Технічне та інші види регулювання транспортної діяльності

Сучасне реформування технічного регулювання в Україні відбувається на підставі того, що держава залишає за собою лише функцію контролю за безпечністю товарів (робіт, послуг) і охороною навколишнього середовища. Власне організація включення цих обов'язкових вимог до технічних норм та систематичний нагляд за їхнім дотриманням і є технічним регулюванням.

Правові основи технічного регулювання закладено ГК України, Законом України "Про підтвердження відповідності", Декретом Кабінету Міністрів України "Про стандартизацію і сертифікацію", наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні" від 1 лютого 2005 року № 28.

Головним методом, завдяки якому держава забезпечує необхідний контроль за діяльністю вантажоперевізників, є сертифікація та постійний нагляд за діяльністю перевізника у сфері забезпечення безпеки перевезень.

Під сертифікацією послуг із перевезень вантажів (від лат. certus – правильний, facio – роблю) розуміють дії органів із сертифікації, спрямовані на підтвердження того, що продукція, послуги та процеси на транспорті відповідають належному рівню безпеки та якості.

У технічному регулюванні транспортної діяльності виділяють законодавчо регульовану та законодавчо нерегульовану сфери.

Законодавчо регульована сфера – це сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законодавством. До цієї сфери належать відносини з перевезень вантажів залізничним та повітряним транспортом.

Законодавчо нерегульована сфера – це сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг не регламентуються законодавством. До неї належать перевезення вантажів водним та автомобільним транспортом^[1].

Правове регулювання технічної діяльності на залізничному транспорті регулюється:

– Законом України від 10 листопада 1994 року № 232 "Про транспорт", де вказується, що транспортні засоби повинні відповідати вимогам безпеки, охорони праці та екології, державним стандартам, мати відповідний сертифікат;
– Законом України від 4 липня 1996 року № 273 "Про залізничний транспорт", де вказується, що рухомий склад, обладнання та інші технічні засоби, які постачаються залізничному транспорту, повинні відповідати вимогам безпеки руху, схоронності вантажів, охорони праці, екологічної безпеки і мати відповідний сертифікат;
– Законом України від 6 квітня 2000 року № 1644 "Про перевезення небезпечних вантажів", де вказується, що пакування (тари, крупногабаритної тари, контейнерів середньої вантажопідйомності для масових вантажів), контейнери, цистерни та засоби пакування, що можуть за результатами випробувань використовуватися для перевезення зазначеної продукції та відходів, повинні мати сертифікати відповідності;
– Наказом Міністерства транспорту України від 18 квітня 2003 року № 299 "Про внесення доповнення до наказу Мінтрансу від 21 листопада 2000 року № 644", зареєстровано у Міністерстві юстиції України 7 липня 2003 року за №558/7879, де вказується, що нові цистерни, контейнери-цистерни, що використовуються для перевезення небезпечних вантажів та відходів, повинні мати сертифікати відповідності, які надаються заводом-виробником на відповідність конструкції і технічного стану вимогам безпечного перевезення конкретного вантажу;
– Наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства транспорту України від 8 червня 2001 року № 85/363, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 2001 року за № 540/5731 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності щодо надання послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом", який вказує, що суб'єкту господарювання необхідно мати сертифікат відповідності, виданий органом із сертифікації Міністерства транспорту України, визначений у Положенні про сертифікаційну діяльність на залізничному транспорті України, що свідчить про можливість надання ними послуг з перевезення пасажирів, вантажів залізничним транспортом відповідно до нормативних документів, визначених у пунктах 2.3.1 та 2.5.1 цих Ліцензійних умов;
– Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 1 лютого 2005 року № 28, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 травня 2005 року за № 466/10746 "Про затвердження Переліку продукції, що підлягає обов'язковій сертифікації в Україні".

Згідно з чинним законодавством обов'язковій сертифікації підлягає діяльність із залізничних та повітряних вантажних перевезень. Умови та порядок її проходження регламентуються Положенням про сертифікаційну діяльність на залізничному транспорті України, затвердженим наказом Міністерства транспорту України від 1 червня 1998 року № 207 (далі – Положення) та Правилами сертифікації експлуатантів, затвердженими наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 20 вересня 2005 року № 684 (далі – Правила).

Сертифікація послуг на залізничному та повітряному транспорті України є обов'язковою частиною процедури обгрунтування можливості здійснення суб'єктами підприємницької діяльності перевезення вантажів та обслуговування і ремонту транспортних засобів. Органом із сертифікації перевезень повітряним транспортом є Державіаслужба України.

Сертифікація продукції, послуг та процесів на залізничному транспорті здійснюється виключно органами із сертифікації продукції, які створені спільним наказом Міністерства транспорту та Держстандарту України та акредитовані в Системі УкрСЕПРО, а саме: ДП "ДОСЗТ"; ДП "Дортранстелеком"; ДП "УкрНДІВ"; ДП "ХарОСЗТ"; ДП АСУ УПП ЗТ.

Порядок проведення сертифікації продукції в національній системі сертифікації УкрСЕПРО визначається державними стандартами України:

– ДСТУ 3413-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок сертифікації продукції;
– ДСТУ-Н ПМГ 40:2009 Настанова. Система сертифікації на залізничному транспорті. Порядок сертифікації залізничної продукції.

У загальному вигляді Порядок проведення сертифікації продукції передбачає такі основні етапи:

– подання та розгляд заявки на сертифікацію продукції;
• аналіз наданої документації;
• прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми (моделі) сертифікації;
• обстеження виробництва;
• атестацію виробництва продукції, що сертифікується, або сертифікацію системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;
• відбирання, ідентифікацію зразків продукції та їх випробування;
• аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності та надання ліцензій;
• видачу сертифіката відповідності, надання ліцензій та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;
• визнання сертифіката відповідності, що виданий закордонним органом;
• технічний нагляд за сертифікованою продукцією під час її виробництва;
• інформацію про результати робіт з сертифікації.

Схеми (моделі), що використовуються під час обов'язкової сертифікації продукції, визначає орган з сертифікації. Порядок визнання результатів сертифікації в національній системі сертифікації УкрСЕПРО продукції, що імпортується, визначається державним стандартом України ДСТУ 3417-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Процедура визнання результатів сертифікації продукції, що імпортується.

У загальному вигляді Процедура визнання результатів сертифікації продукції передбачає такі основні етапи:

• розгляд заявки та аналіз документації;
• складання угоди про визнання результатів сертифікації продукції або прийняття рішення про можливість видачі сертифіката (знаку) відповідності або свідоцтва про визнання;
• оформлення та реєстрація сертифікатів (знаків) відповідності або свідоцтв про визнання, внесення їх до Реєстру Системи УкрСЕПРО і видача заявнику;
• технічний нагляд за імпортованою продукцією.

Прийняття та реєстрація заявки на отримання сертифіката на авіатранспорті.

Заявка на сертифікацію з повним комплектом документів, передбачених Правилами, подається на розгляд у Державіаслужбу. Всі документи повинні бути виконані державною мовою та подаватися в оригіналі або нотаріально завірених копіях на паперових та магнітних носіях.

Відсутність повного комплекту документів або несплата держзборів за сертифікацію є підставою для залишення заявки без розгляду.

Порушення правил щодо оформлення заявки та документів, що до неї додаються, має наслідком відхилення (відмови) заявки.

Після одержання заявки від майбутнього експлуатанта Державіаслужба в 10-денний термін повідомляє заявника про прийняття або відхилення заявки. У разі прийняття в повідомленні міститься інформація щодо порядку та процедури розгляду заявки, конкретної посадової особи, яка відповідатиме за координацію всіх питань сертифікації. Експлуатант та орган сертифікації узгоджують план-графік проведення сертифікаційних робіт.

У разі відхилення заявки орган сертифікації в повідомленні пояснює причини цього відхилення. Після усунення вказаних недоліків заявка може бути подана в Державіаслужбу без сплати держзбору. Заявка, недоліки за якою не усунені протягом трьох місяців з дня надання зауважень, анулюється, кошти зі сплати державних зборів експлуатанту не повертаються. В такому разі заявник може повторно подати заявку на загальних підставах.

Попереднє оцінювання заявки та долучених до неї документів. Державіаслужба під час попереднього оцінювання заявки експлуатанта з'ясовує, чи має заявник:

а) відповідні нормативно-правові акти;
б) фінансово-економічні ресурси, які забезпечують спроможність заявника підтримувати належний рівень безпеки авіації;
в) відповідні підрозділи, персонал, обладнання, споруди, документацію та інше, необхідне для забезпечення польотів і перевезень, засоби зв'язку, достатній штат персоналу;
г) ПС, які призначені для виконання перевезень і на які оформлено чинні Сертифікати придатності до польотів.

Проведення сертифікаційної перевірки. Державіаслужба України направляє комісію для перевірки організації льотної роботи, документації, обладнання, засобів та методів ТО, організаційної і адміністративної структур, фінансово- економічної спроможності та інших питань і напрямів діяльності щодо організації, виконання і забезпечення польотів та перевезень. Загальне оцінювання готовності експлуатанта проводиться комісією, склад якої затверджується Головою Державіаслужби України. Головою комісії призначається посадова особа за наказом Голови Державіаслужби України.

Для оцінки готовності експлуатанта до виконання заявлених авіаційних перевезень та робіт, а також підготовки сертифікаційних матеріалів до видачі Сертифіката експлуатанта Державіаслужба України залучає своїх фахівців відповідних відділів за напрямами діяльності, а також акредитованих нею осіб.

Сертифікаційну перевірку комісія Державіаслужби України виконує згідно з Програмою сертифікаційної перевірки, що затверджується Державіаслужбою України для кожного експлуатанта. Перевірці підлягають усі служби, підрозділи та представництва експлуатанта в аеропортах та за кордоном. Сертифікаційна перевірка експлуатанта охоплює всі аспекти його діяльності, приділяючи особливу увагу питанням забезпечення безпеки авіації.

Інспектування льотної і наземної служб та засобів здійснюється з метою визначення відповідності професійної підготовки особового складу, наземних засобів та обладнання вимогам щодо вирішення поставлених завдань.

Загальні завдання перевірних польотів у межах інспекції полягають у з'ясовуванні:

• порядку дій в польоті, який викладений в КЛЕ, та його дотримання;
• наявності засобів та обладнання, що перебувають у розпорядженні льотного екіпажу для забезпечення польотів і дотримання правил;
• загального забезпечення наземного обслуговування ПС та допомоги льотному екіпажу при виконанні своїх обов'язків на всіх аеродромах, які використовує заявник на маршрутах;
• використання маршрутних засобів та обладнання, у тому числі належних іншим відомствам.

Дозволяється оформлення документів на видачу Сертифіката експлуатанта без виконання інспектування на маршруті за умови виконання першого польоту з інспекторським складом Державіаслужби України.

Інспекторській перевірці підлягає така документація:

1. документи з організації та виконання польотів, організація їх одержання та оперативність уведення в дію;
2. матеріали, що регламентують забезпечення польотів;
3. льотні справи членів льотного екіпажу;
4. особисті справи, трудові книжки керівного складу та старших спеціалістів;
5. облік льотного і робочого часу екіпажу згідно з чинними документами;
6. експлуатаційні і бортові записи;
7. облікова документація з технічного обслуговування;
8. документи з проведення та обліку комплексного аналізу засобів об'єктивного контролю (ЗОК), ужиття відповідних заходів з метою усування виявлених недоліків;
9. документи з обліку та функціонування системи інформування про експлуатаційні перешкоди;
10. інструкція з організації служби АБ експлуатанта (якщо такий підрозділ існує в структурі експлуатанта);
11. інструкція про порядок організації і здійснення охорони ПС, авіаційного майна та об'єктів експлуатанта;
12. інструкція про порядок організації та забезпечення пропускного та внутрішнього об'єктового режиму на авіаційних об'єктах експлуатанта;
13. інструкція про порядок здійснення передпольотного огляду ПС;
14. інструкція про порядок здійснення спеціального огляду ПС та авіаційних об'єктів у разі загрози вчинення акту незаконного втручання;
15. інструкція про порядок перевезення на ПС вогнепальної зброї, боєприпасів, засобів активної оборони та індивідуального захисту, а також осіб, які перебувають під вартою;
16. технологія контролю на безпеку ручної кладі, багажу, вантажу, бортприпасів та особистого контролю пасажирів і членів екіпажу ПС;
17. інструкція про порядок здійснення службового розслідування акту незаконного втручання в діяльність експлуатанта;
18. інструкція про порядок дій та взаємодії особи, відповідальної за організацію і здійснення заходів АБ, зі службами експлуатанта (аеропорту) та іншими юридичними особами з попередження, припинення, локалізації та врегулювання кризових ситуацій, пов'язаних з АНВ;
19. інструкція про порядок супроводження в контрольованих зонах у межах аеропорту пасажирів, багажу, бортових припасів та матеріальних цінностей експлуатанта;
20. інструкція про порядок дій персоналу експлуатанта в разі надходження інформації про можливу загрозу безпеці експлуатанта;
21. програма первинної підготовки авіаційного персоналу експлуатанта з питань АБ;
22. інструкція про порядок виконання правил охорони праці та протипожежної безпеки при організації та вжитті заходів АБ;
23. сертифікати на персонал служби АБ експлуатанта (якщо такий підрозділ існує в структурі експлуатанта).

Під час інспектування організації з ТО заявника необхідно упевнитися, що:

• виконання ТО відповідає вимогам, які встановлені Державіаслужбою України;
• є в належній комплектності нормативно-технічна, експлуатаційна і ремонтна документація, яка відповідає вимогам державних стандартів, та виконана її метрологічна експертиза;
• виробничі приміщення за функціональним призначенням, технічними характеристиками і площами відповідають технології ТО, пожежної безпеки та чинним нормативам;
• обладнання за складом та технічним станом відповідає вимогам технологічних інструкцій, організована перевірка і метрологічна експертиза, а також атестація засобів вимірювання та контрольно-перевірної апаратури;
• забезпечується виконання вимог, норм і правил з ТО AT, що діють у ЦА;
• додержується порядок допуску інженерно-технічного персоналу та інших фахівців до ТО ПС;
• є ефективне інформаційне забезпечення з метою управління процесами ТО, оцінки технічного стану та надійності авіаційної техніки, призначення та виключення робіт з ТО, обліку виконаних робіт;
• оформлення документації на виконання ТО та інші роботи відповідають установленим вимогам;
• організація та контроль обліку ТО AT, а також робота з профілактики порушень відповідають установленим вимогам;
• забезпечується наявність та поповнення запасів (оборотного фонду) агрегатів, комплектувальних виробів, запчастин, спеціальних рідин та мастил, витратних матеріалів та інше, необхідність у яких виникає під час ТО;
• штати інженерно-технічним персоналом комплектовані, у тому числі фахівцями, які сертифіковані у відповідності до вимог Державіаслужби України.

Видача сертифіката експлуатанта.

Після закінчення перевірок і оформлення всіх належних документів за результатами сертифікаційної перевірки Голова Державіаслужби України за поданням Комісії приймає рішення щодо видачі Сертифіката експлуатанта.

Голова Державіаслужби України підписує Сертифікат експлуатанта, експлуатаційні специфікації та СЕП Спеціальні експлуатаційні положення складаються з таких частин:

Частина А – Підготовка авіаційного персоналу;

Частина Е – Виконання перегінних польотів;

Частина G – Виконання демонстраційних польотів; Частина F – Обмін повітряними суднами;

Сертифікат експлуатанта видається вперше на один рік з правом виконання польотів у межах України. Голова Державіаслужби України може прийняти рішення про дострокове надання права на виконання міжнародних польотів у разі наявності в експлуатанта відповідно підготовлених ПС, екіпажів, організаційної структури та досвідченого персоналу для організації зазначених польотів та забезпечення БП у попередній період роботи. Сертифікат експлуатанта видається керівнику експлуатанта або особі, яка ним уповноважена. Після одержання Сертифіката експлуатанту дозволяється розпочати виконання польотів згідно з вимогами законодавства України про цивільну авіацію, правилами та обмеженнями, що є в доданих до Сертифіката, експлуатаційних специфікаціях та СЕП.

Після одержання Сертифіката експлуатант повинен отримати трилітерний умовний позивний ІКАО з правом тільки власного його використання для виконання міжнароднихпольотів згідно з процедурою, яку визначає Державіаслужба України, а також оформити адресу АФТН згідно з вимогами п. 2.1.2.3 документа ІКАО DOC 4444-RAC/501. Після закінчення терміну сам Сертифікат, експлуатаційні специфікації та та всі СЕП експлуатант повинен повернути протягом тижня в Державіаслужбу України, не чекаючи повідомлень, де вони зберігаються в архіві протягом трьох років.

Порушення сертифікаційних вимог є підставою для припинення або анулювання сертифіката. Голова Державіаслужби України має право припинити дію Сертифіката експлуатанта повністю чи в межах окремих частин у разі:

1. невиконання вимог чинного законодавства України та діючих у відповідності з ним нормативно-правових актів, що регулюють діяльність ЦА;
2. невиконання польотів більше трьох місяців (крім експлуатантів, що виконують авіаційні роботи сезонного характеру);
3. виявлення порушень, які впливають на безпеку польотів;
4. виявлення порушень умов, на підставі яких видані Сертифікат експлуатанта, експлуатаційні специфікації, СЕП чи інші документи Державіаслужби України;
5. несплати держзборів;
6. недодержання вимог, які викладені в розділі 6 Правил^[2]
7. порушення норм та обмежень, які викладені в

експлуатаційно-технічній документації;

8. порушення вимог з нагляду за експлуатантом та періодичності проведення інспекцій, що сталися з вини експлуатанта;
9. надання недостовірної інформації в Державіаслужбу України щодо забезпечення безпеки польотів;
10. розірвання договорів, на підставі яких видано Сертифікат експлуатанта (за винятком договору про оренду).

Голова Державіаслужби має право анулювати сертифікат експлуатанта в разі, якщо: юридична особа припинила своє існування (незалежно від причин такого припинення);

1. юридична особа відмовилась від Сертифіката експлуатанта;
2. ухвалено рішення суду про визнання недійсним установчих документів і рішення про створення підприємства або є ухвала суду про забезпечення позову шляхом накладання арешту на майно юридичної особи;
3. у разі подання заявки на продовження терміну дії Сертифіката пізніше строку, указаного в підпункті 5.6.1.2 цих Правил;
4. дія Сертифіката експлуатанта неодноразово призупинялася упродовж двох попередніх міжсертифіїсаційних строків

[1] Транспортне право України: підручн. Для студ. Вищ. Навч. Закл. / М.Л. Шелухін, О.І. Антонюк, В.О. Випшивецька та інш.; за ред.. М.Л. Шелухіна. – К.: Вид. дім. "Ін Юре", 2008. – 896 с.
[2] Про затвердження Правил сертифікації експлуатантів: наказ Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 20.09.2005 № 684, зареєстрований в Міністрерстві юстиції України 22 грудня 2005 р. за №1545/11825 // Офіційний вісник України. – 200S. – № 52.