< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Ліцензування транспортної діяльності.

Економічний розвиток країни створює необхідні умови для функціонування єдиної транспортної системи. Єдність системи забезпечує можливість встановлювати з урахуванням господарських потреб сферу найбільш ефективного використання кожного виду транспорту, планувати в масштабі країни запровадження найбільш досконалих технологічних та організаційних форм взаємодії різних видів транспорту, здійснювати за допомогою державних органів координацію роботи різних видів транспорту з метою вдосконалення транспортного процесу і зниження транспортних витрат.

Основним засобом регулюючого впливу держави на діяльність суб'єктів господарювання, що здійснюють перевезення пасажирів та вантажів, є ліцензування. Суб'єкт господарювання, який має намір провадити певний вид господарської діяльності, що ліцензується, особисто або через уповноважений ним орган чи особу, звертається до відповідного органу ліцензування із заявою встановленого зразка про видачу ліцензії.[1]

З 28 червня 2015 року набрав чинності Закон України № 222- VIII "Про ліцензування видів господарської діяльності" від 02.03.2015р, яким спрощено порядок отримання ліцензій та зменшено кількість видів діяльності, яка потребує ліцензування. Згідно статті 7 цього Закону до переліку видів господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відноситься перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та небезпечних відходів річковим, морським, автомобільним, залізничним та повітряним транспортом, міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

Термін "ліцензування" охоплює діяльність органів ліцензування, пов'язану з видачею, переоформлення та анулюванням ліцензій, видачею дубліката ліцензій, веденням ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролем за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видачею розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування.

Ліцензія це – документ, що надається органом ліцензування, на право провадження суб'єктом господарювання визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, в електронному вигляді (запис про наявність ліцензії у такого суб'єкта господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців) або на паперовому носії.

Ліцензіат це – суб'єкт господарювання, який має ліцензію на провадження встановленого законом виду господарської діяльності.

У Законі про ліцензування передбачається, що господарська діяльність, яка провадиться на підставі ліцензії, повинна здійснюватись при дотриманні ліцензійних умов.

Ліцензійні умови визначаються, як нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, положення якого встановлюють вичерпний перелік вимог, обов'язкових для виконання ліцензіатом, та вичерпний перелік документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії;

В Статті 9 Закону України "Про автомобільний транспорт" зазначається, що ліцензування на автомобільному транспорті спрямоване на визначення початкових і поточних умов надання послуг з перевезень пасажирів і небезпечних вантажів, а також найважливіших параметрів обслуговування споживачів.

Завданням ліцензування на автомобільному транспорті є: сприяння становленню сучасного ринку послуг, розвитку автомобільного транспорту та стимулювання впровадження нових видів послуг;

  • 1) підвищення ефективності використання транспортних засобів;
  • 2) створення конкурентного середовища;
  • 3) захист прав споживачів та ринку послуг від небезпечних перевезень;
  • 4) забезпечення соціальних стандартів транспортного обслуговування;
  • 5) забезпечення використання сертифікованих і дозволених для використання транспортних засобів;
  • 6) забезпечення доступності послуг та підвищення якості транспортного обслуговування.

Ліцензія видається на господарську діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів і небезпечних вантажів на такі види робіт:

  • • надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами;
  • • надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі;
  • • надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
  • • надання послуг з внутрішніх перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами;
  • • надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів автобусами;
  • • надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів на таксі;
  • • надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення;
  • • надання послуг з міжнародних перевезень небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами.

Ліцензія на надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів чи небезпечних вантажів надає право автомобільному перевізнику надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів чи вантажів.

До заяви додаються документи, перелік яких встановлений статтею 10 Закону України "Про ліцензування видів господарської діяльності" та пунктом 39 Переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 липня 2001 року № 756.

Ліцензія з надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів та (або) небезпечних вантажів, багажу дає право ліцензіату надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів та (або) небезпечних вантажів, багажу.

Ліцензіат провадить свою діяльність з використанням автомобільного транспортного засобу, тип якого відповідає виду здійснюваних робіт.

До ліцензії видається ліцензійна картка на кожен автотранспортний засіб, крім причепів та напівпричепів, призначених для використання з вантажними автомобілями.

До ліцензійної картки заносяться реєстраційні дані ліцензії та автотранспортного засобу.

Ліцензіатн, які виконують роботи з надання послуг з перевезення, зобов'язані:

  • • надавати послуги з перевезення відповідно до Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568;
  • • використовувати сертифіковані автотранспортні засоби відповідно до вимог Закону України "Про автомобільний транспорт"
  • • забезпечувати контроль технічного та санітарного стану автотранспортних засобів, проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв автотранспортних засобів із відповідною відміткою у дорожніх листах, якщо їх наявність передбачена законодавством України, а також їх належне ведення;
  • • забезпечувати проведення перевірки технічного та санітарного стану, технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів;
  • • допускати до керування автотранспортними засобами водіїв, які мають безперервний стаж керування автотранспортним засобом відповідної категорії.
  • • до безперервного стажу керування автотранспортними засобами включається робота водієм на автотранспортному засобі з максимально допустимою перервою, що не перевищує одного місяця та підтверджено витягом із трудової книжки або довідкою з місця роботи із зазначенням дати наказу про призначення особи на посаду, дати, з якої така особа працює водієм, марки закріпленого автотранспортного засобу і його номерного знака. Витяг із трудової книжки або довідка з місця роботи засвідчується підписом посадової особи і скріплюється печаткою.
  • • для самозайнятого автомобільного перевізника стаж керування автотранспортним засобом може також підтверджуватися наявністю національного або міжнародного посвідчення водія на право керування транспортними засобами.
  • • забезпечувати проведення з водіями інструктажів з безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень);
  • • забезпечувати проведення інструктажів з питань безпеки дорожнього руху (автомобільних перевезень), охорони праці та пожежної безпеки за допомогою осіб, відповідальних за безпеку руху (перевезень), охорону праці та (або) пожежну безпеку (штатних працівників або відповідно до договору з суб'єктами господарювання), які мають необхідний рівень професійної кваліфікації (крім автомобільних самозайнятих перевізників);
  • • організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до положення про робочий час і час відпочинку водіїв автотранспортних засобів, встановленого Мінтрансзв'язку;
  • • забезпечувати безпеку дорожнього руху в частині запобігання скоєнню дорожньо-транспортних пригод (далі - ДТП) шляхом координування та організації роботи структурних підрозділів – служби дорожнього руху або осіб, відповідальних за безпеку дорожнього руху (автомобільних перевезень), відповідно до Положення про службу безпеки дорожнього руху міністерств, інших центральних органів державної виконавчої влади, підприємств, їх об'єднань, установ і організацій;
  • • забезпечувати водія автотранспортного засобу необхідними документами для виконання робіт з надання послуг з перевезення та дотримання виконання покладених на нього обов'язків, передбачених законодавством України;
  • • організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг з перевезення, забезпечувати проходження особами, відповідальними за технічний стан автотранспортних засобів, охорону праці та пожежну безпеку, а також особами, відповідальними за проведення медичних оглядів водіїв, навчання та (або) підвищення кваліфікації відповідно до вимог Порядку перевірки технічного стану транспортних засобів автомобільними перевізниками;
  • • забезпечувати водіїв санітарно-побутовими приміщеннями та обладнанням (крім автомобільних самозайнятих перевізників);
  • • забезпечувати оформлення трудових відносин з персоналом автомобільного транспорту відповідно до положень трудового законодавства (крім автомобільних самозайнятих перевізників);
  • • забезпечувати зберігання автотранспортних засобів;
  • • розробляти та здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху, проводити з персоналом автомобільного транспорту та водіями профілактичну роботу з дотримання вимог законодавства у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім автомобільних самозайнятих перевізників);
  • • організовувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання першої медичної допомоги потерпілим від ДТП.

Ліцензіата зобов'язані надавати послуги з перевезення з використанням автотранспортних засобів, на які оформлено:

  • • відповідний реєстраційний документ, а у разі відсутності в автотранспортному засобі його власника, крім того, – свідоцтво про право спільної власності на такий автотранспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право користування чи розпорядження таким автотранспортним засобом;
  • • талон про проходження державного технічного огляду автотранспортного засобу;
  • • договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних автотранспортних засобів.

Ліцензіати зобов'язані допускати до роботи з надання послуг з перевезень водіїв автотранспортних засобів, які мають необхідний рівень професійної кваліфікації, стаж роботи не менше одного року водієм автотранспортних засобів і на яких оформлено:

  • • медичну довідку щодо придатності до керування автотранспортним засобом установленого зразка;
  • • страховий документ, що підтверджує особисте страхування водія від нещасних випадків на транспорті;
  • • документальне підтвердження проходження водіями щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів, а саме: відмітки медичного працівника в журналі щозмінного передрейсового та післярейсового медичних оглядів водіїв і в дорожньому листі, якщо їх наявність для даного виду автомобільних перевезень передбачено законодавством України.

Водії автотранспортних засобів, які протягом 12 і більше місяців до зарахування на відповідну роботу не працювали водіями або наймаються на роботу водіями вперше, допускаються до керування автотранспортними засобами після проходження стажування з практичного керування на відповідному автотранспортному засобі не менше 30 годин, а водії, які переводяться на нові для них марки або моделі автотранспортних засобів, повинні пройти стажування не менше 8 годин відповідно до вимог Порядку проведення інструктажів та стажування водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 05 серпня 2008 року № 975, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21 серпня 2008 року за № 776/15467.

Ліцензіата зобов'язані повідомляти орган ліцензування про всі зміни даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії. У разі виникнення таких змін ліцензіат зобов'язаний протягом десята робочих днів подати до органу ліцензування відповідне повідомлення в письмовій формі разом з документами або їх нотаріально засвідченими копіями, які підтверджують зазначені зміни.

Ліцензіата, які надають послуги з внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів автобусами, зобов'язані:

  • • забезпечувати попередній та поточний продаж квитків на проїзд в автобусі та перевезення багажу;
  • • забезпечувати відповідно до Закону України "Про страхування" та вимог Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 року № 959, обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів та кондукторів (у разі використання їх праці);
  • • здійснювати перевезення пасажирів на міжміських та міжнародних маршрутах з обов'язковим наданням їм місць для сидіння у кількості, передбаченій технічною характеристикою автобуса та визначеній у реєстраційних документах на нього;
  • • здійснювати перевезення пасажирів лише в салоні автобуса, не використовуючи при цьому кабіну, що відповідно до конструкції автобуса відокремлена від салону;
  • • здійснювати відправлення (прибуття) автобусів приміських, міжміських, міжнародних автобусних маршрутів загального користування тільки з автостанцій (на автостанції), а в разі їх відсутності – із зупинок (на зупинки), передбачених розкладом руху;
  • • направляти у рейс двох водіїв у разі надання послуг з перевезень на автобусних маршрутах протяжністю понад 500 км; у разі перевезення організованих груп дітей на маршруті, що виходить за межі населеного пункту та протяжність якого становить понад 250 кілометрів;
  • • здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду з проведенням таких медичних оглядів у відведеному для цього приміщенні;
  • • забезпечувати дотримання персоналом вимог законодавства про автомобільний транспорт;
  • • розміщувати візуальну інформацію в автобусах відповідно до вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту;
  • • забезпечувати відповідність класу та категорії автобусів, за допомогою яких надаються послуги з перевезення, видам та режимам руху відповідно до Порядку визначення класу комфортності автобусів, сфери їхнього використання за видами сполучень та режимами руху , затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12 квітня 2007 року № 285 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 травня 2007 року за № 499/13766;
  • • допускати до надання послуг з перевезення організованих груп дітей водіїв, які мають стаж керування автобусами не менше п'яти років.

Ліцензіатам, які надають послуги з внутрішніх перевезень пасажирів автобусами, дозволяється здійснювати перевезення стоячих пасажирів на приміських та міських маршрутах автобусами, що за своєю конструкцією мають місця для стоячих пасажирів у кількості, передбаченій технічною характеристикою автобуса та визначеній у реєстраційних документах на цей автобус, а також допускати до здійснення таких перевезень водіїв, які мають необхідний рівень професійної кваліфікації, стаж роботи, підтверджений відповідно до положень підпункту розділу II цих Ліцензійних умов, і на яких оформлено національне посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії "D1", та (або) "D", та (або) "D1E", та (або) "DE", зразок якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 1992 року № 47 "Про затвердження зразків національних та міжнародного посвідчень водіїв і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів".

Ліцензіати, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів автобусами, повинні мати досвід роботи на внутрішніх перевезеннях не менше ніж три роки та зобов'язані:

  • • виконувати вимоги міжнародних конвенцій (угод), що регламентують виконання міжнародних автомобільних перевезень та які ратифіковані Україною (до яких приєдналась Україна);
  • • виконувати вимоги національного законодавства країн, територією яких здійснюватиметься перевезення пасажирів;
  • • забезпечувати виконання водіями норм щодо періодів керування, відпочинку та перерв, а також інших вимог ЄУТР;
  • • використовувати автобуси, на яких відповідно до вимог ЄУТР встановлено контрольні пристрої (тахографи), розміщено розпізнавальні знаки України та які мають понад 20 місць для сидіння пасажирів;
  • • допускати до перевезень водіїв, які досягай 21 року, мають необхідний рівень професійної кваліфікації, стаж керування автотранспортними засобами не менше трьох років, підтверджений відповідно до розділу II Ліцензійних умов, і на яких оформлено міжнародне або національне посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії "D"

Ліцензіати, які надають послуги з внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів на таксі, зобов'язані:

  • • забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 31 січня 2013 року № 65/80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2013 року за № 308/22840, з проведенням таких медичних оглядів у відведеному для цього приміщенні;
  • • надавати вищезазначені послуги у порядку черги на стоянках таксі та на шляху прямування, а також на замовлення (звичайне, термінове, нічне) – усне, письмове чи за телефоном;
  • • забезпечувати на вимогу пасажира видачу чека або іншого документа, що підтверджує надання послуг з перевезення;
  • • допускати до надання послуг з перевезення легкові автомобілі, обладнані розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, встановленим на даху легкового автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, та на дверцятах яких з лівого і правого боків нанесено композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку;
  • • забезпечувати належне оформлення, ведення та наявність в автотранспортному засобі, що використовується як таксі, сервісної книжки, якщо її наявність передбачена законодавством України.

Ліцензіата, які надають послуги з внутрішніх та міжнародних перевезень пасажирів легковими автомобілями на замовлення, зобов'язані надавати такі послуги тільки за попередньою домовленістю із замовником цих послуг.

Ліцензіата, які надають послуги з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі або легковими автомобілями на замовлення, зобов'язані допускати до надання таких послуг водіїв, які досягли 21 року та мають необхідний рівень професійної кваліфікації, стаж роботи і оформлено національне посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії "В".

Ліцензіата, які надають послуги з міжнародних перевезень пасажирів на таксі або легковими автомобілями на замовлення, повинні мата досвід роботи на внутрішніх перевезеннях не менше ніж три роки та зобов'язані:

  • • виконувати вимоги міжнародних конвенцій (угод), що регламентують виконання міжнародних автомобільних перевезень та які ратифіковані Україною (до яких приєдналась Україна);
  • • виконувати вимоги національного законодавства країн, територією яких здійснюватиметься перевезення пасажирів;
  • • контролювати виконання водіями, допущеними до надання послуг з міжнародних перевезень пасажирів, норм щодо періодів керування, відпочинку та перерв;
  • • використовувати таксі (легкові автомобілі на замовлення), на яких відповідно до вимог ЄУТР розміщено розпізнавальні знаки України;
  • • допускати до перевезень водіїв, які досягли 21 року, мають стаж керування автотранспортними засобами не менше 3-х років, підтверджений відповідно до положень II цих Ліцензійних умов, і на яких оформлено міжнародне або національне посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії "В", зразок якого затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.92 № 47 "Про затвердження зразків національних та міжнародного посвідчень водіїв і документів, необхідних для реєстрації транспортних засобів";
  • • забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 31 січня 2013 року № 65/80 , зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2013 року за № 308/22840, з проведенням таких медичних оглядів у відведеному для цього приміщенні;
  • • розміщувати в салоні таксі (легкового автомобіля на замовлення) інформацію щодо свого повного найменування, даних, що містяться в ліцензії, та номерів телефонів регіональних управлінь (відділів) захисту прав споживачів. Ліцензіата, які надають послуги з внутрішніх перевезень небезпечних вантажів, багажу вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами, зобов'язані:
  • • забезпечити наявність у водіїв, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, письмових інструкцій на випадок аварії або надзвичайних ситуацій;
  • • здійснювати перевезення вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами, конструкція яких передбачає перевезення вантажів відповідної категорії (виду) та на які оформлено свідоцтво про допуск вантажного автомобіля, причепа, напівпричепа до перевезення небезпечних вантажів відповідної категорії (виду) (у разі перевезення небезпечних вантажів вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами);
  • • допускати до таких перевезень водіїв, на яких оформлені національні посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії "С", транспортними засобами з причепами та напівпричепами категорії "Б";
  • • забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв відповідно до Положення про медичний огляд кандидатів у водії та водіїв транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства внутрішніх справ України від 31 січня 2013 року № 65/80, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2013 року за № 308/22840, з проведенням таких медичних оглядів у відведеному для цього приміщенні;
  • • забезпечувати наявність розроблених та погоджених з Державтоінспекцією Міністерства внутрішніх справ України маршрутів і режимів перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасне отримання відповідного свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів; постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу відповідно до Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів".

Ліцензіати, які надають послуги з міжнародних перевезень небезпечних вантажів, багажу вантажними автомобілями, причепами, напівпричепами, повинні мати досвід роботи на внутрішніх перевезеннях не менше ніж три роки та зобов'язані:

  • • виконувати вимоги міжнародних конвенцій (угод), що регламентують виконання міжнародних автомобільних перевезень та які ратифіковані Україною (до яких приєдналась Україна);
  • • виконувати вимоги національного законодавства країн, територією яких здійснюватиметься перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, у тому числі відповідно до ДОПНВ;
  • • контролювати виконання водіями, допущеними до надання послуг з міжнародних перевезень вантажів, норм щодо

періодів керування, відпочинку та перерв, а також інших вимог згідно з ЄУТР;

  • • здійснювати перевезення небезпечних вантажів, багажу автотранспортними засобами, які мають розпізнавальні знаки України.
  • • використовувати вантажні автомобілі, на яких відповідно до вимог ЄУТР встановлено контрольні пристрої (тахографи);

Допускати до перевезень водіїв, які досягли 21 року, мають відповідну кваліфікацію, стаж керування автотранспортними засобами і на яких оформлено міжнародне або національне посвідчення водія на право керування транспортними засобами категорії "С", транспортними засобами з причепами та напівпричепами категорії "Е" та у випадку здійснення перевезень небезпечних вантажів – ДОПНВ-свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі;

• забезпечити проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв.

В Постанові Кабінету Міністрів України від 4 липня 2001 року № 756 "Про затвердження переліку документів, які додаються до заяви про видачу ліцензії для окремого виду господарської діяльності" є певний перелік для надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу автомобільним транспортом:

Відомості за підписом заявника – суб'єкта господарювання (за формою, встановленою ліцензійними умовами) про:

  • • наявність власної або орендованої матеріально-технічної бази, необхідної для проведення технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів, перевірки їх технічного стану, зберігання, забезпечення проведення медичного огляду водіїв або укладення договорів про закупівлю таких послуг з поданням їх завірених копій (для автомобільних перевізників, що використовують працю найманих водіїв);
  • • власні транспортні засоби (автобуси, вантажні та легкові автомобілі, вантажопасажирські автомобілі, таксі, причепи, напівпричепи) або транспортні засоби, які використовуються на інших законних підставах (для автомобільних перевізників, що мають намір надавати послуги з внутрішніх перевезень пасажирів, багажу, небезпечних вантажів), із зазначенням їх типу, марки, моделі, державного номера, повної маси (пасажиромісткості), року випуску, реквізитів реєстраційного документа;
  • • спеціальне обладнання легкового автомобіля, зокрема наявність розпізнавального ліхтаря, сигнальних ліхтарів, нанесені композиції з квадратів, марку, тил та серійний номер таксометра (для автомобільних перевізників, що мають намір надавати послуги з перевезення пасажирів на таксі);
  • • досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних засадах не менш як три роки (для автомобільних перевізників, що мають намір надавати послуги з міжнародних перевезень пасажирів, багажу, небезпечних вантажів)
  • • надання послуг з перевезення пасажирів, небезпечних вантажів, багажу залізничним транспортом
  • • засвідчена в установленому порядку копія сертифіката відповідності надання послуг з перевезення пасажирів, багажу, небезпечних вантажів залізничним транспортом регламентним технічним умовам
  • • копія регламентних технічних умов, засвідчена заявником – суб'єктом господарювання.

На провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом суб'єкт господарювання повинен одержати від органу ліцензування відповідну ліцензію, яка є єдиним документом дозвільного характеру і підтверджує право суб'єкта господарювання на провадження господарської діяльності з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, до початку надання послуг або до закінчення терміну дії попередньої ліцензії.

Строк дії ліцензії складає три роки.

Господарська діяльність з надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом включає в себе такі види послуг;

  • • надання послуг з перевезення пасажирів повітряним транспортом (виконання регулярних та/або чартерних польотів);
  • • надання послуг з перевезення вантажів повітряним транспортом (виконання регулярних та/або чартерних польотів).

Суб'єкт господарювання повинен відповідати кваліфікаційним вимогам та мати програму з підготовки персоналу, Керівництво з виконання польотів, Керівництво з виконання технічного обслуговування авіаційної техніки.

Суб'єкт господарювання повинен мати служби, що укомплектовані згідно зі штатним розписом фахівцями спеціальної підготовки, необхідної для здійснення технологічних процесів виробничої діяльності в галузі льотної, технічної експлуатації, авіаційних робіт і повітряних перевезень, відповідно до встановлених у цивільній авіації вимог, та мати такі види забезпечення:

  • • правове, фінансово-економічне, матеріально-технічне, льотної експлуатації, інженерно-авіаційне, управління повітряним рухом, штурманське, аеронавігаційне, метеорологічне, аеродромне, комерційне, страхове, авіаційної безпеки, режимне, медичне, управління виробництвом, пошукове і аварійно-рятувальне, протипожежне;
  • • прикордонного, митного та санітарно-епідеміологічного контролю (при виконанні міжнародних польотів) відповідно до Правил сертифікації експлуатантів.

При наданні послуг з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом суб'єкт господарювання повинен дотримуватись Закону України "Про перевезення небезпечних вантажів", мати підготовлений персонал для цієї діяльності. Відповідальним за виконання вимог з безпеки польотів призначається керівник або окремо призначена посадова особа на рівні заступника керівника.

Суб'єкти господарської діяльності, які надають послуги з перевезення пасажирів, вантажів повітряним транспортом, повинні відповідати таким вимогам:

  • • мати діючий сертифікат експлуатація;
  • • виконувати умови відповідно до міжурядових угод про повітряне сполучення, інформацію про які надає Державний департамент авіаційного транспорту;
  • • для регулярних перевезень пасажирів, вантажів на конкретній міжнародній повітряній лінії мати відповідне призначення на цю лінію та виконувати умови і вимоги про призначене авіапідприємство з боку України на експлуатацію міжнародної повітряної лінії.

Міжнародна повітряна лінія, на яку суб'єкт господарювання отримав призначення, зазначається у ліцензії.

При виконанні міжнародних чартерних польотів у ліцензії зазначаються міжнародні повітряні лінії для виконання чартерних польотів в Україну або з України.

Суб'єкти господарювання, що отримують ліцензію на провадження діяльності з перевезення пасажирів та/або вантажу повітряним транспортом, та авіаперевізники, які мають таку ліцензію, повинні мати у своєму розпорядженні хоча б одне повітряне судно у власності або за лізингом (крім лізингу з екіпажем). Повітряні судна, що належать українським авіаперевізникам та використовуються ними, повинні бути зареєстровані в Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у відповідному реєстрі іншої держави, якщо між Україною та цією державою укладені відповідні міжнародні договори України. Авіаперевізник, який використовує повітряне судно іншого авіаперевізника або передає повітряне судно іншому авіаперевізнику на умовах лізингу, повинен отримати попереднє погодження уповноваженого органу з питань цивільної авіації. Авіаційний перевізник має право отримати ліцензію за умови, що Україна, юридичні особи України та/або фізичні особи-резиденти володіють більш як 50 відсотками статутного капіталу (пакета акцій) цього підприємства, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Авіаперевізник зобов'язаний надавати послуги з повітряних перевезень в обсягах і на умовах, передбачених сертифікатом експлуатанта, ліцензією та наданими йому правами на експлуатацію повітряних ліній. Для виконання польотів з перевезення пасажирів, багажу та/або вантажу, пошти за плату та/або за наймом авіаперевізник повинен мати відповідне право на експлуатацію певної повітряної лінії.

Право на експлуатацію повітряної лінії надасться уповноваженим органом з питань цивільної авіації за письмовою заявою авіаперевізника щодо певних повітряних ліній на виконання:

  • • регулярних повітряних перевезень у межах України;
  • • регулярних міжнародних повітряних перевезень з/до України;
  • • чартерних міжнародних повітряних перевезень з/до України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць;
  • • авіаційних перевезень в інших державах.

Порядок надання і анулювання прав на експлуатацію повітряних ліній та порядок затвердження розкладу руху авіаперевізників встановлюються авіаційними правилами України. Якщо цього вимагають міжнародні договори України або законодавство держави, до якої будуть здійснюватися повітряні перевезення, уповноважений орган з питань цивільної авіації додатково до наданого права на експлуатацію повітряної лінії письмово інформує про це компетентний орган цієї держави. Затвердження розкладів руху авіаперевізників та планів вильотів (прильотів) повітряних суден авіаперевізників для нерегулярних рейсів здійснюється з урахуванням умов, визначених правами авіаперевізника на експлуатацію повітряних ліній, та відповідно до авіаційних правил України. Під час надання права на експлуатацію певної повітряної лінії та призначення авіаперевізника враховуються суспільна важливість перевезень та потреби розвитку транспортної системи України.

Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право відмовити у наданні права на експлуатацію певної повітряної лінії та призначенні авіаперевізника або обмежити обсяг права на експлуатацію повітряної лінії у разі:

  • • наявності обмежень, передбачених міжнародними договорами України або угодами між авіаційними органами влади, а також авіаційними правилами України;
  • • потреби досягти рентабельності регулярних повітряних перевезень на повітряних лініях, які вже обслуговуються, за відсутності потреби у збільшенні ємності перевезень;
  • • якщо право на виконання регулярних польотів за цією повітряною лінією вже передано іншому авіаперевізнику в рамках виконання зобов'язань, що мають суспільно важливий характер;
  • • авіапсревізник не відповідає вимогам міжнародних договорів України та авіаційних правил України або не виконує їх.

Авіаперевізник зобов'язаний поінформувати уповноважений орган з питань цивільної авіації про припинення регулярних повітряних перевезень на повітряній лінії, на яку він має право на експлуатацію, за 30 днів до запланованої дати припинення із зазначенням причин.

Для здійснення повітряних перевезень іноземний авіаперевізник повинен мати відповідну ліцензію та сертифікат відповідного державного органу держави, в якій він отримав ліцензію. Регулярні повітряні перевезення здійснюються іноземним авіаперевізником згідно з вимогами міжнародних договорів України, авіаційних правил України та угод між авіаційними органами влади.

Чартерні або нерегулярні повітряні перевезення здійснюються іноземним авіаперевізником відповідно до авіаційних правил України. Іноземний авіаперевізник може здійснювати повітряні перевезення до/з України, у межах території України та повітряні перевезення, що передбачають посадку з комерційною метою на території України, виключно в обсягах і на умовах, визначених наданими йому уповноваженим органом з питань цивільної авіації правами на експлуатацію певних повітряних ліній.

Якщо цього вимагають міжнародні договори України, іноземний авіаперевізник призначається для виконання польотів за конкретними повітряними лініями.

Уповноважений орган з питань цивільної авіації має право:

  • • визнати призначення державного органу держави, іншої ніж та, в якій видано ліцензію;
  • • відмовити у визнанні призначення іноземного авіаперевізника, якщо його ефективний контроль здійснюється особою або особами держави, іншої ніж та, що його призначила;
  • • провести додаткову перевірку іноземного авіаперевізника на відповідність вимогам, установленим міжнародними договорами України та авіаційними правилами України.

Право на експлуатацію повітряної лінії надається уповноваженим органом з питань цивільної авіації за письмовою заявою іноземного авіаперевізника щодо певних повітряних ліній на здійснення:

  • • регулярних міжнародних повітряних перевезень до/з України, у тому числі як уповноваженого авіаперевізника від України;
  • • регулярних повітряних перевезень у межах України;
  • • чартерних повітряних перевезень до/з України або в межах України, що становлять систематичну серію, не менше одного рейсу на тиждень або не менше трьох рейсів на місяць.

В Законі України "Про ліцензування видів господарської діяльності" зазначено, що орган ліцензування протягом трьох робочих днів з дня одержання заяви про отримання ліцензії встановлює наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду і в разі їх наявності приймає відповідне рішення. Копія рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду надається у триденний строк здобувачеві ліцензії.

Підставою для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду є:

• підписані документи, що додаються до заяви для отримання ліцензії, подані не в повному обсязі;

Заява або хоча б один з документів, що додається до заяви про отримання ліцензії:

  • • підписаний особою, яка не має на це повноважень;
  • • оформлений із порушенням вимог цього Закону, складений не за встановленою формою або не містить даних, які обов'язково вносяться до них згідно з цим Законом;
  • • подання заяви з порушенням строків, передбачених цим Законом;
  • • відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відомостей про здобувана ліцензії (суб'єкта господарювання) або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення.

У повідомленні про прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду зазначаються вичерпний перелік та опис підстав для прийняття такого рішення і пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які повинні бути викладені в чіткій і однозначній формі.

Після усунення причин, що стали підставою для прийняття рішення про залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду, здобувач ліцензії може повторно подати заяву про отримання ліцензії.

Забороняється залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду з підстав, не передбачених цим законом.

В статті 13 Закону зазначається, що орган ліцензування після встановлення відсутності підстав для залишення заяви про отримання ліцензії без розгляду розглядає її та підтвердні документи з метою встановлення відсутності або наявності підстав для відмови у видачі ліцензії шляхом аналізу підтвердних документів та одержання інформації з державних паперових та електронних інформаційних ресурсів.

У разі встановлення наявності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає обґрунтоване рішення про відмову у видачі ліцензії.

Орган ліцензування надсилає копію рішення про відмову у видачі ліцензії здобувану ліцензії у строк, що не перевищує п'яти робочих днів.

Підставою для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії за результатом розгляду заяви про отримання ліцензії є:

  • • встановлення невідповідності здобувана ліцензії ліцензійним умовам, встановленим для провадження виду господарської діяльності, зазначеного в заяві про отримання ліцензії;
  • • виявлення недостовірності даних у підтвердних документах, поданих здобувачем ліцензії. Виявленням недостовірності даних у підтвердних документах, поданих суб'єктом господарювання до органу ліцензування, є встановлення на момент подання документів здобувачем ліцензії чи ліцензіатом наявності розбіжності між даними, наведеними у них, та фактичним станом цього суб'єкта господарювання.

Не вважаються недостовірними дані, підстава наведення яких суб'єктом господарювання не могла бути для нього завідомо неналежною.

У рішенні про відмову у видачі ліцензії зазначаються:

  • • реквізити заяви про отримання ліцензії;
  • • вид господарської діяльності, зазначений здобувачем ліцензії у заяві про отримання ліцензії;
  • • найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи – підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);
  • • перелік та опис підстав (обгрунтування) для прийняття рішення про відмову у видачі ліцензії;
  • • пропозиції щодо усунення відповідних недоліків, які мають бути викладені в однозначній, зрозумілій та достатній для виконання здобувачем ліцензії формі.

У разі встановлення під час розгляду заяви про отримання ліцензії відсутності підстав для відмови у видачі ліцензії орган ліцензування приймає рішення про видачу ліцензії, про яке повідомляє здобувана ліцензії у строк, що не перевищує трьох робочих днів.

Орган ліцензування на наступний робочий день після дня прийняття ним рішення про видачу ліцензії здобувану ліцензії передає відомості про таке рішення в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у порядку, визначеному розпорядником цього реєстру.

Строк прийняття рішення про видачу ліцензії становить десять робочих днів з дня одержання органом ліцензування заяви про отримання ліцензії.

Набуття здобувачем ліцензії права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відбувається з моменту внесення даних про рішення органу ліцензування про видачу йому ліцензії до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

У повідомленні про прийняття рішення про видачу ліцензії орган ліцензування зазначає розрахункові реквізити для внесення плати за видачу ліцензії.

Ліцензія на провадження здобувачем ліцензії визначеного ним виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, оформлюється органом ліцензування в електронному вигляді (запис про рішення органу ліцензування щодо видачі ліцензії суб'єкту господарювання в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців).

Ліцензія видається на необмежений строк.

Форму та зміст ліцензії визначає спеціально уповноважений орган з питань ліцензування.

За бажанням здобувана ліцензії чи ліцензіата ліцензія (копія ліцензії) може бути видана органом ліцензування і на паперовому носії.

У ліцензії, що видасться на паперовому носії, повинні бути зазначені такі дані:

  • • найменування органу ліцензування, що прийняв рішення про видачу ліцензії, номер і дата прийняття такого рішення;
  • • вид господарської діяльності;
  • • дані про ліцензіата щодо: юридичної особи або її філій, інших відокремлених підрозділів найменування, ідентифікаційний код;
  • • фізичної особи – підприємця – прізвище, ім'я, по батькові, реєстраційний номер платника податків ліцензіата – фізичної особи – підприємця (серія, номер та дата видачі її паспорта, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);
  • • прізвище, ім'я, по батькові керівника органу ліцензування, який підписав рішення про видачу ліцензії.

Ліцензія на паперовому носії має бути підписана керівником органу ліцензування, який підписав рішення про видачу ліцензії (або уповноваженою ним посадовою особою), і завірена гербовою печаткою цього органу ліцензування.

Підставою для переоформлення ліцензії є зміна найменування юридичної особи (якщо зміна найменування не пов'язана з реорганізацією юридичної особи) або прізвища, імені, по батькові фізичної особи – підприємця.

У разі виникнення такої підстави для переоформлення ліцензії ліцензіат зобов'язаний протягом місяця подати до органу ліцензування заяву про переоформлення ліцензії та документи (їх копії (фотокопії), засвідчені ліцензіатом), що підтверджують наявність підстав для переоформлення ліцензії.

Ліцензія, видана ліцензіату на паперовому носії, також додається до заяви про переоформлення ліцензії.

Вимагання додаткових документів, не передбачених цим Законом, для переоформлення ліцензії забороняється.

Відомості про переоформлення ліцензії вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців не пізніше робочого дня, наступного за днем прийняття такого рішення.

У разі переоформлення ліцензії, виданої на паперовому носії, орган ліцензування приймає рішення про визнання ліцензії, що була переоформлена, недійсною.

Непереоформлена у встановлений строк ліцензія є недійсною і підлягає анулюванню.

За видачу ліцензії справляється разова плата в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії, якщо інший розмір плати не встановлений законом.

Плата за видачу ліцензії, що видана Радою міністрів Автономної Республіки Крим або місцевим органом виконавчої влади, становить 10 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, що діє на день прийняття рішення про видачу ліцензії.

Переоформлення ліцензії є безоплатним.

Плата за видачу ліцензії вноситься ліцензіатом у строк не пізніше десяти робочих днів з дня отримання здобувачем ліцензії від органу ліцензування повідомлення про прийняте ним рішення про видачу ліцензії.

Документом, що підтверджує внесення плати за видачу лщензії, є копія квитанції, виданої банком, копія платіжного доручення з відміткою банку, квитанція з платіжного термінала, квитанція (чек) з поштового відділення зв'язку.

Органу ліцензування забороняється вимагати від суб'єктів господарювання внесення плати за видачу ліцензії до прийняття рішення про її видачу.

Плата за видачу ліцензії, що видана органом ліцензування, який є центральним органом виконавчої влади або державним колегіальним органом, зараховується до Державного бюджету України.

Плата за видачу ліцензії, що видана Радою міністрів Автономної Республіки Крим, зараховується до бюджету Автономної Республіки Крим.

Плата за видачу ліцензії, що видана органами ліцензування, які є місцевими органами виконавчої влади, зараховується до відповідного місцевого бюджету.

У разі зміни серії та номера паспорта ліцензіата – фізичної особи – підприємця, який через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомив про це відповідний орган державної податкової служби та має відповідну відмітку у паспорті, він невідкладно подає до органу ліцензування повідомлення про таку зміну, додавши до нього копію (фотокопію) паспорта з відміткою органу державної податкової служби про повідомлення про відмову через свої релігійні переконання від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків.

Ліцензіат зобов'язаний повідомляти органу ліцензування про всі зміни даних, які були зазначені в його документах, що додавалися до заяви про отримання ліцензії, у строк, встановлений ліцензійними умовами, але не пізніше ніж один місяць з дня настання таких змін.

У разі зміни переліку документів, що додаються до заяви про отримання ліцензії, ліцензіат:

  • • у разі доповнення переліку новими документами – повинен подати до органу ліцензування документи, якими доповнено перелік, протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни;
  • • у разі зміни форми відомостей, що додаються до заяви про отримання ліцензії і складаються здобувачем ліцензії, – подає органу ліцензування відомості, форму яких змінено, за новою формою протягом строку, встановленого нормативно-правовим актом, яким затверджено відповідні зміни.

Якщо ліцензіат припиняється в результаті злиття, приєднання чи перетворення і його правонаступник має намір провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію, такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов'язаних з одержанням нової ліцензії на його здійснення, провадити у строк, що не перевищує трьох місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов'язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

Якщо ліцензіат припиняється в результаті поділу, то лише один правонаступник за згодою правонаступників має право провадити вид господарської діяльності, на провадження якого ліцензіат мав ліцензію. Такий правонаступник має право для забезпечення завершення організаційних заходів, пов'язаних з одержанням ліцензії на його провадження, провадити у строк, що не перевищує шести місяців, такий вид господарської діяльності на підставі раніше виданої ліцензії. Після закінчення цього строку правонаступник зобов'язаний отримати нову ліцензію, а раніше видана ліцензія підлягає анулюванню.

Правонаступник має повідомити про початок своєї господарської діяльності, вид якої підлягає ліцензуванню, відповідний орган ліцензування. Протягом встановленого частинами четвертою і п'ятою цієї статті відповідного строку правонаступник вважається ліцензіатом.

Право на здійснення виду господарської діяльності, на який отримано ліцензію, може переходити від ліцензіата, що був фізичною особою – підприємцем, до іншої фізичної особи, яка є її спадкоємцем. Така ліцензія ліцензіата підлягає у місячний строк переоформленню органом ліцензування на ім'я спадкоємця з дати набуття ним такого права, за умови відповідності спадкоємця вимогам відповідних ліцензійних умов.

У разі звуження ліцензіатом провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, на певну частину він подає до органу ліцензування заяву про звуження провадження ним цього виду господарської діяльності, в якій зазначає таку частину виду господарської діяльності, до якої він звузив провадження цього виду господарської діяльності. На підставі такої заяви орган ліцензування протягом п'яти робочих днів з дати її надходження приймає рішення про звуження провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, та направляє ліцензіату відповідне повідомлення і копію (фотокопію) рішення або витяг з такого рішення.

У разі наміру ліцензіата розширити провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, який провадиться ним частково, додатковою частиною він подає до органу ліцензування заяву про розширення провадження такого виду господарської діяльності, в якій зазначає вид господарської діяльності, до якого він має намір розширити свою діяльність (повністю або частково, доповнений додатковою частиною), відповідно до переліку видів господарської діяльності, визначених законом, разом з документами згідно з відповідними ліцензійними умовами.

Заява про розширення провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, вважається заявою про отримання ліцензії в частині, на яку ліцензіат має намір розширити свою діяльність, та розглядається органом ліцензування за аналогією з порядком розгляду заяви про отримання ліцензії. Плата за надання ліцензії в частині, на яку ліцензіат має намір розширити свою діяльність, справляється як за отримання нової ліцензії, якщо інше не передбачено законом.

Дані про рішення органу ліцензування щодо розширення або звуження виду господарської діяльності ліцензіата вносяться до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців у строк та в порядку, встановлені для видачі ліцензії.

Повідомлення та заяви, що складаються ліцензіатами відповідно до цієї статті, повинні містити найменування та ідентифікаційний код ліцензіата – юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків ліцензіата – фізичної особи – підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті) згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців.

Анулюванням ліцензії є позбавлення ліцензіата права на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про анулювання його ліцензії.

Ліцензія вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про анулювання ліцензії, але у строк, не менший за один тиждень з дня прийняття органом ліцензування рішення про анулювання виданої йому ліцензії.

Підставою для прийняття рішення про анулювання ліцензії є:

• заява ліцензіата про анулювання власної ліцензії;

Якщо уповноваженим органом ліцензування видано документ про проведення перевірки щодо додержання ліцензійних умов, заява ліцензіата про анулювання його ліцензії не є підставою для її анулювання до закінчення строку перевірки та усунення порушень ліцензійних умов. Заява також не є підставою протягом тридцяти робочих днів після спливу терміну виконання ліцензіатом розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов.

  • • набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії або скасування такого рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування;
  • • наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців відомостей про державну реєстрацію припинення юридичної особи чи фізичної особи – підприємця, крім випадку та строку, передбаченого Законом;
  • • подання копії свідоцтва про смерть фізичної особи • підприємця (у разі відсутності правонаступника);
  • • акт про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності;
  • • акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов. Повторним порушенням ліцензіатом ліцензійних умов вважається вчинення ним протягом двох років з дня видання органом ліцензування розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов нового порушення хоча б однієї з вимог ліцензійних умов, щодо якої видавалося таке розпорядження;
  • • акт про виявлення недостовірності даних у документах, поданих суб'єктом господарювання разом із заявою про отримання ліцензії;
  • • акт про відмову ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування. Відмовою ліцензіата у проведенні перевірки органом ліцензування вважається недопуск уповноважених посадових осіб органу ліцензування до здійснення перевірки додержання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов за відсутності передбачених для цього законом підстав (зокрема, ненадання документів, інформації щодо предмета перевірки на письмову вимогу посадових осіб органу ліцензування, відмова в доступі посадових осіб органу ліцензування до місць провадження діяльності, що підлягає ліцензуванню, об'єктів, що використовуються ліцензіатом при провадженні діяльності, що підлягає ліцензуванню, або відсутність протягом першого дня перевірки за місцезнаходженням ліцензіата особи, уповноваженої представляти інтереси ліцензіата на час проведення перевірки);
  • • акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України у значенні, наведеному у статті 1 Закону України "Про оборону України", та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України;
  • • несплата за видачу ліцензії

Акти про невиконання розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов, встановлених для виду господарської діяльності та акт про документальне підтвердження встановлення факту контролю (вирішального впливу) за діяльністю ліцензіата осіб інших держав, що здійснюють збройну агресію проти України, та (або) дії яких створюють умови для виникнення воєнного конфлікту, застосування воєнної сили проти України, мають містити детальне викладення фактів порушення законодавства, їх обгрунтування та у випадках, якщо вони стосуються невиконання ліцензіатом вимог відповідних ліцензійних умов, містити посилання на конкретні пункти цих ліцензійних умов.

До актів можуть долучатися фото та відеоматеріали, відзняті під час проведення перевірки.

Орган ліцензування приймає рішення про анулювання ліцензії протягом п'яти робочих днів з:

  • • дня одержання документа, передбаченого пунктом 1 частини другої цієї статті;
  • • дня виявлення відомостей, передбачених пунктом 2 частини другої цієї статті;
  • • наступного дня після закінчення строку, передбаченого пунктом 3 частини другої цієї статті;
  • • дня виявлення підстав, передбачених пунктами 4-9 частини другої цієї статті.

У разі прийняття рішення про анулювання ліцензії орган ліцензування зобов'язаний протягом трьох календарних днів надати витяг з рішення про анулювання ліцензії суб'єкту господарювання, ліцензія якого була анульована.

Рішення про анулювання ліцензії повинно містити:

  • • реквізити рішення про видачу ліцензії;
  • • вид господарської діяльності, на провадження якого анулюється ліцензія;
  • • найменування та ідентифікаційний код юридичної особи або прізвище, ім'я, по батькові та реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи – підприємця (серія та номер паспорта для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомила про це відповідний орган державної податкової служби та має відмітку у паспорті);
  • • підстави анулювання ліцензії.

Якщо ліцензіат протягом строку набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання ліцензії, встановленого частиною восьмою цієї статті, подає скаргу (апеляцію) до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування, дія цього рішення органу ліцензування зупиняється до прийняття рішення спеціально уповноваженим органом з питань ліцензування за результатами розгляду апеляції Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування. Рішення спеціально уповноваженого органу з питань ліцензування набирає чинності з дня видання ним розпорядження про задоволення або відхилення апеляції чи про необхідність усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. У разі анулювання ліцензії суб'єкт господарювання може подати заяву про отримання ліцензії на право провадження відповідного виду господарської діяльності (повністю або частково) не раніше ніж через рік з дня набрання чинності рішенням органу ліцензування про анулювання попередньої ліцензії. Рішення про анулювання ліцензії може бути оскаржено до суду.

  • [1] Транспортне право України : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / М.Л. Шелухін, О.І. Антонюк, В.О. В шин енецька та ін.; за ред. М.Л. Шелухін а. – К.: Вид. Дім. "Ін Юре", 2008. – 896 с.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >