ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

Поняття, структура залізничного транспорту України.

Залізничний транспорт – виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо^[1].

Залізничний транспорт України є провідною галуззю в дорожньо-транспортному комплексі країни, який забезпечує 82% вантажних і майже 50 % пасажирських перевезень, здійснюваних всіма видами транспорту. Експлуатаційна мережа залізниць України складає майже 22 тис. км. З яких 45 % електрифіковано. За обсягами вантажних перевезень залізниці України займають четверте місце на Євразійському континенті, поступаючись лише залізницям Китаю, Росії та Індії Сайт

Укрзалізниця (Державна адміністрація залізничного транспорту України) – орган управління залізничним транспортом загального користування, що здійснює централізоване управління процесом перевезень у внутрішньому й міждержавному сполученнях та регулює виробничо- господарську діяльність залізниць.

До сфери Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Південна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші підприємства та організації єдиного виробничо-технологічного комплексу, що забезпечують перевезення вантажів і пасажирів.

На залізницях функціонують 1492 залізничних станцій, 55 локомотивних і 48 вагонних депо, 110 дистанцій колії, 69 дистанцій сигналізації і зв'язку, 44 дистанцій енергопостачання.

Територією України проходять 3 залізничних транспортні коридори – № 3,5,9. Через українські порти Ізмаїл і Рені здійснюється взаємодія з пан'європейським коридором №7, який проходить річкою Дунай. Сьогодні довжина національної мережі залізничних транзитних коридорів в Україні складає 3162 км. Це головним чином двоколійні електрифіковані, обладнані автоблокуванням магістралі, що характеризуються високим рівнем використання технічних засобів. Окрім того розвиваються перевезення по МТК ТРАСЕКА (Європа – Кавказ – Азія).

Укрзалізниця є одним із засновників Ради із залізничного транспорту держав-учасників Співдружності.

Статистичні дані:

• • експлуатаційна протяжність головних колій – 21640,4 км (74% – безстикової колії)
• • електрифікованих колій – 9878 км (45 %)
• • ширина колії – 1520 мм
• • кількість залізничних станцій – 1447
• • залізничних вокзалів 118, з них 18 позакласних, 9 – першого класу, 34 – другого класу, 57 – третього класу.
• • зупиночні пункти та платформи – 2268
• • залізничних переїздів – 5422; зокрема, обладнаних автоматичною переїзною сигналізацією – 4168. Переїздів з черговим – 1497, з яких 1468 обладнано автоматичною переїзною сигналізацією.
• • парк вантажних вагонів – 116 063 од. (на 01.01.2014)
• • парк пасажирських вагонів – 5291 од.
• • парк тепловозів – 2447 од.
• • парк електровозів – 1547 од.
• • інвентарний парк приміського сполучення складає 1547 секцій електропоїздів (зокрема, 14 секцій рейкових автобусів), з них 1340 – в експлуатації.
• • інвентарний парк дизель-поїздів – 528 секцій, з них 247 – в експлуатації
• • чисельність працівників –308 684 особи (станом на 01.01.2015)
• • перевезено пасажирів за 2014 рік – 440,9 млн пас.
• • перевезено вантажів за 2014 рік – 389,7 млн тонн, за 6 місяців 2015 року – 164,3 млн тонн
• • кількість фірмових пасажирських потягів – 52 од.

Статтею 1 Статуту залізниць України встановлено, що залізничний транспорт загального користування є однією з базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях^[2]. Основною організаційною ланкою на залізничному транспорті є залізниця – статутне територіально- галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту, і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.

Залізнична мережа України складається із шести регіональних залізниць, які є основними господарськими об'єднаннями, підпорядкованими Міністерству транспорту та зв'язку України. Кожна залізниця обслуговує певний регіон країни, який включає, як правило, декілька адміністративно- територіальних одиниць. Залізниці поділяються на дирекції, які також є самостійними господарюючими суб'єктами.

До структури залізничного транспорту входять підприємства залізничного транспорту, які здійснюють перевезення пасажирів і вантажів, рухомий склад залізничного транспорту, залізничні шляхи сполучення, підприємства промислового залізничного транспорту, навчальні та дошкільні заклади, установи охорони здоров'я, науково-дослідні та проектно-конструкторські організації.

До складу дирекцій залізниць входить 458 лінійних підприємств, які належать до різних служб: станції, локомотивні та вагонні депо, вагонні дільниці, дирекції з обслуговування пасажирів, дистанції шляху, сигналізації та зв'язку, контактної мережі, водопостачання, цивільних споруд, енергетичного та робочого постачання тощо^[3].

На залізницях розташовано понад 1500 пасажирських станцій, курсує більше ніж 600 пасажирських поїздів та близько 2000 приміських поїздів, що сукупно перевозять щорічно близько півмільярда пасажирів.

Взаємостосунки залізниць з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування ґрунтуються на податковій і договірній основах відповідно до чинного законодавства України. До компетенції цих органів належать: контроль за роботою залізничного приміського пасажирського транспорту і вокзалів, погодження тарифів у приміських сполученнях, погодження питання щодо пунктів зупинок, закриття залізничних станцій для обслуговування пасажирів, автомобільних переїздів через залізничні колії.

На місцеві органи виконавчої влади і органи місцевого самоврядування покладається організація виконання робіт з благоустрою привокзальних площ, спорудження та впорядкування під'їздів до залізничних станцій, забезпечення їх телефонним зв'язком та транспортним сполученням з населеними пунктами за місцем розташування станцій, запобігання правопорушенням на залізницях. Місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування взаємодіють із залізницями з метою поліпшення використання транспортних засобів власниками вантажів, злагодженої роботи з іншими видами транспорту, розвитку, зокрема і на пайових засадах, транспортної і соціальної інфраструктури щодо обслуговування пасажирів та економіки регіонів.

Кожна із залізниць здійснює певний обсяг пасажирських перевезень, для чого формує та обслуговує поїзди дальнього, приміського та місцевого сполучення, організовує продаж квитків пасажирам, надає інші транспортні послуги.

Найважливішими вимогами, які висуваються до роботи залізниць, є забезпечення безпеки руху поїздів, а також особистої, майнової безпеки пасажирів і обслуговуючого персоналу.

• [1] Про залізничний транспорт: Закон України від 4 липня 1996 р. № 273/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. -1996. – № 40. – Ст. 183.
• [2] Статут залізниць України // Постанови та розпорядження Кабінету Міністрів України. – 1998. – № 8. – Ст. 311.
• [3] Інженерна записка про технічний стан залізничного транспорту України. – К., 2004. – 104 с.