ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ ДІЯЛЬНОСТІ ТРАНСПОРТУ В УКРАЇНІ

Поняття та структура транспортної системи України

Нормативне визначення транспортної системи дає Закон України "Про транспорт".

Єдину транспортну систему України становлять:

• • транспорт загального користування (залізничний, морський, річковий, автомобільний і авіаційний, а також міський електротранспорт, у тому числі метрополітен) (Додаток 1);
• • промисловий залізничний транспорт;
• • відомчий транспорт;
• • трубопровідний транспорт;
• • шляхи сполучення загального користування.

Єдина транспортна система повинна відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України.

Щодо перших теоретичних спроб дати визначення цим категоріям, то вони були зроблені ще радянськими вченими. Так, на думку В. К. Андреева, транспортну систему можна визначити як "взаємопов'язану організаційну структуру підприємств та організацій, які спеціально займаються перевезенням вантажів та пасажирів (транспорт загального користування), а також самостійних підприємств та структурних ланок підприємств та виробничих об'єднань промисловості, будівництва та інших галузей народного господарства (відомчий транспорт)".^[1]

Г. П. Савичев розглядає єдину транспортну систему як "сукупність різних видів громадського транспорту, об'єднаних єдиним державним плануванням, однорідними функціями із забезпечення потреб економіки в перевезеннях, єдиним уніфікованим правовим регулюванням".^[2] В. М. Кондратьев указує, що "єдина транспортна система – це єдиний, заснований на використанні певного виду транспорту, господарський комплекс, створений для планомірного ведення транспортно- господарської діяльності та керівництва нею, що складається з наділених господарською компетенцією та таких, що знаходяться у стійких зв'язках, ланках, одна з яких є центром системи, має майно та здатний діяти на основі госпрозрахунку".^[3] Η. Ф. Лопатіна визначає транспортну систему як "сукупність усіх видів транспорту, що утворюють єдину транспортну систему, яка покликана здійснювати узгоджену (скоординовану) транспортну діяльність та керівництво нею, яка складається з наділених господарською компетенцією та таких, що знаходяться в стійких господарських зв'язках, ланок, які діють як господарські системи, що очолюються транспортними міністерствами, або як господарські органи, що очолюються іншими органами господарського керівництва".^[4]

Єдину транспортну систему, на думку Е. Ф. Демського, становить сукупність внутрішньо узгоджених, взаємопов'язаних, соціально однорідних транспортних засобів, з допомогою яких забезпечується організуючий і стабілізуючий вплив на виконання основних завдань у перевезеннях, що відображає їх структуру.^[5] Розглядають транспортну систему і як сукупність засобів перевезення, шляхів сполучення, засобів управління та зв'язку, технічні споруди, що забезпечують їх роботу.^[6]

На думку економістів, складовими елементами єдиної транспортної системи визнаються також транспортні засоби, споруди, засоби механізації та автоматизації транспортного процесу та система управління перевезеннями, а також організація всього вантажообігу в економіці країни як єдиного цілеспрямованого вантажопотоку.

На сьогодні важливого значення набуває система перевезень. Загалом систему перевезень можна визначити як сукупність способів доставки пасажирів, багажу, вантажів. У теорії радянської правової думки існував розподіл системи перевезень на такі види:

• – перевезення в прямому сполученні;
• – перевезення в прямому змішаному сполученні;
• – перевезення в змішаному сполученні.

На сучасному етапі найбільшого розповсюдження набуває система мультимодальних перевезень, контейнерних та контрейлерних перевезень. Так, перелічені складові Єдиної транспортної системи фактично є складовими системи транспорту.

Поняття "транспортна система" ширше за поняття "система транспорту". Транспортна система включає в себе не лише всі види транспорту (тобто систему транспорту) та шляхи сполучення, а й інші елементи. Хоча визначенню поняття "транспортна система" вченими – правознавцями було приділено увагу, проте з їх думкою щодо поданих дефініцій транспортної системи погодитися не можна з таких причин: по-перше, в основному вищевказані визначення є неповними, а по-друге, більшість із них були сформовані на підставі вивчення радянського законодавства і є дещо застарілими.

