< Попер   ЗМІСТ   Наст >

СУБ'ЄКТИ ТРАНСПОРТНОГО ПРАВА

Поняття та види суб'єктів транспортного права.

Поняття "суб'єкт" має латинське походження і складається з двох частин. Поняття "sub" означає – під, до, a "jec"” – акт, акція, дія. Отже, суб'єкт перебуває перед певною дією. Тому під суб'єктом розуміється особа, наділена властивістю здійснювати певні дії, діяльність. В юридичному значенні суб'єкт розглядається як носій відповідних прав і обов'язків. Обсяг прав і обов'язків визначає правовий статус або правове становище суб'єкта (особи). У теорії права під суб'єктом права розуміється абстрактна особа (фізична чи юридична), передбачена правовими нормами, яку наділено певним обсягом абстрактних юридичних прав і обов'язків. Таким чином, суб'єктом транспортного права є особа, визначена законодавством, яка наділена сукупністю прав і обов'язків, достатніх для забезпечення участі у транспортних відносинах.

Загальновизнаним у теорії права є положення, згідно з яким суб'єктом права може бути особа, яка: за своїми властивостями фактично може бути носієм юридичних прав та обов'язків; реально здатна брати участь у правовідносинах, маючи властивості суб'єкта права в силу юридичних норм. У сукупності ці дві властивості особи, як суб'єкта права становлять зміст її правосуб'єктності, яка, в свою чергу, складається із правоздатності та дієздатності. До складу правосуб'єктності входить також деліктоздатність, як встановлена законом можливість особи відповідати за свої дії при вчиненні правопорушення[1]

Суб'єктами транспортного права визнаються фізичні та юридичні особи, які беруть участь в транспортних правовідносинах за допомогою реалізації сукупності прав й обов'язків, якими вони наділені відповідно до транспортного законодавства[2].

Субєкти транспортного права поділяються на дві групи: фізичні особи і юридичні особи.

Фізичні особи поділяються на такі види:

  • 1. громадяни України;
  • 2. іноземці;
  • 3. особи без громадянства.

Крім того, до цієї категорії належать посадові особи і пасажири, які виділяються окремо з огляду на їх особливий правовий статус у галузі транспорту.

Під посадовими особами вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.[3]

Під пасажиром у транспортному праві розуміють фізичну особу, яка користується транспортним засобом і перебуває в ньому, але не причетна до керування ним.[4]

Юридичні особи поділяються на такі види:

  • 1. Залежно від форм власності:
    • приватне транспортне підприємство, що діє на основі приватної форми власності громадян чи суб'єкта господарювання (юридичної особи);
    • транспортне підприємство, що діє на основі колективної форми власності (підприємство колективної форми власності);
    • комунальне транспортне підприємство, що діє на основі комунальної форми власності територіальної громади;
    • державне транспортне підприємство, що діє на основі державної власності;
    • транспортне підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об'єднання майна різних форм власності);
    • спільне комунальне транспортне підприємство, що діє на договірних засадах спільного фінансування (утримання) відповідними територіальними громадами – суб'єктами співробітництва
  • 2. За критерієм наявності в статутному капіталі підприємства іноземної інвестиції та розміру останньої:
    • національні транспортні підприємства (у статутному капіталі такого підприємства іноземна інвестиція відсутня, або становить менше 10 %);
    • транспортні підприємства з іноземними інвестиціями (у статутному капіталі такого підприємства іноземна інвестиція має становити не менш як 10 %);
    • іноземні транспортні підприємства (у статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить 100 %).
  • 3. За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу розрізняють:
    • унітарне транспортне підприємство – це підприємство, що створюється одним засновником на підставі його розпорядження, який виділяє необхідне майно, формує відповідно до закону статутний капітал, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, якого він призначає, керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства.

Важливо те, що статутний капітал не поділяється на частки, власник майна при утворенні унітарного підприємства так і залишається власником свого майна.

Засновниками цього підприємства можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, незалежно від форми власності або держава.

  • Корпоративне транспортне підприємство – це підприємство, що утворюється двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, (у тому числі через органи, що вони створюють), участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства[5].
  • 4. За кількісним складом:
    • • індивідуальні (пасажири, пішоходи, клієнти);
    • • колективні (організації та їх структурні підрозділи);
    • • змішані (вантажовідправник, вантажоотримувач, перевізник)

Однією з важливих класифікацій суб'єктів транспортного права є їх поділ на групи, залежно від місця, яке вони посідають у процесі перевезення. Тому, розрізняють:

  • 1. органи державного управління – це органи, організації та їхні посадові особи, створені у встановленому законодавством порядку спеціально для здійснення управлінських функцій, наділені правами й обов'язками, щоб своїми діями реалізовувати надані права і виконувати покладені на них обов'язки (Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Міністерство інфраструктури України, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція), Державна інспекція України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція), Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), Державна авіаційна служба України (Державіаслужба) та інші державні органи;
  • 2. транспортні організації – юридичні особи, зареєстровані у встановленому законом порядку, ціллю діяльності яких є забезпечення внутрішніх та зовнішніх транспортно-економічних зв'язків і потреб населення у перевезеннях (залізниці, автотранспортні підприємства, пароплавства, морські порти);
  • 3. споживачі транспортних послуг – фізичні або юридичні особи, які беруть участь у транспортних суспільних відносинах, користуються транспортними послугами для задоволення своїх потреб (вантажовідправник, пасажир, вантажоодержувач, тощо[6])

Особливості правового статусу суб'єктів транспортного права та їх функціонування розглянемо далі.

  • [1] Алексеев С.С. Общая теория права / С.С. Алексеев. – М.: Юрид/ лит., 1982. – Т. 2. – С. 139; 147; 120; 401.
  • [2] Транспортне право України. Академічний курс : підруч. [для студ. нищ. навч. закл.] / [М. Л. Шепухін, О. І. Антонюк, В. О. Вишневенька та ін.]; за ред. М. Л. Шелухіна. – К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2008. – С. 222.
  • [3] Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-ХII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 52. – Ст. 490.
  • [4] Про міський електричний транспорт: Закон України від 29 червня 2004 р. № 1914-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 548.
  • [5] Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436-IV // Відомості Верховної Ради. – 2003. – № 18, №19 – 20, № 21 – 22, ст. 144.
  • [6] ранспортне право України. Академічний курс: підруч. [для студ. вищ. навч, закл.] / [М. Л. Шелухіи, О. І. Антонюк, В. О. Вишyевецька та ін.]; за ред. М. Л. Шелухіна. – К.: Вид. Дім "Ін Юре", 2008. – С. 227.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >