< Попер   ЗМІСТ   Наст >

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ АВТОМОБІЛЬНОГО ТРАНСПОРТУ

Поняття автомобільного транспорту та законодавство про автомобільний транспорт

Законодавство про автомобільний транспорт складається з

Конституції України – як основного закону.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Громадянин України не може бути позбавлений права в будь- який час повернутися в Україну.

Закон України "Про транспорт". До складу автомобільного транспорту входять підприємства автомобільного транспорту, що здійснюють перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти, авторемонтні і шиноремонтні підприємства, рухомий склад автомобільного транспорту, транспортно-експедиційні підприємства, а також автовокзали і автостанції, навчальні заклади, ремонтно-будівельні організації та соціально-побутові заклади, інші підприємства, установи та організації незалежно від форм власності, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель автомобільного транспорту належать землі, надані в користування під споруди і устаткування енергетичного, гаражного та паливно-роздавального господарства, автовокзали, автостанції, лінійні виробничі споруди, службово-технічні будівлі, станції технічного обслуговування, автозаправні станції, автотранспортні, транспортно-експедиційні підприємства, авторемонтні заводи, бази, вантажні двори, майданчики контейнерні та для перечеплення, службові та культурно- побутові приміщення й інші об'єкти, що забезпечують роботу автомобільного транспорту.

До земель дорожнього господарства належать землі, надані в користування під проїзну частину, узбіччя, земляне полотно, декоративне озеленення, резерви, кювети, мости, тунелі, транспортні розв'язки, водопропускні споруди, підпірні стінки, смуги відведення і розташовані в їх межах інші дорожні споруди та обладнання.

До складу земель дорожнього господарства входять також землі, що знаходяться за межами смуг відведення, якщо на них розміщені споруди, що забезпечують функціонування автомобільних доріг, а саме:

  • • паралельні об'їзні дороги, паромні переправи, снігозахисні споруди і насадження, протилавинні та протисельові споруди, вловлюючи з'їзди;
  • • майданчики для стоянки транспорту і відпочинку, підприємства та об'єкти служби дорожнього сервісу;
  • • будинки (в тому числі жилі) та споруди дорожньої служби з виробничими базами;
  • • придорожні лісосмуги для захисту доріг і вирощування деревини, в тому числі ділової.

Землі, що знаходяться під автомобільними дорогами загального користування та їх спорудами, надаються дорожнім організаціям у користування відповідно до чинного законодавства.

Закон України "Про автомобільний транспорт"

Цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами – суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Розвиток автомобільного транспорту за погодженням з іншими центральними органами виконавчої влади відбувається відповідно до програми розвитку і вдосконалення транспорту, яку готує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і затверджує Кабінет Міністрів України.

Закон України "Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень"

Підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи – підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі – перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення.

За наказом уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону України перевізник зобов'язаний вивезти пасажира, якому через відсутність необхідних документів відмовлено у в'їзді в Україну, до держави, з якої пасажира було привезено, або до держави, яка видала йому паспортний документ, або знайти інший спосіб вивезення такого пасажира за межі території України. Звернення пасажира, який є іноземцем або особою без громадянства, із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про надання притулку в порядку, встановленому законом, не звільняє перевізника від відповідальності, передбаченої цим Законом за перевезення чи спробу перевезення такого пасажира через державний кордон України без необхідних документів.

Перевізник звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, якщо доведе, що документи, надані йому пасажиром перед початком міжнародного пасажирського перевезення, дали йому достатні підстави вважати, що пасажир мав документи, необхідні для в'їзду до держави прямування, транзиту.

Закон України "Про дорожній рух".

Закон регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів – учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання (далі – міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та об'єднань).

Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.

До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.

Закон України "Про утилізацію транспортних засобів"

Цей Закон визначає правові, організаційні та економічні засади діяльності, пов'язаної з утилізацією транспортних засобів на території України з метою забезпечення екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища, життя та здоров'я громадян.

Право на здійснення утилізації транспортних засобів мають суб'єкти господарювання, які зареєстровані в установленому законом порядку та здійснюють такі види діяльності:

  • • приймання транспортних засобів на утилізацію;
  • • та/або розбирання транспортних засобів, що утилізуються, з дотриманням вимог законодавства про відходи.

Суб'єкти господарювання, які здійснюють приймання та/або розбирання транспортних засобів, що утилізуються, повинні забезпечити утилізацію або видалення відходів, що утворилися у процесі розбирання транспортних засобів, самостійно та/або шляхом укладення договорів із суб'єктами господарювання, які мають ліцензії на здійснення операцій у сфері поводження з небезпечними відходами та/або на право провадження діяльності, пов'язаної із збиранням і заготівлею окремих видів відходів як вторинної сировини, щодо утилізації або видалення відходів, що утворилися у процесі розбирання транспортних засобів.

Прийом та/або розбирання транспортних засобів, що утилізуються, не є виключними видами діяльності суб'єктів господарювання, що надають послуги з утилізації транспортних засобів, і може здійснюватися одночасно з іншими видами діяльності таких суб'єктів, якщо інше не заборонено законом.

Постанови Кабінету Міністрів України

Постанова "Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів".

Ввезені в Україну транспортні засоби підлягають державній реєстрації на підставі заяв власників і митних декларацій на бланку единого адміністративного документа на паперовому носії або електронних митних декларацій або виданих митними органами посвідчень про їх реєстрацію в підрозділах Державтоінспекції.

У разі ввезення двох і більше транспортних засобів для власних потреб за однією митною декларацією на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії такі засоби реєструються на підставі засвідченої митним органом її копії, що скріплюється особистою номерною печаткою працівника митної служби та печаткою митного органу.

Транспортні засоби та їх складові частини, що мають ідентифікаційні номери, ввезені в Україну з метою їх подальшого відчуження суб'єктами господарювання, діяльність яких пов'язана з реалізацією транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, і придбані юридичними чи фізичними особами, реєструються на підставі виданих зазначеними суб'єктами довідок-рахунків та митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії або їх копій, що скріплюються особистою номерною печаткою працівника митної служби та печаткою митного органу.

У разі митного оформлення транспортних засобів, їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, за електронною митною декларацією, засвідченою електронним цифровим підписом відповідальної посадової особи митного органу, державна реєстрація таких транспортних засобів і складових частин здійснюється на підставі зазначеної митної декларації, отриманої органами МВС від Держмитслужби за допомогою засобів інформаційно-телекомунікаційних систем та розміщеної в автоматизованій інформаційній системі "Митний документ".

У разі коли транспортні засоби перебували в експлуатації за межами України і були зареєстровані у відповідних органах іншої держави, обов'язковим є подання до підрозділів Державтоінспекції реєстраційних або прирівняних до них документів такої держави. До реєстраційних та облікових документів вносяться відомості про заборону відчуження і передачі права користування і (або) розпорядження транспортними засобами, дату їх зворотного вивезення та інші обмеження, що встановлюються митними органами.

Державна реєстрація транспортних засобів під зобов'язання про їх зворотне вивезення проводиться виключно за наявності документа, що підтверджує їх реєстрацію за межами України (крім транспортних засобів, що належать дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні, їх персоналу та членам сімей персоналу, акредитованих в установленому порядку в МЗС, а також міжурядовим організаціям та їх співробітникам, які не є резидентами України).

Державна реєстрація тимчасово ввезених на митну територію України транспортних засобів, що належать дипломатичним представництвам та консульським установам, представництвам міжнародних організацій в Україні, їх персоналу та членам сімей персоналу, акредитованих в установленому порядку в МЗС, а також міжурядовим організаціям та їх співробітникам, які не є резидентами України, може проводитися на підставі документів, що підтверджують право власності, користування і (або) розпорядження такими засобами без надання документа, що підтверджує їх реєстрацію за межами України.

Національні номерні знаки і документи про реєстрацію (про право власності, користування або розпорядження) транспортних засобів іноземних держав, з яких вони тимчасово ввезені на митну територію України під зобов'язання про зворотне вивезення, здаються на зберігання до підрозділів Державтоінспекції, що є умовою тимчасового обліку транспортних засобів, і повертаються власникам в установленому МВС порядку після зняття таких засобів з обліку. На зазначені транспортні засоби видаються номерні знаки та свідоцтва про реєстрацію із зазначенням строку тимчасового ввезення, який встановлюється митними органами відповідно до митного законодавства та зазначається у документах про митне оформлення таких засобів.

Після закінчення строку тимчасового ввезення транспортні засоби вважаються незареєстрованими.

Зняття з обліку у зв'язку з відчуженням (купівля-продаж, міна, дарування) або вибраковуванням транспортних засобів, щодо яких не знято обмеження митних органів, здійснюється з їх дозволу.

Про затвердження Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті.

Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі – автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

У підпорядкуванні Укртрансбезпеки перебуває Держспецтрансслужба, повноваження та функції якої визначені законом.

Укртрансбезпека у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Укртрансбезпеки є:

  • 1) реалізація державної політики у сфері безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
  • 2) внесення на розгляд Міністра інфраструктури пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
  • 3) здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
  • 4) надання у передбачених законом випадках адміністративних послуг у сфері автомобільного, міського електричного, залізничного, морського та річкового транспорту.

Про затвердження Положення про Міністерство інфраструктури України

Мінінфраструктури є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв'язку, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України, дорожнього господарства, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства, з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, а також державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Мінінфраструктури у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.

Основними завданнями Мінінфраструктури є:

  • 1) забезпечення формування та реалізація державної політики у сферах автомобільного, залізничного, морського та річкового транспорту, надання послуг поштового зв'язку;
  • 2) забезпечення формування та реалізації державної політики:
    • • у сфері авіаційного транспорту та використання повітряного простору України;
    • • у сфері дорожнього господарства;
    • • у сфері навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, торговельного мореплавства;
    • • з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті;
    • • з питань державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному транспорті загального користування, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства);
    • • з питань розвитку транспортної інфраструктури;
  • 3) участь у межах повноважень, передбачених законом, у формуванні та забезпеченні реалізації державної тарифної політики.

Укази Президента України.

Указ Президента України Про Положення про Державну інспекцію України з безпеки на наземному транспорті

Державна інспекція України з безпеки на наземному транспорті (Укртрансінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України.

Укртрансінспекція входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування, на перевезення яким видано ліцензію, міському електричному, залізничному транспорті, експлуатації автомобільних доріг загального користування (далі – автомобільний, міський електричний, залізничний транспорт та ведення дорожнього господарства).

Укртрансінспекція у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства інфраструктури України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра інфраструктури України.

Основними завданнями Укртрансінспекції є:

  • • реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства;
  • • внесення пропозицій щодо формування державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства;
  • • здійснення відповідно до законодавства державного нагляду (контролю) з питань безпеки на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті та ведення дорожнього господарства.

Нормативні накази, інструкції та інші документи центральних органів виконавчої влади (міністерств, державних комітетів і відомств.

Нормативні акти (накази, інструкції, правила та інші документи) структурних підрозділів автотранспорту.

Нормативні акти державних адміністрацій і органів місцевого самоврядування, які стосуються автотранспортних відносин.

Міжурядові угоди України з іншими державами та міжнародно-правові акти, ратифіковані й визнані Україною.

До джерел автотранспортного права належать також окремі нормативно-правові акти колишніх Союзу РСР та УРСР, що не відмінені й не оновлені в установленому порядку та не суперечать Конституції України і чинному законодавству.

Нормативні договори та з урахуванням раніше викладеного – судова й адміністративна практика.

Норми транспортного права при їх кодифікації об'єднуються, як правило в нормативних актах за ознаками належності до одного правового інституту – підгалузі транспортного права. До таких комплексних актів (джерел) транспортного права належить:

Статут автомобільного транспорту УРСР, затверджений Постановою Ради Міністрів УРСР від 27 червня 1969 року № 401.

Важливим джерелом автотранспортного права є Цивільний кодекс України, в якому розкривається зміст договору перевезень та відповідальність сторін за неналежне виконання умов договору перевезень і в разі втрати, нестачі або пошкодження вантажу, багажу, а також за заподіяння смерті або ушкодження здоров'я пасажира.

Норми автотранспортного права, як вже зазначалося, містяться в нормативних постановах Верховної Ради України, указах Президента України, постановах і розпорядженнях Кабінету Міністрів України, правилах, положеннях, інструкціях, настановах, порядках, умовах, рішеннях міністерств і відомств, державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування. Вагоме місце у системі джерел транспортного права України посідають міжнародно-правові акти, ратифіковані й визнані Україною, та міжурядові угоди України з інтими державами. Йдеться про договори, що укладаються між Україною та іншими країнами з приводу забезпечення міждержавної автотранспортної діяльності, а також договори між автотранспортними підприємствами і організаціями України і зарубіжних країн. Це можуть бути договори, укладені спеціально для врегулювання правовідносин в галузі автотранспортної діяльності, також інші договори, в яких визначаються основні засади правового регулювання цієї сфери.

Цікавим в імплементації норм міжнародного права в правову систему України з автотранспортного права є питання про співвідношення національного і міжнародного законодавства та способи врегулювання відносин, пов'язаних з міжнародним співробітництвом.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >