< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Моделювання та розумовий експеримент

Комбінування є процесом ідеальних перетворень, що відбувається за допомогою моделювання. Модель – це аналог досліджуваного об'єкту, що уособлює його суттєві властивості, структуру чи функції. Перетворення та їх наслідки, здійснювані з моделями, тотожні тим, що здійснювались би практично з предметами. Така заміна реального предмета на його модель дозволяє економити витрати під час творчого процесу.

Таблиця 14

Різновиди моделей

Матеріальні моделі

Ідеальні моделі

Образні

Знакові

  • - Муляж
  • - Тренажер
  • - Гіперболізована модель молекули
  • - Редукована модель Сонячної системи
  • - Рельєф місцевості
  • - Картина
  • - Кінофільм
  • - Схема
  • - Ескіз
  • - Графік
  • - Карта
  • - Креслення
  • - Букви
  • - Слова
  • - Математичні, фізичні, хімічні символи
  • - Формули Рівняння

Об'єкт, аналогом якого виступає модель, може належати до різного часового інтервалу: минулого, теперішнього, майбутнього. За цією ознакою вирізняють моделі, співвідносні з теперішнім, ретро-моделі та моделі-прообрази й проекти. Зрештою, види об'єктів моделей та спосіб фіксації суттєвих властивостей цих об'єктів дозволяють поділити моделі на математичні, фізичні, хімічні, біологічні та ін.

Моделі-ретро особливо часто використовують в історичних науках. Так, за знайденою кісткою можна змоделювати, тобто визначити вид тварини, тип, клас, деякі особливості поведінки та умов існування.

Особливо важливі для творчості моделі-прообрази. Ідея майбутнього предмета фіксується за допомогою креслень, схем тощо. Потім створюється матеріальна модель, яка перевіряється на практиці.

Призначення моделей – експериментування з ними, яке замінює дії з відсутнім через певні причини предметом, що слугує її об'єктом.

Розумовий експеримент – основна форма психічної діяльності, у якій відбувається комбінування та досягаються корисні перетворення моделей. Проте розумовий експеримент призводить не просто до перетворення моделей. У ході мислення здійснюється більш глибоке пізнання світу, людина виходить за межі чуттєвих вражень і досліджує такі предмети, явища, зв'язки між ними, які безпосередньо не сприймаються (передбачення хімічних елементів Менделєєвим, вивчення елементарних часток за їх слідами).

У книзі "Еволюція фізики" А. Ейнштейн та Л. Інфельд показують, що весь розвиток фізики, її найвидатніші відкриття, у тому числі й теорія відносності, й квантова механіка, були зроблені з допомогою розумового експерименту (А. Ейнштейн, Л. Інфельд, 1966). Динаміка розумового експерименту обумовлена принципом "аналіз через синтез", що розкриває, яким чином людині вдаєтеся пізнавати нові властивості явищ. У процесі мислення об'єкт подумки включається у різноманітні зв'язки з іншими, і таким чином крок за кроком виявляється система його властивостей (пряма може бути бісектрисою, дотичною, січною, медіаною, паралельною, перпендикулярною залежно від того, з якими іншими геометричними явищами вона пов'язана).

Виділення (аналіз) нових властивостей об'єктів здійснюється через співвіднесення (синтез) об'єкта з іншими предметами.

Інтелектуальне бачення

Головною психологічною умовою розумового експерименту є абстрактне мислення, своєрідне інтелектуальне бачення.

Абстрактне мислення формується у людини в процесі навчання. Без спеціального навчання цей вид мислення не виникає. З класу в клас зростають вимоги до абстрактного мислення учня: від арифметики до алгебри, від планіметрії – до стереометрії та тригонометрії. Розвиток можливостей абстрактного мислення легко помітити у шахістів. Початківці можуть розрахувати на один хід вперед, а майстри – всю наступну партію в цілому. Розглянути якомога більше варіантів можливого рішення й позбутись помилок допомагають різноманітні унаочнення (схеми, креслення, малюнки), які фіксують ідеї, полегшують їх порівняння між собою. Для абстрактного мислення характерним способом унаочнення є моделі, які називають "вторинною" наочністю, бо вони не є безпосередньою копією реальних предметів, а фіксують саму сутність явищ, звільнену від випадкового, другорядного. Поєднання образного і абстрактного у мисленні Р. Арнхейм та В.П. Зінченко називають візуальним мисленням. Його засоби утворюють три основних групи або семіотичних підсистеми:

  • - природна мова;
  • - трьохвимірна неконвенціональна система чуттєвих образів (уявлень);
  • - трьохвимірний конвенціональний предметно-образотворчий код (ідеальні образні моделі).

Конвенціональність певного знака – це відсутність його подібності з позначуваними об'єктами. Наприклад слово "стіл" не має подібності до позначуваного ним предмета. Існує гіпотеза про те, що процес вербалізації, тобто висловлення думки у мовленні, навіть перешкоджає мисленню, гальмує його. Відомий французький математик і дослідник творчості Ж.С. Адамар відзначав: "Я стверджую, що слова зовсім відсутні у моєму розумі, коли я справді думаю..." (Ж.С. Адамар, 1970). Подібну думку висловив і Ейнштейн, зауваживши, що у механізмі його мислення слова не відіграють найменшої ролі, головне – моделі й розумові експерименти.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >