Правила реєстрації цивільних аеродромів України.

Аеропорти і аеродроми є допоміжними спорудами, які обслуговують здійснення авіаційних перевозок. Законодавство встановлює спеціальний порядок відведення території для будівництва та реконструкції аеродромів і аеропортів та характеризує їх наступним чином.

Аеродром – поверхня земної або водної ділянки, на якій розміщені будівлі, споруди та обладнання, яка призначена повністю або частково для вильоту, прибуття та руху по цій поверхні повітряних суден;

Аеродром (вертодром) включає такі елементи (аеродромні об'єкти):

• поверхні (штучні, ґрунтові або водні), призначені для посадки, зльоту, руху, стоянки повітряних суден, руху наземного транспорту на території аеродрому;
• ґрунтові елементи аеродрому;
• об'єкти обслуговування повітряного руху;
• засоби зв'язку, навігації та спостереження;
• візуальні засоби забезпечення польотів;
• об'єкти та засоби аварійно-рятувального та протипожежного забезпечення, забезпечення авіаційної безпеки, метеорологічного обслуговування, електрозабезпечення аеродрому;
• споруди та мережі інженерних комунікацій, що забезпечують роботу аеродромних об'єктів.

Аеродром державної авіації – аеродром, призначений для використання державними повітряними суднами;

аеродром спільного використання – аеродром, що використовується для польотів повітряних суден цивільної та державної авіації;

аеродром цивільної авіації (далі – цивільний аеродром) – аеродром, призначений для використання повітряними суднами цивільної авіації;

аеронавігаційне обслуговування – обслуговування, яке здійснюється провайдерами аеронавігаційного обслуговування на всіх етапах польоту повітряних суден, що включає організацію повітряного руху, зв'язок, навігацію, спостереження (радіотехнічне забезпечення), пошук і рятування, метеорологічне обслуговування та надання аеронавігаційної інформації;

аеропорт – комплекс споруд, призначених для приймання, відправлення повітряних суден та обслуговування повітряних перевезень, що має для цих цілей аеродром, інші наземні споруди та необхідне обладнання.

Наказ Державна служба україни з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (нині – Державіаслужба) 25 жовтня 2005 року "Про затвердження Правил реєстрації цивільних аеродромів України". Усі цивільні аеродроми підлягають реєстрації у державному органі з питань сертифікації і реєстрації та внесенню їх до Реєстру.

Після занесення аеродрому до Реєстру його власникові чи експлуатанту видається Свідоцтво про реєстрацію аеродрому. Свідоцтво дає підставу для порушення клопотання про сертифікацію аеродрому та його обладнання на відповідність нормам придатності аеродрому до експлуатації.

Процедури із реєстрації аеродрому виконуються після сплати Заявником держзборів відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про створення Державного спеціалізованого фонду фінансування загальнодержавних витрат на авіаційну діяльність та участь України у міжнародних авіаційних організаціях".

Заявник подає до Державіаслужби України Заявку на отримання Свідоцтва та такі документи:

• основні дані аеродрому;
• зобов'язання Заявника, де зазначається інформація щодо відповідності аеродрому діючим вимогам, і перелічуються обов'язки Заявника;
• карта (схема) району аеродрому;
• генеральний план аеродрому з експлікацією;
• державний акт (або угода) на право користування землею;
• угода про спільне використання аеродрому (при необхідності);
• копія статуту експлуатанта аеродрому;
• підтвердження сплати державного збору.

Заявка розглядається Державіаслужбою України протягом 5-ти робочих днів з дня її одержання. У разі відмови у прийнятті Заявки до виконання Заявнику письмово повідомляються причини цієї відмови.

Свідоцтво оформляється Державіаслужбою України. Одночасно з видачею Свідоцтва робиться відповідний запис у Реєстрі.

Реєстраційний номер Свідоцтва повинен відповідати порядковому номеру реєстрації аеродрому в Реєстрі. Реєстраційний номер складається з трьох частин:

• літери АР (аеродром реєстрований);
• реєстраційного індексу адміністративної одиниці, де знаходиться аеродром;
• реєстраційного номера аеродрому.

Свідоцтво видається в одному примірнику і зберігається у власника Свідоцтва.

У разі втрати Свідоцтва його власник подає заявку на видачу дубліката з необхідним поясненням. Державіаслужба України розглядає заявку, а після прийняття позитивного рішення власнику видається дублікат Свідоцтва.

У разі зміни характеристик аеродрому власник Свідоцтва зобов'язаний подати до Державіаслужби України заявку на зміну характеристик аеродрому.

Заявник зобов'язаний:

• забезпечити сертифікацію аеродрому та його обладнання в строк не пізніше 1 року з моменту реєстрації;
• забезпечити експлуатацію аеродрому відповідно до чинних нормативних документів;
• одержувати від Державіаслужби України схвалення на зміни характеристик аеродрому;
• за 10 днів до завершення експлуатації аеродрому інформувати про це Державіаслужбу України;
• при реорганізації, перепрофілюванні, ліквідації або інших змінах у діяльності власника Свідоцтва в місячний строк інформувати про це Державіаслужбу України.

У разі зміни класу аеродрому, зміни власника Свідоцтва особа, що бере на себе обов'язки власника Свідоцтва, звертається в Державіаслужбу України з заявою про перереєстрацію цивільного аеродрому. До заяви додаються Зобов'язання. При цьому раніше видане Свідоцтво повертається в Державіаслужбу України для знищення, про що робиться запис у Реєстрі.

Цивільний аеродром виключається з Реєстру в разі його ліквідації або зняття з експлуатації.

Виключення з Реєстру здійснюється Державіаслужбою України на підставі заявки власника Свідоцтва або за рішенням Державіаслужби України.

У разі виключення аеродрому з Реєстру Державіаслужба України направляє власнику Свідоцтва офіційне повідомлення про втрату сили Свідоцтва.

Згідно Повітряного кодексу У країн землі аеропортів (аеродромів) мають суспільно важливе значення і за своїм цільовим призначенням є землями транспорту. Зміна цільового призначення земель аеропорту провадиться відповідно до Земельного кодексу України.

Земельні ділянки, що перебувають у державній чи комунальній власності та необхідні для функціонування аеропортів (аеродромів), надаються в користування підприємствам, установам та організаціям, що провадять авіаційну та неавіаційну діяльність, відповідно до Земельного кодексу України.

З метою забезпечення узгодженої роботи всіх суб'єктів авіаційної діяльності на території аеропорту встановлюються земельні сервітути. Земельний сервітут здійснюється у спосіб, найменш обтяжливий для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Землі аеродрому можуть використовуватися тільки з метою забезпечення аеродромної діяльності. Землі аеродромів можуть використовуватись для заходів тимчасового характеру за погодженням з власником аеродрому та уповноваженим органом з питань цивільної авіації.

Органи місцевого самоврядування та органи виконавчої влади на підставі затверджених в установленому законом порядку генеральних планів населених пунктів на довгостроковий період зобов'язані визначити земельні ділянки, необхідні для розвитку аеропортів (аеродромів).

Аеродроми та аеродромні об'єкти (злітно-посадкові смуги, руліжні доріжки, перони, інші елементи аеродромів), що забезпечують безпеку польотів та перебувають у державній чи комунальній власності, не підлягають відчуженню, продажу, приватизації, обміну, передачі в заставу.

Цілісні майнові комплекси, а також окремі об'єкти інфраструктури, призначені для наземного обслуговування повітряних суден, пасажирів, екіпажів, обробки багажу, пошти, вантажу, об'єкти неавіаційних видів діяльності можуть передаватися в концесію, оренду в установленому законодавством порядку, за умови, що не змінюється цільове призначення таких об'єктів.

Державний та/або комунальний аеродром може передаватися приватному інвестору в оренду, концесію, управління, а також бути предметом інших договорів, що укладаються за правилами, визначеними законодавством України. Істотною умовою таких договорів є заборона зміни цільового призначення об'єктів аеродрому, що забезпечують його основну виробничу діяльність.

Класифікація послуг з наземного обслуговування за їх видами, умови надання доступу до об'єктів та інфраструктури аеропорту, порядок взаємодії суб'єктів наземного обслуговування та обмеження щодо провадження такої діяльності визначаються авіаційними правилами України.

Суб'єкти авіаційної діяльності, які надають послуги з наземного обслуговування, що підлягають обов'язковій сертифікації, провадять свою діяльність на території аеропорту та аеродрому на підставі відповідного сертифіката, виданого уповноваженим органом з питань цивільної авіації, а також договору, укладеного з експлуатантом аеропорту (аеродрому).

Експлуатант аеропорту (аеродрому), суб'єкт авіаційної діяльності несе відповідальність за збитки, завдані користувачам аеропорту (аеродрому) у зв'язку з необгрунтованою відмовою в обслуговуванні повітряного судна.

До повноважень місцевих органів виконавчої влади належать:

• здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування пасажирів в аеропортах підприємствами житлово- комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, зв'язку;
• дотримання вимог щодо використання приаеродромної території;
• забезпечення в межах своїх повноважень будівництва, реконструкції, благоустрою та експлуатації під'їзних доріг до аеропортів;
• організація благоустрою привокзальних площ аеропортів;
• організація регулярного руху громадського транспорту між аеропортами та населеними пунктами;
• забезпечення електрозв'язку між аеропортами і населеними пунктами;
• створення належних умов для паркування автотранспортних засобів та безперешкодного проїзду спеціальних автотранспортних засобів на території привокзальної площі аеропорту.

Забезпечення громадського порядку в аеропортах здійснюється відповідними правоохоронними органами.

Під час планування розвитку транспортної інфраструктури обслуговування пасажирів в аеропортах місцеві органи виконавчої влади здійснюють свою роботу у взаємодії з експлуатантами аеропортів.

Користування аеропортами та цивільними аеродромами обмежується:

1) у разі виникнення передумов для порушень правил щодо безпеки польотів, пов'язаних із функціонуванням аеродрому, у разі закриття аеродромів і аеропортів для прийому і відправлення повітряних суден з технічних чи метеорологічних умов, у разі виникнення або загрози виникнення епідемії інфекційних захворювань;
2) у частині доступу до контрольованих зон аеропортів (аеродромів) відповідно до вимог забезпечення авіаційної безпеки у порядку, встановленому авіаційними правилами України;
3) внаслідок непереборної сили.

Експлуатант аеродрому, відкритого для прийому і відправлення повітряних суден, зобов'язаний надавати позачерговий дозвіл:

• на вимушену посадку повітряному судну, яке зазнає аварії;
• повітряному судну, яке здійснює політ з метою захисту життя та здоров'я людей або з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій;
• повітряному судну, яке здійснює політ, безпосередньо пов'язаний із забезпеченням громадського правопорядку та інтересами національної безпеки;
• на посадку повітряному судну в разі використання аеродрому як запасного.

У разі наявності заборгованості з оплати послуг з аеропортового обслуговування або з відшкодування завданих аеропорту збитків експлуатант аеропорту (аеродрому) має право не обслуговувати повітряне судно до погашення такої заборгованості після закінчення триденного строку з дня отримання користувачем-боржником відповідного попередження в письмовому вигляді, а також за відсутності обгрунтованих підстав для продовження строків сплати боргу.

З метою консультування суб'єктів авіаційної діяльності в аеропортах та належного представництва інтересів сторін щодо умов використання аеропортів, діяльності організацій з наземного обслуговування в аеропортах створюються аеропортові комітети під керівництвом експлуатанта аеропорту, до складу яких входять представники експлуатанта аеропорту, органів обслуговування повітряного руху, авіаційних перевізників, для яких аеропорт є базовим, або їх представницьких організацій, а також представники суб'єктів аеропортової діяльності. Уповноважений орган з питань цивільної авіації в разі потреби може направити свого представника для участі в роботі зазначеного комітету.

У разі надання в аеропортах та на аеродромах послуг із забезпечення зльоту-посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, пошуку та рятування в зоні відповідальності аеропорту, забезпечення наднормативної стоянки, обслуговування вантажів, забезпечення приймання, зберігання, контролю якості та видачі авіаційного пального для заливу в паливозаправники або заправлення баків повітряних суден та в разі надання інших послуг, пов'язаних з діяльністю аеропорту, в аеропортах та на цивільних аеродромах справляється плата за надання таких послуг.

Розмір плати за надання послуг із забезпечення зльоту- посадки повітряних суден, обслуговування пасажирів в аеровокзалі, забезпечення авіаційної безпеки, забезпечення наднормативної стоянки (аеропортові збори) та за інші послуги, що надаються аеропортом (аеродромом) користувачам, встановлюється відповідно до законодавства України. Порядок розрахунку плати за аеропортове обслуговування та інші послуги, що надаються в аеропортах (на аеродромах), порядок оплати та звільнення від неї визначаються відповідно до законодавства України та стандартів і рекомендованої практики Міжнародної організації цивільної авіації.