Транспортна система України має досить складну розгалужену структуру. Транспортна система, як і будь-яка інша, повинна мати цілісний характер для того, щоб вона змогла функціонувати самостійно та ефективно. Її визначення не охоплює лише види транспорту чи окремі підприємства транспорту.

До складу транспортної системи необхідно віднести такі структурні елементи:

• 1) всі види транспорту – автомобільний, залізничний, водний, повітряний, трубопровідний, електричний, метрополітен тощо;
• 2) учасники транспортних правовідносин, які є суб'єктами права і надають відповідні транспортні послуги.

Правові, економічні, організаційні та соціальні основи діяльності транспорту визначено, в першу чергу Законом України "Про транспорт", а також законами України "Про залізничний транспорт", "Про автомобільний транспорт", "Про міський електричний транспорт", "Про трубопровідний транспорт". Крім того, значне коло транспортних відносин регулюється транспортними кодексами і статутами окремих видів транспорту, зокрема, Повітряним кодексом України, Кодексом торговельного мореплавства України, Статутом залізниць України.

У ч. 2 ст. 21 Закону України "Про транспорт" визначено основні завдання транспортної системи – "мати розгалужену інфраструктуру для надання всього комплексу транспортних послуг, у тому числі для складування і технологічної підготовки вантажів до транспортування, забезпечувати зовнішньоекономічні зв'язки України".

До складу залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, а також промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, технічні школи, дитячі дошкільні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації, підприємства промислового залізничного транспорту та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують його діяльність і розвиток.

До складу морського транспорту входять підприємства морського транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, судна, судноремонтні заводи, морські шляхи сполучення, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні і постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури, науково-дослідні, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу морського транспорту.

До складу річкового транспорту входять підприємства річкового транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, порти і пристані, судна, суднобудівно-судноремонтні заводи, ремонтно-експлуатаційні бази, підприємства шляхового господарства, а також підприємства зв'язку, промислові, торговельні, будівельні та постачальницькі підприємства, навчальні заклади, заклади охорони здоров'я, фізичної культури та спорту, культури, проектно-конструкторські організації та інші підприємства, установи і організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу річкового транспорту.

До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно- будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До складу авіаційного транспорту входять підприємства повітряного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, аерофотозйомки, сільськогосподарські роботи, а також аеропорти, аеродроми, аероклуби, транспортні засоби, системи управління повітряним рухом, навчальні заклади, ремонтні заводи цивільної авіації та інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу авіаційного транспорту.

До складу міського електротранспорту входять підприємства міського електротранспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, рухомий склад, трамвайні і тролейбусні лінії, ремонтно-експлуатаційні депо, службові приміщення, фунікулери, канатні дороги, ескалатори, заводи по ремонту рухомого складу і виготовленню запасних частин, споруди енергетичного господарства та зв'язку, промислові, ремонтно-будівельні, торговельні та постачальницькі організації, навчальні заклади, науково-дослідні та проектно- конструкторські установи, заклади охорони здоров'я, відпочинку, фізичної культури і спорту та інші культурно-побутові заклади і підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу міського електротранспорту.

До складу відомчого транспорту входять транспортні засоби підприємств, установ та організацій. Підприємства та організації, які мають відомчий транспорт, повинні забезпечувати його розвиток і утримання на рівні, що відповідає вимогам безпеки при наданні транспортних послуг.

Відносини підприємств, які мають відомчий транспорт, з підприємствами, установами, організаціями та громадянами, яким вони надають транспортні послуги, та підприємствами транспорту загального користування регулюються кодексами (статутами) окремих видів транспорту.

Систему трубопровідного транспорту України становлять: магістральний трубопровідний транспорт; промисловий трубопровідний транспорт (ст. 2 Закону України "Про трубопровідний транспорт").

Система транспорту – це сукупність усіх видів транспорту, які взаємодіють між собою та мають свою інфраструктуру залежно від виду транспорту. Система перевезень – це сукупність способів доставки вантажу різними видами транспорту. Таким чином, транспортна система України – це одна з галузей національної економіки, що має складну інфраструктуру, складові частини якої взаємопов'язані між собою й водночас існують відносно відокремлено одна від одної та взаємодіють між собою в межах визначеної мети.

Кожен вид транспорту здійснює перевезення у вигідний для нього сфері, а комплексна транспортна система в цілому повинна забезпечити повне задоволення народногосподарських потреб в перевезеннях вантажів і пасажирів.

Окремі види транспорту не функціонують ізольовано. Виконуючи спільну функцію по забезпеченню народногосподарського комплексу вантажними і пасажирськими перевезеннями, різні види транспорту формують між собою тісні взаємозв'язки. Унаслідок цього складається транспортна система, яка розвивається у взаємодії з усім народногосподарським комплексом країни.

Основна маса вантажних і пасажирських перевезень здійснюється за участю двох і більше видів транспорту. Так, 80% вантажів, перевезених залізничним транспортом, зароджується і погашається на під'їзних коліях, тобто на промисловому транспорті. Приблизно 90% вантажів, що прибувають у морські порти, передаються на залізничний транспорт. Близько 50% вантажів річкового транспорту надходить також на залізниці. Значна частка нафто-вантажів передається трубопроводом (через бази) на залізничний, морський, річковий і автомобільний види транспорту.

Автомобільний транспорт взаємодіє практично з усіма видами транспорту. Особливо велика питома вага участі автомобільного транспорту в пасажирських перевезеннях, здійснюваних усіма іншими видами транспорту. Однак існуючі умови для взаємодії різних видів транспорту не можна визнати оптимальними.

Пунктами безпосередньої взаємодії є транспортні вузли, де зливаються різні види транспорту. У минулому в силу історичних причин, і особливо через приватне і відомче володіння засобами транспорту, а також під впливом географічних, топографічних і інших природних умов, розвиток і розміщення в транспортних вузлах основних об'єктів, що відносяться до різних видів транспорту (залізничні станції, річкові і морські порти, автомобільні підприємства і дороги, аеропорти, склади й ін.), проводилися часто відокремлено друг від друга без достатнього обліку необхідності найшвидшого переходу вантажних і пасажирських потоків з одного виду транспорту на іншій. Саме тому названі об'єкти в транспортних вузлах виявлялися розміщеними по відношенню друг до друга незручно, мали невідповідну потужність (пропускну і перероблювальну спроможність), не мали потрібних сполучних зв'язків. Зазначене випливало з концепції, що кожен даний вузол є кінцевим пунктом проходження вантажів і пасажирів. Для транзитних потоків перевізний процес у вузлах юридично і фактично переривався, транзитний пасажир, що прибув у вузол одним видом транспорту, для продовження поїздки повинний був купити новий квиток на інший вид транспорту, а власник вантажу, вивантажуючи прибулий вантаж, знову здавав його до відправлення.^[7]

Взаємодія в транспортних системах – це комплекс організаційно-економічних стосунків економічних суб'єктів, – учасників транспортного процесу, направлений на узгодження стратегічних, тактичних та оперативних рішень. Економічними суб'єктами можуть бути:

• • організації транспорту різних форм власності;
• • вантажовідправники, вантажоотримувачі та населення;
• • лопстичні посередники: агенти, експедитори, туристичні організації.

Форми і методи взаємодії і координації різних видів транспорту реалізуються у таких сферах:

• 1. Технічна сфера взаємодії передбачає погодження технічних та експлуатаційних характеристик транспортних засобів, споруд, засобів механізації, тари на взаємодіючих напрямках з метою прискорення технологічних операцій, підвищення продуктивності праці та економії ресурсів;
• 2. Технологічна сфера взаємодії передбачає організацію комплексної системи експлуатації різних видів транспорту, а саме:
  • • розробку контактних графіків роботи видів транспорту вантажовідправників та вантажоотримувачів;
  • • складання зручних розкладів руху;
  • • забезпечення єдиної технології обслуговування в крупних вузлах та при здійсненні інтермодальних перевезень (послідовне перевезення вантажів декількома видами транспорту в одній транспортній одиниці без перевантаження самого вантажу при його передачі на інший вид транспорту).
• 1. Комерційно-правова сфера взаємодії забезпечується:
  • • системою міжнародних договорів, угод та інших документів;
  • • транспортним законодавством країни, в якій відбувається взаємодія; транспортними кодексами та уставами;
  • • правилами перевезень пасажирів та вантажів.
• 2. Інформаційно-організаційна сфера – це забезпечення державного та внутрішньотранспортного врегулювання транспортної діяльності через організаційні структури в системі законодавчої та виконавчої влади, а також загальнотранспортні структури:
  • • розробка єдиної транспортної системи управління транспортно-дорожнім комплексом;
  • • розробка нормативних документів по організації перевезень;
  • • організація продажу єдиних білетів для пасажирів, слідуючих декількома видами транспорту;
  • • оперативне інформування учасників процесу перевезення.
• 3. Економічна сфера взаємодії включає:
  • • розробку та узгодження планів-прогнозів попиту на транспортні послуги різними видами транспорту всіх форм власності; визначення об'ємів змішаних перевезень вантажів за регіонами на основі маркетингових досліджень;
  • • розробку стратегії розвитку транспортно-дорожного комплексу країни та його забезпечення, визначення розмірів потрібних інвестицій та шляхів субсидування за видами транспорту;
  • • обґрунтування та узгодження показників обліку транспортних витрат за видами транспорту для правильного їх відображення в макроекономічних показниках та при рішенні задач розвитку і розміщення виробничих потужностей;
  • • розробку єдиної методичної основи визначення експлуатаційних витрат, собівартості перевезень, ефективності капіталовкладень та продуктивності праці, співвідносних за видами транспорту;
  • • обгрунтування та узгодження загальних методичних положень формування цін і тарифів на транспортні послуги різними видами транспорту і у змішаному сполученні (в умовах державного регулювання та вільного ціноутворення);
  • • розробку єдиних показників транспортної забезпеченості підприємств та регіонів, а також вимірників якості та ефективності транспортного обслуговування клієнтури;
  • • узгодження системи розподілу доходів між транспортними підприємствами при змішаних перевезеннях (обгрунтування нормативів матеріальної відповідальності за виконання умов перевезень та зберігання вантажів);
  • • обґрунтування економічної ефективності суспільних проектів удосконалення транспортного обслуговування клієнтури з різними видами транспорту, проведення спільних міжбанківських та кредитних операцій.

У 1980 році в Нью-Йорку представниками 77 держав була підписана "Конвенція про змішані перевезення", в якій вперше було описано поняття: "оператора змішаного перевезення", проте, дана конвенція так і не вступила в силу.

Не ратифікована конвенція не могла вирішити спірні питання, що виникають в результаті стрімкого розповсюдження глобалізації, особливо гостро відчувався брак тлумачення понять на початку 90-х з швидкими темпами збільшення змішаних перевезень особливо в "універсальних вантажних модулях" – контейнерах, що послужило поштовхом для ухвалення ряду значень конференцією ООН з торгівлі і розвитку – UNCTAD (Unated Nation Conference on Trade and Development).

На конференції UNCTAD з мультимодальних перевезень 1996 p. були вироблені поняття для кожного з видів перевезень різними видами транспорту. До них в першу чергу відносяться:

• 1) інтермодальні перевезення (Intermodal Transport);
• 2) мультимодальні перевезення (Multimodal Transport);
• 3) сегментарні перевезення (Segmented Transport);
• 4) комбіновані перевезення (Combined Transport).

Інтермодальні перевезення – це родове поняття для всіх перерахованих вище видів перевезень. Вони визначаються як перевезення вантажу декількома видами транспорту, де один з перевізників зобов'язується організувати все перевезення вантажу (від дверей до дверей) з одного пункту відправлення або порту через один або декілька пунктів в кінцевий пункт призначення. Залежно від того, як розподілена відповідальність між включеними в таке перевезення перевізниками, видаються різні транспортні документи.

Мультимодальні перевезення – це перевезення, в яких перевізник, організуючий все перевезення вантажу (від дверей до дверей), приймає на себе відповідальність за все перевезення в цілому. В цьому випадку він може видавати відправникові документ на мультимодальне перевезення, який покриває весь шлях проходження вантажу.

Сегментарні перевезення – це перевезення, в яких перевізник, організуючий все перевезення вантажу (від дверей до дверей), приймає на себе відповідальність тільки за ту частину перевезення, яку здійснює він сам.

Комбіновані перевезення – це перевезення вантажу в одному і тому ж перевізному місці (зазвичай – контейнері), здійснювані декількома видами транспорту, – автомобільним, залізничним і водним.

Таким чином були уніфіковані поняття транспортування різними видами транспорту, що дозволили розподілити круг обов'язків між усіма учасниками організації даного виду перевезень.

В 2001 році, три міжурядові організації – Європейський союз, Європейська конференція міністрів транспорту (ЄКМТ) і ЄЕК ООН, підготували компіляцію визначень, що безпосередньо відносяться до географічних рамок Європи, які можуть також використовуватися в інших регіонах світу, під назвою: "Термінологія комбінованих перевезень (Terminology on combined transport)"^[8].

• [1] Лопатина И. Ф. Единая транспортная система (хозяйственно-правовые аспекты) [Текст] / Η. Ф. Лопатина. – М.: Наука, 1988. – С. 10.
• [2] Савичев Г. П. Правовое регулирование перевозок народнохозяйственных грузов [Текст] / Г. П. Савичев. – М.: Изд-во МГУ, 1986. – с. 15-16.
• [3] Кондратьев В. М. Совершенствование правового регулирования транспортнохозяйственной системы [Текст] / В. М. Кондратьев // Всесоюз. конф. "Транспортноэкономические связи и размещение производства": тез. докл. – Алма-Ата, 1983. – Т. 2. – С. 237
• [4] Лопатина Η. Ф. Единая транспортная система (хозяйственно-правовые аспекты) [Текст] / Η. Ф. Лопатина. – М.: Наука, 1988. – С. 14.
• [5] Транспортне право України: навч/ посіб. [Текст] / Демський Е. Ф., Пжевсысий В. К., Демський С. Е., Мілашевич А. В.; за заг. ред. В. К. Пжевського, Е. Ф. Демського. – К.: Юрінком Ін тер, 2002. – с. 53.
• [6] Ващенко Н. Структурні особливості розвитку транспортної системи України [Текст] / Н. Ващенко, А. Кублій // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 6. – С. 148.
• [7] Соловйова О.О., Савченко Л.В., Сулима Л.О. Взаємодія видів транспорту: Конспект лекцій / – К.: НАУ, 2010. [Електронний варіант]. – Режим доступу: twirpx.com/file/40960S/ – Назва з екрану.
• [8] Взаємодія видів транспорту [Текст] : навч. посіб. для студ. напрямів підготов. 0501 "Економіка і підприємництво", 1004 "Транспортні технології (автомобільний транспорт)" (спец. "Економіка підприємства", "Організація перевезень і управління на автомобільному транспорті") / Нац. трансп. ун-т; уклад.: Савченко Л. В., Соловйова О. О. – К.: НТУ, 2010. – 96 с.