Діяльність
План
- 1. Потреба як джерело активності
- 2. Загальні властивості діяльності
- 3. Структура діяльності
- 4. Види діяльності та форми їх виконання
- 5. Психологічні засоби діяльності: знання, вміння, навички
Потреба як джерело активності
Найважливішою характеристикою психіки є її активність, необхідна для підтримки життєво важливих зв'язків організму з оточуючим. У взаємодії організму і середовища виникають вихідні причини активності – потреби.
Потреба – це стан нужди, що виражає залежність організму від конкретних умов існування, і виступає джерелом його активності.
Потреба фіксує зв'язок психіки з навколишнім світом, це – не тільки внутрішній стан, але й необхідність у чомусь поза організмом. Людські потреби істотно відрізняються від тваринних.
У тварин їх природна організація наперед визначає певне незмінне коло предметів, які є об'єктом потреб. Наприклад, вроджена потреба бобра – будувати загати – визначає і певні предмети, які можуть її задовольняти (порода дерева, форма стовбуру, його близькість до води). Якщо фіксований у потребі матеріал відсутній, то бобер не здатний його чимось замінити. В експерименті на березі річки, де жили бобри, були складені готові стовбури дерев, але тварини поводились так, ніби не помічали їх, будуючи загати як завжди. Змінити свою природну програму і скористатись готовим матеріалом тварини нездатні.
По-іншому відбувається у людини. Потреби формуються у вихованні, способи їх задоволення визначаються суспільством й вдосконалюються, а коло їх постійно розширюється. Так, потреба в їжі – біологічна, але щоб харчуватись, людина купує продукти, готує їх певним чином, їсть з дотриманням культурних норм.
У тварин всі потреби біологічно зумовлені й передаються спадково. Людина відзначається різними за походженням і характером предмета потребами.
За походженням вирізняють потреби:
- а) природні, що відображають залежність від умов, необхідних для життя (їжа, сон, тепло);
- б) культурні, що фіксують залежність людини від продуктів культури, як матеріальних, так і духовних (спілкування, освіта, одяг).
За характером предмета потреби бувають:
- а) матеріальними – в матеріальних предметах (їжа, одяг, житло);
- б) духовними – у продуктах духовної культури (читати книгу, слухати музику).
Задоволення потреб можливе лише за допомогою оточуючих предметів, які людина оцінює з погляду їх важливості для задоволення потреби – їх значущості. Наприклад, спрагу може задовольнити і огірок, але найкраще – вода, яка і має найбільшу значущість у цьому випадку.
Значущість предмета – це втілення в ньому потреб людини. Інколи людина може помилятись і надавати значущість предметам, які насправді її не мають. Так, дитина на уроці добре запам'ятовує яскраві малюнки, але не пояснення і висновки до них, які більш важливі для навчання. Таким чином, реальне значення предмета для задоволення потреб не завжди збігається з його значущістю.
Отже, людські потреби якісно своєрідні та істотно відрізняються від тваринних, породжуючи особливу форму активності людини – діяльність.
Загальні властивості діяльності
Діяльність – це форма реального зв'язку людини зі світом, природою, суспільством, а також найважливіша умова формування свідомості й особистості.
Діяльність – це внутрішня (психічна) і зовнішня (фізична) активність людини, що регулюється усвідомленою метою.
Поняття діяльності є вужчим за поняття активності, воно властиве лише людині. Натомість активність притаманна і тваринам. Не будь яка активність людини є водночас і діяльністю. Щоб чітко розрізняти ці поняття, необхідно орієнтуватись на загальні властивості діяльності. До них належать такі особливості.
- 1) Цілеспрямованість (наявність мети), що відрізняє діяльність від інших форм активності людини, наприклад, імпульсивної поведінки, керованої безпосередньо емоціями і потребами.
- 2) Зміст діяльності визначається метою, а не потребою, яка її породжує. Наприклад, робітник працює біля верстата тому, що прагне задовольнити потребу в їжі. Але саме по собі керування верстатом не вгамовує голод, воно спрямоване на виготовлення деталі, яка є метою діяльності. Таким чином, мета (те, на що спрямована діяльність) і мотив (задля чого ця діяльність) розмежовуються. У випадках, коли діяльність самоцінна, являє для людини значущість самим своїм виконанням, мета і мотив збігаються. Наприклад, у грі та творчості.
- 3) Предметність – полягає у тому, що діяльність спрямовується на предмет, що у її процесі перетворюється на результат діяльності. Способи досягнення цілей визначаються об'єктивними властивостями речей. Папір ріжуть ножицями, а хліб ножем. Однакова ціль – розчленування предметів – досягається різними способами, залежно від особливостей предметів.
- 4) Усвідомлюваність, що виявляється як розуміння людиною зв'язку між метою і задоволенням своїх потреб. Людина виготовляє деталі, які сама не може споживати, але отримуючи за свою роботу зарплату, задовольняє всі свої потреби.
- 5) Опосередкованість означає, що діяльність виконується за допомогою певних засобів і способів. Засоби діяльності поділяють на зовнішні (інструменти, техніка) і внутрішні (знання, вміння, навички).
- 6) Соціальність – виконання діяльності спирається на результати праці інших людей, виконується задля їх блага, її результати споживають інші люди. Так, щоб бути здатного до діяльності, людина повинна засвоїти засоби і способи, що існують у суспільстві і вироблені попередніми поколіннями.