< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Структура спілкування

Структура спілкування включає три сторони: комунікативну (обміїї інформацією); інтерактивну (обмін діями); перцептивну (сприймання людини людиною) (Г.М. Андреева, 1980).

Комунікативна складова полягає у передачі, формуванні, розвиткові, уточненні інформації. Здійснюється за допомогою комунікативних актів. їх розрізняють за такими ознаками, як:

  • - зміст (виробничі, побутові, сімейні, науково-теоретичні);
  • - ступінь взаємовідповідності комунікантів (висока, задовільна, незначна, незадовільна, комунікативна несумісність);
  • - форма (пряма, опосередкована);
  • - результати (від повного розуміння до повного нерозуміння).

Обмін інформацією змінює взаємини між учасниками спілкування. Тому кожен з них враховує як свої мотиви, так і мотиви партнера. Обмін інформацією можливий, якщо комуніканти користуються єдиною мовою спілкування. Інформація передається за допомогою засобів, вербальних (мовлення) і невербальних.

Інтерактивна складова – це взаємодія учасників спілкування. Людям не тільки важливо обмінятися інформацією, але й потрібно планувати спільну діяльність, узгодити та виконати свої дії. Взаємодія розгортається як кооперація або конкуренція. Перша активізує спільну діяльність, а друга гальмує її. У високорозвинених групах людей поєднуються ознаки кооперації й конкуренції, коли прагнення кожного проявити себе поєднане з допомогою партнеру.

Форми взаємодії (за М.М. Обозовим, 1990) відповідають основним способам організації спільної діяльності, а саме:

  • - в умовах спільно-індивідуальної діяльності взаємодію називають "поряд, але не разом";
  • - в умовах спільно-послідовної діяльності ланцюжкова взаємодія характеризується тим, що результат дії одного учасника стає об'єктом дії наступного;
  • - в умовах спільно-розподіленої діяльності взаємодія побудована на безпосередньому обміні дій між учасниками і відбувається найбільш активно.

Перцептивна сторона – це сприймання і розуміння людьми один одного. Розуміння іншої людини включає сприймання зовнішності, співвіднесення її із особистісними якостями людини і пояснення на цій основі її вчинків. Уявлення про іншого тим багатші, чим повніше уявлення людини про саму себе (її самосвідомість), але й самосвідомість збагачується завдяки порівнянню з іншою людиною.

Взаєморозуміння людей відбувається на основі механізмів ідентифікації, емпатії, рефлексії. Ідентифікація – це уподібнення себе іншій людині, здатність розкрити її точку зору. Емпатія – це емоційний відгук на переживання іншої людини (співчуття, співпереживання, співдія). Рефлексія – це усвідомлення людиною того, як вона сприймається партнером у спілкуванні. На взаєморозуміння між людьми впливають ефекти перцепції – такі, як каузальна атрибуція, ореол, перше враження, новизна, стереотипізація.

Каузальна атрибуція – пояснення людиною причин (мотивів) учинків інших. Ефект ореолу – вплив загального враження про людину на сприймання і оцінку її конкретних учинків. Позитивне враження про людину сприяє перебільшенню її гарних якостей і – навпаки. Ефект першого враження полягає в тому, що для оцінки незнайомої людини найбільш значущою є первинна інформація про неї. Ефект новизни означає, що стосовно знайомої людини найбільшу вагу при її оцінці має нова інформація про неї. Стереотипізація виражається у перенесенні якостей групи людей на особистість, що належить до цієї групи, за схемою: "всі відмінники – дисципліновані".

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >