< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ДОГОВОРИ У СФЕРІ ТРАНСПОРТУ

Загальна характеристика транспортних договорів

Поняття "транспортні договори" у свій час міцно вкоренилося в цивільно-правовій доктрині. Як зазначалося в літературі, транспортні договори це різні за своєю природою і змістом договори, що опосередковують відносини у сфері транспортної діяльності.[1] Вважається, що всі транспортні договори є допоміжними щодо "договору перевезення" і саме реального договору перевезення. Однак при детальному вивченні ЦК України можна дійти висновку про те, що насправді це загальне (родове) поняття, яке розглядається (регламентується) щодо окремих його видів. Зокрема, у ч. 1 ст. 908 ЦК України йдеться про перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти. У наступних статтях кожний із видів розглядається окремо, тобто Цивільний кодекс не містить загального поняття для договору перевезення. З урахуванням принципу диспозитивності в цивільному праві досить складно "поставити" один договір над одним.

У ст. 6 Закону України "Про транспорт" визначено загальні основи господарської діяльності підприємств транспорту. Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, надання інших транспортних послуг, експлуатація та ремонт шляхів здійснюють залізниці, пароплавства, порти (пристані), автомобільні, авіаційні, дорожні підприємства, якщо це передбачено їх статутами.

Підприємства транспорту здійснюють перевезення та надають послуги на основі державних контрактів і договорів про перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням економічної ефективності перевізних та переробних можливостей транспорту. Економічні відносини підприємств транспорту, що виникають у процесі перевезення, ґрунтуються на принципах взаємної вигоди, рівної та повної відповідальності.

Транспортні договори поділяються на основні та допоміжні. Основні транспортні договори опосереднюють головну сферу взаємовідносин транспортних організацій та клієнтури (договори про перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти, договори буксирування). Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і забирання вагонів тощо).

Перевезення пасажирів, вантажів, багажу та пошти залежно від видів транспорту, якими вони здійснюються, поділяються на: а) залізничні; б) внутрішніми водними шляхами (річкові); в) морські; г) повітряні; д) автомобільні. Крім того, перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад, Львівської залізниці) вважаються перевезеннями місцевого сполучення; перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезеннями у прямому сполученні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту – перевезеннями у прямому змішаному сполученні.

На морському транспорті перевезення та буксирування бувають: а) каботажні – між портами України; б) міжнародні – між іноземними портами.

Кожен із видів транспорту є окремою господарською системою, що взаємодіє з іншими транспортними системами. Крім перелічених, існує ще один вид транспорту – трубопровідний, який перекачує нафту, газ, воду тощо. Проте відносини, що складаються при транспортуванні цих продуктів трубопроводами, регулюються або законодавством про поставки, або законодавством про постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу. Організація, що експлуатує трубопровід, водночас є й володільцем продукції, яка перебуває у трубопроводі.

У ЦК України визначено загальні норми щодо договорів про перевезення пасажирів і вантажів. Детальніше умови перевезення пасажирів, вантажів і багажу та відповідальність сторін за цими перевезеннями регулюють статути (кодекси) окремих видів транспорту та правила, прийняті у встановленому порядку.

  • [1] Саниахметова Н. А. Юридический справочник предпринимателя [Текст] / Н. А. Саниахметова. – 7.изд., перераб. и доп. – X.: Одиссей, 2005. – 992 с.; Харитонов Е. О. Гражданское право [Текст]: частное право. Цивилистика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособие / Е. О. Харитонов, Н. А. Саниахметова. – К.: А.С.К., 2003. – 829 с.
 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >