< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Міжособистісні взаємини та розвиток колективу

Міжособистісні взаємини характеризують відносно стійку систему вибіркових, усвідомлених і емоціональних зв'язків між членами малої групи. Міжособистісні взаємини людей (зв'язки) визначаються, в основному, їх спільною діяльністю й ціннісними орієнтаціями. Вони знаходяться в процесі розвитку й виявляються в спілкуванні, спільній діяльності, вчинках і у взаємооцінках членів групи.

Спілкування і взаємини – тісно пов'язані явища, які відображають складний процес соціального життя людини, коли вона безпосередньо контактує з іншими, або самі контакти відсутні, проте суб'єктивні зв'язки з іншими, їх усвідомлення, оцінка, осмислення постійно виступають важливою сферою внутрішнього світу особистості.

Міжособистісні взаємини становлять мотиваційне ядро поведінки, спільної діяльності та спілкування, їх змістовну сторону, й виступають внутрішньою, особистісною основою взаємодії, а саме спілкування є зовнішнім проявом взаємин. Т.О. Рєпіна (1988) порівнює міжособистісні взаємини з айсбергом, у якого лише надводна його частина виявляється у поведінкових аспектах особистості, а інша, підводна частина, залишається прихованою. Тобто, сутністю взаємин виступають не поведінкові акти, а внутрішня основа, що їх зумовлює.

У структурі міжособистісних процесів виділяють три взаємопов'язаних компоненти: поведінковий (праксичний), афективний (емоціональний), гностичний (когнітивний) (О.О. Бодальов, Я.Л. Коломінський, Б.Ф. Ломов та ін.).

Розроблено близько десяти різних класифікацій міжособистісних взаємин. їх приклади подано у табл. 9.

Таблиця 9

Класифікація міжособистісних взаємин різними психологами

Види взаємин

Автор

  • - особистісні емоціональні ставлення (прихильність, неприязнь, ворожість й поряд з цим почуття симпатії, любові, ненависті)
  • - ставлення більш високого усвідомленого рівня – ідейні й принципові

В.М. М'ясіщев

  • - практичні (характер поведінки під час взаємодії)
  • - теоретичні (сприйняття, розуміння, оцінка іншого)

Б.І. Додонов

  • - ділові, які випливають із задач, поставлених суспільством перед групою
  • - особистісні, що базуються головним чином на почуттях симпатії чи антипатії

Я.Л. Коломінський

  • - ділові
  • - особистісні
  • - порівняльні (оціночні)

М.М. Обозов

  • - безпосередньо емоціональні взаємини (у слаборозвиненій групі)
  • - опосередковані цілями, задачами і цінностями спільної діяльності, оціночні ставлення (у колективі)

А.В. Петровський

Розвиток колективу пов'язаний з удосконаленням взаємин між його членами. На низькому рівні міжособистісні взаємини визначаються симпатіями або антипатіями, тобто безпосередньо.

На високому – взаємини між учасниками залежать від їх внеску у спільну діяльність, яка є особистісно значущою для кожного. Відтак, взаємини в таких групах опосередковані цілями й змістом спільної діяльності (діяльнісне опосередкування) (А.В. Петровський). За наявності цієї ознаки можна відзначити, що група досягла рівня колективу.

У колективі виникають високоморальні взаємини між його членами, ознаками яких є наступні:

  • 1) ціннісно-орієнтаційна єдність (ЦОЄ), що характеризується зближенням позицій учасників щодо цілей діяльності, способів їх досягнення, основних цінностей;
  • 2) колективістська ідентифікація – ставлення до інших як до себе і до себе як до інших;
  • 3) адекватна атрибуція відповідальності – справедливий розподіл відповідальності за загальний результат спільної діяльності;
  • 4) єдність функціонально-рольових очікувань, що передбачає адекватне уявлення про те, що і в якій послідовності повинен робити кожен член колективу.

Поняття соціально-психологічного клімату колективу

Соціально-психологічний клімат утворює переважаюча і відносно стійка духовна атмосфера або психологічний настрій колективу, що виявляється в ставленні людей один до одного та до спільної справи (Б.Д. Паригін, 1981).

Головне, що зумовлює соціально-психологічний клімат (надалі – СПК) – це емоційний стан чи настрій колективу. Настрій виступає своєрідним підсумком подій у долі людини. СПК має дві основні характеристики: предметність та емоційність.

Предметність СПК колективу розкривається як спрямованість уваги особистості на діяльність групи й особливості сприймання людиною цієї діяльності.

Емоційність, як компонент СПК, відображає задоволеність (захоплення, радість, ентузіазм), або незадоволеність (обурення, агресивність, депресія), що переважають у групі.

СПК виявляється у характері різних ставлень особистості. Систему ставлень особистості, яку зумовлює СПК, зображено на рис. 12.

Структура ставлень, яку визначає СПК

Рис. 12. Структура ставлень, яку визначає СПК

СПК зумовлює ставлення особистості й через них впливає не тільки на взаємини, але й на світосприйняття, світорозуміння, самопочуття кожного члена групи (див. рис. 13). Структурою

СПК визначається його важлива роль у життєдіяльності особистості й колективу, яка розкривається у наступних його функціях:

  • 1) створює безпосередні умови життєдіяльності особистості у групі;
  • 2) забезпечує зворотній зв'язок про взаємодію особистості із соціальним оточенням;
  • 3) виступає фактором спільної виробничої діяльності (стимулює її при здоровому і сприятливому СПК, або гальмує при негативному, шкідливому СПК). Вплив СПК на діяльність дозволяє його оцінити.
  • 4) залежно від свого характеру впливає на розвиток особистості, сприяючи формуванню або відповідальності, дисциплінованості, організованості, комунікативних якостей; або виникненню агресивності, недовіри, підозрілості, заздрості тощо.
  • 5) обумовлює психічний стан і здоров'я особистості. При позитивному СПК психічний стан характеризується бадьорістю, піднесеністю, активністю. Він сприятливий для фізичного здоров'я. При негативному СПК виникають напруга, відчуженість, образа, депресія, які шкідливі для здоров'я.

Структура соціально-психологічного клімату в колективі

Рис. 13. Структура соціально-психологічного клімату в колективі

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >