< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Мовлення

План

  • 1. Розмежування понять мови і мовлення
  • 2. Лінгвістика, психолінгвістика, психологія мовлення
  • 3. Мовлення як діяльність і як поведінка
  • 4. Види мовлення
  • 5. Мовлення і пізнавальна діяльність

Розмежування понять мови і мовлення

Мова – це система знаків, що слугує засобом людського спілкування і діяльності мислення, способом вираження самосвідомості, передачі від покоління до покоління і зберігання інформації. Мова існує і реалізується через мовлення.

Мовлення – це форма спілкування за допомогою мови. Воно склалось історично в процесі матеріальної перетворювальної діяльності людей.

Щодо співвідношення мови й мовлення існують різні погляди. Відомий лінгвіст початку XX ст. Л.В. Щерба не використовував поняття мовлення. На його думку, мова існує у трьох виявах: як предмет, як процес і як здатність. Російський психолінгвіст І.О. Зімняя вважає, що мовлення – це своєрідний спосіб формування і формулювання думки за допомогою мови як системи знаків.

Найбільш обґрунтованою є позиція О.О. Леонтьева, який пропонує наступні ознаки для розмежування мови і мовлення (див. табл. 3).

Таблиця 3

Порівняльна характеристика мови і мовлення (за О.О. Леонтьєвим)

Мова

Мовлення

  • - соціальне
  • - потенційне
  • - система знаків
  • - механізм
  • - індивідуальне
  • - реальне
  • - процес користування цією системою знаків
  • - процес

Разом з тим, О.О. Леонтьев підкреслює, що мова і мовлення єдині як різні сторони мовленнєвої діяльності.

Мова й мовлення розрізняються і своїми функціями. Функції мови – це характеристики мовленнєвої діяльності, які виявляються у будь-якій ситуації мовлення, а функції мовлення пов'язані з його своєрідністю в різних культурах і соціальних групах, тому виявляються не завжди (О.О. Леонтьев).

Функції мови

  • 1) Комунікативна: регуляція поведінки – або власної, або іншої людини, або групи людей;
  • 2) знаряддя інтелектуальної діяльності;
  • 3) оволодіння суспільно-історичним досвідом;
  • 4) форма існування суспільно-історичного досвіду;
  • 5) національно-культурна: мова є ознакою кожного народу, слугує його консолідації;
  • 6) знаряддя пізнання (використовуються в міркуваннях, у теоретичних відкриттях).

Функції мовлення

  • 1) Емотивна (вираження емоцій);
  • 2) волевиявлення;
  • 3) поетична, естетична;
  • 3) магічна (заклинання, заговори);
  • 4) фатична (встановлення контакту);
  • 5) номінативна (найменування предметів);
  • 6) корекція й доповнення немовленнєвої діяльності.

Лінгвістика, психолінгвістика, психологія мовлення

Мову і мовлення вивчають у різних наукових дисциплінах, що тісно пов'язані між собою.

Лінгвістика вивчає закони функціонування і розвитку мовної системи як явища людської культури. Займається проблемами класифікації мов народів світу та їх порівняльної характеристики, стилістики, частин мови, структури речень тощо. Лінгвістика – самостійна наука.

Психолінгвістика – розділ психології, який основну увагу зосереджує на дослідженні мовлення як діяльності з визначенням його цілей, мотивів, дій, результатів; мовлення в процесі його породження та розуміння, тобто переходу від внутрішнього плану до зовнішнього та навпаки. Однією з проблем психолінгвістики виступають індивідуально-типологічні відмінності в мовленні, особливості мовлення й свідомості залежно від структурних ознак певної мови.

Психологія мовлення – це розділ загальної психології, який вивчає співвідношення мовлення із мисленням, сприйманням, пам'яттю, іншими психічними явищами; зв'язок властивостей особистості із особливостями мовленнєвої дії.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >