутрішній аудитор" [210].

Співвідношення кількості контрольно-ревізійних підрозділів станом на 31.12.2011 р. та підрозділів внутрішнього аудиту станом на 31.12.2012 р. і 31.12.2013 р.

Рис. 8.3. Співвідношення кількості контрольно-ревізійних підрозділів станом на 31.12.2011 р. та підрозділів внутрішнього аудиту станом на 31.12.2012 р. і 31.12.2013 р.

Проте загалом у системі ЦОВВ спостерігається позитивна динаміка зменшення кількості вакантних посад внутрішніх аудиторів – з 309 посад у 2012 році до 295 у 2013 році.

Водночас слід звернути увагу, що у деяких ЦОВВ співвідношення фактичної кількості внутрішніх аудиторів до їх підконтрольних об'єктів надалі не може забезпечити систематичного проведення заходів з внутрішнього аудиту та вплинути на стан фінансово-бюджетної дисципліни галузі.

Як зазначається у звітах Державної фінансово) інспекції про результати діяльності підрозділів внутрішнього аудиту в Міністерстві освіти та науки на одного аудитора припадає 314 підконтрольних об'єктів; у Міністерстві аграрної політики та продовольства – майже 121 підконтрольний об'єкт (у тому числі 65 підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства); у Міністерстві молоді та спорту – 116; в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства – 73. І це без урахування значної кількості бюджетних програм, які реалізуються ЦОВВ, функцій та адміністративних послуг [209; 210].

Разом з тим неукомплектованість підрозділів внутрішнього аудиту (майже 17 % вакансій у системі ЦОВВ) та, відповідно, значна завантаженість внутрішніх аудиторів підтверджує гостру недостатність фахівців відповідної кваліфікації та нерозуміння керівниками важливості та необхідності діяльності з внутрішнього аудиту, а також власної персональної відповідальності за результати роботи органу.

Досліджуючи тенденції розвитку державного внутрішнього аудиту в Україні, слід зазначити, що завдяки координаційним заходам, що вживалися Державною фінансовою інспекцією з метою розбудови функції внутрішнього аудиту в ЦОВВ, станом на 20.01.2014 р. у 74-х із 75-ти ЦОВВ, утворених відповідно до Указу Президента України від 09.12.2010 р № 1085 "Про оптимізацію центральних органів виконавчої влади", створено підрозділи внутрішнього аудиту, введено відповідну посаду або покладено виконання обов'язків на посадову особу [210].

Наразі не забезпечено виконання вимог Постанови № 1001 щодо створення підрозділу внутрішнього аудиту (введення відповідної посади) лише Державною службою зайнятості, оскільки, як зазначається у листі від 17.01.2014 р. № ДЦ-10-282/0/6-14, в цій службі тривають реорганізаційні заходи, і після їх проведення буде утворено підрозділ внутрішнього аудиту.

Крім того, в окремих державних органах і наукових організаціях, які не належать до системи ЦОВВ, за їх власною ініціативою організовано підрозділи внутрішнього аудиту (введено відповідну посаду або покладено виконання обов'язків на посадову особу), які здійснюють свою діяльність відповідно до Порядку Ns 1001. Так, станом на 01.01.2014 р діяльність із внутрішнього аудиту здійснюється в Національній комісії з цінних паперів і фондового ринку (Управління внутрішнього аудиту), Національній комісії з регулювання в сфері ринків фінансових послуг (Сектор внутрішнього аудиту), Національній комісії з державного регулювання в сфері енергетики (головний спеціаліст з внутрішнього контролю і аудиту), Національній комісії з державного регулювання в сфері зв'язку та інформатизації (головний спеціаліст з проведення внутрішнього аудиту), Національній академії наук (Відділ внутрішнього аудиту).

Аналіз звітів про діяльність підрозділів внутрішнього аудиту за 2013 рік та постійний моніторинг, що проводиться органами Державної фінансової інспекції, засвідчили, що станом на 20.01.2014 р. у структурі 27-ми обласних державних адміністрацій (надалі – ОДА) утворено підрозділи внутрішнього аудиту (введено відповідні посади чи покладено обов'язки на відповідних працівників) [210]. Наразі в цих органах діяльність із внутрішнього аудиту знаходиться на стадії становлення. За інформацією більшості ОДА, станом на 20.01.2014 р. вжиті заходи щодо укомплектування підрозділів (зі 106-ти штатних посад укомплектовано сімдесят (або 66 %)), а також розроблено внутрішні документи з питань проведення внутрішнього аудиту – Положення про підрозділи, посадові інструкції працівників, порядки проведення внутрішнього аудиту тощо [210].

Водночас, слід звернути увагу, що керівниками п'яти (або 7 %) із 74-х ЦОВВ, які інформували про створення підрозділів внутрішнього аудиту або введення відповідних посад чи покладання обов'язків зі здійснення внутрішнього аудиту на посадових осіб, лише формально виконано вимоги Бюджетного кодексу та Постанови № 1001 щодо забезпечення такої діяльності.

Так, упродовж 2012 і 2013 років цими ЦОВВ не проведено жодного внутрішнього аудиту. Основною причиною відсутності діяльності у таких ЦОВВ, як Державна служба інтелектуальної власності, Державне агентство екологічних інвестицій, Державне агентство з туризму та курортів, є те, що новоутворені посади внутрішніх аудиторів дотепер залишаються не укомплектованими [209; 210]. Водночас необхідно враховувати, що незаміщення вакантних посад не знімає з керівника органу відповідальності за організацію та проведення внутрішнього аудиту у своєму закладі та підвідомчих бюджетних установах, оскільки відповідно до ст. 26 Бюджетного кодексу вона закріплена за ним персонально.

Крім того, в окремих ЦОВВ співвідношення чисельності внутрішніх аудиторів до кількості підконтрольних об'єктів не в змозі забезпечити систематичного внутрішнього аудиту та вплинути на стан фінансово- бюджетної дисципліни галузі.

Наприклад, у 2012 році В Міністерстві освіти та науки України на одного аудитора припадає близько 155 підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління міністерства (не враховуючи значної кількості бюджетних програм, які реалізуються міністерством, функцій міністерства, кількості адміністративних послуг). Подібна ситуація в Міністерстві закордонних справ, де у 2013 році на одного аудитора припадало близько сімдесяти об'єктів; у Міністерстві аграрної політики – 59 об'єктів, в Міністерстві охорони здоров'я – 45 об'єктів [209; 210].

До того ж в окремих ЦОВВ під час реорганізації контрольно-ревізійних підрозділів у підрозділи внутрішнього аудиту (на початку 2012 року), не зважаючи на збільшення функціонального навантаження, відбулося скорочення чисельності внутрішніх аудиторів. Так, найбільше скорочення відбулося в системі Казначейства (із 160-ти штатних одиниць і 120-ти фактичних залишилося 99 та 80 посад, відповідно). Незначні скорочення також були проведені в Міністерстві екології та природних ресурсів, Міністерстві енергетики та вугільної промисловості та в Міністерстві регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

Слід звернути увагу, що, завдяки взаємодії суб'єктів господарювання та координаційним діям Державної фінансової інспекції України, за результатами аналізу інформації щодо діяльності підрозділів внутрішнього аудиту ЦОВВ за 2012 рік підготовлено доручення Кабінету Міністрів України від 12.03.2013 р. № 6602/1/1-13 щодо забезпечення функціонування, організаційної та функціональної незалежності підрозділів внутрішнього аудиту. Однак, низкою ЦОВВ виправлено ситуацію та здійснено заходи із приведення статусу підрозділів внутрішнього аудиту у відповідність до вимог постанови № 1001 [208].

На рис. 8.4 зображено співвідношення утворених у системі ЦОВВ підрозділів внутрішнього аудиту за їх статусами станом на 31.12.2012 р. і 31.12.2013 р. Аналіз співвідношення утворених у системі ЦОВВ підрозділів внутрішнього аудиту за їх статусами свідчить про те, що не дивлячись на критерії, визначені Постановою № 1001, домінують посадові особи чи підрозділи з найменшої кількості, які не в змозі попереджати системні порушення, сприяти покращенню фінансової дисципліни, виявляти проблеми, що заважають досягненню цілей діяльності.

Співвідношення утворених у системі ЦОВВ підрозділів внутрішнього аудиту за їх статусами станом на 31.12.2012 р. і 31.12.2013 р.

Рис. 8.4. Співвідношення утворених у системі ЦОВВ підрозділів внутрішнього аудиту за їх статусами станом на 31.12.2012 р. і 31.12.2013 р.

Слід звернути увагу, що переважна більшість підрозділів внутрішнього аудиту (88 %) мають самостійний статус та підпорядковані керівнику органу, як того вимагає Порядок № 1001 [208].

Результати аналізу звітів про діяльність із внутрішнього аудиту станом на 31.12.2013 р. засвідчили, що вісім із 74-ти ЦОВВ (майже 11%), які відзвітували про утворення підрозділів внутрішнього аудиту або введення відповідних посад чи покладання обов'язків із здійснення внутрішнього аудиту на посадових осіб і надалі не забезпечують виконання вимог Постанови № 1001 щодо організаційної незалежності цих підрозділів. Зокрема [208]:

у Державному агентстві лісових ресурсів підрозділ внутрішнього аудиту перебуває у складі Управління державної охорони лісів;

у Міністерстві культури, Міністерстві молоді та спорту підрозділ внутрішнього аудиту підпорядкований на керівнику;

обов'язки зі здійснення внутрішнього аудиту покладено на посадових осіб бухгалтерських, фінансових та інших служб; у Державній авіаційній службі – на працівника Департаменту фінансів та економіки; у Державній архівній службі – на начальника відділу планово-економічної діяльності та бюджетної звітності; у Державній пробірній службі – на заступника директора Департаменту пробірного контролю та контрольно- наглядової роботи; у Державній службі з питань протидії ВІЛ-інфекції/СНІДУ та інших соціально небезпечних захворювань – на головного спеціаліста сектору з міжнародних зв'язків та зв'язків з громадськістю; у Державній інспекції навчальних закладів – на начальника відділу взаємодії з громадськістю та ЗМІ і міжнародного співробітництва.

Повертаючись до рис. 8.3, необхідно зауважити, що чисельність співробітників підрозділів внутрішнього аудиту становить понад 1 750 осіб (і це лише в системі ЦОВВ, тобто без врахування потреб місцевих органів виконавчої влади). Зрозуміло, що підготовчі навчання для ста, а у 2012 році ще для п'ятдесяти внутрішніх аудиторів на рік не можуть задовольнити вимоги вітчизняного державного сектору. Саме тому нині проблеми достатньої кількості кваліфікованих внутрішніх аудиторів є чи не найголовнішим чинником, який заважає повноцінній реалізації функції внутрішнього аудиту в ЦОВВ [209; 210].

Крім того, зазначені проблемні питання призводять до того, що не виконуються заплановані внутрішні аудити, не дотримуються законодавчі вимоги щодо охоплення мережі об'єктів аудиту, а також не забезпечується належна якість внутрішніх аудитів.

Як результат, на сьогодні діяльність внутрішніх аудиторів фактично обмежується проведенням аудитів фінансових та аудитів відповідності, а такі дієві інструменти, як аудит ефективності та комплексний аудит поки що майже не використовуються. Співвідношення напрямів проведених внутрішніх аудитів упродовж 2012 – 2013 pp. наведено на рис. 8.5.

Аналіз результатів діяльності підрозділів внутрішнього аудиту ЦОВВ, наведений на рис. 8.5, засвідчив, що в 2013 році загалом у системі ЦОВВ було проведено 3 556 аудиторських досліджень, що майже на 20 % більше, ніж у 2012 році.

Співвідношення проведених внутрішніх аудитів у 2012 і 2013 роках

Рис. 8.5. Співвідношення проведених внутрішніх аудитів у 2012 і 2013 роках

Найбільша частка проведених ЦОВВ внутрішніх аудитів у 2012 р. й у 2013 р. припадала на фінансові аудити та/або аудити відповідності. У свою чергу, відповідно до поданих звітних даних за всією системою ЦОВВ у 2012 р. було проведено лише вісімнадцять аудитів ефективності та двадцять комплексних, що загалом ледве перевищує 1 % від проведених усіма ЦОВВ аудитів. Однак уже у 2013 р. кількість проведених аудитів ефективності та комплексного аудиту майже у десять разів перевищувала кількість відповідних видів аудиту у 2012 р. та складала 130 та 206 аудитів відповідно. При цьому в 2013 р. спостерігалось збільшення проведених ЦОВВ внутрішніх аудитів ефективності. Водночас їх частка у загальній кількості проведених внутрішніх аудитів залишається вкрай незначною – лише 3 % [209; 210].

Отже, у 2013 році діяльність внутрішніх аудиторів і надалі фактично обмежується проведенням фінансових аудитів та аудитів відповідності (91 % від загальної кількості проведених аудитів), сфера застосування яких обмежується оцінкою лише "обслуговуючих" функцій: ведення бухгалтерського обліку; достовірності фінансової та бюджетної звітності; дотримання планів, процедур, контрактів тощо. Разом з тим незначна кількість аудиту ефективності не дає змоги вказати керівнику на причини системних порушень і проблеми; дати оцінку виконанню повноважень структурними підрозділами щодо втілення бюджетних програм, як це передбачено ст. 20 Бюджетного кодексу та іншими нормативно-правовими актами; визначити якість надання адміністративних послуг, виконання контрольно-наглядових функцій та завдань, визначених актами законодавства; визначити ризики, які негативно впливають на виконання функцій і завдань державного органу.

Необхідно зазначити, що фінансові аудити й аудити відповідності, проведені у 2013 році загалом охопили понад 3,5 тис. підконтрольних об'єктів. На 2,4 тис. (або 66 %) з них були встановлені порушення, що призвели до втрат ресурсів на загальну суму 610,7 млн грн, що у 1,7 рази (або на майже 252,8 млн грн) більше, ніж у 2012 році [209; 210].

При подальшому дослідженні тенденцій розвитку державного внутрішнього аудиту, на думку авторів, доцільно простежити динаміку фінансових порушень, що призвели до втрат матеріальних і фінансових ресурсів у 2012 і 2013 роках (рис. 8.6).

Аналізуючи рис. 8.6, необхідно зазначити, що у 2012 році за результатами проведених ЦОВВ у звітному періоді фінансових аудитів та аудитів відповідності, якими загалом охоплено понад 3,1 тис. підприємств, установ і організацій, виявлено факти недоотримання фінансових і матеріальних ресурсів, витрат, проведених з порушенням законодавства, нецільових витрат і недостач коштів і майна на загальну суму 357,9 млн грн у тому числі: недоотримано ресурсів – на 78,8 млн грн, проведено витрат з порушенням законодавства – на 234,9 млн грн, нецільових витрат – на 5 млн грн; та допущено недостач – на 39,2 млн грн. Крім того, у 2012 році було виявлено порушень, що не призвели до втрат ресурсів, на загальну суму, понад 2 млрд грн [209].

Динаміка фінансових порушень, що призвели до втрат матеріальних та фінансових ресурсів у 2012 і 2013 роках

Рис. 8.6. Динаміка фінансових порушень, що призвели до втрат матеріальних та фінансових ресурсів у 2012 і 2013 роках

Крім того, динаміка зростання порушень, що виявляються зовнішніми контролюючими органами, свідчить про те, що внутрішній аудит в державних органах не виконує своєї функції як інструмент керівника із налагодження ефективної системи внутрішнього контролю та запобігання фінансовим правопорушенням. Так, органами ДФІ України на майже кожному із перевірених у 2013 році шести тисяч підприємств, установ і організацій встановлено незаконні, нецільові витрати та недостачі ресурсів на загальну суму понад 2,4 млрд грн [210].

Така ситуація є наслідком того, що визначення об'єктів аудиту в ЦОВВ відбувається не за найбільш ризиковими сферами діяльності, а внутрішні розпорядчі документи з внутрішнього аудиту потребують удосконалення в частині фахового визначення ризиків і надання дієвих рекомендацій, які унеможливлять порушення та будуть сприяти досягненню цілей ЦОВВ.

У структурі порушень фінансово-бюджетної дисципліни, що призвели до втрат ресурсів, виявлених внутрішніми аудиторами в 2013 році, найбільша питома вага традиційно припадає на витрати, проведені з порушенням законодавства. Таких встановлено на суму 337,95 млн грн, або 56 % від загальної суми порушень, що призвели до втрат ресурсів. Також внутрішніми аудиторами було встановлено факти недоотримання фінансових і матеріальних ресурсів на суму 221,9 млн грн (або 36 %); недостачі ресурсів склали 38,4 млн грн (або 6 %), а нецільові витрати – 12,4 млн грн [210].

Аналіз звітності ЦОВВ засвідчив, що майже 82 % загального обсягу фінансових порушень, що призвели до втрат ресурсів, традиційно виявляються в системах двох – чотирьох міністерств. Так, у системі Міністерства оборони виявлено 320,7 млн грн або майже 53 % від загальної суми фінансових порушень, що призвели до втрат ресурсів, з них найбільше – 208,2 млн грн – витрат, проведених з порушенням законодавства; у Міністерстві аграрної політики та продовольства -137,6 млн грн (23 %); у Міністерстві енергетики та вугільної промисловості – 20,4 млн грн (З %); у системі Міністерства внутрішніх справ – 20,0 млн грн (3 %).

Необхідно зазначити, що низький стан фінансово-бюджетної дисципліни в цих галузях засвідчує неефективність системи внутрішнього контролю та є приводом зосередити увагу як керівництва цих органів, так і служб внутрішнього аудиту та інших структурних підрозділів на глибинному вивченні причин системних порушень, зокрема у розподілі повноважень і відповідальності, налагодженні дієвих механізмів їх попередження у майбутньому [209; 210].

Водночас, як зазначається в звіті ДФІ про результати діяльності підрозділів внутрішнього аудиту в системі міністерств і ЦОВВ, у шістнадцяти ЦОВВ у 2013 році проведені фінансові аудити й аудити відповідності у фінансовому аспекті зору були цілком безрезультативними, оскільки ними не виявлено жодного порушення фінансово-бюджетної дисципліни. А внутрішніми аудиторами Державної реєстраційної служби та Національного агентства з питань державної служби протягом 2012 року виявлено порушень, що не призвели до втрат ресурсів, на суми від 10 до 1 400 грн. Проте на здійснення внутрішнього аудиту були витрачені бюджетні кошті (заробітна плата, відрядження) більші, ніж сума виявлених порушень [209].

Отже, у більшості ЦОВВ і надалі залишається поширеною практика зосередження уваги на дріб'язкових порушеннях і помилках бухгалтерів замість глибокого вивчення наслідків управлінських рішень, запобігання зловживанням і схемам незаконного використання державних ресурсів. Продовження хибної практики здійснення ревізійних дій, що направлені тільки на вже здійсненні господарські операції, унеможливлює досягнення головної мети діяльності підрозділу внутрішнього аудиту – попередження порушень та налагодження відповідного рівня внутрішнього контролю. Як наслідок, попри на сталу динаміку поступового зростання рівня відшкодування втрат, яка спостерігається з часу запровадження внутрішнього аудиту у ЦОВВ (з 2012 року), він залишається на вкрай низькому рівні [209].

Динаміка виявлених та відшкодованих втрат ресурсів у 2012 і 2013 роках наведена на рис. 8.7. •

Динаміка виявлених і відшкодованих втрат ресурсів у 2012 і 2013 роках

Рис. 8.7. Динаміка виявлених і відшкодованих втрат ресурсів у 2012 і 2013 роках

Досліджуючи рис. 8.7, необхідно зазначити, що сума відшкодованих і поновлених втрат ресурсів впродовж 2013 року склала 100,7 млн грн (16,5 %) від загальної суми виявлених фінансових порушень, що призвели до втрат ресурсів, у тому числі відшкодовано 14,8 млн грн (7 %) недоотриманих ресурсів; 63,2 млн грн (19 %) витрат, проведених із порушенням законодавства; 9,96 млн грн (80 %) нецільових витрат і поновлено недостачі ресурсів на 12,7 млн грн (33 %). Загалом це на 53,2 млн грн (майже удвічі) перевищує рівень відшкодувань 2012 року.

Найвищий рівень відшкодувань втрат ресурсів забезпечено Міністерством доходів і зборів – 100% (2,4 млн грн); Адміністрацією Державної прикордонної служби – 78% (0,9 млн грн); Міністерством внутрішніх справ – 65% (майже 13,0 млн грн); Державним агентством автомобільних доріг – 61 % (1,1 млн грн); Пенсійним фондом – 59 % (6,2 млн грн) [209; 210].

Водночас у семи ЦОВВ (або 9,5 %) робота із забезпечення відшкодування та поновлення втрат ресурсів проводиться на неналежному рівні. Так, не приділено достатньої уваги питанню відшкодування виявлених втрат ресурсів у Міністерстві аграрної політики та продовольства, Міністерстві промислової політики, Державному агентстві резерву та Державному космічному агентстві, де рівень відшкодування становить менше 1 %.

На думку авторів, така ситуація є наслідком недостатньої уваги до питань відшкодування та поновлення виявлених втрат ресурсів з боку внутрішніх аудиторів, у деяких випадках – недостатньої їх кваліфікації.

Подальший аналіз тенденцій розвитку державного внутрішнього аудиту; на думку авторів, слід проводити, досліджуючи рівень відшкодування порушень, що призвели до втрат упродовж 2009 – 2013 pp. (рис. 8.8).

Як показано на рис. 8.8, рівень відшкодування порушень, що призвели до втрат, протягом 2012 року сягнув 13,3 %, що суттєво перевищує аналогічний показник минулого року (10,5 %) та у 3 – 6 разів – показники 2009 та 2010 років, коли рівні відшкодування не перевищували 2 – 4 % виявлених сум порушень. При цьому аналіз динаміки рівня відшкодування за останні п'яти років (з урахуванням результатів контрольно- ревізійної роботи впродовж 2009 – 2011 pp., яка передувала створенню підрозділів внутрішнього аудиту з 01.01.2012 р.) вкотре дає підстави стверджувати про переваги використання такої форми контролю, як внутрішній аудит, порівняно з внутрішньою контрольно-ревізійною роботою, її вищу ефективність, переорієнтацію цілей діяльності – від виявлення порушень до їх попередження та повернення витрачених з порушенням законодавства сум [209; 210].

Динаміка рівня відшкодувань порушень, що призвели до втрат за 2009 – 2013 pp.

Рис. 8.8. Динаміка рівня відшкодувань порушень, що призвели до втрат за 2009 – 2013 pp.

Водночас, рівень відшкодування порушень, що призвели до втрат, протягом 2013 року сягнув 16,5 %, що суттєво перевищує аналогічний показник 2012 року (13,3 %) та у 4 – 8 разів – показники за 2009 та 2010 роки, коли обсяги відшкодування не перевищували 2 – 4 % виявлених сум порушень.

На думку авторів, подальший аналіз тенденцій розвитку державного внутрішнього аудиту необхідно проводити шляхом дослідження співвідношення прийняття управлінських рішень за результатами внутрішніх аудитів у 2012 та 2013 роках, як подано на рис. 8.9.

Досліджуючи рис. 8.9, слід зазначити, що у 2012 році за результатами аудиторських досліджень прийнято 2 749 управлінських рішень, у тому числі видано 1 961 наказ, 325 рішень колегій, розпоряджень і 462 інших рішень, за якими притягнуто до дисциплінарної відповідальності 1 126 осіб та 8 – до адміністративної відповідальності.

У 2013 році за результатами аудиторських досліджень надано 14 319 рекомендацій (пропозицій) та прийнято 4 847 управлінських рішень (у тому числі видано 928 рішень колегій, 2 982 наказа, 190 розпоряджень та 747 інших рішень, якими притягнуто до дисциплінарної відповідальності 1 885 осіб та до адміністративної відповідальності – 45), що в 1,7 рази більше, ніж за аналогічний період 2012 року [209].

Динаміка співвідношення прийнятих управлінських рішень за результатами внутрішніх аудитів у 2012 та 2013 роках

Рис. 8.9. Динаміка співвідношення прийнятих управлінських рішень за результатами внутрішніх аудитів у 2012 та 2013 роках

Таким чином, результати проведеного аналізу тенденцій розвитку державного внутрішнього аудиту в Україні дають підстави стверджувати про переваги використання такої форми контролю, як аудит, порівняно з внутрішньою контрольно-ревізійною роботою, її більш високу ефективність, переорієнтацію цілей діяльності – від виявлення порушень до їх попередження та повернення витрачених з порушенням законодавства сум [210].

Пріоритетними напрямами діяльності ДФІ України в напрямі внутрішнього аудиту за останні роки стала розробка його методології з реалізації заходів щодо запровадження європейської моделі ДВФК в Україні (проведення навчань, пілотних проектів; організація й участь у засіданнях круглих столів, брифінгів, конференцій, консультацій та інших подібних заходах), підтримка проведення організаційно-структурних змін щодо утворення підрозділів внутрішнього аудиту та регулювання стану внутрішнього аудиту в системі ЦОВВ. За цими напрямами ДФІ планується подальше вдосконалення державного внутрішнього аудиту.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >