< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Розвиток психологічних ідей у період від феодалізму до XVII століття

План

  • 1. Головні досягнення феодального періоду у пізнанні психіки
  • 2. Розвиток психологічних знань в епоху Відродження
  • 3. Причинне пояснення психіки у XVII ст.

Головні досягнення феодального періоду у пізнанні психіки

Розвиток психології у феодальний період обмежувався церквою. Цілісна теорія психічного, подібна до античних, не була створена. Але відбувались зрушення, що підготували перехід від аристотелівського трактування психіки до причинно-механістичного.

Особливий внесок у розвиток психологічних знань зробила арабомовна наука того часу. Головні надбання психологічної думки феодального періоду полягали у наступному.

  • - Життєдіяльність організму стала пояснюватись як незалежна від регуляції з боку душі.
  • - Живе тіло розглядалось як середовище дії фізико-математичних законів. Зокрема, було здійснено вивчення зору у зв'язку з законами оптики, що мали математичне вираження і емпірично перевірялись (Ібн-аль-Хайсам, Гроссетест, Р. Бекон). Психічні і фізіологічні факти ставились в залежність від загальних законів фізичного світу. Цей спосіб пояснення психічних явищ був названий "оптичним" детермінізмом. Він виступив перехідним від античного передмеха- ністичного до механістичного принципу пояснення психіки.
  • - Таджицький філософ і лікар Ібн-Сина (980-1037 pp.), відомий у Європі як Авіценна, створив вчення про вплив афективних станів на органічні процеси людини.
  • - Встановлено зв'язок здатності зорового сприймання розрізняти предмети із розумовою діяльністю.
  • - Арабський учений Ібн-аль-Хайсам (965-1039рр.), відомийу Європі як Альгазен, розробив вчення про "несвідомі умовиводи".
  • - Зроблено припущення, що мислення є властивістю матерії (англійський філософ-схоласт Дунс Скот, 1265-1308 pp.).
  • - Тлумачення відчуття як знака, що викликаний зовнішнім предметом і названий словом.
  • - Сформульовано принцип "бритви" у науковому пізнанні – використання для пояснення явищ мінімуму понять: "немає сенсу робити за допомогою більшого те, що можна зробити за допомогою меншого" (англійський філософ-схоласт Уїльям Оккам, бл. 1285-1349 pp.).

Розвиток психологічних знань в епоху Відродження

Досягнення феодального періоду стали передумовою наступного розвитку психологічних знань в епоху Відродження.

Леонардо да Вінчі (1452-1519 pp.) – стверджував таке ставлення до дійсності, яке об'єднує чуттєве споглядання, теоретичне узагальнення і практичну дію. Вважав, що таке поєднання характерне для живопису, який здатний відтворити все багатство дійсності. Вів пошуки анатомо-фізіологічних структур станів радості, плачу, агресії, фізичного зусилля.

Провів дослідження зорового сприймання, розробив правила тренування уяви.

Андрей Везалій (1514-1564 pp.) – основоположник сучасної анатомії, у трактаті "Про будову тіла людини" висловив ідею тілесності душевних явищ.

В Іспанії настає період, знаний як "золоте сторіччя" (XVI-перша половина XVII ст.), що сприяло розквіту науки.

Іспанський лікар Хуан Уарте (1529-1592 pp.) вважається зачинателем диференційної психології, видає працю "Дослідження здібностей до наук", де вперше ставиться проблема професійного відбору.

Лікар Гомес Перейра (бл. 1500-невідомий pp.) у трактаті "Антоніана Маргарита" доводив, що тварини – апсихічні тіла, керовані зовнішніми впливами.

Наука епохи Відродження підготувала, але не запропонувала причинного пояснення психологічних явищ.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >