< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Методи аналізу конфлікту

Кваліфіковане виявлення причин конфлікту вимагає спеціального аналізу ситуації, розмежування її складових – ділових і особистісно-емоційних. Аналіз конфлікту передбачає вивчення різнобічної інформації про конфлікт. Результати аналізу слугують професійним інструментом педагога чи психолога й використовується ним виключно для розробки шляхів подолання конфлікту, є конфіденційною інформацією.

Поширеною методикою аналізу конфлікту є використання так званих схем аналізу. Кілька таких схем рекомендує М.М. Рибакова (1991). Вони полягають у послідовних приписах щодо осмислення конфлікту. Наводимо одну з них.

  • 1. Виявлення причин конфліктної ситуації (зовнішніх і внутрішніх, умов її виникнення).
  • 2. Розкриття смислу конфлікту для кожного учасника.
  • 3. З'ясування помилок у спілкуванні між конфліктуючими.
  • 4. Визначення перспективних виховних та пізнавальних цілей при різних варіантах розв'язання конфлікту.

Іншою методикою аналізу конфлікту є використання низки питань за наступними блоками.

Причина конфлікту. Чи усвідомлюють конфліктуючі сторони причину конфлікту? Чи потрібна допомога для виходу з конфлікту? Де знаходиться причина конфлікту? Чи зверталися конфліктуючі по допомогу?

Мета конфліктуючих. У чому конкретно полягають цілі конфліктуючих? Чи всі однаково прагнуть цих цілей? Наскільки ці цілі узгоджуються із загальною метою колективу? Чи е спільна мета, яка могла б об'єднати зусилля конфліктуючих? Розбіжності сторін торкаються мети діяльності чи засобів її досягнення?

Сфери зближення. З яких проблем конфліктуючі могли б виробити спільні погляди? Це, звичайно, проблеми ділової й емоційної атмосфери, що сприяють встановленню сприятливого психологічного клімату в колективі.

Суб'єкти конфлікту. Хто є лідером? Як ставляться люди один до одного? Які особливості мовних і немовних чинників спілкування? Чи діють серед конфліктуючих загальноприйняті норми поведінки?

Попередній аналіз ситуації є необхідною умовою ефективного залагодження конфлікту. При виявленні типу конфлікту слід обов'язково враховувати поведінку його учасників. Показником деструктивного конфлікту є поведінка з надмірним багатослів'ям, бурхливими проявами схвильованості, з небажанням слухати контраргументи, надмірна гарячковість.

Ще одна методика у подоланні конфлікту – складання карти конфлікту, яка відрізняється від аналізу тим, що її розробляє педагог чи психолог разом з конфліктуючими. Картографія конфлікту включає три етапи:

  • 1) визначити проблему;
  • 2) з'ясувати головних учасників;
  • 3) виявити потреби і стурбованість кожного.

Всю отриману інформацію розміщують на аркуші паперу в чотирьох його кутках, а по центру записують привід конфлікту (конкретну ситуацію, в якій виник конфлікт).

При картографії конфлікту з'являються наступні переваги:

  • - знижується надмірна емоційність, взаємини переключаються у ділову площину;
  • - створюється ситуація обговорення;
  • - виникає можливість висловитися;
  • - створюється атмосфера взаємоповаги й готовності до взаєморозуміння;
  • - краще виявляються всі точки зору;
  • - легше знайти альтернативні нестандартні рішення.

Завдання при роботі з картоюце:

  • - пошук нової інформації; з'ясування питань "що не знали?, "що не врахували?", "що не зрозуміли?"; пошук спільних потреб, інтересів;
  • - співставлення різних цінностей та перспектив їх зближення; виявлення прихованих прагнень й пошук альтернативних шляхів їх реалізації;
  • - з'ясування деталей, які можуть стати вирішальними;
  • - пошук взаємовигідних умов та рішень.

Наводимо приклад готової карти конфлікту в загальноосвітній школі (рис. 15), за якою можна виділити основні компоненти внутрішньої сторони конфлікту.

Аналіз конфлікту за допомогою картографії

Рис. 15. Аналіз конфлікту за допомогою картографії

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >