ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ МОРСЬКОГО ТА РІЧКОВОГО ТРАНСПОРТУ
Поняття та види морських перевезень.
Морський транспорт вважається найбільш універсальним видом транспорту, який спеціалізується на обслуговуванні міжнародної торгівлі. Морський транспорт широко використовується для міжнародних і внутрішніх перевезень. Він відіграє надзвичайно важливу роль у формуванні всіх зовнішньоекономічних зв'язків, особливо з країнами далекого зарубіжжя і характеризується високою ефективністю перевезень порівняно з іншими видами транспорту. Згідно із даними дослідження міжнародної організації International Maritime Organization на морські та річкові вантажні перевезення припадає близько 90 % світових вантажопотоків.
В системі морського торговельного судноплавства зародилися і отримали розвиток основні правові інститути та організаційні форми міжнародних перевезень вантажів та пасажирів.[1]
Порядок морських перевезень в Україні регулюється Кодексом торговельного мореплавства України (далі КТМ України), Законом України "Про морські порти України", "Стратегією розвитку морських портів України до 2038 року". Зокрема, для кожного порту розроблено план розвитку на короткострокову (до 2018 року), середньострокову (до 2023 року) та довгострокову (до 2038 року) перспективу.
Під торговельним мореплавством у КТМ України розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.
Держава здійснює регулювання торговельного мореплавства через Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті (Укрморрічінспекція), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику у сфері безпеки на морському та річковому транспорті.[2]
Правила КТМ України поширюються: на морські судна – під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше; на судна внутрішнього плавання – під час їх прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 КТМ України.
Правила КТМ України, за винятком передбачених у ньому випадків, не поширюються на судна, що плавають під військово- морським прапором України. До перевезень у прямому змішаному і прямому водному сполученні, що здійснюються за участю морського транспорту, правила цього Кодексу застосовуються в зазначених у ньому випадках, а також в частині, не передбаченій спеціальним законодавством, що регулює такі перевезення.
КТМ України (ст. ст. 131, 132) визначає два види морських перевезень – каботажні (перевезення між портами України здійснюються суднами, що плавають під державним прапором України, а також суднами, що плавають під іноземним прапором за умови одержання на це дозволу Міністерства інфраструктури України) та міжнародні перевезення (перевезення між портами України й іноземними портами можуть здійснюватися як суднами, що плавають під прапором України, так і за умови взаємності суднами, що плавають під іноземним прапором.
- [1] Review of maritime, 2011 Report by the UNCTAD secretariat. United nations conference on trade and development. – United Nations, New York and Geneva, 2011. – 213 p.
- [2] Про затвердження Положення про Державну інспекцію України з безпеки на морському та річковому транспорті: постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 2014 р. № 300 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: rada.gov.ua/. – Назва з екрана.
