< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Дисциплінарна і матеріальна відповідальність

Трудове законодавство має безпосереднє відношення до порушення транспортних правил. Працівники транспортних підрозділів різних форм власності при виконанні своїх трудових обов'язків можуть притягатися до відповідальності, передбаченої трудовим законодавством. Чинним Кодексом законів про пращо України встановлено два види такої відповідальності: дисциплінарна (ст. 140) та матеріальна (ст. 130).

Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення:

  • • догана;
  • • звільнення.

Законодавством, транспортними статутами і різноманітними положеннями можуть бути передбачені й інші дисциплінарні стягнення для окремих категорій працівників.

Дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення також можуть накладатися органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій ст. 147-1 КЗпП України.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.

При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення. Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни і до того ж проявив себе як сумлінний працівник, то стягнення може бути зняте до закінчення одного року.

Крім дисциплінарного стягнення трудовим законодавством передбачається можливість настання матеріальної відповідальності працівників (Глава IX ст. ст. 130-138 КЗпП України).

Матеріальна відповідальність розглядається як обов'язок працівника відшкодувати заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків шкоду, а також у разі укладання працівником угоди про матеріальну відповідальність.

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.

Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Крім працівника до матеріальної відповідальності може бути притягнутий і керівник (роботодавець) установи, підприємства, організації, у разі заподіяння працівникові шкоди пов'язаного із виконанням ним трудових обов'язків. У такому випадку, вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП України).

До матеріальної відповідальності можуть бути притягнуті не тільки особи, які уклали трудовий договір про матеріальну відповідальність, але й інші працівники, включаючи державних службовців.

На працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо- господарського риску, а також за неодержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував у стані крайньої необхідності. Працівник, який заподіяв шкоду, може добровільно покрити її повністю або частково. За згодою власника або уповноваженого ним органу працівник може передати для покриття заподіяної шкоди рівноцінне майно або поправити пошкоджене.

Відповідно до трудового законодавства до працівника може застосовуватися: матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку (ст. 132); обмежена матеріальна відповідальність (ст. 133); повна матеріальна відповідальність (ст. 134). Матеріальна відповідальність у межах середнього місячного заробітку За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

Обмежена матеріальна відповідальність працівників Відповідно до чинного законодавства законодавством обмежену матеріальну відповідальність несуть:

  • • працівники – за зіпсуття або знищення через недбалість матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, – у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. В такому ж розмірі працівники несуть матеріальну відповідальність за зіпсуття або знищення через недбалість інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;
  • • керівники підприємств, установ, організацій та їх заступники, а також керівники структурних підрозділів на підприємствах, в установах, організаціях та їх заступники – у розмірі заподіяної з їх вини шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку, якщо шкоду підприємству, установі, організації заподіяно зайвими грошовими виплатами, неправильною постановкою обліку і зберігання матеріальних, грошових чи культурних цінностей, невжиттям необхідних заходів до запобігання простоям, випускові недоброякісної продукції, розкраданню, знищенню і зіпсуттю матеріальних, грошових чи культурних цінностей.

Повна матеріальна відповідальність За шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов'язків, працівники, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку. Матеріальна відповідальність понад середній місячний заробіток допускається лише у випадках, зазначених у законодавстві.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >