< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Правовий статус споживачів транспортних послуг

Реалізація свободи людини на пересування неможлива без надання відповідних послуг транспортом.

Транспортні послуги завжди схожі між собою, тому що вони безпосередньо пов'язані з процесом доставки. У той же час здійснюється доставка не повністю ідентичних об'єктів. Об'єктами транспортування можуть виступати вантажі, пасажири, багаж і вантажобагаж (на залізничному транспорті). В рамках вантажних перевезень можна окремо розглядати перевезення поштових відправлень, у рамках пасажирських – туристичні перевезення. Самі послуги, надані ринком транспортних послуг, різноманітні і можуть деталізувати ринок транспортних послуг. Крім того, наявність різних видів транспорту викликає можливість ще більшої конкретизації об'єктів транспортування[1]

Споживачами транспортних послуг є:

  • Вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) це зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення;
  • Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) – зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника отримує вантаж.[2]
  • Пасажир це фізична особа, яка користується послугою з перевезення пасажирським транспортом на підставі належним чином оформленої маршрут-квитанції. Ця особа вважається пасажиром з моменту прибуття в аеропорт, річковий чи морський порт, на автовокзал чи залізничний вокзал для здійснення поїздки до моменту її завершення[3].
  • Відправник пошти – фізична або юридична особа, прізвище, ім'я та по батькові або найменування якої зазначені на поштовому відправленні, бланку поштового переказу в спеціально призначеному для цього місці, яка безпосередньо або через уповноважену особу подає оператору поштового зв'язку для пересилання поштове відправлення, поштовий переказ.
  • Одержувач пошти – адресат або особа, уповноважена ним на одержання поштового відправлення, коштів за поштовим переказом[4].
  • Відправник небезпечного вантаж – зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка підготовлює та подає цей вантаж для перевезення.
  • Одержувач небезпечного вантажу – зазначена в перевізних документах юридична (резидент і нерезидент) або фізична особа (громадянин України, іноземець, особа без громадянства), яка одержує небезпечний вантаж від перевізника[5]

Найбільш затребуваним суб'єктом при споживанні транспортних послуг виступає пасажир, права та обов'язки якого визначаються на підставі договору перевезення.

Пасажир має право:

  • 1) одержати місце у транспортному засобі згідно з придбаним квитком;
  • 2) провозити з собою безоплатно одну дитину віком до шести років без права зайняття нею окремого місця;
  • 3) купувати для дітей віком від шести до чотирнадцяти років дитячі квитки за пільговою ціною;
  • 4) перевозити з собою безоплатно ручну поклажу у межах норм, встановлених транспортними кодексами (статутами);
  • 5) зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на десять діб, а в разі хвороби – на весь час хвороби;
  • 6) відмовитися від поїздки, повернути квиток і одержати назад повну або часткову вартість квитка – залежно від строку здавання квитка згідно з правилами, встановленими транспортними кодексами (статутами);
  • 7) отримувати повну та своєчасну інформацію про час та місце відправлення транспортного засобу за вказаним у транспортному документі (квитку) маршрутом.[6]

Цей перелік прав пасажира не є вичерпним і може бути доповнений іншими законами чи підзаконними актами, залежно від виду транспорту.

В науці транспортного права шляхом співставлення прав споживача і прав пасажира сформована система прав транспортних послуг:

  • 1. право на одержання безпечної транспортної послуги;
  • 2. право на одержання послуги належної якості;
  • 3. право на своєчасну, повну та достовірну інформацію про виконавця, про послугу, що надається;
  • 4. право на відшкодування у встановленому порядку збитків, які завданні наданням послуги неналежної якості[7]

До обов'язків пасажира належить:

  • 1) дотримуватися вимог із забезпечення транспортної безпеки;
  • 2) сплачувати за послуги з перевезення в порядку і розмірах, передбачених законодавством;
  • 3) відшкодовувати збитки, які були завдані майну перевізника;
  • 4) негайно повідомляти про виниклу загрозу транспортної безпеки.

  • [1] Іщенко Η. М. Маркетинг транспортних послуг: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: lib.chdu.cdu.ua/pdf/posibnuku/333M.pdf. – Назва з екрана.
  • [2] Про затвердження Статуту залізниць України: Постанова Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. № 457: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: zakon4.rada.gov.ua/laws/show/457-98-n. – Назва з екрана.
  • [3] Про затвердження Порядку оформлення пасажирських перевезень на транспорті: Наказ Мінтрансзв'язку України від 23 квітня 2009 р. № 450: [Електронний ресурс]. – Режим доступу zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0385-09/ed20090529/find? text=%CF%EO%F1%E0%E6%E8%F0. – Назва з екрана.
  • [4] Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку: Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 270: [Електронний ресурс]. – Режим доступу zakon4.rada.gov.ua/laws/show/270-2009n/ed20111111/find?text=%C2%B3%E4%EF% FO%EO%E2%ED%E8°/oEA- Назва з екрана.
  • [5] Про перевезення небезпечних вантажів: Закон України від 6 квітня 2000 р. № 1644- Ш // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 28. – ст. 222.
  • [6] Цивільний кодекс України: затв. Законом України від 16 січня 2003 р. № 435-V1 // Відомості Верховної Ради України. – 2008. – № 48. – Ст. 358.
  • [7] Гришко У. П. Загальна характеристика прав споживачів транспортних послуг / У. П. Гришко // Юридичний електронний науковий журнал. – 2014. – № 5. – С. 25-28.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >