< Попер   ЗМІСТ   Наст >

Регулюючі органи грошово-кредитної системи США

Основні органи регулювання грошово-кредитної системи США представлені на рис. 1.1.

Структура органів регулювання грошово-кредитної системи США

Рис. 1.1. Структура органів регулювання грошово-кредитної системи США

Федеральна резервна система – головний орган

СІІІА з проведення грошово-кредитної політики

Створення системи сучасного державного регулювання грошово- кредитних відносин США започаткував Закон "Про Федеральну резервну систему", прийнятий Конгресом США в 1913 р. Відтоді ФРС стала головним органом держави з проведення грошово- кредитної політики.

Етапи формування центрального органу грошово-кредитної системи США представлено на рис. 1.2.

Етапи формування Федеральної резервної системи США

Рис. 1.2. Етапи формування Федеральної резервної системи США

Одним із головних принципів, покладених в основу Закону "Про Федеральну резервну систему США", було врахування інтересів місцевих банків щодо недопущення централізації управління грошово-кредитною системою країни. Відповідно до цього принципу відбувся і розподіл території США на 12 федеральних резервних округів, кордони яких не збігалися з кордонами штатів. У кожному з округів було визначено міста-резерви: Нью-Йорк, Бостон, Філадельфія, Клівленд, Річмонд, Атланта, Чикаго, Сент-Луїс, Міннеаполіс, Канзас-Сіті, Даллас і Сан-Франциско, а також центральне місто-резерв – Вашингтон. У кожному місті-резерві було організовано федеральний резервний банк, який здійснював емісію банкнот й інші функції центрального банку для комерційних банків відповідного округу. До складу ФРС США були зобов'язані вступити всі національні банки, а також ті банки штатів, які отримали дозвіл керівництва ФРС США.

Федеральна резервна система – незалежна організація. Вона не може бути скасована за бажанням президента, і Конгрес США також не може змінити її роль і функції [143, с. 69].

Головними функціями Федеральної резервної системи є [187]:

  • – виконання обов'язків центрального банку США;
  • – здійснення впливу на пропозицію грошей і кредиту;
  • – підтримка балансу між інтересами комерційних банків та загально-національними інтересами;
  • – забезпечення нагляду і регулювання за діяльністю фінансових інституцій;
  • – забезпечення стабільності грошово-кредитної системи;
  • – захист кредитних прав споживачів;
  • – управління грошовою емісією;
  • – здійснення функцій банківського та фінансового представника держави;
  • – участь у функціонуванні системи міжнародних і внутрішніх платежів;
  • – усунення проблем з ліквідністю на місцевому рівні.

За організаційною структурою Федеральна резервна система складається з таких основних ланок (рис. 1.3):

  • – Рада керуючих;
  • – Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку;
  • – Федеральні консультативні ради;
  • – Федеральні резервні банки;
  • – Банки-члени ФРС.

Структура Федеральної резервної системи США

Рис. 1.3. Структура Федеральної резервної системи США

Вищим адміністративним органом управління Федеральною резервною системою США є Рада керуючих з штаб-квартирою у м. Вашингтоні. До складу Ради керуючих входять 7 членів, які призначаються президентом і затверджуються Сенатом на 14-річний термін перебування на посаді. Вони обираються з різних федеральних резервних округів і не можуть повторно обиратися після повного терміну роботи в Раді керуючих. Із членів Ради керуючих обираються її голова та заступник голови терміном на 4 роки. Вони можуть бути призначені повторно, якщо термін їх роботи як членів Ради керуючих не завершився. Такі повторні призначення також затверджуються Сенатом.

Рада керуючих має законодавчо закріплені обов'язки, що не стосуються безпосередньо грошово-кредитної політики.

Основною функцією Ради керуючих є формування грошово- кредитної політики. Крім того, Рада керуючих [187]:

  • – регулює і контролює діяльність банків і операцій Федеральних резервних банків;
  • – встановлює норми обов'язкових резервів, які банки-члени ФРС зберігають у федеральних резервних банках;
  • – розглядає і затверджує облікові ставки, що встановлюються федеральними резервними банками;
  • – визначає розміри маржі за банківськими позиками під біржові цінні папери;
  • – визначає політику у сфері операцій з цінними паперами;
  • – здійснює нагляд за діяльністю федеральних резервних банків;
  • – здійснює нагляд за емісією та вилученням з обігу банкнот;
  • – регулює відносини федеральних резервних банків з іноземними банками.
  • – виконує функції у сфері національного платіжного механізму і федерального регулювання кредиту.

Рада керуючих виконує основні федеральні закони, регулюючи діяльність з кредитування споживача (Закони "Про приватне кредитування", "Про рівні кредитні можливості", "Про відкриту інформацію за житловими іпотеками").

Рада керуючих двічі на рік надає Конгресу США щорічну доповідь про свої дії та стан економіки.

У формуванні основ грошово-кредитної політики Раді керуючих допомагають два важливі органи: Федеральний комітет відкритого ринку та Федеральні консультативні ради.

Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку було засновано у 1936 р. при Раді керуючих.

До складу Комітету входить 20 членів – 7 членів Ради керуючих ФРС, президент федерального резервного банку Нью-Йорка і президенти дванадцяти федеральних резервних банків. Очолює даний комітет голова Ради керуючих.

Основною функцією Федерального комітету з операцій на відкритому ринку є вплив на кон'юнктуру ринку через механізми фінансового та грошового ринків.

Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку визначає політику ФРС у сфері закупівель і продажу державних облігації на відкритому ринку. Ці операції є важливим способом впливу провідних кредитно-грошових установ на пропозицію грошей. Однак, Федеральний комітет фактично не здійснює операції купівлі-продажу цінних паперів. Він надсилає директиву до торговельного бюро федерального резервного банку Нью-Йорка, де керуючий внутрішніми операціями на відкритому ринку здійснює безпосередній нагляд за операціями з державними цінними паперами [143, с. 71]. Крім того, Федеральний комітет з операцій на відкритому ринку відповідає за політику сприяння економічному зростанню, зайнятості населення, стабільності ціноутворення та сталості механізму міжнародної торгівлі й платежів [132].

Щороку звіт про діяльність Федерального комітету з операцій на відкритому ринку включається у загальний звіт Ради керуючих перед Конгресом США.

Ще одна системоутворююча ланка ФРС – Федеральні консультативні ради. До них належать Федеральна консультативна рада, Консультативна рада з питань стану споживачів і Консультативна рада з питань діяльності ощадних установ.

Федеральна консультативна рада – це консультативний орган, який не має повноважень для формування політики, але проводить наради з Радою керуючих щодо економічних і банківських питань і надає рекомендації стосовно діяльності ФРС США. Даний орган був створений згідно із Законом "Про Федеральну резервну систему США". До складу ради входить 12 провідних керівників комерційних банків – по одному від кожного з 12 федеральних резервних банків. Рада збирається у Вашингтоні щонайменше 4 рази на рік.

Консультативна рада з питань стану споживачів була створена у 1976 р. Даний орган консультує Раду керуючих з питань захисту інтересів споживачів щодо використання споживчих кредитів тощо. Рада складається з 30-ти членів та збирається для проведення засідань тричі на рік.

Консультативна рада з питань діяльності ощадних установ була створена у 1980 р. після прийняття Закону "Про дерегулювання діяльності депозитних установ". Рада надає інформацію Раді керуючих про результати аналізу проблем ощадних інституцій. До складу Консультативної ради з питань діяльності ощадних установ входять представники ощадних банків, позиково-ощадних асоціацій, кредитних спілок. Засідання Консультативної ради з питань діяльності ощадних установ проводяться 4 рази на рік.

Основні функції ФРС здійснюються через мережу 20-ти федеральних резервних банків, які створені Конгресом США як функціональні органи централізованої банківської системи країни. Вони здійснюють оперативний зв'язок з іншими комерційними банками.

Територія США поділена на 12 федеральних резервних округів (рис. 1.4).

У головному місті кожного округу знаходиться федеральний резервний банк, який здійснює емісію банкнот та інші функції центрального банку для комерційних банків округу [132].

Загалом федеральні резервні банки мають три головні риси: вони є центральними банками, квазісуспільними банками і банками банкірів [143, с. 72].

12 федеральних резервних округів СШA

Рис. 1.4. 12 федеральних резервних округів СШA

Кожний федеральний резервний банк має своє власне Правління, що складається з 9 директорів, які не є службовцями даного банку. Шестеро з них обираються банками-членами округу, а троє призначаються Радою керуючих (один з них стає головою правління). Директори кожного ФРБ здійснюють контроль над операціями свого банку (при остаточному контролі Ради керуючих).

Існують також 25 відділень цих банків. Це відображає географічні масштаби, економічну різноманітність і наявність великої кількості комерційних банків у цій країні. Через центральні банки здійснюються основні політичні та економічні директиви.

До функцій федеральних резервних банків відносяться [187]:

  • – емісія готівкових коштів (банкнот, казначейських білетів і розмінної монети);
  • – вилучення зношених грошей з обігу;
  • – здійснення клірингу чеків;
  • – зберігання обов'язкових резервів банків-членів ФРС;
  • – аналіз заявок щодо злиття банків;
  • – кредитування комерційних банків;
  • – фінансове обслуговування казначейства США.

ФРБ отримують прибуток в основному від відсотків з внесків в цінні папери і меншою мірою з прибутків від відсотків за наявну валюту, а також від відсотків за позиками, депозитними вкладами [143, с. 72].

На нижньому рівні організаційної структури ФРС США знаходяться банки – утримувачі акцій ФРС. Банки-члени ФРС – це всі національні банки.

У 2009 р. в структуру ФРС входило приблизно 6 тис. комерційних банків, частка яких становить більше 70% усіх депозитів. Вони є акціонерами і одночасно клієнтами федеральних резервних банків [156].

Державні банки зобов'язані бути членами ФРС США, а будь- який комерційний банк, діяльність якого відповідає вимогам ФРС США, може стати власником (акціонером) місцевого регіонального відділення.

Отже, розглянувши принципи організації діяльності Федеральної резервної системи США, можна сказати, що даний орган є унікальним явищем серед центральних банків світу. ФРС США є незалежною по відношенню до органів виконавчої влади та володіє широкими повноваженнями в сфері грошово-кредитної політики і управління банківською системою країни. Його місце в державі, роль, функції, структура склалися в результаті складного історичного процесу.

 
< Попер   ЗМІСТ   Наст >