< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ускладнення поведінки: інстинкт – навик – інтелект

У комах особливого розвитку досягають спадково закріплені форми поведінки – інстинкти. їх нервова система вже досить складна – гангліонарна. В передньому ганглії (вузлові) виділяється скупчення нервових клітин, які виконують однакові функції (зорові, нюхові), розвинені рецептори (око, вусики, ніжки). Психіка комах перебуває на сенсорній стадії розвитку, тобто комахи розрізняють не предмети, а лиш окремі їх ознаки (колір, смак, запах).

Характеристика інстинктів

  • - видова поведінка, тобто однакова для всіх представників виду;
  • - вроджені;
  • - спадково передаються;
  • - виробляються протягом мільйонів- років;
  • - пристосовані до постійних умов життя;
  • - їх викликають елементарні стимули. Наприклад, хімічний склад кінця листка – це елементарний стимул для земляних черв'яків, що викликає інстинкт затягування листка у нірку; – раціональні лише в незмінних умовах (бджола закриває й порожні стільники);
  • - особливо розвинені у комах, оскільки вони з надлишком відтворюються, і спадкових форм поведінки достатньо для продовження роду.

Хоча інстинктивна поведінка є досить складною і часто виглядає як розумна (у бджіл), все ж таки вона орієнтована на стандартні умови існування тварин і виявляє свою недоречність, якщо умови раптом змінились. Так, пінгвіни висиджують яйця, покладені лише на певне місце. Якщо їх пересунути на кількадесят сантиметрів убік, то птах вже не сідає на них, і потомство гине. Таким чином, така форма поведінки, як інстинкт є негнучкою і не змінюється під впливом нових умов існування. Значна частина тваринних видів з інстинктивною поведінкою гине, але сам вид зберігається внаслідок принципу надлишкового відтворення. Зокрема, кожне нове покоління комах налічує тисячі особин. Якщо навіть половина з них загине, то вид все одно виживе.

Для хребетних умовою збереження виду є виживання окремих тварин. Це підвищує вимоги до орієнтації у постійно змінних умовах. Поряд з інстинктом набуває свого значення індивідуально вироблена поведінка – навичка, яка пристосована до умов життя конкретного представника виду.

Ускладнюється головний мозок. Він має ієрархічну будову: нижчі підкоркові вузли (регуляція внутрішніх органів, обміну речовин, дихання, кровообігу), підкоркові вузли, давня кора, утворення нової кори.

Характеристика навика

  • - індивідуально вироблена поведінка;
  • - процес орієнтування в нових умовах не розмежований із активними рухами, у ході і в результаті яких виробляється нова схема поведінки;
  • - залежить від умов і образу життя тварин (у ведмедів, які водяться у лісі, навички інші, ніж у тих, що живуть у цирку); – вироблення навичок відбувається у ході неодноразового повторення певної схеми поведінки, тренування, дресирування;
  • - розвиток навичок відповідає перцептивній стадії психіки, коли тварина розрізняє предмети у цілому (квітку, дерево, людину);
  • - водночас, навичка є все ж таки не досить гнучкою поведінкою, тому не одразу стає ефективною в нових умовах. Наприклад, у досліді кішку розміщували в клітці, з одного боку якої були дверцята із засувом. Навпроти дверцят клітки клали приманку. Кішка, хаотично рухаючись кліткою, випадково зачіпляла засув, дверцята відкривались, і вона діставала приманку. Так повторювалось кілька разів. Раптом клітку розвернули в інший бік. Приманку клали на тому ж місці. Кішка одразу бігла у той бік клітки, де минулого разу були дверцята, і довго намагалась їх "відкрити", хоча тепер засув знаходився навпроти.

З удосконаленням нервової системи у тварин виникають передумови інтелектуальної поведінки, зокрема екстраполяційний рефлекс, зростають складність сприймання й міцність пам'яті. Екстраполяційний рефлекс полягає у тому, що тварина простежує рухи об'єкта й орієнтує свою поведінку на очікуване переміщення цього об'єкта. Ось як це виявилось у досліді. Перед тваринами різних видів знаходилась непрозора трубка з віконцем, де з'являлись рухомі приманки. Курка не відходила від віконця і чекала, коли знову з'явиться їжа, а хижаки очікували приманку біля кінця трубки у тому напрямку, куди вона зникла.

Зростання складності сприймання і міцності пам'яті ілюструє наступний дослід. У присутності тварин різних видів ховали їжу. Щури намагаються дістати її протягом всього 10-20 секунд, а потім забувають; мавпи роблять те ж саме набагато довше – 20-48 год.

У приматів (людиноподібних мавп) з'являється інтелектуальна поведінка, яка є ефективною у неповторюваних, одиничних ситуаціях. Процес орієнтування в нових умовах, у ході якого виробляється схема розв'язання задачі, виокремлюється і передує практичним спробам. Рухи тварини будуються потім за цією схемою. Інтелектуальна поведінка тварин розгортається у такій послідовності: орієнтувально-дослідницька поведінка → формування програми рухів → порівняння виконуваного з вихідною програмою.

Інтелектуальна поведінка тварин відзначається такими ознаками:

  • - пов'язана лише з біологічними потребами в їжі, теплі тощо; визначається безпосередньо сприйманими стимулами. Наприклад, мавпа намагається зірвати персик, що розташований в полі її зору, але якщо вона не бачить його, то уявну задачу за описом чи малюнком не розв'язує;
  • - швидко перетворюється на стандартну поведінку. Так, мавпа у приміщенні лабораторії навчилась гасити полум'я водою, відкриваючи кран з водою (прояв інтелекту). Коли мавпі довелось гасити полум'я у човні на озері, вона виходила на берег і бігла до лабораторії, щоб дістати воду з крана (навичка);
  • - не передається нащадкам і не засвоюється з чужого досвіду.

Свідома діяльність людини

Сутність людської свідомості пояснюється по-різному. По-перше, як вияв надприродного духовного начала, божого розуму. По-друге, як прямий результат еволюції тваринного світу. У вітчизняній психології прийнято положення про те, що свідомість – результат формування в умовах суспільства, головними з яких є спільна праця, застосування знарядь, мова та спілкування. У тваринному світі вдосконалення поведінки і психіки відбувалось тільки за умов ускладнення нервової системи, при появі нових її органів. В історичному розвитку суспільства нервова система людини залишається незмінною, а вдосконалення психіки пов'язане з навчанням та вихованням, що концентрують у собі надбання суспільного досвіду.

Свідома діяльність людини відрізняється від індивідуально- змінної поведінки тварин такими ознаками:

  • 1) не обов'язково пов'язана з біологічними потребами. Діяльність спрямовується потребами в спілкуванні, пізнанні тощо;
  • 2) не обов'язково визначається наочними враженнями, а програмується наперед: у сонячну погоду беруть парасольку; садять садок, знаючи, що він дасть урожай лише через кілька років.

Специфічною ознакою свідомості є використання, передача та зберігання знарядь діяльності. Тварини використовують допоміжні засоби (наприклад, за допомогою палки мавпа намагається дістати персик), яких вони не виготовляють, а у готовому вигляді беруть із середовища. Тварини не зберігають ці допоміжні засоби, не передають іншим. Тварини лише виражають свої стани (наприклад, рухи бджоли), але не позначають предметів, дій, ознак тощо, тому у тварин немає мови.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >