< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПЕРЕДМОВА

У сучасних умовах стоїть задача забезпечення європейських стандартів вищої школи. їх необхідною складовою виступають психологічні знання, які набувають особливого й різноманітного значення в сфері освіти.

Навчальна програма з загальної психологи для студентів галузі знань "Педагогічна освіта", що здобувають освітньо-кваліфікаційний рівень "Бакалавр", передбачає засвоєння студентами фундаментальних знань психологічної науки, а також вироблення вмінь та навичок використання отриманих знань при вирішенні фахових задач, пов'язаних з удосконаленням педагогічного процесу в навчальних закладах.

Лекційний курс побудований у відповідності із запропонованою навчальною програмою. Його зміст спрямований на розкриття базових знань з психології, а саме: поняття про психологічну науку, її основні категорії, методи, принципи, етапи історичного розвитку. Окрема увага приділяється висвітленню властивостей психічних процесів, розкриттю психологічної будови особистості, її тлумачення у різних теоріях, основ її творчості. Подаються елементарні соціально-психологічні знання.

Структурою навчального посібника передбачено шість модульних блоків, які охоплюють сорок дві лекційних теми. Кожен модуль завершується завданнями тестового контролю знань. До третього й п'ятого модулів, що включають по чотири-п'ять лекційних тем, пропонується по п'ятдесят тестових завдань. До решти модулів, що охоплюють по сім-десять тем, тестовий контроль знань до кожного з них передбачає сто завдань. Запропонована кількість тестових завдань є зручною при оцінюванні знань студентів за стобальною шкалою.

Крім модульних блоків, посібник включає словник основних термінів та загальний список літератури.

Зміст кожної лекції складається з плану, списку літератури та викладу матеріалу, що висвітлює питання теми.

При укладанні змісту посібника ми прагнули спрямувати студента і на самостійне поповнення й осмислення своїх знань, а також на проведення дослідницької роботи щодо недостатньо висвітлених у науці проблем. Розкриття у посібнику дискусійності сучасних знань досягається через висвітлення провідних психологічних концепцій і теорій стосовно феноменів спілкування, діяльності, особистості, пізнавальних та емоційно-вольових процесів тощо. Це викликає у студента потребу не просто засвоїти готові знання, а виробити свій погляд на те чи інше питання, знайти додаткову інформацію про нього.

Сподіваємось, що запропонований посібник допоможе студентам глибше оволодіти психологічними знаннями, вміннями самоорганізації навчально-професійної діяльності й стане у нагоді як майбутнім педагогам, так і викладачам.

ПСИХОЛОГІЯ ЯК НАУКА. КОРОТКИЙ ОГЛЯД ІСТОРИЧНОГО РОЗВИТКУ ПСИХОЛОГІЇ

Предмет психології

План

  • 1. Перші уявлення про предмет психологи
  • 2. Сучасне тлумачення предмету психологи
  • 3. Психіка як форма відображення
  • 4. Характеристики свідомості. Несвідоме
  • 5. Мозок і психіка

Перші уявлення про предмет психологи

Кожна наука має свій предмет, що відображає ту сферу дійсності, яку ця наука вивчає. З сивої давнини походить думка, що ті явища, які вивчає психологія, особливі – не такі, як інша реальність. Дійсно, сприймання книги – це не сама книга; спогад про подію відрізняється від самої події. Всі ці явища належать до внутрішнього світу людини поряд з тими явищами, які її оточують і становлять так званий зовнішній світ. Зв'язок зовнішнього і внутрішнього світу став предметом філософських дискусій ще в давнину.

Ідеалістичний підхід полягає в тому, що він протиставляє духовне життя матеріальній дійсності. Духовне життя вважається проявом вищого розуму, не підвладного законам природи. Цей особливий внутрішній світ (суб'єктивний) не залежить від зовнішніх умов та впливів і зовні неспостережуваний, а розкривається у самоспогляданні (інтроспекції).

Предметом психології спочатку вважали внутрішній світ, що розумівся як душа, тобто надприродне, таємниче, недосяжне для наукового дослідження явище. Назва пішла від грецького "псюхе" – душа і "логос" – наука. Пізніше Декарт (1596-1650) розглядав психіку як утворену з двох частин (дуалізм). Одна з них включала відчуття, сприймання та інші елементарні психічні процеси, пояснювалась тими ж законами (переважно механічними), що й інша реальність. А друга – це мислення, воля, уява – вищі психічні прояви. На думку Декарта, вони лежать за межами дії законів реальності і керовані вищим розумом.

У науковому поясненні елементарної психіки Декарт вперше використав поняття рефлексу (від лат. – відображати), що розглядалось як механічне явище. Приблизна схема тодішнього розуміння рефлексу така: зовнішній поштовх приводить внутрішні провідні шляхи у коливання, що передаються у головний мозок. Показово, що тоді психологія намагалась взагалі представити людину як механізм, автомат. Одна з робіт Ламетрі (1709-1751) так і називалась "Людина-машина". Звичайно, така механістична схема не в змозі була пояснити найскладніших проявів розуму, волі, уяви людини. Зокрема, дію машини легко передбачити, але кожна людина поводиться своєрідно й переважно неочікувано.

Таке ж дуалістичне уявлення про психіку зберігається і у XIX ст. (Еббінгауз, Вундт). Початки моністичного підходу до тлумачення психіки зароджувались у роботах французьких матеріалістів, які намагались розглядати психічні явища як усі інші явища природи. Поворотний момент настав з появою роботи І.М. Сеченова "Рефлекси головного мозку" (1863), в якій було доведено необхідність і можливість наукового вивчення всіх без винятку психічних явищ.

Як зазначалось, ще Декарт показав рефлекторну природу елементарних проявів психіки. Сеченов представив і найбільш складні процеси психічного життя також як рефлекси: "Все акты сознательной и бессознательной жизни по способу происхождения – суть рефлексы" (І.М. Сеченов, 1947).

Поняття рефлексу дозволяє розкрити зв'язок внутрішнього світу із зовнішнім, обумовленість психіки людини зовнішніми умовами. Психіка розглядається не як замкнений і недосяжний для спостережень світ, а як регулятор діяльності, що виникає у відповідь на подразник. Психічне явище не обмежуються лише тим, що дано людині при інтроспекції своїх почуттів, думок, а воно включає в свій склад вплив зовнішнього подразника і рухову відповідь на нього. Роботи Сеченова розкрили рефлекторну природу психіки і стали основою сучасного уявлення про предмет психології у вітчизняній науці.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >